Справа № 128/1210/25
Провадження № 22-ц/801/1980/2025
Категорія: 69
Головуючий у суді 1-ї інстанції Бондаренко О. І.
Доповідач:Войтко Ю. Б.
02 вересня 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача): Войтка Ю. Б.,
суддів Міхасішина І. В., Стадника І. М.,
з участю секретаря судового засідання: Закерничної А. О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кадочніков Андрій Олегович, на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 17 липня 2025 року про залишення позовної заяви без розгляду, постановлену під головуванням судді Бондаренко О. І. в м. Вінниця,
у цивільній справі № 128/1210/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,
встановив:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кадочніков А. О., звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, в якому просила:
розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований Вінницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу 05.09.2009 зроблено актовий запис за № 2065;
стягувати щомісячно з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі не менше 1/3 частини усіх видів його доходу, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанцій і мотиви його ухвалення
Вінницький районний суд Вінницької області ухвалою від 17 липня 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів залишив без розгляду на підставі статей 233, 257 ЦПК України.
Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що належним чином повідомлені про розгляд справи позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Кадочніков А. О., повторно не з'явилися у судове засідання, заяву про розгляд справи за їх відсутності до суду не надали, а тому відповідно до статей 223, 257 ЦПК України наявні підстави для залишення позовної заяви без розгляду.
Не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кадочніков А. О., оскаржила її в апеляційному порядку.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі представник позивача - адвокат Кадочніков А. О. просить скасувати оскаржувану ухвалу і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
На обґрунтування наявності підстав апеляційного оскарження судового рішення особа, яка подала апеляційну скаргу, послалася на те, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про залишення позову без розгляду, оскільки позиція позивача по справі не змінилася, вона бажає розлучитися та шлюб продовжує існувати лише формально, про що свідчить подана відповідачем заява про те, що він не заперечує щодо задоволення позову.
Представник вказує, що особисто позивач не отримала викликів у судові засідання, оскільки на час судового розгляду проживає разом з дітьми ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за кордоном у Німеччині, що підтверджується додатками до апеляційної скарги та він, як адвокат, не повідомляв та не міг повідомити позивача про судові засідання.
Також зазначає, що він, як представник позивача, не міг повідомляти позивача про судові засідання, оскільки з 20.05.2025 по даний час перебуває в лавах Збройних сил України за межами Вінницької області в зоні ведення бойових дій, та на час розгляду справи знаходився без засобів зв'язку та доступу до мережі Інтернет, що підтверджується відповідними довідками.
Доводи інших учасників справи
Відповідач ОСОБА_2 не скористався своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не направив, що за положеннями частини третьої статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.
Рух справи у суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 05 серпня 2025 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий - суддя Войтко Ю. Б., судді: Матківська М. В., Міхасішин І. В.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 08 серпня 2025 року відкрито апеляційне провадження у цій справі.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 15 серпня 2025 року справу призначено до розгляду 02 вересня 2025 року о 11:40 год з повідомленням учасників справи.
У зв'язку з перебуванням судді Матківської М. В. у відпустці, протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 28 серпня 2025 року для розгляду цієї справи повторно визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Войтко Ю. Б., судді: Міхасішин І. В., Стадник І. М.
Позиція учасників справи у судовому засіданні
Позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Кадочніков А. О. в судове засідання не з'явилися, належним чином повідомлені про дату та час розгляду справи. При цьому представник апелянта просить апеляційний розгляд проводити у його відсутність та відсутність позивача, про що зазначив у прохальній частині апеляційної скарги.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні не заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги, оскільки заявлений до нього позов визнає в повному обсязі.
Ураховуючи зазначене клопотання, строки розгляду апеляційної скарги, визначені статтею 371 ЦПК України, зважаючи на неявку позивача та її представника, яка не перешкоджає апеляційному розгляду, а підстави для його відкладення відсутні, заслухавши думку відповідача, колегія суддів вирішила розглянути справу у відсутність інших учасників справи.
Позиція суду апеляційної інстанції
Апеляційний суд у складі судової колегії, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків.
Згідно з вимогами частин першої і другої статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Указаним вимогам ухвала суду першої інстанції відповідає.
З матеріалів справи слідує, що ухвалою суду першої інстанції від 15.04.2025 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, розгляд якої вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, перше судове засідання у справі призначене на 21.05.2025.
Відповідно до довідки про доставку електронного документу, складеної відповідальним працівником Вінницького районного суду Вінницької області, судову повістку про виклик до суду 21.05.2025, представнику позивача - адвокату Кадочнікову А. О. надіслано в його електронний кабінет 18.04.2025 (а.с.27).
У судове засідання у справі № 128/1210/25, призначене на 21.05.2025, учасники судового процесу не з'явилися, у зв'язку з чим суд ухвалив відкласти судове засідання на 12.06.2025.
12.06.2025 сторони в судове засідання не з'явилися, від відповідача надійшла заява про слухання справи у його відсутність, позов визнає в повному обсязі, як наслідок суд відклав судове засідання на 17.07.2025 у зв'язку з неявкою позивача та її представника, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи.
При цьому, представнику позивача - адвокату Кадочнікову А. О. доставлено судову повістку про виклик до суду 12.06.2025 в його електронний кабінет 24.05.2025, про що свідчить відповідна довідка про доставку електронного документу (а.с.30).
У матеріалах справи також міститься рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, адресованого позивачу ОСОБА_1 , про виклик до суду 12.06.2025, яке згідно з розпискою одержано - 29.05.2025 (а.с.31).
У судове засідання, призначене на 17.07.2025, позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Кадочнікову А. О., будучи належним чином та завчасно повідомленими про день, час та місце його проведення, повторно не з'явилися.
Згідно із довідкою про доставку електронного документу, складеною відповідальним працівником Вінницького районного суду Вінницької області, судова повістка про виклик у вказане вище судове засідання у справі № 128/1210/25 була надіслана в електронний кабінет представника ОСОБА_1 - адвоката Кадочнікова А. О. та доставлена до його електронного кабінету 18.06.2025 (а.с.35).
Разом із цим судова повістка про виклик у судове засідання 17.07.2025 була надіслана позивачу ОСОБА_1 на адресу, яка зазначена представником у поданій до суду позовній заяві: АДРЕСА_1 , та отримана відповідно до розписки в рекомендованому повідомленні - 24.06.2025 (а.с.36). Така ж адреса зазначена представником і у поданій до апеляційного суду апеляційній скарзі.
У матеріалах справи відсутні відомості щодо повідомлення заявником суду про зміну місця проживання позивача (перебування, знаходження), а також її представника, що передбачено частиною першою статті 131 ЦПК України.
Залишаючи позов ОСОБА_1 без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивач та її представник - адвокат Кадочніков А. О., будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце судового засідання, повторно не з'явилися у судове засідання, про причини неявки суд не повідомили, при цьому не надходило жодних заяв про розгляд справи за їхньої відсутності.
Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду, з наступних підстав.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
ЄСПЛ у своїх рішеннях у справах «Осман проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року зазначив, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду, за своєю природою, потребує регулювання з боку держави.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).
Відповідно до частини четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).
Згідно з частинами першою та другою статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
Відповідно до частини третьої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини своєї неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов'язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення.
Вищевказане узгоджується із правовими висновками викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 січня 2023 року у справі № 9901/278/21.
Суд зобов'язаний присікати недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі. Це забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору, що узгоджується із позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 24 квітня 2019 року у справі № 757/23967/13-ц, від 28 жовтня 2021 року у справі № 465/6555/16-ц, від 12 травня 2022 року у справі № 645/5856/13-ц.
У рішенні від 06 вересня 2007 року у справі «Цихановський проти України» (заява № 3572/03) ЄСПЛ зазначив: «… саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.»
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.
У частині п'ятій статті 223 ЦПК України законодавець встановив особливий порядок наслідок (санкцію) повторної неявки позивача. Ця норма фактично дублює норму, закріплену в пункті 3 частини першої статті 257 ЦПК України.
Отже пункт 2 частини третьої статті 223 ЦПК України необхідно тлумачити в системному зв'язку з іншими положеннями цієї статті та іншими нормами процесуального закону (ЦПК України), які визначають наслідки повторної неявки позивача, який не подав заяву про розгляд справи за його відсутності, а саме частиною п'ятою статті 223 і пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України.
Аналіз положень частини п'ятої статті 223 і пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України дає підстави дійти висновку, що наслідком повторної неявки позивача в судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи без його участі у судовому засіданні.
Отже, процесуальний закон щодо наслідків повторної неявки позивача у судові засідання є зрозумілим і передбачуваним для нього є залишення позову без розгляду.
Вищевказане узгоджується із правовим висновком викладеним у постанові Верховного Суду від 28 березня 2023 року у справі № 711/7486/19.
З матеріалів справи №128/1210/25 вбачається, що позивач та її представник жодного разу не були присутніми в судових засіданнях, призначених у цій справі.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається насамперед на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежно від обставин справи та з огляду на її складність, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України», заява № 36655/02).
На учасників судового процесу та їх представників покладається загальний обов'язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. Водночас під добросовісністю варто розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.
Згідно з частиною восьмою статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 130 ЦПК України в разі відсутності в адресата електронного кабінету судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки. Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду. Якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з нею. У такому випадку особа, якій адресовано повістку, вважається належним чином повідомленою про час, дату і місце судового засідання, вчинення іншої процесуальної дії. У разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім'ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення.
Вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі (частина п'ята статті 130 ЦПК України).
Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають електронного кабінету, за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому суду адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає, не перебуває або не знаходиться (частина перша статті 131 ЦПК України).
Апеляційний суд зазначає, що повідомлення сторін про час та місце розгляду справи суд здійснює відповідно до статті 128 ЦПК України. Якщо в матеріалах справи немає доказів про повідомлення учасника справи про час та місце розгляду справи, то він не може вважатися повідомленим належним чином.
Отже, належним доказом вручення судової повістки, надісланої засобами поштового зв'язку, є, зокрема, повідомлення про вручення рекомендованого листа.
В апеляційній скарзі представник позивача - адвокат Кадочніков А. О. посилається на ті обставини, що особисто позивач не отримала викликів у судові засідання, оскільки на час судового розгляду проживає разом з дітьми ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за кордоном у Німеччині, що підтверджується доданими до апеляційної скарги відомостями, складеними на німецькій мові, та він, як адвокат, не повідомляв та не міг повідомити позивача про судові засідання (а.с.47-49).
Також вказує, що не мав можливості повідомляти позивача про судові засідання, оскільки з 20.05.2025 по даний час перебуває в лавах Збройних сил України за межами Вінницької області в зоні ведення бойових дій, та на час розгляду справи знаходився без засобів зв'язку та доступу до мережі Інтернет, що підтверджується відповідною довідкою про призначення його з 20.05.2025 курсантом навчального взводу навчальної роти військової частини НОМЕР_1 для проходження БЗВП та витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 №141 від 20.05.2025 (а.с.44-46).
Як уже зазначалося, судові повістки про виклик у судові засідання, призначені на 12.06.2025 та 17.07.2025, були надіслані судом першої інстанції ОСОБА_1 на адресу, яка зазначена представником позивача у поданій до суду позовній заяві та апеляційній скарзі: АДРЕСА_1 , та отримані відповідно до розписок в рекомендованих повідомленнях - 29.05.2025, 24.06.2025 (а.с.31, 36).
При цьому в матеріалах справи відсутні відомості щодо повідомлення адвокатом Кадочніковим А. О. суду першої інстанції про проживання чи перебування позивача ОСОБА_1 разом з дітьми за кордоном у Німеччині, що передбачено частиною першою статті 131 ЦПК України.
Також згідно із довідками про доставку електронного документу, складеними відповідальним працівником Вінницького районного суду Вінницької області, судові повістки про виклик у судові засідання у справі № 128/1210/25, призначені: 21.05.2025, 12.06.2025, 17.07.2025, були надіслані в електронний кабінет представника ОСОБА_1 - адвоката Кадочнікова А. О. та доставлені до його електронного кабінету відповідно 18.04.2025, 24.05.2025 та 18.06.2025 (а.с. 27, 30, 35).
Оскільки адвокат не міг бути присутнім у справі, він мав повідомити суд та клієнта про причину відсутності, надавши підтверджувальні документи та вимагаючи відкласти судове засідання або розглянути справу за його відсутності, якщо це можливо.
Ураховуючи викладене, а також те, що направлені судом повістки на 12.06.2025 та 17.07.2025 були отримані за адресою, вказаною адвокатом у позовній заяві, та повернулися з відміткою про отримання, що згідно з положеннями частини восьмої статті 128 ЦПК України свідчить про належне повідомлення про дату, місце та час судового засідання, колегія суддів дійшла висновку, що позивач та її представник були належним чином повідомлені про судові засідання, а суд першої інстанції мав правові підстави для ухвалення оскаржуваного рішення.
Так як відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України підставою залишення позову без розгляду є повторна неявка належним чином повідомленого позивача у судове засідання, відповідно законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності (неповажності) причин неявки позивача до суду залежно від того, яка це неявка: перша чи повторна. Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
Вищевказане узгоджується із правовими висновками викладеними у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 759/6512/17, від 07 грудня 2020 року у справі № 686/31597/19, від 20 січня 2021 року у справі № 450/1805/18, від 30 червня 2022 року у справі № 461/1190/21, від 09 листопада 2023 року у справі № 753/114/22, від 03 квітня 2025 року у справі № 203/4777/20.
Такі наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Відповідно, навіть за наявності доказів поважності причин неявки позивача суд повинен залишити позовну заяву без розгляду. Вказана норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи (див.: постанову Верховного Суду від 14 липня 2022 року у справі № 295/13823/14-ц (провадження № 61-17140св21)).
Відповідно до частини другої статті 257 ЦПК України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії», заява № 11681/85, пункт 35, від 16 лютого 2017 року у справі «Каракуця проти України», заява № 18986/06).
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. Україна, як учасниця зазначеної Конвенції, повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Ураховуючи вищевикладене, встановивши, що позивач та її представник, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду справи 12.06.2025 і 17.07.2025 не з'явилися у ці судові засідання, не надіслали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про залишення позову без розгляду, що не перешкоджає повторному зверненню позивача до суду після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.
Тобто в даному випадку судом дотримано вимоги процесуального законодавства.
Доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянта, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Доводи зазначені в апеляційній скарзі не впливають на правильність прийнятого судом рішення та не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених у його мотивувальній частині.
Ураховуючи викладене, відповідно до положень статті 375 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кадочніков Андрій Олегович, залишити без задоволення.
Ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 17 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 03 вересня 2025 року.
Головуючий Ю. Б. Войтко
Судді: І. В. Міхасішин
І. М. Стадник