02 вересня 2025 рокуСправа №160/14440/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бухтіярової М.М.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якій позивач просить:
-визнати протиправним та скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оформлене протоколом №5 від 16.01.2025 року;
-зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) від 10.01.2025 року про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та прийняття за нею рішення, з урахуванням висновків суду.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що його батько, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є особою з інвалідністю 1 групи, яка встановлена з 01.12.2013 безстроково та підтверджується Довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 0027870 від 12.11.2013. Позивач вказує, що зареєстрований та фактично проживає разом зі своїм батьком та здійснює постійний догляд за ним, оскільки він не може сам себе обслуговувати та самостійно не пересувається. Зазначене підтверджується Висновком Лікарсько-консультативної комісії №394/54 від 13.09.2023, в якому зазначено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , має діагноз: Енцефаломієлорадикулоневрит з грубим нижнім н/парапарезом до ступені плегії, плегії грубим порушенням функції ходи. ГХ ІІст. Ст.2 ризик 3 IXС: дифузний кардіосклероз СНО Цукровий діабет ІІ ст., являється інвалідом 1А групи, самостійно не пересувається. Позивач також зазначає, що він є єдиним з сімї, хто може утримувати та доглядати за батьком, у зв'язку з наведеним на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Бажаючи скористатись своїм правом на відстрочку, позивачем було надіслано до ІНФОРМАЦІЯ_4 заяву від 10.01.2025, в якій просив розглянути дану заяву та оформити довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Однак, відповідач не надав рішення за результатами розгляду заяву, натомість повідомив, що заява розглянута Комісією ІНФОРМАЦІЯ_4 з прийняттям відповідного рішення (протокол №5), за отриманням письмової відповіді необхідно особисто прибути до відповідача. У зв'язку із відсутністю відповіді про результати розгляду заяви, представником позивача 08.02.2025 було направлено адвокатський запит щодо результатів розгляду заяви позивача. Проте, у відповідь на адвокатський запит відповідачем повідомлено, що причини відмови роз'яснено у телефонному режимі позивачу. Вважаючи, що відповідачу було надано повний та достатній обсяг доказів на підтвердження наявного права на відстрочку під час мобілізації, позивач вважає оскаржуване рішення протиправним та просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 23.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/14440/25; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали.
Цією ж ухвалою витребувано у відповідача рішення Комісії, оформлене протоколом № 5 від 16.01.2025, про відмову ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався, витребувані ухвалою суду докази не надав, про причини невиконання вимог суду не повідомив.
Згідно із частиною дев'ятою статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами.
Відповідно до частини п'ятої та восьмої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Згідно з частиною п'ятою статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 8 частини третьої статті 2 КАС України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого 10.06.2002 Жовтневим РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .
Згідно з відомостями з військово-облікового документа, сформованого 29.03.2025 з мобільного застосунку від Міністерства оборони України «Резерв+», позивач є військовозобов'язаним, номер в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг» - 080320231425287900120, перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Також, за даними вказаного військово-облікового документа, відомості щодо постанови та дати ВЛК - постанова ВЛК від 11.06.2010 непридатний в мирний час, обмежено придатний у воєнний час; звання - солдат, ВОС - 956647.
Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , виданого 04.06.1985, ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Відповідно до Довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0027870 ОСОБА_2 є особою з інвалідністю - перша група А з 01.12.2013 (безтерміново), за висновками МСЕК (висновок про умови та характер праці) - потребує постійного стороннього догляду.
Згідно із висновком Лікарсько-консультативної комісії КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Піщанської сільської ради» від 13.09.2023 №394/54, він наданий ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про те, що він має діагноз: Енцефаломієлорадикулоневрит з грубим нижнім н/парапарезом до ступені плегії, плегії грубим порушенням функції ходи. ГХ ІІ ст. Ст.2 ризик 3 IXС: дифузний кардіосклероз СНО Цукровий діабет ІІ ст., є особою з інвалідністю 1А групи, самостійно не пересувається; згідно із рішенням лікарсько-консультативної комісії від 13.09.2022 протокол №54 за станом здоровя потребує постійного лікування та постійного стороннього догляду.
10.01.2025 з метою реалізації права на відстрочку від призову позивач звернувся до Голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою, в якій повідомив, що є особою, яка на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий періоді, та відсутні інші особи, які не є військовозобовязаними та відповідно до закону зобовязані утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у зв'язку з чим просить розглянути дану заяву та оформити у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560, довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
У заяві позивач просив про результати розгляду заяви та прийняте рішення повідомити письмово за адресою, що зазначена у заяві.
До заяви позивачем долучено копії наступних документів: нотаріально засвідчена копія свідоцтва про народження від 04.06.1985, нотаріально засвідчена копія пенсійного посвідчення від 16.09.2014, нотаріально засвідчена копія тимчасового посвідчення № НОМЕР_5 від 11.06.2010, нотаріально засвідчена копія рнокпп ОСОБА_1 , нотаріально засвідчена копія свідоцтва про розірвання шлюбу від 16.06.1998, нотаріально засвідчена копія довідки АВ №0027870 від 12.11.2013, нотаріально засвідчена копія паспорту ОСОБА_2 , нотаріально засвідчена копія рнокпп ОСОБА_2 , нотаріально засвідчена копія індивідуальної програми реабілітації №737, нотаріально засвідчена копія паспорту ОСОБА_1 , додаткові пояснення до заяви від 10.01.2025.
Вказану заяву з додатками позивачем направлено Голові комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 засобами поштового зв'язку з описом вкладення 10.01.2025 за адресою: АДРЕСА_4 .
07.02.2025 представник позивача адвокат Індюкова Т.В. звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_1 з адвокатським запитом щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 10.01.2025.
Листом від 17.02.2025 за №216/677 у відповідь на адвокатський запит ІНФОРМАЦІЯ_7 повідомлено, що заява ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації була розглянута Комісією ІНФОРМАЦІЯ_4 16.01.2025 (протокол №5) з прийняттям відповідного рішення, про що ОСОБА_1 повідомлено засобами поштового зв'язку, письмову відповідь за результатами розгляду заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 може безперешкодно одержати в ІНФОРМАЦІЯ_4 .
03.04.2025 представник позивача адвокат Індюкова Т.В. повторно звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_4 з адвокатським запитом про надання рішення за результатом розгляду заяви про надання відстрочки від 10.01.2025.
Доказів надання відповіді на вказаний адвокатський запит, рішення за результатом розгляду заяви про надання відстрочки від 10.01.2025 матеріли справи не містять.
Не погодившись із рішенням Комісії про відмову в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, оформленого протоколом від 16.01.2025 №5, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на наступне.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до статті 106 Конституції України Президент України, зокрема, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
У зв'язку з військовою агресією Російською Федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та на час спірних відносин та розгляду справи не припинений та не скасований.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 12.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ в редакції на час виникнення спірних відносин).
За змістом частини першої, другої та третьої статті 1 цього Закону захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до частини дев'ятої статті 1 Закону №2232-XII щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Частиною восьмою статті 2 Закону №2232-XII передбачено, що виконання військового обов'язку в запасі полягає в дотриманні військовозобов'язаними порядку і правил військового обліку, проходженні зборів для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов'язків військової служби в особливий період.
Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-ХІІ (далі - Закон №3543-ХІІ в редакції на час виникнення спірних відносин) визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
Мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Статтею 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 № 1932-XII передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Нормами статті 22 Закону №3543-ХІІ визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Так, відповідно до положень частини першої статті 22 Закону №3543-ХІІ громадяни зобов'язані, зокрема: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного чи резервіста.
Згідно із частиною третьою статті 22 Закону №3543-ХІІ під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися: військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Частиною п'ятою статті 22 Закону №3543-ХІІ визначено, що призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
У свою чергу, статтею 23 Закону №3543-ХІІ передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Так, відповідно до пункту 13 частини першої статті 23 Закону №3543-ХІІ не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю.
Перевірка підстав щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки (частина сьома статті 23 Закону №3543-ХІІ).
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлюватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на одну з вищезазначених відстрочок. Порядок оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою цього реєстру визначається Кабінетом Міністрів України (частина восьма статті 23 Закону №3543-ХІІ).
16.05.2024 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» (далі - Порядок №560), який, зокрема, визначає процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.
Відповідно до пункту 2 Порядку №560 на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов'язані, які придатні до військової служби за станом здоров'я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», для комплектування (доукомплектування) з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин (центрів) (далі - військові частини) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями (далі - Збройні Сили та інші військові формування).
Згідно із пунктом 56 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Пунктом 57 Порядку №560 установлено, що для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним, які перебувають на військовому обліку в розвідувальних органах, СБУ, відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період наказами керівників відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіонального органу СБУ утворюються відповідні комісії. Надання військовозобов'язаним відстрочок комісіями, утвореними в розвідувальних органах, СБУ, здійснюється відповідно до цього Порядку.
Відповідно до абзацу першого пункту 58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (військовозобов'язані СБУ чи розвідувальних органів - голові Комісії в Центральному управлінні або регіональному органі СБУ чи відповідному розвідувальному органі) за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.
Згідно із підпунктом 13 пункту 1 Додатку 5 до Порядку №560, яким визначено Перелік документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», військовозобов'язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі), подають такі документи, що підтверджують право на відстрочку:
для батьків військовозобов'язаного з числа осіб з інвалідністю I чи II групи або батьків дружини (чоловіка) військовозобов'язаного з числа осіб з інвалідністю I чи II групи - один із таких документів, що підтверджує інвалідність: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійне посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики; заява за формою згідно з додатком 15 (у разі потреби) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові (за наявності) особи, яку вона обирає для здійснення свого утримання;
для військовозобов'язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи, - документи, що підтверджують родинні зв'язки (свідоцтво про народження);
для військовозобов'язаного, який має одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, - документи, що підтверджують родинні зв'язки (свідоцтво про народження дружини (чоловіка) та свідоцтво про шлюб);
для військовозобов'язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, - один із таких документів, що підтверджує неможливість інших осіб, які не є військовозобов'язаними та зобов'язані за законом утримувати одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, або документ, що підтверджує перебування під арештом (крім домашнього арешту), або відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі.
Пунктом 60 Порядку №560 передбачено, що Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п'яти робочих днів з дати його отримання.
Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.
Комісія зобов'язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
У разі коли комісія надіслала відповідні запити до органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, строк розгляду заяви та документів, що підтверджують право військовозобов'язаного на відстрочку, не перевищує 15 календарних днів. У разі неотримання від органу державної влади, іншого державного органу відповіді на запит комісія не пізніше ніж на п'ятнадцятий день з дати реєстрації заяви приймає рішення на підставі поданих заявником документів. Про відсутність відповіді від органу державної влади, іншого державного органу на запит зазначається в протоколі.
Про прийняте комісією рішення заявникові повідомляється у спосіб, зазначений військовозобов'язаним у заяві про надання відстрочки, засобами телефонного, електронного або поштового зв'язку не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному видається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою згідно з додатком 6.
Про відмову у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляється письмово із зазначенням причини відмови за формою згідно з додатком 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
З матеріалів справи встановлено, позивач є військовозобов'язаним, зареєстрований в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг», перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 .
В межах спірних відносин позивачем заявлено позовні вимоги щодо рішення відповідача про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за результатами розгляду його заяви від 10.01.2025, оформленого протоколом від 16.01.2025 №5.
З матеріалів справи вбачається, що позивач 10.01.2025 звернувся до Голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою, в якій просив розглянути дану заяву та оформити довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Суд звертає увагу, що в заяві від 10.01.2025 позивачем акцентовано, що він є особою, яка на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, оскільки його батько, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є особою з інвалідністю І групи, та відсутні інші особи, які не є військовозобовязаними та відповідно до закону зобовязані утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
До заяви на підтвердження вказаних підстав позивачем додано копії наступних документів: свідоцтва про народження від 04.06.1985, пенсійного посвідчення від 16.09.2014, тимчасового посвідчення № НОМЕР_5 від 11.06.2010, рнокпп ОСОБА_1 , свідоцтва про розірвання шлюбу від 16.06.1998, довідки АВ №0027870 від 12.11.2013, паспорту ОСОБА_2 , нотаріально засвідчена копія рнокпп ОСОБА_2 , індивідуальної програми реабілітації №737, паспорту ОСОБА_1 , додаткові пояснення до заяви від 10.01.2025.
Однак, ІНФОРМАЦІЯ_2 не надано жодних доказів на підтвердження розгляду заяви позивача від 10.01.2025.
Суд акцентує увагу на тому, що відповідач не скористався своїм право на подачу відзиву проти позову та не спростував зазначені обставини.
Водночас, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень законодавець покладає обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності на відповідача (частина друга статті 77 КАС України).
Наявність посилання у листі-відповіді відповідача від 17.02.2025 №216/677 на адвокатський запит від 07.02.2025 на те, заява позивача була розглянута Комісією ІНФОРМАЦІЯ_4 16.01.2025 (протокол №5) та про прийняте рішення позивачу повідомлено засобами телефонного звязку, не свідчить про виконання відповідачем вимог пункту 60 Порядку №560 в частині щодо розгляду заяви та документів, що підтверджують право на відстрочку, у порядку та у спосіб, що визначені цим пложенням.
Суд звертає увагу, що ухвала про витребування доказів, а саме: рішення Комісії, оформлене протоколом № 5 від 16.01.2025, станом на час розгляду справи залишилась невиконаною відповідачем.
Відповідачем не повідомлено суд про причини невиконання вимог суду.
Окрім того, пунктом 60 Порядку №560 чітко визначено, що про прийняте комісією рішення заявникові повідомляється у спосіб, зазначений військовозобов'язаним у заяві про надання відстрочки, засобами телефонного, електронного або поштового зв'язку не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
Однак, відповідачем не надано і доказів доведення позивачу про прийняте рішення у спосіб, визначений у заяві від 10.01.2025, тобто письмово за адресою, що вказана у заяві: АДРЕСА_2 .
За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність належних та допустимих доказів того, що відповідач розглянув заяву від 10.01.2025 та долучені до неї документи.
Доказів прийняття рішення про відмову в наданні позивачу відстрочки від призову відповідно до пункту 60 Порядку №560 відповідачем не надано, так само як і відсутні в матеріалах справи будь-які докази, що підтверджували б прийняття рішення на користь позивача.
При цьому, прийняття рішення за наслідками розгляду заяви військовозобов'язаного про надання відстрочки від призову на військову службу або відмову у наданні відстрочки належить до компетенції відповідача.
Суб'єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції..
Суд зазначає, що відсутність належним чином оформленого рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або вмотивованої відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за результатами розгляду заяви позивача від 10.01.2025 свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного акта організаційно-розпорядчого характеру з числа тих, які він повинен був постановити згідно відповідних законодавчих приписів.
У судовій правозастосовчій практиці Верховного Суду України (постанова від 13.06.2017 у справі №21-1393а17), а також Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.04.2018 у справі №П/9901/137/18 (800/426/17), від 13.12.2018 у справі №800/434/17 та інших) неодноразово висловлювалась правова позиція про те, що протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Нормами частини другої статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02).
З огляду на викладене, з урахуванням наведених судом законодавчих норм та встановлених обставин, суд дійшов висновку про те, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 10.01.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, тому з метою відновлення порушеного права позивача слід зобов'язати відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.01.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у відповідності до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, та за результатами розгляду якої прийняти рішення по суті поданої заяви, оскільки саме такий спосіб захисту є належним і це необхідно для ефективного захисту порушеного права.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За змістом положень частин першої, другої статті 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не доведено правомірності своїх дії у спірних правовідносинах.
Враховуючи викладене, на підставі оцінки поданих доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи та системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат зі сплати судового збору в сумі 605,60 грн.
Керуючись ст.ст.9, 72-90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) щодо розгляду заяви ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) від 10.01.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) розглянути заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) від 10.01.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у відповідності до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, та за результатами розгляду якої прийняти рішення по суті поданої заяви.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605,60грн. (шістсот пять гривень 60 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя М.М. Бухтіярова