Справа № 490/7145/25
нп 2-н/490/1821/2025
Центральний районний суд м. Миколаєва
02 вересня 2025 року м. Миколаїв
Суддя Центрального районного суду м. Миколаєва Черенкова Н.П. розглянувши заяву Комунального підприємства «Миколаївкомунтранс» про видачу судового наказу про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 заборгованості за житлово-комунальні послуги,-
КП «Миколаївкомунтранс» звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 боргу за надані послуги з управління (поводження) побутовими відходами за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01.02.2022 року по 31.07.2025 року у розмірі 5394,14 грн.
Розглянувши надані матеріали, суд приходить до висновку про необхідність відмовити у видачі судового наказу з наступних підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 19 ЦПК України, наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Відповідно до ч.5 ст.165 ЦПК України у разі якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суддя не пізніше двох днів з дня надходження такої заяви, крім випадків подання заяви про видачу судового наказу в електронній формі до боржника, який має офіційну електронну адресу, звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи - боржника.
Як вбачається з вимог заяви, заявник просить стягнути заборгованість за період з 01.02.2022 року по 31.07.2025 року.
Разом з тим, згідно даних з реєстру територіальної громади міста Миколаєва від 02.09.2025 р. боржник ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто у період з 01.02.2022 року по 14.12.2024 року був неповнолітньою особою.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 34 ЦК України повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття).
Відповідно до ч.1, 2 ст. 47 ЦПК України здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи. Можливістю здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді у справах, що виникають з відносин, у яких вони особисто беруть участь, якщо інше не встановлено законом наділені не малолітні, а неповнолітні особи віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також особи, цивільна дієздатність яких обмежена. Суд може залучити до участі в таких справах законного представника неповнолітньої особи або особи, цивільна дієздатність якої обмежена.
Цивільно-правова відповідальність - це встановлені законом юридичні наслідки за невиконання або неналежне виконання особою обов'язків, зобов'язань, що пов'язані з порушенням суб'єктивних цивільних прав другої сторони.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про охорону дитинства", дитина - це особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно з законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше. Неповнолітня особа - це фізична особа у віці від 14 до 18 років.
Неповнолітня особа особисто несе відповідальність за порушення договору, укладеного нею самостійно та договору укладеного за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника. Однак, якщо в неповнолітнього немає майна, достатнього для відшкодування збитків, додаткову відповідальність несуть його батьки (усиновлювачі), піклувальники (стаття 33 ЦК України).
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо наявні обставини, передбачені частиною першою статті 186 цього Кодексу.
При цьому, в пункті 1 частини першої статті 186 ЦПК України встановлено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Таким чином, враховуючи вищевказане, ОСОБА_1 в період за який стягується заборгованість, був неповнолітньою особою, а отже, не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності.
За такого, з врахуванням положень пункту 4 частини першої статті 165 та пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України, беручи до уваги особливості наказного провадження, що передбачені цивільним процесуальним законодавством України, суддя приходить до висновку про наявність підстав для відмови у видачі судового наказу в частині вимог до ОСОБА_1 .
Відповідно до положень ч. 1 ст. 541 ЦК України, солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Згідно частин 1, 4 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.
Частинами 1, 2 ст. 544 ЦК України встановлено, що боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього. Якщо один із солідарних боржників не сплатив частку, належну солідарному боржникові, який у повному обсязі виконав солідарний обов'язок, несплачене припадає на кожного з решти солідарних боржників у рівній частці.
Виходячи з аналізу наведених норм, враховуючи неподільність предмета зобов'язання при солідарному стягненні, право регресної вимоги у солідарних боржників, суддя вважає, що у випадку наявності підстав для відмови у видачі судового наказу відносно одного з солідарних боржників, відсутні підстави для видачі наказу відносно інших боржників, оскільки таким шляхом суд змінює порядок стягнення, визначений заявником при подачі заяви, що є недопустимим в наказному провадженні.
Таким чином, беручи до уваги те, що у одного з боржників не було необхідного обсягу цивільної дієздатності в період за який стягується заборгованість, вважаю за необхідне відмовити у видачі судового наказу за заявою Комунального підприємства «Миколаївкомунтранс» про видачу судового наказу про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Відповідно до ч. 2 ст. 166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 165 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Відповідно до ст. 164 ЦПК України, у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої заподання позовної заяви.
Керуючись ст.ст.162,165,260 ЦПК України, ст. ст.541,543, 544 ЦК України, суддя,-
Відмовити Комунальному підприємству «Миколаївкомунтранс» у видачі судового наказу про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Роз'яснити заявнику, що відповідно до ч. 2 ст.166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 165 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня постановлення ухвали.
Суддя Н.П. Черенкова