02.09.25 Справа № 469/384/25
2-а/469/17/25
26 серпня 2025 року селище Березанка
Березанський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді - Тавлуя В.В.,
за участю секретаря судового засідання - Рогозевич С. О.,
позивач - ОСОБА_1 - не з'явився,
представник відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Березанка справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
Позивач 09.04.2025 року звернувся до Березанського районного суду Миколаївської області з даним позовом, у якому просив:
- скасувати Постанову №428 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 03.04.2025 року, складену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП, та накладення штрафу в сумі 17 000,00 грн.;
- провадження у справі про адміністративне правопорушення за фактом вчинення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що він перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Ним вчасно оновлено військово облікові дані з внесенням їх до електронного реєстру «Оберіг», що підтверджується відомостями з офіційного Веб-порталу Міністерства оборони України «Резерв+».
Відповідно до довідки, виданої ІНФОРМАЦІЯ_4 від 19.03.2025 року № 1441 йому надана відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п.4 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» на строк до 19.03.2026 року.
20.03.2025 року він випадково дізнався про те, що перебуває у розшуку, як такий, що ухиляється від мобілізації.
Вважає, що оголошення його у розшук є безпідставним та неправомірним у зв'язку із тим, що він жодного разу не отримував повістки з вимогою про прибуття до РТЦК для уточнення військових облікових даних. Також за номером мобільного телефону, який міститься в матеріалах його особової справи, йому не повідомлялося про необхідність прибуття до РТЦК.
Більше того, 28.02.2025 року та 12.03.2025 року (повторно), маючи повне право на отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, ним подавалися відповідні документи до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Інформації щодо необхідності з'явитися до відділу від посадових осіб РТЦК він не отримував.
25.03.2025року у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 уповноваженою особою на складання протоколу про адміністративне правопорушення інструктором ІНФОРМАЦІЯ_3 , молодшим сержантом ОСОБА_3 , у відношенні нього було складено протокол про адміністративне правопорушення № 123, за ч.3 ст. 210-1 КУпАП за кваліфікуючими ознаками - порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в особливий період.
Згідно протоколу слідувало, що він не з'явився по повістці до ІНФОРМАЦІЯ_3 на вимогу уповноваженої особи.
Не погоджуючись з інкримінованим йому правопорушенням, у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 ним надані письмові пояснення уповноваженій особі про те, що він не отримував повістки, що свідчить про відсутність умислу в його діях, та окремо 27.03.2025 року подав електронною поштою письмові заперечення ІНФОРМАЦІЯ_5 (їх вхідний номер 1952/305/ЕЛ)
Доказів того, що він повістки отримував і ухилився від прибуття за викликами, уповноваженою особою йому не надано та не доведено обґрунтованості підстав для складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Розгляд матеріалів справи про адміністративне правопорушення було призначено на 03.04.2025 року о 10.00 год. у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_6 за адресою: АДРЕСА_1 .
За результатами розгляду вказаного протоколу ІНФОРМАЦІЯ_4 прийнято постанову № 428 від 03.04.2025 року про накладення на нього адміністративного стягнення у сумі 17 000 грн.
Копія постанови була йому вручена у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 07.04.2025 року під підпис.
Посилаючись на наведені обставини позивач вважає, що оскаржувана постанова №428 від 03.04.2025 року винесена з суттєвим порушенням норм матеріального права (відсутні докази наявності у його діях складу правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП), а рішення суб'єкта владних повноважень про притягнення його до відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП є необгрунтованим та неправомірним та просить суд задовольнити позов.
Ухвалою Березанського районного суду Миколаївської області від 15 квітня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, та призначено судове засідання для розгляду справи по суті (а.с.23).
Відповідно до вимог ст.261 КАС України відповідачу було встановлено строк на подачу відзиву та пояснень на позовну заяву з дня отримання ухвали суду.
У судове засідання позивач та його представник не з'явилися. Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи без їх участі та підтримання позовних вимог.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_7 у судове засідання у судове засідання 26 серпня 2025 не з'явився, як і не з'являвся у судові засідання призначені на 29.04.20025 року та 05.06.2025 року, які відкладалися у зв'язку з його неявкою.
Відзиву на позовну заяву відповідач не надав, а також будь-яких доказів на спростування позову.
За таких обставин суд розглянув справу за відсутності сторін у справі.
Дослідивши матеріали справи та наявні у ній докази, оцінивши їх, суд встановив наступні обставини та правовідносини сторін.
З матеріалів справи вбачається, що Постановою №428 від 03.04.2025 року по справі про адміністративне правопорушення, складеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 , позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, та накладено штраф в сумі 17000,00 грн., що підтверджується копією вказаної постанови (а.с.12).
За текстом оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 визнано винним у тому, що 25 березня 2025 року о 10:30 год. було виявлено, що ОСОБА_1 не з'явився по повістці до ІНФОРМАЦІЯ_3 , чим порушив Закон України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, в період дії особливого періоду.
Позивач оспорює правомірність вказаної постанови, оскільки він не був обізнаний про обставини притягнення його до адміністративної відповідальності ч.3 ст.210-1 КУпАП, а оскаржувана постанова винесена за відсутності доказів наявності у його діях складу правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 7 КУпАП встановлено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно з частиною першою статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до статті 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.
Відповідно до ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Встановлений зазначеною нормою порядок складення протоколу про адміністративне правопорушення є гарантією дотримання процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зокрема, обізнаності такої особи про складення щодо неї протоколу про адміністративне правопорушення та його змісту, можливості надання пояснень та клопотань, зауважень до протоколу.
Частиною 3 ст.210-1 КУпАП України встановлено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Вказана норма є бланкетною, серед ознак суті такого адміністративного правопорушення обов'язково повинно бути посилання на конкретний нормативно-правовий акт, яким встановлюються відповідні правила та якого не дотрималась особа, яка притягається до адміністративної відповідальності.
З наявної у матеріалах справи копії Протоколу про адміністративне правопорушення №123 від 25.03.2025 року вбачається, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП у зв'язку з ти, що 25 березня 2025 року о 10:30 год. було виявлено, що ОСОБА_1 не з'явився по повістці до ІНФОРМАЦІЯ_3 , чим порушив Закон України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, в період дії особливого періоду (а.с.11).
За змістом пояснень позивача, доданих до зазначеного протоколу про адміністративне правопорушення, позивач всі обставини, зазначені у вказаному правопорушенні, а також свою вину у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП заперечив, посилаючись на те, що йому нічого не було відомо про необхідність прибути до ТЦК 28.02.2025 року та 12.03.2025 року.
Будь-яких доказів, які б спростовували вказані доводи позивача та підтверджували обставини, викладені у Протоколу про адміністративне правопорушення №123 від 25.03.2025 року та у Постанові №428 від 03.04.2025 року, яка була винесена на його підставі, матеріали справи не містять.
Відповідно до ч.1 ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, які пом'якшують чи обтяжують відповідальність.
Висновок органу чи посадової особи, яка розглядає справу про адміністративне правопорушення, про винність особи у вчиненні такого правопорушення, повинен бути винесеним на підставі передбачених ст.251 КУпАП доказів.
Зазначених вимог особою, що прийняла оскаржувану постанову, не виконано, у постанові не викладено суть адміністративного правопорушення, а саме не зазначено, яку статтю (частину статті, пункт) Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" порушено позивачем, не встановлено дату і час порушення, відсутній достатній опис обставин, установлених під час розгляду справи, у тому числі щодо номеру та дати повістки, якою викликався позивач до ІНФОРМАЦІЯ_3 , дати її вручення позивачу та дати, на яку позивач повинен був з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідно до повістки.
При розгляді адміністративного позову відповідачем не надано доказів неявки позивача за врученою йому належним чином повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_3 у визначені такою повісткою дату і час.
Стаття 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
На підставі з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, саме відповідач зобов'язаний довести правомірність складання ним постанови, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем вимог Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», за що передбачена відповідальність КУпАП.
Будь-яких доказів, які б спростовували доводи позивача, який заперечує вказані обставини, відповідачем суду не надано.
Таким чином, відповідачем не доведено факт неявки позивача за викликом у встановлені повісткою строки та місце.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст.55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Згідно ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
За змістом положень ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Враховуючи встановлені при розгляді справи обставини, суд приходить до висновку про те, що при притягненні позивача до адміністративної відповідальності відповідачем не були дотримані вимоги Конституції України та КУпАП та не встановлено наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, у зв'язку з чим оскаржувана постанова підлягає скасуванню.
Разом з тим, вирішуючи питання про можливість задоволення позовної вимоги в частині закриття провадження у адміністративній справі за ч.3 ст.210-1 КУпАП, суд виходить з наступного.
Так, за висновком Верховного Суду, викладеним у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01 березня 2021 року у справі №490/843/15-а (адміністративне провадження №К/9901/45370/18) системний аналіз норм КУпАП та КАС України (у вказаній вище редакції) щодо компетенції судів у справах про адміністративні правопорушення дозволяє Суду Касаційної інстанції дійти висновку, що право закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення належить лише органу, який розглядає таку справу або ж суду, у передбачених статті 221 КУпАП випадках, та не відноситься до компетенції адміністративного суду, який перевіряє законність винесення суб'єктом владних повноважень постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до викладеного суд вважає, що позовної вимоги в частині закриття провадження у адміністративній справі за ч.3 ст.210-1 КУпАП задоволенню не підлягають, у зв'язку з чим адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно із ч.2 ст.132 КАС України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 19-20, 25, 241-246, 286 КАС України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити частково.
Скасувати Постанову №428 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 03.04.2025 року, складену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладення штрафу в сумі 17000,00 грн.
Відповідно до ст.139 КАС України стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати на сплату судового збору в сумі 1211,20 грн.
У задоволенні інших вимог відмовити.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: