про залишення заяви без руху
Справа №348/2199/25
2-о/348/125/25
03 вересня 2025 року м. Надвірна
Суддя Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області Бурдун Т.А., ознайомившись із матеріалами заяви ОСОБА_1 про встановлення факту смерті фізичної особи, заінтересована особа - Делятинська селищна рада Надвірнянського району Івано-Франківської області, представник заявника - адвокат Гураш Михайло Васильович, -
Заявник ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Гураш М.В., звернулася до суду із заявою, в якій просить встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт смерті брата ОСОБА_2 .
Вивчивши заяву та додані до неї матеріали, вважаю, що таку слід залишити без руху з наступних підстав:
При залишенні заяви без руху, суддя керується положеннями статей 10 ч. 9, 175, 177 ЦПК України, тобто застосовує аналогію закону, так як главами 1 та 2 розділу IV ЦПК України прямо не врегульовано дії судді при подачі до суду заяви, яка не відповідає вимогам ЦПК.
Згідно із ч. 3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Частиною 1 ст. 317 ЦПК України передбачено, що заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім'ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов'язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.
Аналіз положень статті 317 ЦПК України дає підстави стверджувати, що факт смерті встановлюється судом на території України, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства.
Як вбачається із доданих до заяви матеріалів, заявником із документів, які підтверджують факт смерті, до матеріалів справи додано лише довідку Делятинської селищної ради від 26.08.2025 про поховання ОСОБА_2 на селищному кладовищі в сел. Делятин Надвірнянського району Івано-Франківської області, жодних інших документів суду надано не було. У матеріалах справи відсутня медична документація (оригінал або належна копія лікарського свідоцтва про смерть), яка б відображала інформацію про факт смерті особи у певний час, місце смерті та причину смерті громадянина України. На цьому документі повинні міститись печатка та підпис лікаря, що склав свідоцтво та реквізити медичної установи.
Так, відповідно до ст. 318 ЦПК України у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Пунктом 1 розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану, затверджених наказом Міністерства юстиції України №52/2 від 18 жовтня 2000 року, передбачено, що підставою для державної реєстрації смерті є: лікарське свідоцтво про смерть (форма №106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 №545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за №1150/13024; фельдшерська довідка про смерть (форма №106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 №545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за №1150/13024; лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; рішення суду про оголошення особи померлою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть. Ці документи додаються до другого примірника актового запису про смерть.
Відповідно до Інструкції щодо заповнення та видачі лікарського свідоцтва про смерть (форма N 106-о), затвердженої Наказом МОЗ України від 8 серпня 2006 року №545, для забезпечення реєстрації смерті в органах реєстрації актів цивільного стану видається лікарське свідоцтво про смерть.
Перший примірник лікарського свідоцтва про смерть видається родичам померлого чи іншим особам, які зобов'язалися поховати померлого, другий примірник лікарського свідоцтва про смерть залишається в закладі охорони здоров'я. Видача трупа без лікарського свідоцтва про смерть забороняється.
Одночасно при видачі лікарського свідоцтва про смерть лікар заповнює довідку про причини смерті в одному примірнику і видає родичам померлого чи іншим особам для поховання. Номери довідки про причину смерті і лікарського свідоцтва про смерть мають бути ідентичними. Довідка завіряється круглою печаткою закладу.
Відповідно до п. 2.2. Інструкції щодо заповнення та видачі лікарського свідоцтва про смерть (форма №106-о) лікарське свідоцтво про смерть видається лікарем медичного закладу, що лікував померлого, на підставі спостережень за хворим і записів у медичній документації, які відображали стан хворого до його смерті, або патологоанатомом на підставі вивчення медичної документації і результату розтину.
Таким чином, заявником до заяви про встановлення факту смерті не додано лікарське свідоцтво про смерть (форма №106/о) громадянина України, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відсутність же цього доказу унеможливлює встановлення юридичного факту про встановлення смерті особи (із зазначення причин смерті) в разі відмови у проведенні державної реєстрації смерті відділом державної реєстрації актів цивільного стану.
Вказані недоліки перешкоджають відкриттю провадження у справі.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Суд акцентує увагу заявника на тому, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Де Жуффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Дотримання вимог ст. ст. 175, 177 ЦПК України при пред'явленні позову в суд є імперативним правилом, в тому числі і для суду.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.
Враховуючи зазначене, залишення заяви без руху жодним чином не перешкоджає заявнику у доступі до правосуддя після усунення недоліків заяви.
Вище викладене дає підстави для висновку, що заява не відповідає вимогам закону, а тому підлягає залишенню без руху з наданням строків на їх усунення.
Керуючись ст.ст.175, 177, 185 ЦПК України, суддя, -
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті фізичної особи, заінтересована особа- Делятинська селищна рада Надвірнянського району Івано-Франківської області - залишити без руху.
Надати заявнику строк для усунення недоліків заяви протягом семи днів з дня отримання даної ухвали та роз'яснити, що в іншому випадку заява вважатиметься неподаною і буде повернута заявнику.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Т.А.Бурдун