Справа №345/4099/25
Провадження № 2-а/345/80/2025
02.09.2025 року м. Калуш
Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі
головуючого - судді Гапоненка Р.В.,
за участю секретаря судового засідання Баран В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, суддя
позивач звернувася до суду з позовом згідно якого просить скасувати постанову від 22.07.2025 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП та закрити провадження у справі. 28.04.2025 він з'явився в ІНФОРМАЦІЯ_3 та пройшов ВЛК. Тобто, здійснив уточнення даних на підставі чого йому надано відстрочку з 01.05.2025 по 09.05.2025, що підтверджується довідкою ІНФОРМАЦІЯ_4 №16/1856 від 01.05.2025. В подальшому, він неодноразово звертався до ІНФОРМАЦІЯ_4 , зокрема 15.07.2025 написав заяву на відстрочку і отримав відстрочку з 17.07.2025 по 08.08.2025, що підтверджується довідкою ІНФОРМАЦІЯ_4 №28/3643 від 17.07.2025. При цьому, жодні повістки йому не вручали. 15.07.2025 він дізнався про те, що перебуває в розшуку, а також складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КупАП у зв'язку з тим, що він не прибув за повісткою на 14.05.2025, що є неправомірним з огляду на звернення в ТЦК, проходження ВЛК, отримання відстрочок. Більше того, з 2018 він являється опікуном дитини-сироти і відповідно до вимог законодавства не підлягає мобілізації. Стверджує, що жодних повісток про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 йому не надходило і він не отримував, жодних доказів надіслання йому повістки на 14.05.2025. При цьому, він надав пояснення уповноваженим особам ІНФОРМАЦІЯ_4 , що жодних повісток не отримував, як і не отримував повідомлень про необхідність отримання листів, а відомостей та доказів належного вручення повістки в постанові від 22.07.2025 не зазначено. А тому він змушений звернутись до суду з позовом про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.
Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 31.07.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом повідомленням (викликом) сторін.
У строк, встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідачем не надано відзиву на позов без поважних причин, тобто своїм правом подати відзив на позовну заяву останній не скористався.
У судове засідання позивач не з'явився, однак подав суду заяву, в якій просив справу розглядати у його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.
У судове засідання представник відповідача не з'явився, про причини неявки не повідомив, хоча судову повістку про виклик до суду було вручено особі за довіреністю - 13.08.2025, що підтверджується трекінгом поштового відправлення.
Частина 6 ст.162 КАС України передбачає, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Тому суд вирішує справу у відсутності сторін за наявними в справі матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС Україниу разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали та з'ясувавши обставини справи, дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що постановою т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 підполковником ОСОБА_2 від 22.07.2025 встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , будучи належно повідомленим відповідно до вимог пп.2 п.41 Постанови КМУ №560 від 16.05.2024 не прибув за повісткою №3227071 про явку до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 14.05.2025 для уточнення облікових даних. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн. В гарфі підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності відсутній підпис ОСОБА_1 .
Згідно довідки №16/1856 від 01.05.2025 виданої начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 підполковником ОСОБА_3 , ОСОБА_1 надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі абзацу 8 частини 1 статті 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», є опікуном дитини віком до 18 років, на строк до 09.05.2025.
Згідно довідки №28/3643 від 17.07.2025 виданої т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 підполковником ОСОБА_2 , ОСОБА_1 надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі абзацу 8 частини 1 статті 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» є опікуном дитини віком до 18 років, на строк до 08.08.2025.
Відповідно до витягу з рішення виконавчого комітету Калуської міської ради від 24.07.2018 №174 ОСОБА_1 визначено опікуном над малолітнім племінником ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 у зв'язку з тим, що мати дитини померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , а відомості про батька дитини вказані відповідно до ч.1 ст. 135 Сімейного кодексу України.
Відповідно до ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Відповідно до ч.1 ст.287 КУпАП України постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
За приписами ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.
В силу положень статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Згідно ст.245 КУпАП, завданнями провадження у справі про адміністративне правопорушення є повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, тощо.
Відповідно до ст. 280 КУпАП (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог 283 КУпАП, яка регламентує зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Формулювання суті правопорушення повинно бути чітким і конкретним, із зазначенням місця, часу, способу його вчинення, мотивів і форми вини, а висновки суду щодо оцінки доказів мають вказуватись у вигляді точних і категоричних суджень, які виключали б сумніви з приводу достовірності доказів на обґрунтування висновку про винуватість особи. При цьому, суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП або нормах інших нормативно-правових актів, якими передбачена відповідальність за вчинення чітко визначених протиправних дій.
В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об'єктивного судового розгляду.
В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії» Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.
В рішенні у справі «Абрамян проти Росії» Європейський Суд зробив висновок про те, що «деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення».
В цьому ж рішенні Суд нагадав, що надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до норм КУпАП, справа розглядається в межах адміністративного обвинувачення, що міститься в протоколі про адміністративне правопорушення і встановлення інших обставин, які знаходяться за межами обвинувачення та погіршують становище особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є неприпустимим, оскільки порушує право на захист від конкретного обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення.
Сутність пред'явленого обвинувачення повинна відповідати диспозиції статті закону, яким встановлено відповідальність за вчинення правопорушення.
При цьому суд, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і змінювати формулювання висунутого обвинувачення та відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч.1. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися: військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях.
У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначений постановою КМУ № 560 від 16.05.2024 року.
Відповідно до п.28 вказаного Порядку виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки.
Пунктом 41 Порядку №560 передбачено, що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки є: у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Частиною 1 статті 210-1 КУпАП, передбачено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Частиною 2 статті 210-1 КУпАП передбачено відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.
Частиною 3 статті 210-1 КУпАП передбачено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, та тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Зазначена норма матеріального закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки військовозобов'язаного. Тому в постанові про адміністративне правопорушення є необхідним посилання на порушення військовозобов'язаним вимог конкретної норми закону чи підзаконного акта.
Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ст.73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст.74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст.76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
У відповідності з положеннями статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як вбачається із оскаржуваної постанови т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 підполковника ОСОБА_2 від 22.07.2025 розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення винесено постанову за вих. № 1/1/8947, згідно якої установлено, що ОСОБА_1 своїми діями вчинив правопорушення передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП, а саме ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 було направлено поштовим звязком повістку №3227071 про явку до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 14.05.2025 року. На вказану дату ОСОБА_1 не прибув, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП. За вчинене правопорушення на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 17000 гривень.
З досліджених в судовому засіданні доказів та встановлених обставин, суд доходить висновку, що при притягненні позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.210-1 КУпАП встановлених законодавством вимог не дотримано.
Так, підставою притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності повинен бути протокол про адміністративне правопорушення. Однак в оскаржуваній постанові жодного посилання на такий протокол не зазначено.
Зазначені вище обставини свідчать про невстановлення уповноваженою особою, а саме т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 підполковником ОСОБА_2 , під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, обставин вчиненого адміністративного правопорушення, наявність складу правопорушення та його відповідність частині 3 ст. 210-1 КУпАП, що обумовлює протиправність прийнятої ним постанови у справі про адміністративне правопорушення від 22.07.2025 відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладення стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн.
Згідно довідки №28/3643 від 17.07.2025 виданої т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 підполковником ОСОБА_2 , ОСОБА_1 надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі абзацу 8 частини 1 статті 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» є опікуном дитини віком до 18 років, на строк до 08.08.2025.
При цьому, суд зазначає, що належних доказів, які б підтверджували викладені у постанові обставини, а саме щодо не прибуття ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 14.05.2025, згідно повістки №3227071, суду не надано.
Згідно з частиною третьою статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Оскільки, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого в даному випадку покладено обов'язок доказування правомірності свого рішення, не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження передбачених ст.9 КУпАП обставин, оскаржувана постанова винесена без достатніх для того підстав, суд вважає недоведеним факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення, яке ставиться йому в провину, а відтак, позов слід задовольнити та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення від 22.07.2025винесену т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 підполковника ОСОБА_2 , якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Так, позивачем при подачі адміністративного позову було понесено судові витрати по сплаті судового збір у розмірі 605,60 грн.
Керуючись ст.ст. 2,9, 77, 139, 159, 241-246, 257-262, 286 КАС України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову за справою про адміністративне правопорушення від 22.07.2025року за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до адміністративної відповідальності та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_1 , судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його ухвалення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: