ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/20156/24
провадження № 2/753/2452/25
"02" вересня 2025 р. Дарницький районний суд м. Києва під головуванням судді Осіпенко Л.М.,
за участі:
секретаря судового засідання - Петрової Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в залі судових засідань в приміщенні Дарницького районного суду міста Києва цивільну справу за позовом Державного підприємства «Управління житловими будинками» Управління справами Апарату Верховної Ради України до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -
Позивач ДП «Управління житловими будинками» Управління справами Апарату ВРУ звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.
В обґрунтування посилається на те, що Розпорядженням по Управлінню справами Апарату ВРУ №100 від 31.12.2015 року з балансу Управління житловими будинками Управління справами Апарату ВРУ на баланс ДП «Управління житловими будинками» Управління справами Апарату ВРУ було передано житловий будинок АДРЕСА_1 . Зазначений будинок також знаходиться на обслуговуванні позивача.
Відповідач ОСОБА_1 є користувачем квартири АДРЕСА_1 , на підставі Ордеру на службове приміщення №11 від 17.02.2009 року та отримує від позивача житлово-комунальні послуги, а саме послуги з управління багатоквартирним будинком.
ДП «Управління житловими будинками» Управління справами Апарату ВРУ надає відповідачу житлово-комунальні послуги у повному обсязі та належної якості, жодних скарг від відповідача не надходило.
У свою чергу, відповідач ОСОБА_1 не виконує свої зобов'язання з оплати житлово-комунальних послуг належним чином, внаслідок чого за період з 01.01.2020 року по 01.10.2024 року виникла заборгованість у розмірі 22 041,29 грн.
Відповідач не звертався до ДП «Управління житловими будинками» Управління справами Апарату ВРУ із заявами про щодо його тимчасової відсутності в житловому приміщенні понад 30 календарних днів.
З огляду на викладене, просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за послуги з управління багатоквартирним будинком у розмірі 22 041,29 грн. та судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.
Ухвалою Дарницького районний суд м. Києва від 05.03.2025 року у справі відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін (а.с. 91).
Ухвалою Дарницького районний суд м. Києва від 13.05.2025 року здійснено перехід від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с. 111).
28.04.2025 року від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Дідика І.М. надійшов відзив на позов, в якому він просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування посилається на те, що 17.02.2009 року відповідачу ОСОБА_1 , як народному депутатові України, дійсно було надано у користування квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, 30.12.2019 року відповідач ОСОБА_1 разом зі своєю родиною квартиру звільнив та переїхав на постійне місце проживання у Хмельницьку область, де проживає і досі. З 10.01.2020 року відповідач ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_4 . З огляду на викладене, з 30.12.2019 року відповідач не споживав та не користувався житлово-комунальними послугами, які надає позивач, а тому відповідно не має обов'язку їх сплачувати. Крім того, між сторонами ніколи не укладався договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком (а.с. 98-105).
У судове засідання представник позивача ДП «Управління житловими будинками» Управління справами Апарату ВРУ не з'явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду заяву, в якій підтримав позов у повному обсязі та просив розглядати справу без його участі.
У судове засідання відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Дідик І.М. не з'явились, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, від представника відповідача надійшла заява, в якій він заперечував проти позову та просив розглядати справу без його участі та без участі відповідача.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з розглядом справи за відсутності сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини.
Державне підприємство «Управління житловими будинками» Управління справами Апарату Верховної Ради України» засноване на державній власності та належить до сфери управління Апарату Верховної Ради України, що входить до складу майнового комплексу, який забезпечує діяльність Верховної Ради України (а.с. 9, 10).
Згідно із частиною першою статті 4 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» суб'єктами управління об'єктами державної власності є, у т. ч., органи, що забезпечують діяльність Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, відповідно до покладених на них завдань виконують функції з управління державним майном, передбачені частиною першою цієї статті, за винятком повноважень щодо господарських структур (частина перша статті 6 Закону України «Про управління об'єктами державної власності»).
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» об'єктами управління державної власності є: майно, яке передане державним комерційним підприємствам, установам та організаціям.
Право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства (частини перша, друга статті 136 Господарського кодексу України).
Розпорядженням по Управлінню справами Апарату ВРУ №100 від 31.12.2015 року з балансу Управління житловими будинками Управління справами Апарату ВРУ на баланс ДП «Управління житловими будинками» Управління справами Апарату ВРУ було передано житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с. 13).
10.02.2016 року між ДП «Управління житловими будинками» Управління справами Апарату Верховної Ради України» та ПАТ «АК «Київводоканал» укладено договір № 14295/9-10 на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі, в тому числі щодо будинку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 22-36).
03.01.2017 року між ДП «Управління житловими будинками» Управління справами Апарату Верховної Ради України» та ПП «Експеримент» укладено договір № 3/1-2017 на технічне обслуговування та ремонт ліфтів, в тому числі щодо будинку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 37-43).
30.11.2018 року між ДП «Управління житловими будинками» Управління справами Апарату Верховної Ради України» та ТОВ «Київські енергетичні послуги» укладено договір про постачання електричної енергії споживачу, в тому числі щодо будинку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 44-54).
01.05.2023 між ДП «Управління житловими будинками» Управління справами Апарату Верховної Ради України» та ПП «Експеримент» укладено договір № 1/4-2023 на технічне обслуговування та ремонт ліфтів, зокрема щодо будинку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 55-60).
03.07.2023 року між ДП «Управління житловими будинками» Управління справами Апарату Верховної Ради України» та ТОВ «ЕМПЕКС» укладено договір № 15-1/2 про надання послуг з санітарно-гігієнічної обробки (дератизації), в тому числі щодо будинку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 61-74).
Відповідач ОСОБА_1 та члени його родини, дружина ОСОБА_2 , донька ОСОБА_3 , син ОСОБА_4 та батько ОСОБА_5 отримали право на користування трьохкімнатною квартирою загальною площею 51,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі Ордеру на службове приміщення №11 від 17.11.2009 року, який виданий Управлінням справами Апарату ВРУ на підставі Постанови Верховної Ради України «Про деякі питання управління державним майном, що забезпечує діяльність Верховної Ради України» №1652-VI від 21.10.2009 року (а.с. 7).
З 10.01.2020 року відповідач ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_4 , що підтверджується відповіддю Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Державної міграційної служби №6.2-238/6-254 від 08.01.2025 року (а.с. 86).
Звертаючись до суду, позивач вказав, що відповідач користується послугами, але не виконує зобов'язання по сплаті заборгованості за надані послуги з утримання багатоквартирного будинку.
У відповідності до Довідки про нарахування та сплату по особовому рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), заборгованість відповідача ОСОБА_1 за оплату житлово-комунальних послуг, а саме послуг з управління багатоквартирним будинком перед ДП «Управління житловими будинками» Управління справами Апарату ВРУ за період з 01.01.2020 року по 01.10.2024 року становить 22 041,29 грн. (а.с. 5-6).
З відкритих відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень судом виявлено, що у ньому оприлюднене рішення Дарницького районного суду м. Києва від 25.08.2016 року у цивільній справі №753/15470/15-ц (провадження № 2/753/907/16), за позовом Управління справами Верховної Ради України до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Управління житловими будинками Управління справами Верховної Ради України, Служба у справах дітей Дарницького району м. Києва про виселення з службового жилого приміщення без надання іншого жилого приміщення та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Управління справами Верховної Ради України про визнання ордеру на службове жиле приміщення недійсним.
Так, вищевказаним рішенням суду відповідача ОСОБА_1 та членів його родини ОСОБА_6 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 виселено із службового жилого приміщення, а саме з квартири АДРЕСА_1 , без надання іншого жилого приміщення.
Рішення суду набрало законної сили 27.12.2016 року та не було скасоване судами апеляційної та касаційної інстанції інстанції.
Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання таких послуг, регулюються як нормами ЦК України, так і Законом України "Про житлово-комунальні послуги", а також іншими нормативно-правовими актами у галузі цивільного, житлового законодавства та актами, що регулюють відносини у сфері надання житлово-комунальних послуг.
Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг. В свою чергу відповідно до ч. 1 ст. 1 вказаного Закону споживачем є фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Статтею 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що до житлово-комунальних послуг належать: житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком; комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Згідно вимог ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 13 зазначеного Закону, залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо), послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо).
Тобто, житлово-комунальні послуги надаються на підставі договору про надання таких послуг. Більше того, житлово-комунальні послуги надаються не будинку, як об'єкту права власності, а певному суб'єкту - власнику (співвласнику, наймачу, суб'єкту сервітуту тощо) будинку або квартири, який проживає у цьому житловому приміщенні. По своїй суті надання житлово-комунальних послуг направлене на задоволення потреб власника (співвласника, наймача, суб'єкта сервітуту тощо) будинку і споживаються саме відповідним суб'єктом, а не для управління, утримання та збереження будинку.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).
Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.09.2018 року у справі № 750/12850/16-ц і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06.11.2019 року у справі № 642/2858/16).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 7 Закону індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Згідно з положеннями ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають на підставі договору, закону або інших юридичних фактів.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають, змінюються і припиняються, зокрема, на підставі договорів та інших правочинів, рішень суду, актів органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Проаналізувавши матеріали справи, суд встановив, що у період з 17.11.2009 року по 27.12.2016 року між сторонами фактично існували правовідносини з надання та споживання житлово-комунальних послуг. Відповідач ОСОБА_1 користувався квартирою, проживав у ній разом зі своєю сім'єю та відповідно споживав послуги з утримання багатоквартирного будинку, які в свою чергу надавав позивач ДП «Управління житловими будинками» Управління справами Апарату ВРУ.
Водночас із 27.12.2016 року зазначені правовідносини припинилися. Саме цього дня набрало законної сили рішення Дарницького районного суду м. Києва від 25.08.2016 року у справі №753/15470/15-ц (провадження №2/753/907/16), яким відповідача ОСОБА_1 було виселено із квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Таким чином, з моменту набрання законної сили зазначеним рішенням суду, право відповідача на користування спірним житлом припинилося. Відповідач не може вважатися стороною будь-яких договірних відносин із ДП «Управління житловими будинками» Управління справами Апарату ВРУ щодо надання та оплати житлово-комунальних послуг у цій квартирі після 27.12.2016 року.
Додатково факт реєстрації відповідача з 10.01.2020 року за іншою адресою підтверджує відсутність у нього правових підстав для користування спірним приміщенням та обов'язку з оплати комунальних послуг.
Припинення права користування квартирою на підставі судового рішення тягне за собою припинення всіх похідних обов'язків, у тому числі й з оплати житлово-комунальних послуг за це приміщення.
Таким чином, відсутність між сторонами будь-яких договірних відносин, а також відсутність відомостей про фактичне проживання відповідача у цій квартирі в зазначений період, виключає можливість стягнення з нього заборгованості за житлово-комунальні послуги, оскільки позивачем не доведено, що відповідач є індивідуальним споживачем у розумінні п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
За таких обставин, суд приходить до висновку про безпідставність заявлених позовних вимог та відмовляє у їх задоволенні.
Питання щодо розподілу судового збору суд вирішує відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 509 ЦК України, статтями 1, 9, 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", статтями 81, 89, 141, 259, 263-265, 353 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову Державного підприємства «Управління житловими будинками» Управління справами Апарату Верховної Ради України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Л.М. Осіпенко