справа № 631/929/25
провадження № 2-з/631/5/25
29 серпня 2025 року селище Нова Водолага
Нововодолазький районний суд Харківської області у складі головуючого судді Мащенко С. В., розглянувши без повідомлення учасників справи в залі судових засідань № 1 приміщення суду заяву представника позивача - адвоката Дмитрової Руслани Олегівни «Про забезпечення позову» у цивільній справі з єдиним унікальним № 631/929/25 (провадження № 2/631/770/25) за позовом ОСОБА_1 , від імені та інтересах якої діє адвокат Дмитрова Руслана Олегівна, до ОСОБА_2 , із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Бєлінської Катерини Валеріївни,- «Про усунення від права на спадкування»,
В провадження суду надійшли матеріали справи, зареєстрованої під єдиним унікальним № 631/929/25 (провадження № 2/631/770/25) за позовом ОСОБА_1 , від імені та інтересах якої діє адвокат Дмитрова Р. О., до ОСОБА_2 із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Бєлінської К. В. «Про усунення від права на спадкування», в якому сторона позивача просить: усунути ОСОБА_2 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Зазначена заява зареєстрована за вхідним № 5023/25-вх від 22.08.2025 року із наданням автоматизованою системою документообігу суду єдиного унікального № 631/929/25 (провадження № 2-з/631/5/25) та відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, обліково-статистичної картки справи та Контрольного журналу судових справ і матеріалів, переданих для розгляду судді, передана на розгляд головуючого судді Мащенко С. В. лише 26.08.2025 року у зв'язку із її перебуванням в період часу з 13 по 22 серпня 2025 року включно в нарадчій кімнаті як члена колегії по справі з єдиним унікальним № 615/492/23 (провадження № 1-кп/631/34/25) за кримінальним провадженням, внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30 грудня 2022 року під № 12022221050000264 щодо вчинення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 115 Кримінального кодексу України; та в період часу з 22 по 25 серпня 2025 року включно у безперервному процесі як члена колегії по справі з єдиним унікальним № 625/254/25 (провадження № 1-кп/631/166/25) за кримінальним провадженням, внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29 березня 2025 року під № 12025221050000106, щодо вчинення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 115 Кримінального кодексу України.
Зі змісту заяви «Про забезпечення позову» вбачається, що сторона позивача просить суд заборонити приватному нотаріусу Харківського міського нотаріального округу Бєлінській Катерині Валеріївні вчиняти нотаріальні дії з видачі свідоцтва про право на спадщину щодо спадкового майна ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (спадкова справа № 73373193) до вирішення справи по суті.
Приписом частини 1 статті 153 Цивільного процесуального кодексу України унормовано, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.
Натомість, до розгляду заяви про забезпечення позову по суті, представник заявника - позивача у цивільній справі - адвокат Дмитрова Р. О., яка діє за ордером (серії АН № 1747521), виданим 28.08.2025 року на підставі договору про надання правничої допомоги № 8 від 24.06.2025 року, укладеного між нею та ОСОБА_1 , а також свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (серії ДН № 6401), виданого 28.05.2025 року Радою адвокатів Донецької області на підставі рішення № 6, звернулась в суд із клопотанням, викладеним нею письмово та зареєстрованим за вхідним № ЕП-1094/25-вх від 29.08.2025 року, з проханням повернути заяву «Про забезпечення позову» без розгляду до ухвалення судового рішення по її суті разом із сплаченим судовим збором за квитанцією № KYSK-ZQUZ-M92E від 09.08.2025 року.
Всебічно, повно та об'єктивно з'ясувавши обставини справи та всі фактичні данні, які мають значення для вирішення питання про повернення заяви про забезпечення позову разом із сплаченим судовим збором, перевіривши їх доказами, безпосередньо дослідженими судом, що відповідають вимогам закону про їх належність, допустимість, достовірність та достатність, а саме: дослідивши матеріали заяви, що містять наявні в ній письмові докази, - суд вважає, що заява представника позивача - адвоката Дмитрової Р. О. «Про забезпечення позову» у цивільній справі з єдиним унікальним № 631/929/25 (провадження № 2/631/770/25) підлягає поверненню з наступних підстав.
Так, пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року шляхом реорганізації (злиття) Валківського районного суду, Коломацького районного суду та Нововодолазького районного суду Харківської області утворено Валківський окружний суд - у Валківському, Коломацькому та Нововодолазькому районах Харківської області із місцезнаходженням у містах Валках, селищі міського типу Новій Водолазі та селі Різуненковому Коломацького району Харківської області.
За змістом пункту 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року районні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.
Окрім того, Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів», що набрала чинності 19.07.2020 року, змінений адміністративно-територіальний устрій нашої Держави.
Зокрема, відповідно до підпункту 20 пункту 3 та абзаців 3 і 6 підпункту 20 пункту 1 цієї Постанови ліквідований Нововодолазький район Харківської області та утворені Красноградській район Харківської області (з адміністративним центром у місті Красноград) у складі території Старовірівської сільської територіальної громади (на цей час Берестинський район та місто Берестин відповідно) та Харківський район Харківської області (з адміністративним центром у місті Харків) у складі території Нововодолазької селищної територіальної громади, що затверджені Кабінетом Міністрів України, тощо.
При цьому, як чітко визначив законотворець у пункті 6 своєї Постанови, у продовж тримісячного строку з дня набрання нею чинності Кабінет Міністрів України повинен привести свої нормативно-правові акти у відповідність із нею та забезпечити таке приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів.
Одночасно із цим, приписами статті 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями), а також статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», закріплено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності, спеціалізації, інстанційності і визначається законом.
Пунктом 3-1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» вищезазначеного Закону на законодавчому рівні унормовано, що до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв'язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до цього, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України.
Натомість, закон, який змінює існуючу систему судоустрою та приводить її у відповідність до нового адміністративно-територіального устрою, не прийнятий, Валківський окружний суд на цей час свою діяльність не розпочав, воєнний стан на території України не припинений та не скасований, а тому справа перебувала на розгляді належного суду.
Крім того, приписами частини 2 статті 258 цього ж кодексу визначено, що процедурні питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.
Також, відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Статтею 13 зазначеної вище Конвенції встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в ній, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову.
Відповідно до частини 1 статті 149 Цивільного процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно із частиною 2 цієї ж статті 149 забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Пунктом 2 частини 1 статті 150 Цивільного процесуального кодексу України обумовлено, що позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії.
Частина 1 статті 151 вищезазначеного кодифікованого акту містить вимоги до змісту та форми заяви про забезпечення позову, як то:
1) найменування суду, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв'язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;
4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;
5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник;
6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення;
7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Вимогами частини 2 статті 151 Цивільного процесуального кодексу України передбачена необхідність зазначити повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) інших осіб, які можуть отримати статус учасника справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Приписами частини 10 статті 153 цивільного процесуального кодифікованого закону України визначено, що суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Крім того, визначальним є й питання підсудності, так як приписом пункту 2 частини 1 статті 152 Цивільного процесуального кодексу України обумовлено, що заява про забезпечення позову подається одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Чинне цивільне процесуальне законодавство визначає забезпечення позову як сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті воно є встановленням судом обмежень суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника).
Натомість, оцінюючи заяву представника позивача - адвоката Дмитрової Р. О. «Про забезпечення позову» на відповідність зазначеним вимогам, а також приписам частин 1 та 6 статті 151 Цивільного процесуального кодексу України, суд вбачає, що заява подана без додержання вимог щодо змісту та форми.
Крім того, до моменту вирішення питання, порушеного в ній заявником, від останньої надійшло письмове клопотання про повернення її заяви «Про забезпечення позову» без розгляду до ухвалення судового рішення по її суті разом із сплаченим судовим збором.
Відтак, вирішуючи питання про повернення заяви про забезпечення позову до постановлення ухвали про вирішення питання по суті, слід перш за все, виходить з того, що статтею 55 Конституції України проголошено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Зміст цього права полягає у тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
Отже, звернення особи до суду є її абсолютним правом.
Частиною 3 статті 13 цивільного процесуального кодифікованого закону України визначено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Також, відповідно до змісту частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Здебільшого, частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, учиненої 04.11.1950 року в Римі, яка відповідно до приписів статті 9 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року (із змінами та доповненнями) є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Вказане повністю кореспондує зі змістом вже згаданої вище статті 55 Конституції України, яку відповідно до рішення Конституційного Суду України № 9-зп від 25.12.1997 року (у справі за конституційним зверненням громадян ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та інших щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України (справа за зверненнями жителів міста Жовті Води) слід розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку, і суд не може відмовити у правосудді, а також у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства.
Одночасно із цим правилами прецедентної практики Європейського суду з прав людини передбачено, що кожна держава - учасниця Конвенції, реалізуючи пункт 1 її статті 6 щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Таким чином, незважаючи на те, що звернення особи до суду є її абсолютним правом, однак воно повинно ґрунтуватись на приписах матеріального та процесуального законів.
Натомість ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Вказане беззаперечно кореспондує із приписами чинного цивільного процесуального законодавства України, зокрема, тим, що завданням цивільного судочинства, визначеним у частині 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України, є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Тому згідно з частиною 1 статті 4 цього ж нормативно-правового акту, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Отже, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України).
Частиною 3 цієї ж статті визначено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Тому, право кожної особи на звернення до суду за захистом порушених прав, свобод чи інтересів рівною мірою стосується й права такої особи на залишення відповідної заяви без розгляду та її відкликання.
Відповідно до змісту пункту 3 частини 1 статті 43 Цивільного процесуального кодексу України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання. При цьому ними в розумінні приписів частини 1 статті 42 та частини 1 статті 48 цього кодексу є сторони (позивач і відповідач) й треті особи.
Частиною 1 статті 58 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
При цьому відповідно до змісту частини 1 та 2 статті 64 зазначеного цивільного процесуального кодифікованого закону, представник, якій має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.
Як вбачається з клопотання, зареєстрованого за вхідним за вхідним № ЕП-1094/25-вх від 29.08.2025 року, заявник - позивач у цивільній справі в собі свого представника за ордером просить суд повернути їх заяву «Про забезпечення позову» без розгляду до ухвалення судового рішення по її суті, що підписана та подана за допомогою електронних засобів зв'язку саме адвокатом Дмитровою Р. О., яка діє за ордером (серії АН № 1747521), виданим 28.08.2025 року на підставі договору про надання правничої допомоги № 8 від 24.06.2025 року, укладеного між нею та Приймачок А. М., а також свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (серії ДН № 6401), виданого 28.05.2025 року Радою адвокатів Донецької області на підставі рішення № 6.
Відтак, зазначений ордер ніяких застережень щодо обмеження повноважень представника заявника - позивача у цивільній справі - на вчинення певної процесуальної дії, а саме: на подання від імені та в інтересах Приймачок А. М. клопотання про залишення їх заяви про забезпечення позову у цивільній справі з єдиним унікальним № 631/929/25 (провадження № 2/631/770/25) до Харчикова О. В., із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Бєлінської К. В.,- «Про усунення від права на спадкування»,- не містить.
Отже, суд робить висновок про те, що відповідна заява із клопотанням про повернення заяви про забезпечення позову підписана та подане представником за ордером заявника - позивача у цивільній справі ОСОБА_1 - адвокатом Дмитровою Р. О. в межах її процесуальних прав як представника позивача, а її слід задовольнити.
З урахуванням наведеного, беручи до уваги вільне волевиявлення сторони позивача щодо повернення їх заяви «Про забезпечення позову» у цивільній справі з єдиним унікальним № 631/929/25 (провадження № 2/631/770/25) за позовом ОСОБА_1 , від імені та інтересах якої діє адвокат Дмитрова Р. О., до ОСОБА_2 , із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Бєлінської К. В.,- «Про усунення від права на спадкування», подання відповідної заяви повноважним на це представником, а також відповідність поданої заяви вимогам цивільного процесуального кодифікованого закону України, суд вважає за необхідне та можливе наведе клопотання задовольнити.
Доходячи такого, суд, проаналізував норми цивільного процесуального законодавства України, й переконався, що звернутись до суду із проханням про повернення заяви, зокрема, й про забезпечення позову, є абсолютним правом позивача, який на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами, й таке право не залежить від волі інших учасників процесу.
Також, повертаючи заяву представника позивача - адвоката Дмитрової Р. О. «Про забезпечення позову» у цивільній справі з єдиним унікальним № 631/929/25 (провадження № 2/631/770/25) за позовом ОСОБА_1 , від імені та інтересах якої діє адвокат Дмитрова Р. О., до ОСОБА_2 , із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Бєлінської К. В.,- «Про усунення від права на спадкування», суд вважає за необхідне роз'яснити ОСОБА_1 , заяву якої повернуто без розгляду по суті, що після усунення умов, які слугували підставою для зазначеного процесуального рішення, вона має право звернутися до суду з вказаною заявою повторно.
Крім того, одночасно із клопотанням про повернення до вирішення по суті їх заяви «Про забезпечення позову» у цивільній справі з єдиним унікальним № 631/929/25 (провадження № 2/631/770/25) представник заявника - позивача у цивільній справі ОСОБА_1 - адвокат Дмитрова Р. О. просить суд вирішити питання й про повернення сплаченого ними судового збору.
Отже, як обумовлено частиною 2 статті 133 Цивільного процесуального кодексу України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Таким законом є Закон України «Про судовий збір» № 3674-VІ від 08.11.2011 року (із змінами та доповненнями), який встановлює правові засади справляння, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та його повернення.
Положеннями статті 1 зазначеного вище законодавчого акту визначено, що судовий збір - це збір, який справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.
Згідно із абзацом 1 частини 1 статті 3 зазначеного нормативно-правового документу, судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством України.
Натомість, частиною 1 та частиною 5 статті 7 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі:
-зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;
-повернення заяви або скарги;
-відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі;
-залишення заяви без розгляду;
-закриття провадження по справі,-
й таке повернення здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.
Відповідно до приписів пункту 2 частини 1 статті 7 зазначеного вище нормативно-правового акту, сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі повернення заяви.
В такому випадку судовий збір повертається повністю в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики (частина 2 та 5 статті 7 зазначеного Закону України «Про судовий збір»).
Зважаючи на те, що дійсно заявник - позивач у цивільній справі в собі свого представника за ордером при зверненні в суду із заявою про забезпечення позову ОСОБА_1 , від імені та інтересах якої діє адвокат Дмитрова Р. О., до ОСОБА_2 , із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Бєлінської К. В.,- «Про усунення від права на спадкування» додали платіжний документ у виді квитанції № KYSK-ZQUZ-M92E від 09.08.2025 року про сплату судового збору в розмірі 605,60 гривень, та ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області вказана заява повертається заявникові, сплачена нею сума судового збору підлягає поверненню.
Відтак, беручи до уваги усе вище викладене, проаналізувавши всі наявні письмові докази у їх сукупності, ураховуючи, що на дату прийняття цього судового рішення надійшла заява представника заявника - позивача у цивільній справі - адвокат Дмитрової Р. О. щодо повернення їх заяви «Про забезпечення позову» без розгляду до ухвалення судового рішення по її суті разом із сплаченим судовим збором, а також подання заяви «Про забезпечення позову» без дотримання вимог частин 1 та 6 статті 151 Цивільного процесуального кодексу України, суд доходить обґрунтованого висновку про те, що за таких обставин таку заяву, зареєстровану під єдиним унікальним № 631/929/25 (провадження № 2-з/631/5/25) слід повернути заявнику разом із сплаченим судовим збором.
На підставі викладеного, керуючись статтями 55, 125 і 129 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями); частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, учиненої 04.11.1950 року в Римі; статтями 8, 17, 36, підпунктом «а» пункту 1 частини 1 статті 106 і пунктом 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року (із змінами та доповненнями); статтею 17, пунктом 6 частини 2 статті 36 і пунктами 3 та 3-1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року (із змінами та доповненнями); Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів»; пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року; Рішенням Конституційного Суду України № 9-зп від 25.12.1997 року (у справі за конституційним зверненням громадян ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та інших щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України (справа за зверненнями жителів міста Жовті Води); Постановою Верховного суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду, прийняту 16.08.2018 року в межах справи з єдиним унікальним № 910/1040/18; пунктами 3 та 5 Порядку повернення коштів помилково або надмірно зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого Наказом міністерства Фінансів України № 787 від 03.09.2013 року, а також статтями 1 - 5, 7, 13, 17, 18, 42, 46, 48, 58, 62, 64, 76 - 80, 89, 149, 150 - 151, 153, пунктом 1 частини 1 та частиною 2 статті 258, статтями 259 - 260, частиною 2 статті 261, статтею 263, частинами 5 та 11 статті 272, частиною 2 статті 352, пунктом 4 частини 1 статті 353, частиною 2 та 3 статті 354 Цивільного процесуального кодексу України № 1618-ІV від 18.03.2004 року (в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017 року із змінами та доповненнями),
Заяву представника позивача - адвоката Дмитрової Руслани Олегівни про повернення заяви «Про забезпечення позову», зареєстровану під єдиним унікальним № 631/929/25 (провадження № 2-з/631/5/25) задовольнити.
Повернути до вирішення по суті заяву представника позивача - адвоката Дмитрової Руслани Олегівни «Про забезпечення позову» у цивільній справі з єдиним унікальним № 631/929/25 (провадження № 2/631/770/25) за позовом ОСОБА_1 , від імені та інтересах якої діє адвокат Дмитрова Руслана Олегівна, до ОСОБА_2 , із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Бєлінської Катерини Валеріївни,- «Про усунення від права на спадкування».
Роз'яснити ОСОБА_1 заяву якої «Про забезпечення позову» у цивільній справі з єдиним унікальним № 631/929/25 (провадження № 2/631/770/25) за позовом до ОСОБА_2 , із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Бєлінської К. В.,- «Про усунення від права на спадкування» повернуто без розгляду по суті, що після усунення умов, які слугували підставою для зазначеного процесуального рішення, вона має право звернутися до суду з вказаною заявою повторно.
Повернути ОСОБА_1 , від імені та інтересах якої діє адвокат Дмитрова Руслана Олегівна, судовий збір в сумі 605,60 гривень (шістьсот пять гривень 60 копійок), який сплачено на поточний рахунок № НОМЕР_1 , код банку 37874947, за квитанцією KYSK-ZQUZ-M92E від 09.08.2025 року, призначення платіжної операції: 101 2827012161.
Копію ухвали надіслати ОСОБА_1 протягом двох днів з дня її складення в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з цього дня.
Ухвала, що набрала законної сили, обов'язкова для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання ухвали є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Ухвалу постановлено, складено шляхом комп'ютерного набору та підписано суддею в одному примірнику 29.08.2025 року, проте надіслано до Єдиного державного реєстру судових рішень лише 02.09.2025 у зв'язку у зв'язку із перебуванням в період часу з 01 по 02 вересня 2025 року включно в нарадчій кімнаті по справі з єдиним унікальним №
№ 631/704/25 (провадження № 1-кп/631/155/25) за кримінальним провадженням, внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 квітня 2023 року під № 12023220000000426, за обвинуваченням ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 255, частиною 3 статті 27 та частиною 4 статті 28 і частиною 5 статті 191, а також частиною 4 статті 28 і частиною 1 статті 366 Кримінального кодексу України; ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 255, частиною 4 статті 28 і частиною 5 статті 191, а також частиною 4 статті 28 і частиною 1 статті 366 Кримінального кодексу України; ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 255 та частиною 4 статті 28 і частиною 5 статті 191 Кримінального кодексу України; ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 255, частиною 4 статті 28 і частиною 5 статті 191, а також частиною 4 статті 28 і частиною 1 статті 366 Кримінального кодексу України; ОСОБА_12 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 255, а також частиною 5 статті 27 та частиною 4 статті 28 і частиною 5 статті 191 Кримінального кодексу України; й ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 255, а також частиною 5 статті 27 і частиною 4 статті 28 та частиною 5 статті 191 Кримінального кодексу України.
Суддя С. В. Мащенко