Справа №348/1655/25
Провадження № 2/348/1109/25
02 вересня 2025 року м.Надвірна
Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючого судді Гундяка Т.Д.,
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» пред'явило позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов обґрунтований тим, що між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 08.01.2024 було укладено кредитний договір № 103135002, відповідно до умов якого відповідач отримав 5 000 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором.
Відповідно до графіку сплати кредитних коштів до кредитного договору повернення кредиту та сплати комісії і процентів відповідачем не було внесено.
Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до умов кредитного договору, сторони домовились про те, що цей кредитний договір (індивідуальна частина) є самостійним кредитним договором, що містить істотні умови, укладений у порядку, спосіб а формі, що відповідає вимогам законодавства. Визнання недійним, неукладеним, нікчемним будь-якого додатку, документу, що є частиною цього договору або окремих умов цього договору не має наслідком недійсність, нікчемність або неукладеність цього кредитного договору (індивідуальна частина) в цілому і сторони підтверджують, що уклали б цей кредитний договір індивідуальна частина) і без включення до нього умов, що визнані недійними, нікчемними, неукладеними.
Товариство свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору. Відповідач не виконав належним чином умов кредитного договору. Термін повернення кредиту у повному обсязі настав, а заборгованість за кредитним договором у встановлений строк не була погашена.
ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №108-МЛ/Т від 28.05.2024 та відповідно до його умов відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором № 103135002 від 08.01.2024.
Розрахунок заборгованості було передано позивачу від первісного кредитора та відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги сума заборгованості відповідача становить 16 805 грн, з яких: 5 000 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 11 295 грн - прострочена заборгованість за сумою відсотків; 510 грн - прострочена заборгованість за комісією.
Посилаючись на викладене товариство просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь вищевказану заборгованість.
Ухвалою суду від 08.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін і без проведення судового засідання.
Відповідачу ухвала про відкриття провадження у справі з додатками надіслана на адресу його місця проживання, зареєстрованого у встановленому законом порядку, днем вручення якої відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України є 22.05.2025. проте ОСОБА_1 правом подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Також 30.07.2025 судом на офіційному веб-порталі судової влади України розміщено оголошення про розгляд справи. Крім цього, ухвала про відкриття провадження у справі з додатками надіслана відповідачу на його електронну адресу.
Проте, ОСОБА_1 правом подання відзиву на позовну заяву не скористався. Будь-яких заяв чи клопотань від нього не надходило.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Вказана вимога ЦПК України роз'яснена судом учасникам справи в ухвалі про відкриття провадження у справі. Клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін від сторін у справі не надходили та суд не вбачає підстав для розгляду справи з повідомленням сторін з власної ініціативи.
Розгляд справи проводиться без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В тому числі, суд враховує вимоги ст. 80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.
Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, встановив наступні обставини та визначив відповідно до них правовідносини, що виникли між сторонами.
Встановлено, що між ТОВ «Мілоан» та відповідачем 08.01.2024 укладено договір про споживчий кредит № 103135002, згідно умов якого товариство зобов'язувалось надати позичальнику грошові кошти у сумі 5 000,00 грн (п. 1.1., п. 1.2.); строком на 105 днів з 08.01.2024 і складається з пільгового та поточного періодів (п. 1.3.); пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 23.01.2024 (рекомендована дата платежу) (п.1.3.1.); поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 22.04.2024 (дата остаточного погашення заборгованості) (п.1.3.2.); позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 23.01.2024 (день завершення пільгового періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 22.04.2024 (останнього дня строку кредитування) (п. 1.4.); комісія за надання кредиту: 510 грн, яка нараховується за ставкою 10,20% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту (п. 1.5.1.); проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 945 грн, які нараховуються за ставкою 1,26 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду (п. 1.5.2.); проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 10 350 грн, які нараховуються за стандартною процентною ставкою 2,30 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду (п. 1.5.3.).
Відповідно до п. 1.1. договору про споживчий кредит кредитодавець зобов'язується на умовах визначених цим Договором надати позичальнику грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.
Відповідно до п. 2.2.2. договору нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати, наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей, передбачених п. 2.2.3. договору.
Згідно п. 2.2.3. договору проценти нараховуються за стандартною ставкою, що визначена п. 1.5.3. цього договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, та з інших причин визначена в п. 1.5.2. процентна ставка запропонована позичальнику протягом пільгового періоду зі знижкою і є меншою за стандартну ставку, встановлену п. 1.5.3 Договору. Якщо визначена п. 1.5.2. процентна ставка є нижчою від стандартної ставки, то після завершення пільгового періоду, з урахуванням пролонгацій, проценти протягом поточного періоду продовжують нараховуватись за стандартною ставкою згідно п. 1.5.3. договору. Стандартна процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов'язань позичальника зі сплати процентів протягом пільгового періоду, з урахуванням пролонгацій, є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний строк поточного періоду, це означає, що протягом пільгового періоду позичальнику була надана знижка/пільга, що дорівнює різниці між стандартною ставкою встановленою п. 1.5.3. та процентною ставкою визначеною п. 1.5.2 договору. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної (базової) ставки не може бути збільшено кредитодавцем без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди позичальника.
Відповідно до п. 2.3.1. договору (пролонгація на пільгових умовах) позичальник має право неодноразово продовжувати та/або поновлювати пільговий період та збільшувати строк кредитування на таких саме умовах, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії передбачені цим п. 2.3. договору та розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговуваня кредиту та певну частку заборгованості за договором (якщо передбачено). Комісія за управління та обслуговування кредиту нараховується в момент підписання додатку/додаткової угоди.
Згідно п. 2.3.2. договору після вибору доступних умов пролонгації або поновлення пільгового періоду, позичальник має направити кредитодавцю електронне звернення/повідомлення із зазначеною датою із застосуванням одноразового ідентифікатора, який надсилається кредитодавцем позичальнику в SMS - повідомленні та здійснити платіж передбачений цим п. 2.3. договору. Після здійснення позичальником зазначеного платежу(ів), умови кредитного договору, що стосуються строку кредитування, зокрема тривалість пільгового періоду, дата завершення пільгового періоду, дата остаточного погашення, строк кредитування змінюються пропорційно строку пролонгації. Нова дата остаточного погашення заборгованості разом з актуальними даними щодо заборгованості відображаються в додатку/додатковій угоді, що підписується сторонами у зв?язку з пролонгацією та містить оновлений графік платежів, який, якщо це не суперечить чинному законодавству, за формою та змістом може (не обов?язково) відрізнятись від додатку № l. У випадку розбіжностей між умовами кредитного договору, включаючи додатки 1-3 та додатковою угодою/додатком, що підписується сторонами у зв?язку з пролонгацію, застосовуються умови визначені такою додатковою угодою/додатком. Виконання позичальником лише частини дій передбачених дим пунктом, у т.ч. не здійснення платежу та/або не підписання додатку/додаткової угоди, не призводить до пролонгації.
Якщо інше не буде встановлено окремим додатком/додатковою угодою, що укладається у зв?язку з пролонгацією, то у випадку, якщо позичальник протягом поточного періоду вчинить необхідні дії для поновлення пільгового періоду, такі дії зупиняють перебіг поточного періоду до моменту спливу строку пролонгації (поновлення)пільгового періоду, після чого поточний період продовжується на кількість днів, що залишалась до його спливу на момент пролонгації. Якщо позичальник вчиняє необхідні для пролонгації дії після настання дати остаточного погашення заборгованості, такі дії зупиняють перебіг періоду прострочення до моменту спливу строку пролонгації (поновлення) пільгового періоду. В такому разі, новою датою остаточного погашення є останній день строку на який позичальником поновлено пільговий період. Ініціювання позичальником продовження та/або поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування відбувається без змін умов цього договору в бік погіршення для позичальника.
Згідно п. 2.4.1. договору позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення, згідно п. 1.4. договору. Завершення пільгового періоду не призводить до порушення строків (прострочення) виконання зобов'язання з повернення кредиту та сплати інших платежів. Закінчення поточного періоду призводить до порушення та прострочення виконання грошових зобов'язань позичальником та передбачає настання наслідків обумовлених розділом 4, п. 3.2.5, 3.2.6 договору.
Відповідно до п. 2.4.2. договору у випадку, якщо станом на дату закінчення строку кредитування (настання дати остаточного погашення заборгованості) будуть існувати будь-які боргові зобов'язання позичальника за цим договором, в тому числі, але не виключно, плата за кредит, пеня та/або інші платежі на користь кредитодавця встановлені умовами цього договору, то така заборгованість повинна бути сплачена позичальником одночасно з поверненням кредиту. Сплата заборгованості в останній день строку кредитування (дату остаточного погашення заборгованості) не тягне настання негативних наслідків для позичальника, якщо кредитодавець в цей день отримає кошти або інформаційне повідомлення про зарахування платежу, згідно п. 2.6. Сплата заборгованості після спливу строку кредитування є підставою виникнення у позичальника додаткових обов'язків щодо сплати пені та/або процентів, згідно розділу 4 договору.
Договір укладений в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства (п. 6.1.).
Договір підписано позичальником одноразовим ідентифікатором - 376401.
У додатку №1 до договору про споживчий кредит викладено графік платежів за договором про споживчий кредит відповідно до якого, зокрема, за період 105 днів проценти за користування кредитом становлять 11 295 грн, чиста сума кредиту - 16 805 грн.
Додатком № 2 до договору є заява на отримання кредиту.
Відповідно до довідки ТОВ «Мілоан» від 14.10.2024 товариство підтвердило, що ОСОБА_1 ідентифікований ТОВ «Мілоан». Акцепт (договір) підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Одноразовий ідентифікатор 376401; дата і час відправки одноразового ідентифікатора позичальнику 08.01.2024 о 11:25:49; номер телефону, на який відправлено одноразовий ідентифікатор -095 503 00 92.
Згідно анкети-заяви на кредит № 103135002 від 07.01.2024 сума до повернення 6 455 грн. Складові частини сукупної вартості кредиту: комісія за надання кредиту - 510 грн, нараховується одноразово за ставкою 10,20% від суми кредиту за договором; проценти за користування кредитом - 945 грн, нараховуються за ставкою 1.26 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Відповідно до копії платіжного доручення № 80250864 від 08.01.2024, на картку відповідача перераховано кошти в сумі 5 000 грн.
Відповідно до розрахунку заборгованості відповідача за договором про споживчий кредит № 103135002 проценти нараховані за період з 09.01.2024 по 23.01.2024 в розмірі 63 грн (1,26 %) в день, з 24.01.2024 по 22.04.2024 в розмірі 115 грн (2,30%) в день.
ТОВ «Мілоан» та позивачем 28.05.2024 укладено договір відступлення прав вимоги № 106-МЛ/Т, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за плату належні йому права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (портфель заборгованості).
Згідно п. 1.2 договору відступлення прав вимоги внаслідок передачі (відступлення) портфеля заборгованості за цим договором, новий кредитор заміняє кредитора у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості та відповідно вказаних у реєстрі боржників, та набуває прав грошових вимог кредитора за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань боржників за кредитними договорами.
Відповідно до п. 8.3.1 договору відступлення прав вимоги кредитор зобов'язаний протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту здійснення оплати компенсації за придбання (відступлення) прав вимоги відповідно до п.п. 7.1, 7.2 цього договору підготувати і передати новому кредиторові в електронній формі, електронною поштою або кур'єрською доставкою на електронному носієві реєстр боржників за формою, встановленою в додатку № 1 до цього договору, з усіма заповненими даними про боржників, які обов'язково повинні міститись в реєстрі боржників.
Протягом 10 робочих днів з моменту отримання новим кредитором електронної форми реєстру боржників новий кредитор формує на надає кредитору для підписання акт приймання - передачі реєстру боржників (п.8.3.2).
Відповідно до акта прийому-передачі реєстру боржників за договором відступлення прав вимоги № 108-МЛ/Т від 28.05.2024 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (фактор) та ТОВ «Мілоан» (клієнт) уклали даний акт про те, що згідно вимогами п. 8.3 договору про відступлення прав вимоги №108-МЛ/Т від 28.05.2024 кредитор передав, а новий кредитор прийняв реєстр боржників кредитора від 28.05.2024, складений за формою згідно із додатком №1 до договору.
ТОВ «Мілоан» та позивачем 04.02.2025 укладено додаткову угоду до договору відступлення прав вимоги № 108-МЛ/Т від 28.05.2024.
Згідно Витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 108-МЛ/Т від 28.05.2024 (у новій редакції), ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 16 805 грн, з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу - 5 000,00 грн, сума заборгованості за відсотками - 11 295 грн, сума заборгованості за комісією - 510 грн.
ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» надіслало претензію № 23613399/4721 від 13.05.2025, у якій повідомили ОСОБА_1 , що відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором №103135002 від 08.01.2024, що укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Згідно ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем, права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції визначено Законом України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року (надалі - Закон № 675-VIII), який набрав чинності 30 вересня 2015 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону № 675-VIII електронна комерція - це відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру; електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно ч. 2, 4 ст. 8 Закону № 675-VIII покупець (замовник, споживач) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції, який приймає (акцептує) пропозицію іншої сторони щодо укладення електронного договору, зобов'язаний повідомити про себе інформацію, необхідну для його укладення.
Фізична особа повинна надати інформацію про себе, необхідну для вчинення електронного правочину, створення електронного підпису, ідентифікації в інформаційній системі суб'єкта електронної комерції, шляхом введення (створення) особою спеціального набору електронних даних, а також вчинення інших дій у такій системі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно ч. 6 ст. 11 Закону № 675-VIII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею
Зі змісту зазначеної норми вбачається, що законом передбачено три різні способи акцепту пропозиції на укладення електронного договору.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону № 675-VIII у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону № 675-VIII).
Згідно ст. 12 Закону № 675-VIII якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Частиною 1 ст. 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19), електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону України «Про електронну комерцію», є оригіналом такого документа.
Статтею 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб'єктами господарювання на підставі договору. Договір про надання фінансових послуг укладається виключно в письмовій формі: 1) у паперовому вигляді; 2) у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг»; 3) шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; 4) в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Статтею 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
У частинах 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Отже, між сторонами вказаного договору про споживчий кредит було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договорів, які оформлені ними в електронній формі з використанням електронних підписів.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, що передбачено ЦК України.
Відповідно до ст. 526, 530, 610 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Укладення кредитних договорів онлайн знаходиться в рамках правового поля України. Сторони електронних правочинів відповідають за невиконання своїх зобов'язань у порядку визначеному законодавством України або укладеним договором. Повернення позики за електронним договором є обов'язковим.
Сторонами в зобов'язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (ч. 3 ст. 512 ЦК України). Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути, зокрема, купівля-продаж, дарування, факторинг.
Згідно з ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 ЦК України).
Договір відступлення права вимоги має такі ознаки: 1) предметом є відступлення права вимоги щодо виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) таке зобов'язання може бути як грошовим, так і не грошовим (передання товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним або безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, за яким виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
За договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов'язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Судом встановлено, що відповідач, отримавши кошти за кредитним договором, вчасно їх не повернув, порушив графік платежів і позивач, має право вимагати повернення кредиту та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.
Право на таке нарахування, умови, розміри та періоди дії ставок, строки їх сплати визначено умовами договору.
Підпунктом 6 пункту 5 Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (далі - Закон № 3498-IX) стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування» була доповнена частиною п'ятою, згідно з максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Закон України № 3498-XI набрав чинності 24 грудня 2023 року.
Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5 %; протягом наступних 120 днів 1,5 %.
Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3498-XI встановлено, що дія п. 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Норма закону, якою обмежується нарахування процентів розміром 2,5 % на день у даному випадку діє щодо заборгованості за період з 24.12.2023 по 21.04.2024, а норма, якою обмежується нарахування процентів розміром 1,5% на день, діє щодо заборгованості за період з 22.04.2024 по 19.08.2024. Починаючи з 20.08.2024 граничний розмір процентів обмежується 1% на день.
Разом з тим, п. 1.5.2., п. 1.5.3. договору визначені проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду за ставкою 1,26 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду та 2,30 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.
Як вбачається із розрахунку заборгованості відповідача за договором про споживчий кредит № 103135002 від 08.01.2024 проценти нараховані за період з 09.01.2024 по 23.01.2024 в розмірі 63 грн (1,26 %) в день, з 24.01.2024 по 22.04.2024 в розмірі 115 грн (2,30%) в день.
Нарахування процентів за22.04.2024 в розмірі 115 грн (2,30%) здійснено первісним кредитором безпідставно, оскільки такий розмір був законодавчо обмежений до 1,5 % (75 грн) за період з 22.04.2024 по 19.08.2024.
Таким чином, розмір безпідставно нарахованих відсотків 22.04.2024 становить (115-75) = 40 грн.
Різниця між нарахованим первісним кредитором та максимально визначеним законом розміром процентів становить 40 грн, на які має бути зменшений розмір визначеної позивачем заборгованості за процентами та, відповідно, загальний розмір заборгованості.
Таким чином, заборгованість відповідача за процентами за кредитним договором, яка підлягає стягненню, становить 11 255 грн (11 295- 40).
Відповідач належним чином не виконав взятих на себе зобов'язань, кошти кредиту не повернув, не здійснював платежі в рахунок виконання власних зобов'язань за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту.
Доказів належного виконання зобов'язань по сплаті кредиту відповідач не надав, не подав будь-яких доказів на спростування користування ним наданими йому коштами кредиту.
Суд на підставі наявних в матеріалах справи доказів, оцінивши такі на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за укладеним з ТОВ «Мілоан» договором про споживчий кредит № 103135002 від 08.01.2024 за сумою основної заборгованості, комісією і частково процентами за договором в загальній сумі 16 765 грн, з яких: 5 000 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 255 грн - заборгованість за процентами; 510 грн - заборгованість за комісією. В задоволенні решти вимог позову слід відмовити у зв'язку з їх необґрунтованістю.
Відповідно до ч. 2-5 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Згідно ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи і витраченого адвокатом часу.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічна позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду України від 19.02.2020 справа № 755/9215/15-ц та у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
З урахуванням конкретних обставин справи, зокрема ціни позову, суд може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. При визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
На підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу сумі 7 000 грн подано копії: договору № 0605 про надання (правової) правничої допомоги від 06.05.2025, ордера серія ВС № 1370094, акта №589 наданих послуг (правової) правничої допомоги від 20.05.2025; детального опису наданих послуг.
Згідно п. 2.3. договору № 0605 про надання (правової) правничої допомоги від 06.05.2025 вартість наданих послуг за одну справу становить 7 000 грн. Відповідно до акта наданих послуг (правової) правничої допомоги надано послуги на суму 7 000 грн. Із детального опису наданих послуг вбачається, що надана усна консультація - 30 хв.; ознайомлення з матеріалами кредитної справи - 2 год.; погодження правової позиції - 30 хв.; складення та подання до суду позовної заяви - 3 год. 30 хв.
Суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази на підтвердження цих витрат не є безумовною підставою для їх стягнення судом у визначеному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності цих витрат.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у справі, суд враховує чи пов'язані витрати на оплату правничої допомоги з розглядом справи, обґрунтованість розміру цих витрат, складність справи та виконані роботи, принципи співмірності і розумності таких витрат.
Так само, суд зауважує, що зустріч та консультація щодо перспективи судового врегулювання кредитної заборгованості є частиною послуги складання позовної заяви. Також матеріли справи не містять клопотань, заяв до суду, окрім самої заяви про розподіл судових витрат, у якій відсутні дані про послуги, надані після подання позовної заяви, як і даних щодо складання процесуальних документів. Моніторинг «Єдиного державного реєстру судових рішень», з урахуванням наявності зареєстрованого електронного кабінету у ЄСІТС, не є необхідним. Вартість канцелярських витрат на виготовлення копій документів не підтверджена будь-якими доказами, відправка поштової кореспонденції здійснювалася товариством, тому відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України не є витратами особи, яка надавала послуги правничої допомоги.
Враховуючи категорію справи та те, що предмет спору в цій справі не є складним, характер позовних вимог є розповсюдженою категорією цивільних справ, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних і процесуальні документи, які містяться у ній, не є складними та не займали значних витрат часу на їх виготовлення, заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу в загальній сумі 7 000,00 грн є завищеним та необґрунтованим, що суперечить принципу розподілу судових витрат.
З огляду на складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, реальності адвокатських витрат, суд вважає, що обґрунтованими і пропорційними до предмета спору є витрати на правничу допомогу в розмірі 2 500 грн, які частково в сумі 2 494,04 грн пропорційно до задоволених позовних вимог слід стягнути з відповідача на користь позивача.
Також при зверненні до суду позивач сплатив 2 422,40 грн судового збору, які зараховано до спеціального державного бюджету України.
Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 2 416,63 грн.
Керуючись ст. 4, 19, 141, 247, 258, 263, 264, 265, 268, 273, 279 ЦПК України,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит №103135002 від 08.01.2024 в загальному розмірі 16 765 (шістнадцять тисяч сімсот шістдесят п'ять гривень) грн, з яких: 5 000 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 11 255 грн - заборгованість за процентами; 510 грн - заборгованість за комісією.
В задоволенні решти вимог позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» витрати зі сплати судового збору в сумі 2 416,63 грн та 2 494,04 грн витрат на правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Повне найменування учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, м. Львів, 79018.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Гундяк Т.Д.
Повний текст рішення складено 02.09.2025.