Номер провадження: 22-ц/813/1873/25
Справа № 520/513/17
Головуючий у першій інстанції Пучкова І.М.
Доповідач Громік Р. Д.
02.09.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді - Громіка Р.Д.,
суддів - Драгомерецького М.М., Комлевої О.С.,
розглянувши у спрощеному порядку без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 червня 2017 року у цивільній справі за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів,
1. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог.
18 січня 2017 року МТСБУ звернулися до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача в порядку регресу 50000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що грошова сума була сплачена потерпілій ОСОБА_2 у відшкодування матеріальної шкоди внаслідок ДТП, яка вчинена з вини відповідача.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 22 червня 2017 року позовну заяву МТСБУ до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів задоволено. Стягнено з ОСОБА_1 на користь МТСБУ відшкодування в порядку регресу матеріальної шкоди у розмірі 50000 грн. Стягнено з ОСОБА_1 на користь МТСБУ судового збору у розмірі 1600,00 грн.
Процесуальний рух справи у суді першої інстанції.
03 січня 2024 року адвокат Главацький Ю.А., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав заяву про перегляд заочного рішення.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 04 січня 2024 року вищевказану заяву прийнято до розгляду.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 25 січня 2024 року ініційовано розгляд справи про відновлення втраченого судового провадження у цивільній справі №520/513/17 за позовом МТСБУ до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів; провадження у цивільній справі №520/513/17 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі про відновлення втраченого повністю або частково судового провадження у цивільній справі №520/513/17 за позовом МТСБУ до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 08 квітня 2024 року відновлено втрачене судове провадження у цивільній справі №520/513/17 за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів в частині:
- копія заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 червня 2017 року по справі №520/513/17;
- копія заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 23 квітня 2018 року по справі №520/16142/17;
- копія постанови Київського районного суду м. Одеси від 10 листопада 2015 року по справі №520/13719/15-п;
- копія звіту про оцінку автомобіля Skoda Octavia №61/15 від 28 жовтня 2015 року;
- копія позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальних збитків від 23 січня 2018 року;
- копія ухвали Одеського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року по справі №520/16142/17.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 12 червня 2024 року провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення поновлено.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 27 червня 2024 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що:
1) в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження розміру завданої шкоди;
2) відповідач не мав можливості надати свої заперечення щодо звіту про оцінку вартості матеріального збитку та звернутися до суду із клопотання про призначення у справі автотоварознавчої експертизи, оскільки не брав участі при розгляді справи, а тому, як вважає скаржник, розмір завданих збитків, визначений страховою компанією у сумі 68067,77 грн, є завищеним та таким, що не відповідає сумі спричиненої шкоди.
Порядок розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Вказані особливості встановлюються у ст. 369 ЦПК України, а саме відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України йдеться про те, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ціна позову у вказаній цивільній справі становить менш ніж тридцять розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а таким чином, апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.
З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 13, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повне судове рішення виготовлене 02 вересня 2025 року.
2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_1 не здійснив перевірку транспортного засобу перед виїздом та не забезпечив технічно справний стан автомобілю, чим порушив п.п. 2.3-а «Правил дорожнього руху України», внаслідок чого 19 вересня 2015 року, керуючи автомобілем «Івеко», державний номер НОМЕР_1 , на Люстдорфській дорозі, у м. Одесі, допустив зіткнення з автомобілем «SKODA», державний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , та з автомобілем «КАМАЗ», державний номер НОМЕР_3 .
Постановою Київського районного суду міста Одеси від 10 листопада 2015 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України.
Згідно з ч. 4 ст. 61 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії, та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно зі звітом за №198/15 від 31 жовтня 2015 року про оцінку вартості матеріального збитку, розмір завданих збитків склав суму 68067 грн 77 коп.
Відповідно до платіжного доручення №6183рв від 07 грудня 2015 року, МТСБУ здійснило потерпілій ОСОБА_2 виплату у розмірі 50000 грн.
Відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно з ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені, згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власником відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що розмір регламентної виплати становить 50000 грн. 00 коп.
Відповідно до п. 41.1. ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом.
Суд першої інстанції правильно встановив, що МТСБУ виконало покладений на нього обов'язок з відшкодування шкоди, заподіяної з вини власника транспортного засобу, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Згідно з ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Частиною 1 ст. 1191 ЦК України передбачено, що регресна (зворотна) вимога пред'являється в разі виконання однією особою зобов'язання, яке повинна виконати інша особа.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума відшкодування в порядку регресу у розмірі 50000 грн. 00 коп.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Також суд першої інстанції правильно вирішив стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1378,00 грн, слачений відповідно до квитанції №46574 від 30 листопада 2016 року, та 222,00 грн, слачений відповідно до квитанції №47879 від 24 січня 2017 року
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Скаржник не довів обставини, на які посилається як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надав.
Доводи скаржника про те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження розміру завданої шкоди, у зв'язку з чим позов не підлягає задоволенню, колегія суддів відхиляє з таких підстав, що оскільки підставою регресного позову є відповідальність заподіювача шкоди за завдану шкоду та факт виплати позивачем, що пред'явив регресну вимогу, певної грошової суми в рахунок відшкодування завданої шкоди (право зворотної вимоги виникає лише після того, як відбулася виплата), а отже розмір завданої шкоди не має визначального значення у даній справі.
Більше того скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що він не мав можливості надати свої заперечення щодо звіту про оцінку вартості матеріального збитку та звернутися до суду із клопотання про призначення у справі автотоварознавчої експертизи, проте жодних зауважень щодо звіту про оцінку вартості матеріального збитку в апеляційній скарзі не наведено, так доводи скаржника засновані на припущеннях, також скаржник не скористався наданим йому процесуальним законодавством правом заявити в суді апеляційної інстанції клопотання про проведення відповідної судової автотоварознавчої експертизи, або надати висновок такої експертизи, виготовлений на замовлення сторони у справі.
Також колегія суддів відхиляє посилання скаржника на те, що розмір завданих збитків, визначений страховою компанією у сумі 68067,77 грн, є завищеним та таким, що не відповідає сумі спричиненої шкоди, з таких підстав, що постановою Одеського апеляційного суду від 09 жовтня 2024 року у справі №520/16142/17 апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задоволено. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 23 квітня 2018 року скасовано. Постановлено нове судове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: МТСБУ, про стягнення матеріальних збитків задоволено. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 розмір матеріального збитку у вигляді різниці між вартістю відновленого ремонту та страховим відшкодуванням у сумі 50096 гривень, та витрати по оплаті вартості проведення експертного дослідження у розмірі 1000 гривень. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору в сумі 640 гривень.
Інші наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.
Порядок оскарження постанови суду апеляційної інстанції.
У зв'язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно з п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 червня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складено 02 вересня 2025 року.
Судді Одеського апеляційного суду Р.Д. Громік
М.М. Драгомерецький
О.С. Комлева