Номер провадження: 22-ц/813/5525/25
Справа № 522/6025/24
Головуючий у першій інстанції Шенцева О. П.
Доповідач Сегеда С. М.
01.09.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого Сегеди С.М.,
суддів: Драгомерецького М.М.,
Комлевої О.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи, апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Якушева Станіслава Ігоровича на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 березня 2025 року, повний текст якого складено 04 квітня 2025 року та ухваленого під головуванням судді Шенцевої О.П., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів,
встановив:
18.04.2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів у розмірі 75 890,00 грн.
Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що сторони в період з березня 2010 року по вересень 2019 року проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилася донька - ОСОБА_3 .
Постановою Одеського апеляційного суду від 25.10.2022 року було змінено рішення Приморського районного суду від 26.11.2021 року та стягнуто з відповідача аліменти на утримання дитини в розмірі 3 000,00 грн., щомісячно, починаючи з 15.07.2020 року і до досягнення дитиною повноліття. Виданий на підставі зазначеного судового рішення виконавчий лист на теперішній час перебуває на примусовому виконанні у Дніпровському відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (надалі - Дніпровський ВДВС).
Внаслідок неналежного виконання судового рішення, у період з грудня 2020 року по квітень 2023 року у відповідача утворилася заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 82 400,00 грн.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просила задовольнити її вимоги та стягнути відповідача пеню у розмірі 75 890,00 грн. за період з грудня 2020 року по квітень 2023 року.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 25.03.2025 року позов ОСОБА_2 було задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 пеню за прострочення сплати аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 75 890,00 грн. за період з грудня 2020 року по квітень 2023 року.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1 211,20,20 грн. (а.с.161-164).
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Якушев С.І. ставить питання про скасування рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25.03.2025 року, ухвалення нового судового рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (а.с.172-176).
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника адвоката Чумаченка С.О. просить оскаржуване рішення залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на її необґрунтованість (а.с.187-189).
У відповідності до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється 01.09.2025 року в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, у зв'язку з чим судове засідання не проводиться.
Згідно приписів ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи вищенаведене, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи, як малозначна у зв'язку з її незначною складністю (ч.ч.4, 6 ст. 19, ч.ч.1, 2, 4 ст. 274 ЦПК України).
Крім того, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
У зв'язку із перебуванням суддів Сегеди С.М., Комлевої О.С. та Драгомерецького М.М. у відпустці, датою розгляду даної справи є 01.09.2025 року.
При цьому, колегія суддів зазначає, що провадження по даній справі було відкрито ухвалою Одеського апеляційного суду від 02.05.2025 року (а.с.181), згідно якої розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без проведення судового засідання, та без повідомлення учасників справи, копію ухвали останні отримали належним чином (а.с.182), що передбачено ст. 130 ЦПК України.
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі та стягуючи неустойку (пеню), суд першої інстанції виходив із того, що у відповідача має місце заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 82 400,00 грн., що виникла за період з грудня 2020 року по квітень 2023 року (а.с.161-164).
Однак, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Відповідно до п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосуванням судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачена ст.196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилась з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. Суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, а за передбачених ст.197 СК України умов - повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості.
Пеня за прострочення сплати аліментів починає нараховуватись з наступного місяця за місяцем, у якому виникла заборгованість.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.
При цьому сума заборгованості за аліментами за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались.
Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №572/1762/15-ц від 25.04.2018 року.
Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню)відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів, він повинен надати докази на підтвердження того, що він мав об'єктивні перешкоди для своєчасної сплати аліментів. Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 18.01.2023 року у справі № 161/5211/22, 10.01.2024 у справі №359/240/21, від 19.02.2024 у справі № 761/893/23.
З матеріалів справи вбачається, що постановою Одеського апеляційного суду 25.10.2022 року було змінено рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26.11.2021 року у справі № 522/11357/20 та з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 були стягнуті аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 3 000,00 грн. щомісячно, починаючи з 15.07.202 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.16-19, 25-27).
Постановою державного виконавця Дніпровського ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 05.01.2023 року було відкрито виконавче провадження за виконавчим листом № 522/11357/20, виданим Приморським районним судом м. Одеси 08.12.2022 року (а.с.28-29).
В обґрунтування своїх вимог у даній справі позивач вказувала, що внаслідок несплати відповідачем аліментів, встановлених судовим рішенням у справі № 522/11357/20, у останнього виникла заборгованість у розмірі 82 400,00 грн. за період з грудня 2020 року по квітень 2023 року, що підтверджується відповідною довідкою.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 31.03.2023 року у справі № 522/7964/23, залишеного без змін постановою Одеського апеляційного суду від 29.01.2024 року, було встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 по сплаті аліментів за виконавчим листом № № 522/11357/20 відсутня, оскільки боржник добровільно сплачував аліменти на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується довідкою-розрахунком Дніпровського ВДВС у місті Києві від 26.04.2023 року № 70643194 (а.с.84-90).
Згідно ч. 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
За таких обставин, враховуючи, що суд першої інстанції на вищевикладене уваги не звернув та прийшов до помилкового висновку про задоволення позову з підстав наявності у боржника заборгованості по сплаті аліментів, апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржуване рішення - скасуванню, з ухваленням постанови про відмову у позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів.
Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги надав суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти позовних вимог, оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
При цьому, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Крім того, у відповідності до ч. ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач ОСОБА_2 звільнена від сплати судових витрат.
Зважаючи на те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, апелянту ОСОБА_1 слід компенсувати за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 1 816,80 грн.
Крім того, оскільки зазначена справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною, то у відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 141, 367, 368, 369, п.2 ч.1 ст. 374, п. 4 ч.1 ст. 376, ст.ст. 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,
ухвалив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Якушева Станіслава Ігоровича задовольнити.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 березня 2025 року скасувати.
Ухвалити постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів відмовити.
Компенсувати ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 1 816,80 (одну тисячу вісімсот шістнадцять гривень 80 копійок).
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда
М.М. Драгомерецький
О.С. Комлева