Номер провадження: 11-кп/813/1217/25
Справа № 947/30005/23
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
16.07.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_8 та захисника - ОСОБА_7 на вирок Київського районного суду м. Одеси від 11.12.2024 у кримінальному провадженні №12023162480000970 від 24.07.2023 відносно:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Плахтіївка Саратського району Одеської області, громадянина України, українця, не одруженого, з вищою освітою, не працевлаштованого, пенсіонера, інваліда 3-ої групи, учасник бойових дій за період часу 1987-1988 року, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 296 КК України,
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.
Оскаржуваним вироком суду першої інстанції ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 296 КК України та призначено йому покарання:
-за ч. 1 ст. 122 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 2 (два) роки;
-за ч. 1 ст. 263 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 3 (три) роки;
-за ч. 4 ст. 296 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) роки;
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_8 покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
Відповідно до ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_8 від відбування покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю 3 (три) роки.
Згідно ч. 1 ст. 76 КК України покладено на засудженого ОСОБА_8 наступні обов'язки: 1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 про стягнення з ОСОБА_8 матеріальної шкоду у розмірі 3049 гривень, залишено без задоволення.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 про стягнення з ОСОБА_8 моральної шкоди у розмірі 500 000 гривень, задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь потерпілого ОСОБА_9 моральну шкоду у розмірі 50 000 (п'ятдесят тисяч) гривень.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_10 про стягнення з ОСОБА_8 моральної шкоди у розмірі 500 000 гривень, задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь потерпілого ОСОБА_10 моральну шкоду у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) гривень.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_11 про стягнення з ОСОБА_8 моральної шкоди у розмірі 500 000 гривень, задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь потерпілого ОСОБА_11 моральну шкоду у розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень.
Також зазначеним вироком вирішено долю речових доказів та стягнуто процесуальні витрати.
Зазначеним вироком суду першої інстанції ОСОБА_8 визнано винним у тому, що 23.07.2023 приблизно о 23:30 год., більш точний час не встановлено, між ОСОБА_8 з одної сторони та ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 з іншої сторони, які знаходилися у дворі житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , виник словесний конфлікт із-за їх гучної поведінки. У зв'язку з чим, у ОСОБА_8 на фоні раптово виниклих неприязних відносин, виник злочинний умисел направлений на вчинення у відношенні ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 хуліганських дії з використанням вогнепальної зброї.
Реалізуючи свій злочинний умисел направлений на вчинення хуліганських дій, ОСОБА_8 , 23.07.2023 приблизно о 23:30 год., зайшов до орендованої ним квартири в будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 , взяв пістолет конструкції «Макарова» калібру 9 мм (9х18) споряджений магазином з пістолетними патронами калібру 9х18 мм (ПМ), вийшов у двір вказаного житлового будинку, який є громадським місцем, та з хуліганських мотивів, грубо порушуючи громадський порядок, виражаючи явну неповагу до суспільства, нехтуючи загальновизнаними правилами поведінки і моральності, здійснив з пістолету один постріл в бік ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , з метою їх налякати.
Продовжуючи вчинення хуліганських дій, ОСОБА_8 , в той же день та час, знаходячись в громадському місці, у дворі житлового будинку, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Макаренка, 5а, грубо порушуючи громадський порядок, виражаючи явну неповагу до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, яка виражалась у застосуванні насильства із заподіянням тілесних ушкоджень, використовуючи малозначний привід, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, та передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, з пістолету конструкції «Макарова» калібру 9 мм (9х18) спорядженого магазином з пістолетними патронами калібру 9х18 мм (ПМ), який мав при собі, здійснив декілька пострілів, не менше чотирьох, в ОСОБА_9 та ОСОБА_11 застосувавши до них насилля та спричинивши їм тілесні ушкодження.
В наслідок вказаних протиправних дії ОСОБА_8 потерпілому ОСОБА_9 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді наскрізного поранення м'яких тканин правого стегна та передньої черевної стінки, яке не проникло в черевну порожнину, яке не було небезпечним для життя і при звичайному клінічному перебігу викликає розлад здоров'я тривалістю понад шість днів, але не більше як три тижні, за цим критерієм згідно з п. 2.3.3 і 4.6 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (1995 р.) відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, та потерпілому ОСОБА_11 спричинені наступні тілесні ушкодження: вогнепальне поранення м'яких тканин правого колінного суглобу з розривом власної зв'язки надколінка та кістковим дефектом бугристості правої великогомілкової кістки, яке не було небезпечним для життя, але викликає тривалий розлад здоров'я строком понад трьох тижнів, за цим критерієм, відповідно до п. 2.2.2 і 4.6 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (1995р.) відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, та вогнепальне поранення м'яких тканин в ділянці правого гомілково-ступневого суглоба, яке викликає розлад здоров'я тривалістю понад шість днів, але не більше як три тижні, за цим критерієм згідно з п. 2.3.3 і 4.6 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (1995 р.) відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Після цього, ОСОБА_8 забіг у орендовану ним квартиру, а ОСОБА_10 побачивши що його знайомі ОСОБА_9 та ОСОБА_11 поранені, та бажаючи завадити ОСОБА_8 вийти з квартири та продовжити хуліганські дії, з зовнішньої сторони став тримати двері квартири останнього, утримуючи його в середині.
В цей час, ОСОБА_8 перебуваючи в орендованій ним квартирі в будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 , продовжуючи вчинення хуліганських дій, усвідомлюючи що двері квартири ззовні утримуються ОСОБА_10 , здійснив один постріл з пістолету конструкції «Макарова» калібру 9 мм (9х18) скрізь металеві двері, які з зовнішньої сторони утримував ОСОБА_10 , спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді поверхневої рани в тім'яній ділянці справа, яке має незначні скороминущі наслідки тривалістю не більше шести днів і за цим критерієм, згідно з п. 2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995р., відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
В подальшому після вчинення хуліганський дій та спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , ОСОБА_8 був затриманий працівниками поліції.
Своїми умисними діями, обвинувачений ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 296 КК України - хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене із застосуванням вогнепальної зброї.
Крім того, в ході вчинення хуліганських дій, ОСОБА_8 , 23.07.2023 приблизно о 23:30 год., знаходячись в громадському місці, у дворі житлового будинку, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Макаренка, 5а, грубо порушуючи громадський порядок, виражаючи явну неповагу до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, яка виражалась у застосуванні насильства із заподіянням тілесних ушкоджень, використовуючи малозначний привід, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, та передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, з пістолету конструкції «Макарова» калібру 9 мм (9х18) спорядженого магазином з пістолетними патронами калібру 9х18 мм (ПМ), який мав при собі, здійснив декілька пострілів, не менше двох, в ОСОБА_11 спричинивши потерпілому ОСОБА_11 наступні тілесні ушкодження: вогнепальне поранення м'яких тканин правого колінного суглобу з розривом власної зв'язки надколінка та кістковим дефектом бугристості правої великогомілкової кістки, яке не було небезпечним для життя, але викликає тривалий розлад здоров'я строком понад трьох тижнів, за цим критерієм, відповідно до п. 2.2.2 і 4.6 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (1995 р.) відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
Своїми умисними діями, обвинувачений ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КК України, яке кваліфікується, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
Крім цього, ОСОБА_8 у невстановлений час та в невстановленому місці, у невстановленої особи незаконно придбав пістолет який належить до короткоствольної нарізної вогнепальної зброї є самозарядним пістолетом, що виготовлений саморобним способом, шляхом заміни ствола на ствол з наскрізним каналом та шістьма нарізами правого нахилу, а також відновлення відбивача, курка та основи руків'я від макета масо-габаритного пістолету конструкції «Макарова» калібру 9 мм (9х18), та 11 пістолетних патронів калібру 9х18 мм (ПМ), що належать до категорії боєприпасів до нарізної вогнепальної зброї, які незаконно зберігав та носив при собі.
24 липня 2023 року, у період часу з 02.02 год. по 02.50 год. працівниками Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області під час проведення огляду місця події, а саме на подвір'ї домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , виявлено та вилучено пістолет який належить до короткоствольної нарізної вогнепальної зброї є самозарядним пістолетом, що виготовлений саморобним способом, шляхом заміни ствола на ствол з наскрізним каналом та шістьма нарізами правого нахилу, а також відновлення відбивача, курка та основи руків'я від макета масо-габаритного пістолету конструкції «Макарова» калібру 9 мм (9х18), в якому знаходився магазин споряджений чотирма пістолетними патронами калібру 9х18 мм (ПМ), що належать до категорії боєприпасів до нарізної вогнепальної зброї, три гільзи та дві кулі, які є складовими частинами (стріляними кулями та гільзами) патронів калібру 9х18 мм до пістолета конструкції «Макарова» калібру 9х18 мм, а також в приміщенні кімнати будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , в якій мешкає ОСОБА_8 виявлено та вилучено чотири пістолетні патрони калібру 9х18 мм (ПМ), що належать до категорії боєприпасів до нарізної вогнепальної зброї, які ОСОБА_8 в порушення вимог Положення про дозвільну систему (затверджене Постановою Кабінету Міністрів України №576 від 12.10.1992), Інструкції «Про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної та охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №622 від 21.08.1988, Постанови Верховної Ради України від 17.06.1992 «Про право власності на окремі види майна» та додатку №1 до вказаної постанови («Перелік видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об'єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України»), достовірно знаючи, що вказані предмети є заборонені у вільному обігу придбав, носив та зберігав за місцем свого мешкання, без передбаченого законом дозволу.
Своїми умисними діями, обвинувачений ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України, яке кваліфікується як носіння, зберігання, придбання вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, без передбаченого законом дозволу.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погоджуючись із вироком суду в частині вирішення цивільних позовів, обвинувачений ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу в якій зазначає, що визначений судом розмір моральної шкоди є необґрунтованим та непід'ємним для нього, оскільки він є інвалідом війни третьої групи, у зв'язку із повною відсутністю зору одного ока; є пенсіонером; отримує місячну пенсію в сумі 12000 грн; по стану здоров'я не може працювати; винаймає житло.
Посилається на те, що виплата великих сум потерпілим буде носити ознаки незаконного збагачення.
Просить вирок суду першої інстанції в частині вирішення цивільного позову про стягнення з нього моральної шкоди змінити, стягнути з нього на користь потерпілого ОСОБА_9 - 10000 грн, на користь потерпілого ОСОБА_10 - 5000 грн, на користь потерпілого ОСОБА_11 - 20000 грн
В іншій частині залишити вирок без змін.
Не погоджуючись із вироком суду в частині вирішення цивільних позовів, захисник обвинуваченого ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу в якій зазначає, що для визначення судом розміру моральної шкоди на загальну суму 170000 грн необхідно було проводити судову-психологічну експертизу, проте потерпілими та їх представником не було цього зроблено.
Така сума є занадто великою для інваліда війни 3 групи, тому розмір відшкодування спричиненої моральної шкоди, на думку захисту, має бути мінімальним, тобто по 5000 грн кожному потерпілому.
Просить вирок суду першої інстанції в частині вирішення цивільного позову про стягнення з ОСОБА_8 моральної шкоди змінити, зменшивши розмір моральної шкоди кожному потерпілому до 5000 грн.
В іншій частині залишити вирок без змін.
Потерпілі будучи належним чином сповіщеними про дату та час розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, про причини неявки не повідомили. При цьому клопотань про її обов'язкову участь у судовому засіданні не заявляли.
За таких обставин апеляційний суд заслухавши думку прокурора, обвинуваченого та його захисника, які не заперечували проти розгляду апеляційної скарги за відсутності потерпілих, у відповідності до положень ч. 4 ст. 405 КПК України вважав за можливе провести судовий розгляд за відсутності представника цивільного відповідача.
Позиції учасників судового розгляду.
Заслухавши: суддю-доповідача, обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційні скарги, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд доходить таких висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до положень статей 7, 9 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження. Під час кримінального провадження суд зобов'язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
З матеріалів справи вбачається, що обвинувачений ОСОБА_8 визнав себе винним у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 296 КК України, у повному обсязі, не оспорюючи фактичні обставини справи.
За таких обставин суд першої інстанції за погодженням із учасниками судового провадження, у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, і вважав достатнім обмежитись допитом обвинуваченого ОСОБА_8 , потерпілих, дослідженням письмових доказів, цивільних позовів та дослідженням матеріалів, характеризуючих особу ОСОБА_8 .
В апеляційних скаргах обвинуваченим та його захисником не оспорюються доведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення та призначеного судом покарання, проте ними оскаржується вирок в частині часткового задоволення цивільних позовів, а саме стягнення з ОСОБА_8 на користь потерпілих моральної шкоди, у зв'язку з чим апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, належить до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Статтею 56 КПК України визначено, що потерпілий має право, зокрема, на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом.
При цьому суд зобов'язаний усебічно, повно й об'єктивно дослідити обставини справи, з'ясувати характер і розмір витрат, зумовлених злочином, установити злочинний зв'язок між діянням і шкодою, що настала, і дати у вироку належну оцінку таким обставинам.
Положеннями ч. 1 ст. 128 КПК України встановлено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 23 ЦК України).
У п. 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди) із послідуючими змінами роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити з засад розумності, виваженості та справедливості.
Встановлене Конституцією України та законами України право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, а також одним із засобів захисту порушених цивільних прав та інтересів, які передбачені ст. 16 ЦК України.
Статтею 23 ЦК України, передбачено, що розмір моральної шкоди визначає суд з урахуванням певних обставин, а саме залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках та інше. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.
Разом з тим колегія суддів бере до уваги, що моральну шкоду не можна відшкодувати у повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі та гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним.
Суд першої інстанції вважав доведеним наявність заподіяння моральної шкоди потерпілим внаслідок кримінальних правопорушень, вчинених обвинуваченим ОСОБА_8 .
Відповідно до змісту оскарженого вироку, суд першої інстанції врахував, що неправомірними діями ОСОБА_8 , цивільному позивачу ОСОБА_9 була заподіяна моральна шкода, яка полягає у тривалих душевних стражданнях, негативних емоціях та переживаннях з приводу ушкодження його здоров'я; у порушенні звичного способу життя та необхідності докладання додаткових зусиль для його нормалізації, а також обставини, при яких потерпілий отримав тілесні ушкодження у виді наскрізного поранення м'яких тканин правого стегна та передньої черевної стінки, без проникнення, яке відноситься легких тілесних ушкоджень за ступенем їх тяжкості, та глибину його страждань. Дотримуючись принципу розумності та справедливості, суд вважав, що потерпілому ОСОБА_9 була завдана моральна шкода, яку суд оцінив у 50 000 грн.
Крім того, суд першої інстанції врахував, що неправомірними діями ОСОБА_8 , цивільному позивачу ОСОБА_10 також була заподіяна моральна шкода, яка полягає у тривалих душевних стражданнях, негативних емоціях та переживаннях з приводу ушкодження його здоров'я; у порушенні звичного способу життя та необхідності докладання додаткових зусиль для його нормалізації, а також обставини, при яких потерпілий отримав тілесні ушкодження, характер тілесних ушкоджень, а саме: поверхнева рана в тім'яній ділянці справа, яка відноситься до легких тілесних ушкоджень за ступенем тяжкості, та глибину його страждань. Дотримуючись принципу розумності та справедливості, суд вважав, що потерпілому ОСОБА_10 була завдана моральна шкода, яку суд оцінив у 20 000 грн.
Щодо стягнення моральної шкоди з ОСОБА_8 на користь цивільного позивача ОСОБА_11 , то суд першої інстанції зазначив, що висновком судово-медичної експертизи №1283 від 11.09.2023, потерпілому ОСОБА_11 внаслідок протиправних дій ОСОБА_8 було завдано тілесних ушкоджень середнього та легкого ступеня тяжкості, характер тілесного ушкодження, а саме: вогнепальне поранення м'яких тканин правого колінного суглобу з розривом власної зв'язки надколінка та кістковим дефектом бугристості правої великогомілкової кістки, які спричинили тривалий розлад здоров'я.
Суд також врахував, що внаслідок спричинення тілесного ушкодження в житті потерпілого ОСОБА_11 сталися негативні зміни у вигляді психологічного пригнічення, пов'язаного із неприємними спогадами про подію кримінального правопорушення та подальше лікування.
Отже, при визначенні розміру грошового відшкодування за завдані потерпілому ОСОБА_11 моральні страждання суд врахував характер вчиненого обвинуваченим ОСОБА_8 кримінального правопорушення, взяв до уваги глибину фізичних та душевних страждань потерпілого, порушення його нормальних життєвих зав'язків, ступінь вини обвинуваченого, врахував вимоги розумності та справедливості та з урахуванням зазначених вище обставин, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення вимог потерпілого ОСОБА_11 про відшкодування спричиненої йому моральної шкоди та стягнення її у розмірі 100 000 грн.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам по собі факт порушення права (справа Науменко проти України).
Апеляційний суд зазначає, що визначаючи розмір відшкодування, слід керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності та розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен призводити до її безпідставного збагачення, про що також зазначила Велика Палата Верховного Суду у справі №752/17832/14-ц від 15.12.2020 року.
При цьому, апеляційний суд зазначає, що, визначений обвинуваченим та його захисником в своїх апеляційних скаргах розмір моральної шкоди не відповідає характеру фізичного болю та моральних страждань потерпілих, які були позбавлені можливості вести звичний спосіб життя протягом тривалого часу.
Відтак, зазначений розмір задоволених судом першої інстанції позовних вимог, з урахуванням особи обвинуваченого та характеру його дій, на думку апеляційного суду, відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, а також не порушує баланс між правами обвинуваченого, з одного боку, та інтересами потерпілих, з іншого.
Відтак, заявлені у справі цивільні позови потерпілих в частині моральної шкоди вирішено відповідно до вимог закону.
З огляду на викладене, на думку колегії суддів, вирок суду щодо часткового задоволення цивільних позовів потерпілих та стягнення моральної шкоди з ОСОБА_8 на їх користь, у визначених судом першої інстанції розмірах, узгоджується з принципом розумності, виваженості та справедливості, відповідає характеру й обсягу понесених потерпілими моральних страждань та не призведе до їх безпідставного збагачення.
Згідно з п. 1) ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду апеляційний суд має право залишити вирок або ухвалу без змін.
Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 , у зв'язку з чим вважає за необхідне залишити їх без задоволення, а оскаржений вирок суду першої інстанції без змін.
Керуючись статтями 370, 374, 404, 409, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_8 та захисника - ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Вирок Київського районного суду м. Одеси від 11.12.2024 у кримінальному провадженні №12023162480000970 від 24.07.2023 відносно ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 296 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4