Номер провадження: 11-сс/813/1170/25
Справа № 495/2741/25 1-кс/495/1037/2025
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
15.07.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26.05.2025, якою відмовлено у задоволенні скарги захисника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на бездіяльність слідчого ОСОБА_8 або іншого слідчого уповноваженого проводити досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025162240000564 від 20.04.2025,
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.
Ухвалою слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26.05.2025 відмовлено у задоволенні скарги захисника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на бездіяльність слідчого ОСОБА_8 або іншого слідчого уповноваженого проводити досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025162240000564 від 20.04.2025.
Судове рішення слідчого судді мотивоване тим, що 21.04.2025 слідчий звернувся до суду з клопотанням про арешт майна. Станом на 26.05.2025 питання про арешт майна не вирішено (у тому числі слідчим суддею не відмовлено у задоволенні слідчого про накладення арешту).
Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку що скарга на бездіяльність слідчого є безпідставною та не підлягає задоволенню.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погоджуючись з рішенням слідчого судді захисник ОСОБА_6 - ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що 21.04.2025 до суду надійшло клопотання про арешт майна, проте станом на 26.05.2025 вказане клопотання не розглянуто.
Посилається на положення ч. 6 ст. 173 КПК України, якою передбачено, що ухвалу про арешт тимчасово вилученого майна слідчий суддя, суд постановляє не пізніше сімдесяти двох годин із дня находження до суду клопотання, інакше таке майно повертається особі, у якої його було вилучено.
Просить скасувати ухвалу слідчого суді та постановити нову ухвалу, якою зобов'язати слідчого СВ Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області повернути власнику майна ОСОБА_6 або його адвокату ОСОБА_7 вилучене в ході обшуку 20.04.2025 майно.
В судове засідання апеляційного суду учасники справи не з'явилися, захисник та прокурор надали заяви про розгляд справи за їх відсутності.
Зважаючи на наведені вище обставини, апеляційний суд на підставі вимог ч. 4 ст. 405 КПК України, вважає за можливим провести апеляційний розгляд без участі сторін та у відповідності до вимог ч. 4 ст.107 КПК України, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснювати.
Позиції учасників апеляційного розгляду.
Заслухавши: суддю-доповідача, перевіривши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить висновку про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Статтею 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Положеннями ст. 2 КПК України визначають завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, одним із завдань є забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно ст. 7 КПК України, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя та обов'язковість судових рішень, змагальність сторін, диспозитивність та розумність строків розгляду справи.
Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантується право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
Як свідчить практика ЄСПЛ, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченим нормами КПК, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Частиною 1 статті 303 КПК України встановлено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 303 КПК України передбачено, що на досудовому провадженні можуть бути оскаржені, зокрема, такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк.
З матеріалів судового провадження вбачається, що 20.04.2025 в ході обшуку було вилучено наступне майно: папку з документами, мобільний телефон «редмі», паспорт громадянина СССР, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на причеп, два номерні знаки, книжку з надписом «Брат», мобільний телефон кнопковий, мобільний телефон «айфон» - 3 шт., вантажний контейнеровоз, реквізити якого детально зазначені згідно опису в протоколі обшуку від 20.04.2025.
Враховуючи зазначені обставини, 21.04.2025 слідчий звернувся до суду з клопотанням про арешт вищезазначеного майна.
21 травня 2025 року захисник підозрюваного ОСОБА_6 , який є власником майна - ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді із скаргою на бездіяльність слідчого СВ Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_8 або іншого слідчого уповноваженого проводити досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025162240000564 від 20.04.2025, в якій посилався на положення ч. 6 ст. 173 КПК України та просив зобов'язати слідчого СВ Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області повернути власнику майна ОСОБА_6 або його адвокату ОСОБА_7 вилучене в ході обшуку 20.04.2025 майно.
Згідно з ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.
Так, положеннями ч. 2 ст. 168 КПК України передбачено, що тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку.
Статтею 169 КПК України визначено порядок припинення тимчасово вилученого майна.
Так, тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволені клопотання прокурора про арешт цього майна; у випадках, передбачених ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 КПК України; у разі скасування арешту; за вироком суду в кримінальному провадженні щодо кримінального проступку.
Згідно з ч. 5 ст. 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої ст. 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Частиною 6 ст. 173 КПК України передбачено, що ухвалу про арешт тимчасово вилученого майна слідчий суддя, суд постановляє не пізніше сімдесяти двох годин із дня надходження до суду клопотання, інакше таке майно повертається особі, у якої його було вилучено.
З відкритих даних в Єдиному державному реєстрі судових рішень за пошуковими реквізитами справи №495/2741/25 вбачається, що подане 21.04.2025 слідчим клопотання про арешт майна було призначено до розгляду на 23.04.2025.
22.04.2025 адвокат ОСОБА_7 заявив відвід судді ОСОБА_9 у справі 495/2741/25.
Ухвалою від 15.05.2025 відмовлено у задоволенні заяви представника власника майна адвоката ОСОБА_7 про відвід слідчого судді ОСОБА_9 від розгляду клопотання про арешт майна у справі №495/2741/25.
20.05.2025 адвокат ОСОБА_7 заявив наступний відвід слідчому судді ОСОБА_9 у справі №495/2741/25 за клопотанням слідчого про арешт майна.
Ухвалою судді від 21.05.2025 відмовлено у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_7 про відвід слідчого судді ОСОБА_9 .
Ухвалами суддів від 30.04.2025, 02.05.2025 заяви учасників кримінального провадження про відвід слідчого судді ОСОБА_9 залишено без розгляду на підставі ч. 4 ст. 81 КПК, з огляду на те, що відводи заявлені повторно, а отже мають ознаки зловживання правом на відвід з метою затягування кримінального провадження.
Отже, у даному кримінальному провадженні тривалість судового розгляду клопотання про арешт майна обумовлена об'єктивними, незалежними від слідчого судді обставинами, а саме вирішення питань про самовідвід судді, самовідвід слідчого судді; вирішення неодноразових відводів судді, слідчому судді, заявлених учасниками кримінального провадження; зловживання правом на відвід учасниками кримінального провадження з метою затягування кримінального провадження, тому всупереч доводам апеляційної скарги підстави застосування положення ч. 6 ст. 173 КПК України в даному випадку відсутні.
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні у задоволенні скарги захисника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на бездіяльність слідчого ОСОБА_8 або іншого слідчого уповноваженого проводити досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025162240000564 від 20.04.2025.
Будь яких інших даних, які б вказували на істотні порушення слідчим суддею вимог кримінального процесуального закону апеляційним судом не встановлено.
Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, апеляційний суд доходить висновку про те, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу слідчого судді - без змін.
Керуючись статтями 303, 306, 309, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26.05.2025, якою відмовлено у задоволенні скарги захисника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на бездіяльність слідчого ОСОБА_8 або іншого слідчого уповноваженого проводити досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025162240000564 від 20.04.2025 - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4