Номер провадження: 11-кп/813/1825/25
Справа № 522/3508/24
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
11.06.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - ОСОБА_7 , на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 13.05.2025 року у кримінальному провадженні № 12024162510000195 від 11.02.2024 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Лиманське, Роздільнянського району, Одеської області, громадянина України, з середньою освітою, офіційно не працевлаштованої, неодруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останній раз:
- вироком Приморського районного суду м. Одеси від 01.06.2020 року за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки; 08.12.2023 року звільнений по відбуттю покарання,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 13.05.2025 року задоволено клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 .
Продовжено відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» строком 60 днів, а саме до 11.07.2025 року, із визначенням застави в якості альтернативного запобіжного заходу в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 121120 грн. та покладенням на обвинуваченого у разі внесення застави строком на 2 місяці певних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Рішення суду мотивоване обґрунтованістю висунутого обвинувачення, наявністю ризиків, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливістю застосуванням більш м'якого запобіжного заходу.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що ризики передбачені ст. 177 КПК України відсутні.
Зазначає, що районний суд не врахував те, що підозрюваний не має намірів ухилятись від слідства, у вказаному кримінальному провадженні відсутні свідки вчинення злочину, прямі докази вчинення кримінального правопорушення відсутні, потерпіла зазначила, що вона не впевнена, що об?єкт злочину її велисипед.
Просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосувати стосовно останнього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або призначити мінімальний розмір застави.
Положеннями ч. 4 ст. 4221 КПК України визначено, що розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Прокурор та захисник були належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з'явилися, клопотань про розгляд апеляційної скарги за їх участі не заявляли.
За таких обставин, апеляційний суд вважає за можливим та необхідним апеляційний розгляд провести за відсутності сторони обвинувачення та захисника.
Позиції учасників судового провадження.
Заслухавши: суддю-доповідача, обвинуваченого, який підтримав апеляційну скаргу, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновків про таке.
Мотиви апеляційного суду.
Частиною 1 ст. 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Абзацом 2 ч. 2 ст. 392 КПК України передбачено, що ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, підлягають апеляційному оскарженню в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Як убачається з матеріалів провадження на розгляді Приморського районного суду м. Одеси знаходиться кримінальне провадження №12024162510000195 від 11.02.2024, щодо ОСОБА_6 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Відповідно до положень ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
У частині першій статті 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. До цих ризиків належать такі спроби підозрюваного, обвинуваченого: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому особа підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Положеннями ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практикою Європейського суду з прав людини, передбачено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При розгляді апеляційних скарг, виконуючи вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Так ЄСПЛ неодноразово наголошував на тому, що передусім національні судові органи повинні вивчити всі факти «за» і «проти» наявності справжньої вимоги громадських інтересів, яка, за належного врахування принципу презумпції невинуватості, виправдовувала б відступ від правила поваги до особистої свободи, та викласти їх у своєму рішенні щодо відхилення клопотання про звільнення (справа «Летельє проти Франції», «Лабіта проти Італії»).
Абзацом 2 ч. 3 ст. 407 КПК України передбачено, що постановляючи ухвалу за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, апеляційний суд вирішує питання щодо запобіжного заходу в порядку, передбаченому главою 18 розділу II цього Кодексу.
Частиною 3 ст. 199 КПК України передбачено, що суд при продовженні строку тримання під вартою враховує обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання під вартою.
Щодо доводів апеляційної скарги сторони захисту про відсутність ризиків, то апеляційний суд вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.
Зважаючи на обставини вчинення інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, а також можливої міри покарання, яка може бути йому призначена у разі визнання його винним, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та прийнятим з урахуванням положень ст.ст. 177, 178, 183 КПК України, оскільки є об'єктивні підстави вважати, що до теперішнього часу продовжують існувати ризики, передбачені п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, переховування обвинуваченої від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення.
При цьому, апеляційний суд враховує, що ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений (підозрюваний) може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицький проти Польщі», «Храїда проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Одночасно апеляційний суд звертає увагу, що КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченої кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК.
Таким чином, доводи апеляційної скарги захисника про відсутність у кримінальному провадженні заявлених ризиків є необґрунтованими, оскільки спростовуються матеріалами провадження.
Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів, вважає, що висновок суду про необхідність продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах справи, а дані про особу обвинуваченого, якому інкримінується вчинення особливо тяжкого злочину, дають підстави вважати, що на даний час існують зазначені районним судом ризики, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги сторони захисту щодо необґрунтованості визначеного судом першої інстанції розміру застави, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Пунктом 2 ч. 5 ст. 182 КПК України передбачено, що розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Апеляційним судом встановлено, що дане кримінальне провадження перебуває на розгляді місцевого суду з березня 2024 року, а обвинувачений ОСОБА_6 протягом цього часу утримується під вартою.
В оскаржуваній ухвалі суд визначив розмір застави у розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 121120 гривень.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні; рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Рішення про суму застави має прийматися з урахуванням обставин справи, особи підозрюваного та його майна (справа «Маргаретич проти Хорватії» п. 92).
Апеляційний суд враховує, що кримінальним правопорушенням завдано зьиток потерпілій стороні у сумі 7165 грн.
Колегія суддів при визначенні розміру застави, враховуючи обставини кримінальних правопорушень, наявність ризиків, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, дані про особу обвинуваченого, його майновий та сімейний стан, інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, вважає доцільним визначити обвинуваченому ОСОБА_6 , у відповідності до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, заставу у розмірі 20 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 60560 грн., яка буде співмірною з існуючими у кримінальному провадженні ризиками та в разі її внесення зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого і виконання ним обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
На думку апеляційного суду, саме такий розмір застави буде достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, та не буде непомірним для обвинуваченого, членів її сім'ї та близьких родичів.
Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, апеляційний суд доходить висновку про те, що апеляційну скаргу захисника необхідно задовольнити частково, оскаржувану ухвалу слідчого судді - скасувати, та постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора слід задовольнити частково та обрати обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави у розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60560 грн., оскільки більш м'які запобіжні заходи не достатні для запобігання встановленим ризикам та не забезпечать виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов'язків.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді чи ухвалу суду, суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Керуючись статтями 183, 196, 199, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - ОСОБА_7 - задовольнити частково.
УхвалуПриморського районного суду м. Одеси від 13.05.2025 року у кримінальному провадженні № 12024162510000195 від 11.02.2024 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора Приморськогї окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_8 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12024162510000195 від 11.02.2024 - задовольнити частково.
Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання підвартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» строком до 11.07.2025 року з визначенням розміру застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_6 , обов'язків, передбачених КПК України у розмірі20 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 60560 грн.
Роз'яснити обвинуваченому, що обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу на рахунок: Отримувач: Одеський апеляційний суд, Код ЄДРПОУ отримувача: 42268321; р/р UA308201720355299001001086720; банк: ДКСУ в м. Київ; МФО 820172.
У разі внесення застави, звільнити обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з-під варти тапокласти на обвинуваченого ОСОБА_6 строком до 11.07.2025 року, наступні процесуальні обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
-прибувати за кожною вимогою до суду в розумні строки;
-не відлучатися із населеного пункту, в якому зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду;
-повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_6 або заставодавцю наслідки невиконання обов'язків, передбачених ч.ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України.
Попередити обвинуваченого ОСОБА_6 , що у разі невиконання покладених на нього обов'язків після внесення застави, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід. Роз'яснити, що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується в порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Строк дії ухвали становить до 11.07.2025 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4