Справа №: 307/3198/25
Провадження № 3/307/1217/25
01 вересня 2025 року м. Тячів
Суддя Тячівського районного суду Закарпатської області Сас Л.Р., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 185-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , непрацюючого,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, складеного 18 серпня 2025 року інспектором прикордонної служби, відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) ОСОБА_2 , ОСОБА_1 18 серпня 2025 року, приблизно о 21 год., на напрямку 254 прикордонного знаку (територія Тячівського району Закарпатської області) в межах прикордонної смуги на відстані 400 метрів, був виявлений прикордонним нарядом «Контрольний Пост», на неодноразову закону вимогу старшого солдата ОСОБА_2 , який виконував обов'язки молодшого прикордонного наряду «Контрольний Пост» із завданням контролю за дотриманням правил прикордонного режиму, шляхом перевірки транспортних засобів та документів, відмовився надавати для перевірки документи, що посвідчують особу, чим порушив ст. 23 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» від 03.04.2003 та п.10 «Положення про прикордонний режим», затвердженого Постановою КМУ від 27.07.1998 року №1147, тобто вчинив злісну непокору законним вимогам військовослужбовця Державної прикордонної служи України під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з державною охороною кордону, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 185-10 КУпАП.
Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Вказаний протокол про адміністративне правопорушення надійшов до суду 26 серпня 2025 року та справу призначено до розгляду на 28 серпня 2025 року; протокол підписаний ОСОБА_1 , до матеріалів справи про адміністративне правопорушення долучено заяву про розгляд справи за його відсутності, а також долучено заяву, на отримання електронних повісток та зазначений контактний номер телефону, одлнак у судове засідання не прибув, у зв'язку із чим судовий розгляд відкладено на 01 вересня 2025 року.
ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлений про розгляд справи, що підтверджується довідкою про доставку СМС-повідомлення, у судове засідання 01 вересня 2025 року не прибув, від нього не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи і тому, відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП, справу розглянуто під час його відсутності на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши матеріали справи, слід дійти висновку про закриття вказаної справи про адміністративне правопорушення у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 , складу адміністративного правопорушення керуючись таким.
Згідно зі ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства, є забезпечення доведеності вини.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.97 №475/97-ВР визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 цього Кодексу орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтями 251 та 252 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Із протоколу про адміністративне правопорушення від 18 серпня 2025 року інспектором прикордонної служби, відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) ОСОБА_2 , ОСОБА_1 18 серпня 2025 року, приблизно о 21 год., на напрямку 254 прикордонного знаку (територія Тячівського району Закарпатської області) в межах прикордонної смуги на відстані 400 метрів, був виявлений прикордонним нарядом «Контрольний Пост», на неодноразову закону вимогу старшого солдата ОСОБА_2 , який виконував обов'язки молодшого прикордонного наряду «Контрольний Пост» із завданням контролю за дотриманням правил прикордонного режиму, шляхом перевірки транспортних засобів та документів, відмовився надавати для перевірки документи, що посвідчують особу, чим порушив ст. 23 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» від 03.04.2003 та п. 10 «Положення про прикордонний режим», затвердженого Постановою КМУ від 27.07.1998 року №1147, тобто вчинив злісну непокору законним вимогам військовослужбовця Державної прикордонної служи України під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з державною охороною кордону (а. с. 1).
Частиною 1 статті 185-10 КУпАП передбачено відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з охороною державного кордону, суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні чи здійсненням прикордонного контролю в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України або контрольних пунктах в'їзду-виїзду, або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України.
Об'єктивними ознаками складу зазначеного адміністративного правопорушення полягає у вчиненні такого діяння: відкритої відмови виконати законне розпорядження чи вимогу, військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з охороною державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні або члена громадського формування: а охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України, а так само іншого умисного невиконання зазначених розпоряджень та вимог. Розпорядження та вимоги, які зазначені у диспозиції статті мають бути законними, тобто походити від правомочних осіб та знаходитися у межах їхньої компетенції. Права органів, підрозділів, військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України викладено уст. 20 Закону України «Про Державну прикордонну службу України».
Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 11.10.2011 року за №10-рп/2011 надав тлумачення визначенню непокори: Слово «непокора» означає відмову від виконання або ігнорування виконання певної вимоги.
Як роз'яснив Пленум Верховного суду України у Постанові № 8 від 26.06.1992 року «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров'я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів» злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов'язків, члена громадських формувань з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку, або відмова, виражена у зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок (п.7).
Отже, для наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185-10 КУпАП необхідно встановити чи були законні розпорядження, а також чи була відмова виконати законне розпорядження чи вимогу військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Пунктом 7 Положення «Про прикордонний режим», затвердженого Постановою КМУ №1147 від 27.07.1998 року, передбачено, що громадяни України в'їжджають у прикордонну смугу та контрольований прикордонний район, перебувають, проживають або пересуваються в їх межах на підставі документів, що посвідчують їх особу.
Згідно з п. 10 вказаного Положення, особи, зазначені у пунктах 7 та 8 цього Положення, на вимогу уповноважених осіб Державної прикордонної служби та органів Національної поліції, а також членів громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону, зобов'язані пред'являти відповідні документи, передбачені цими пунктами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Оскільки, склад правопорушення - це наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням та відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому, та оскільки, об'єктом правопорушення за ст. 185-10 КУпАП є особливі суспільні відносини у сфері охорони державного кордону, а об'єктивна сторона правопорушення виражається у злісній непокорі законному розпорядженню або вимозі поліцейського під час виконання ним службових обов'язків, а також в учиненні таких самих дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця через їхню участь в охороні громадського порядку.
Склад даного адміністративного правопорушення є формальним, правопорушення вважається закінченим з моменту вчинення, кваліфікуючою ознакою цього адміністративного правопорушення визначають спосіб його вчинення - злісність непокори, що є відмовою від виконання наполегливих, неодноразово повторених, проте в той же час законних вимог чи розпоряджень поліцейського під час виконання ним службових обов'язків або відмова, виражена в зухвалій формі, яка свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок, в той же час суб'єктивною стороною даного адміністративного правопорушення є наявністю вини у формі прямого умислу, тому з урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про відсутність об'єкта та об'єктивної сторони даного правопорушення, а отже і складу правопорушення в цілому.
Судом встановлено, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 18 серпня 2025 року ОСОБА_1 ставиться у провину те, що він в межах прикордонної смуги не виконував законні вимоги працівника прикордонного наряду та відмовився надавати для перевірки документи, що посвідчують особу.
Однак, у протоколі не зазначено яким чином виразилася злісна непокора ОСОБА_1 законному розпорядженню працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов"язків у, а саме, відмові ОСОБА_1 надавати документи, що посвідчують його особу, оскільки до протоколу долучена копія паспорту ОСОБА_1 .
Будь-яких доказів на підтвердження наявності адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185-10 КУпАП, а також вини ОСОБА_1 у його вчиненні, суду не надано, у зв'язку із чим суд критично оцінює пояснення ОСОБА_2 .
Так, згідно п. 1) ч. 2 Загальних питань «Положення про прикордонний режим», затвердженого Постановою КМУ від 27.07.1998 року №1147 документом, що посвідчує особу для громадян України є - паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт, службовий паспорт, посвідчення особи моряка, службове посвідчення, посвідчення водія чи інший виданий державним органом документ, який має такі обов'язкові реквізити, як прізвище, ім'я, по батькові, фотокартку, підпис відповідальної посадової особи, відбиток печатки або штампу установи, яка видала документ, дату видачі.
У данному протоколі зазначено те, що особу ОСОБА_1 встановлено на підставі паспорта громадянина України НОМЕР_1 , виданного Тячівським РВ УМВС України в Закарпатській області 25 квітня 1998 року та долучено відповідну копію, що свідчить про наявність у ОСОБА_1 документа, що посвідчує особу.
У той час суд дійшов висновку, що відмова надати длля перевірки документи, що посвідчують особу не є правопорушенням, передбаченим ч. 1 ст. 185-10 КУпАП, оскільки зазначені дії характеризують об'єктивну сторону правопорушення, передбаченого статтею 202 КУпАП, зокрема, порушення прикордонного режиму.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Ураховуючи наведене, в діях ОСОБА_1 відсутній склад такого адміністративного правопорушення як злісна непокора законним вимогам військовослужбовця Державної прикордонної служи України під час виконання службових обов'язків, пов'язаних з державною охороною кордону.
Згідно п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 284 КУпАП, постанова про закриття справи виноситься, зокрема, при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.
Керуючись ст. ст. 283, 284 КУпАП,
постановила:
Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185-10 КУпАП.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не буде подано, та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Закарпатського апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову, протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Л.Р.Сас