Провадження № 22-ц/803/8920/25 Справа № 755/16776/24 Суддя у 1-й інстанції - Ткаченко С. В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.
02 вересня 2025 року м.Кривий Ріг
Справа № 755/16776/24
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.
секретар судового засідання - Матвійчук Ю.К.
сторони:
заявниця - ОСОБА_1 ,
заінтересована особа - Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу заявниці ОСОБА_1 на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 червня 2025 року, яке ухвалено судом у складі Головуючого судді Ткаченко С.В. та присяжних Березняка М.К., Бунєвої Т.П.,у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 30 червня 2025 року, -
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про визнання фізичної особи безвісно відсутньою.
Заява обґрунтована тим, що 25 лютого 2005 року заявниця зареєструвала шлюб із ОСОБА_2 . У них народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У період шлюбних стосунків вони з чоловіком та дітьми проживали в належному чоловіку будинку в м. Дружківці Донецької області.
У червні 2015 року вони перебували всією сім'єю на відпочинку в АР Крим, після якого вона повернулася з дітьми додому, а чоловік залишився там в пошуках роботи.
У вересні 2016 року він зателефонував їй зі скаргами на поганий стан здоров'я, однак від цієї розмови у неї склалося негативне враження та відчуття, ніби чоловік прощається з нею та дітьми. Намагання знайти після цього чоловіка позитивних результатів не дали, як і звернення до державних органів, лише Краматорське ВП повідомило їй про наявність відомостей щодо засудження ОСОБА_2 в АР Крим та відбуття ним покарання у Волгоградській області.
Рішенням суду від 19.11.2020 шлюб між ними було розірвано. Судовим наказом від 22.09.2020 стягнуто із ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей.
Ураховуючи вимоги ст. 43 ЦК України, просила суд: визнати свого колишнього чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , безвісно відсутнім.
Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 червня 2025 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання фізичної особи безвісно відсутньою - відмовлено.
В апеляційній скарзі заявниця ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її заяви, посилаючись на невідповідність рішення суду нормам процесуального права та фактичним обставинам справи.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не було враховано ту обставину, що ОСОБА_2 востаннє виходив на зв?язок у вересні 2016 року, після чого його місцезнаходження невідоме. Інформація про те, що ОСОБА_2 з 2015 року начебто відбуває покарання в місті Волгограді російської федерації не підтверджена належними доказами та викликає серйозні сумніви щодо достовірності та правдивості джерела походження цієї інформації, так як слідчі органи не надали жодних підтверджуючих документів, які б засвідчували точну назву виправної установи, в якій він утримується, підставу засудження та на який строк його засуджено. Суд не надав належної правової оцінки наданим заявницею доказам, зокрема, письмовим свідченням, що підтверджують відсутність будь-якого зв?язку із зниклою особою, та офіційній відповіді, що підтверджують неможливість встановити дійсне місце перебування ОСОБА_2 . Суд не визначив особливий статус зникнення під час перебування в окупованому Криму та не взяв до уваги наявність двох різних справ: одна за зникненням в окупації та інша за фактом безвісного зникнення, відкритих в Києві у 2023 році. Відмова у визнанні ОСОБА_2 безвісно відсутнім позбавляє заявницю та її дітей можливості реалізувати свої законні права, включно з оформленням соціальних виплат, пільг, користування майном та його належним правовим оформленням.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Заслухавши суддю-доповідача, заявницю ОСОБА_1 , яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 (дошлюбне прізвище ОСОБА_6 ) з 25 лютого 2005 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який за відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Покровського (на той час Красноармійського) міськрайонного суду Донецької області від 19 листопада 2020 року, у справі № 235/5954/20, між ними розірвано.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та неповнолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до інформації Дружківської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з 27 лютого 2009 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
За відомостями Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації від 19.02.2025, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , документований паспортом громадянина України, відомостей щодо оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон не встановлено.
Відомостей щодо перетину кордону ОСОБА_2 . Державна прикордонна служба України надати до 2017 року не має можливості, за строками зберігання таких відомостей, а в період з 08.11.2017 по 17.02.2025 таких відомостей не виявлено.
Дніпровським управлінням поліції ГУ НП в м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023100040002187 від 17.06.2023 за ч. 1 ст. 115 КК України по заяві про безвісне зникнення ОСОБА_2 .
23.06.2023 стосовно ОСОБА_2 внесено відомості щодо розшуку до обліків інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» із зазначенням відмітки про зникнення безвісти за особливих обставин.
Слідчим управлінням ГУ НП в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12016010000000081 від 04.03.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 438 КК України за фактом безвісного зникнення ОСОБА_2 на окупованій території АРК, 21.02.2019 змінено підслідність кримінального провадження та скеровано справу до ГУ СБУ в АР Крим, однак в ЄДРДР матеріали вказаного кримінального провадження не обліковуються.
За відомостями Дніпровського управління поліції Головного управління поліції у місті Києві від 11.06.2025, наданими на виконання ухвали суду, повідомлено, що у провадженні слідчого відділу дійсно перебуває кримінальне провадження № 12023100040002187 від 17.06.2023, де провадження триває, зазначено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який рахується як безвісно зниклий, з 2015 року відбуває покарання за вчинення кримінального правопорушення у місті Волгоград РФ, відповідно до відповіді, яка надана Дружківським ВП Краматорського ВП ГУ НП в Донецькій області.
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , безвісно відсутнім, суд першої інстанції виходив з того, що підстави для визнання фізичної особи безвісно відсутньою відсутні.Звертаючись до суду с заявою про визнання фізичної особи безвісно відсутньою, заявниця ОСОБА_1 , всупереч вимогам ст.81 ЦПК України, не довела відсутність відомостей про дійсне місце перебування ОСОБА_2 і неможливість отримання цих відомостей, а суд таких доказів, у порядку частини другої статті 294 ЦПК України, не встановив.
Колегія суддів погоджується з такими висновками місцевого суду, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи і зроблені з дотриманням вимог закону.
Відповідно до статті 305 ЦПК України заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 травня 2018 року у справі № 225/1297/17 (провадження № 61-3902св18) зазначено, що безвісна відсутність - це посвідчення в судовому порядку тривалої відсутності фізичної особи в місці її постійного проживання за умов, що не вдалося встановити місця її знаходження (перебування). При визнанні особи безвісно відсутньою застосовується презумпція, що особа є живою, однак встановити її місце знаходження у цей час неможливо, причому вказана презумпція має спростовний характер.
За положеннями статті 43 ЦК України фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування. Зазначена норма передбачає перш за все з'ясування місця постійного проживання особи на час її зникнення, заходів, які приймала заявник для встановлення місця знаходження особи, щодо якої ставиться питання про визнання безвісно відсутнім, та чи були вичерпані усі можливості для її знаходження.
Отже, підставами для визнання фізичної особи безвісно відсутньою є сукупність юридичних фактів, тобто юридичний склад, до якого включаються:
а) відсутність відомостей про перебування фізичної особи у місці її постійного проживання;
б) відсутність відомостей про дійсне перебування особи і неможливість отримати такі відомості;
в) сплив річного строку з дня одержання останніх відомостей про місце перебування фізичної або з дня, визначеного відповідно до частини другої статті 43 ЦК України;
г) наявність у заявника правової зацікавленості у вирішенні питання про визнання особи безвісно відсутньою.
Статтею 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено поняття місця проживання, а саме: місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає.
Таким чином, суд може визнати особу безвісно відсутньою за умови, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей, що вона проживає у своєму житлі, і місце її перебування має бути невідомим.
У заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи та дату отримання останніх відомостей про місце перебування фізичної особи.
Зазначена норма регулює правовідносини у разі їх невизначеності, яка викликана тим, що тривала відсутність громадянина у місці його постійного проживання за відсутності відомостей про його місце перебування зачіпає права та інтереси фізичних та юридичних осіб, з якими він знаходиться у правових зв'язках.
ОСОБА_1 звернулася в суд із заявою про визнання ОСОБА_2 безвісно відсутнім, в якій зазначила, що її колишній чоловік ОСОБА_2 у червні 2015 року залишився на території АР Крим та з 2016 року зв'язок з ним обірвався та з цього часу місце його знаходження їй невідомо
Згідно із частиною 1 статті 307 ЦПК України суд до початку розгляду справи встановлює осіб (родичів, співробітників тощо), які можуть дати свідчення про фізичну особу, місцеперебування якої невідоме, а також запитує відповідні організації за останнім місцем проживання відсутнього (житлово-експлуатаційні організації, органи внутрішніх справ або органи місцевого самоврядування) і за останнім місцем роботи про наявність відомостей щодо фізичної особи, місцеперебування якої невідоме.
На виконання вимог ч. 1 ст. 307 ЦПК України, судом першої інстанції встановлено, що, за відомостями Дніпровського управління поліції Головного управління поліції у місті Києві від 11.06.2025, наданими на виконання ухвали суду, у провадженні слідчого відділу дійсно перебуває кримінальне провадження № 12023100040002187 від 17.06.2023, де провадження триває. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який рахується як безвісно зниклий, з 2015 року відбуває покарання за вчинення кримінального правопорушення у місті Волгограді РФ, відповідно до відповіді, яка надана Дружківським ВП Краматорського ВП ГУ НП в Донецькій області.
Родичів, співробітників тощо, які можуть дати свідчення про ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , судом не встановлено.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що доказів, у сукупності, не достатньо для того, щоб визнати ОСОБА_2 безвісно відсутнім.
Доводи апеляційної скарги про те, що відсутні відомості про фактичне відбування ОСОБА_2 покарання у місті Волгограді РФ, колегією суддів не приймаються, оскільки, як встановлено судом, досудове слідство у кримінальному провадженні № 12023100040002187 щодо розшуку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , триває та компетентними органами проводяться дії для встановленя місця перебування останнього.
Доводи, викладені в апеляційні скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу заявниці ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 червня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 02 вересня 2025 року.
Головуючий:
Судді: