Провадження № 22-ц/803/8080/25 Справа № 203/5897/24 Суддя у 1-й інстанції - Іваницька І. В. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.
02 вересня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
судді - доповідача Халаджи О. В.
суддів: Агєєва О.В., Космачевської Т.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у письмовому провадженні у м. Дніпро апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції на рішення Центрального районного суду м. Дніпра від 30 травня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про відшкодування шкоди, завданої майну фізичної особи (суддя першої інстанції Іваницька І.В., повний текст рішення складено 02 червня 2025 року),
18 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про відшкодування шкоди, завданої майну фізичної особи, в якому просив стягнути солідарно з Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції на свою користь неправомірно стягнуті грошові кошти в сумі 1 492, 00 грн. та судові витрати в сумі 1 968, 96 грн, які складаються з судового збору в сумі 968,96 грн. та витрат на правову допомогу в сумі 3 000,00 грн.
Рішенням Центрального районного суду м. Дніпра від 30 травня 2025 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 збитки в сумі 1 020,00 грн., судовий збір за розгляд позовної заяви в сумі 662,38 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
Із вказаним рішенням суду не погодилась представник ДПП - Кучер Л.А., та подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що воно ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також без врахування обставин справи.
Скаргу мотивує тим, що процедура повернення коштів, помилково або надмірно зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787.
Постанова серії ЕАС № 7295993 від 07.07.2023 до Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) вих. № 8794ВС/41/19-2023 від 07.08.2023, то надаємо копію Розносної книги за 2023 рік згрупованих рекомендованих відправлень за інвентаризаційним номером 10820, яка містить підпис, печать та факт отримання Першим Правобережним відділом ДВС у Шевченківському та Центральному районах м. Дніпра саме 09.08.2023 (у переліку переданих документів п/п 901 з 8789ВС по 8794ВС, постанова серії ЕАС №7295993 від 07.07.2023 була зареєстрована за вих. 8794ВС від 07.08.2023).
ОСОБА_2 просила рішення Центрального районного суду м. Дніпра від 30 травня 2025 року скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначив, що апелянт достеменно знаючи про скасування постанови серії ЕАС № 7295993 від 07 липня 2023 року судом направив її у вересні 2024 року до Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на примусове виконання.
ОСОБА_3 просив оскаржуване рішення суду залишити без змін.
Відповідно до частини 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами,якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
В даній справі ціна позову становить 1492,00 грн. тобто менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму (3028х30 = 90840), а тому справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у письмовому провадженні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено що згідно постанови серії ЕАС №7295993 від 07.07.2023 вбачається, що позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 510,00 грн за таких обставин: 07.07.2023 о 15.28 год. по вул. Юрія Савченка, буд.3, м. Дніпро, позивач ОСОБА_1 керував транспортним засобом НОМЕР_1 , проїхав перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофора, порушив п. 8.7.3 е ПДР - порушення проїзду на заборонений червоний сигнал або миготливий або два червоних миготливих сигнали забороняють рух, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12.12.2023 у справі №932/6446/23 постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕАС № 7295993 від 07.07.2023, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 510,00 грн, скасовано; справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрито; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 536,80 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 1 200,00 грн.
Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12.12.2023 у справі №932/6446/23 мотивовано тим, що Управлінням патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції не надано належних доказів (ані відео чи фотофайлів, ані показань свідків тощо) на підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, всі сумніви стосовно доведеності вини особи повинні тлумачитись на її користь, тому суд дійшов висновку про недоведеність належними та допустимими доказами вчинення позивачем ОСОБА_1 інкримінованого адміністративного правопорушення, у зв'язку з чим притягнення позивача до адміністративної відповідальності є неправомірним. Крім того, суд звернув увагу, що в порушення вимог ст. 283 КУпАП поліцейським зазначено у фабулі місце скоєння інкримінованого позивачу ОСОБА_1 адміністративного правопорушення - АДРЕСА_1 , що не відповідає дійсності в зв'язку з перейменуванням в лютому 2017 року частини вул. Юрія Савченка на бульвар Батальйону Дніпро, до того ж, не зазначено чітко, яке ж перехрестя, з якою саме вулицею чи проспектом проїжджав водій, не встановлено, таким чином, об'єктивну сторону правопорушення. До того ж, в оскаржуваній постанові не зазначено марку, модель, належність транспортного засобу, яким керував водій ОСОБА_1 .
Не погодившись з зазначеним рішенням місцевого суду в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції оскаржило його до Третього апеляційного адміністративного суду.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 16.05.2024 у справі №932/6446/23, яка набрала законної сили 16.05.2024, рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12.12.2023 в адміністративній справі №932/6446/23 в частині стягнення витрат на правничу допомогу скасовано; прийнято в цій частині нову постанову; у задоволенні вимог про стягнення з Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції витрат на професійну правничу допомогу у справі №932/6446/23 відмовлено; в іншій частині рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12.12.2023 в адміністративній справі №932/6446/23 залишено без змін.
Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження №75944063, 02.09.2024 Управлінням патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції було передано Першому Правобережному відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) до виконання постанову серії ЕАС № 7295993 від 07.07.2023 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в сумі 1 020,00 грн.
02.09.2024 державним виконавцем Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Зелінським В.Ф. винесені наступні постави: про відкриття виконавчого провадження №75944063, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження (загальна сума мінімальних витрат - 370,00 грн), про стягнення виконавчого збору в сумі 102,00 грн.
03.09.2024 державним виконавцем Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Данченком О.М. винесено постанову про арешт коштів боржника ОСОБА_1 .
05.09.2024 на рахунок Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшли кошти в сумі 1 492,00 грн, які були перераховані за належністю згідно розпорядження №75944063 від 06.09.2024: на рахунок ПМУМЮ (м. Одеса) - витрати виконавчого провадження в сумі 301,00 грн (платіжна інструкція №15340 від 09.09.2024) та в сумі 69,00 грн (платіжна інструкція №15339 від 09.09.2024); на рахунок ГУК у Дніпропетровській області - стягнуті з ОСОБА_1 по виконавчому провадженню кошти в сумі 1 020,00 грн (платіжна інструкція №15342 від 09.09.2024) та виконавчий збір у сумі 102,00 грн (платіжна інструкція №15341 від 09.09.2024).
09.09.2024 ОСОБА_1 звернувся до Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з заявою, в якій зазначив, що 09.09.2024 з'ясував, що стягнення відбулося за скасованою постановою; просив скасувати арешт, накладений у виконавчому провадженні, повернути сплачені грошові кошти, закрити виконавче провадження.
19.09.2024 Першим Правобережним відділом державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) повідомлено ОСОБА_1 , що 11.09.2024 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», арешт з коштів боржника знято. У зв'язку з тим, що кошти у сумі 1 492,00 грн були перераховані за належністю до надходження до відділу заяви з рішенням по справі №932/6446/23 від 12.12.2023, підстави повернення коштів у сумі 1 492,00 грн відсутні.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, місцевий суд дійшов висновку про неправомірність діяльності Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, яка призвела до понесення позивачем витрат під час відкритого виконавчого провадження по сплаті штрафу в сумі 1 020,00 грн.
Апеляційний суд погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
У державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади (частини перша та друга статті 326 ЦК України).
Кошти Державного бюджету України належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов'язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України), яка діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 ЦК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової шкоди).
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтями 55, 56 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх
Відповідно до статті 1174 цього самого Кодексу шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Застосовуючи положення статей 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі.
Порядок повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787, застосовний до випадків помилково чи надміру зарахованих до бюджету. Оскільки сума адміністративно-господарського штрафу, яку вніс до бюджету позивач, не є помилково чи надміру зарахованою, даний Порядок на спірні правовідносини не поширюється.
Після визнання протиправною та скасування адміністративним судом постанови про застосування штрафу платник згідно зі статтею 1212 Цивільного кодексу України має право на позов про стягнення суми перерахованих ним коштів як таких, які утримуються у бюджеті без достатньої правової підстави. Це узгоджується із практикою Великої Палати Верховного Суду про те, що рішення органу влади за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови від 21.08.2019 у справі №911/3681/17 (пункт 39), від 15.10.2019 у справі №911/3749/17 (пункт 6.27), від 22.01.2020 у справі №910/1809/18 (пункт 35), від 01.02.2020 у справі №922/614/19 (пункт 52), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 109)).
З огляду встановлені обставини справи, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що на ці правовідносини поширюються приписи статті 1212 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).
Оскільки рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 грудня 2023 року залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2024 року, постанова за № ЕАС № 7295993 від 07.07.2023 року була скасована, то правові підстави накладення на позивачу адміністративного штрафу відпали.
Доказів повернення позивачу грошових коштів матеріали справи не містять, тому суд дійшов висновку про відхилення апеляційної скарги із залишення оскаржуваного рішення без змін.
Варто відзначити, що до аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.08.2023 у справі №910/5880/21, обставини якої є тотожними обставинам у справі №910/16592/23.
Кошти Державного бюджету України належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов'язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна, як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 170 Цивільного кодексу України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
При цьому, судом враховано, що у постанові від 08.08.2023 у справі №910/5880/21 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що висновок суду першої інстанції, який підтримав апеляційний суд, про те, що кошти слід стягнути на користь позивача саме з Державного бюджету України, а не з Укртрансбезпеки за рахунок її бюджетних асигнувань, відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 19.06.2018 у справі №910/23967/16. Згідно з цим висновком Господарський процесуальний кодекс України не передбачає необхідності зазначення суб'єкта виконання судового рішення (органу, через який треба перераховувати кошти), номера чи виду рахунку, з якого їх слід стягнути (списати). Такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов'язковість відновлення порушеного права позивача та є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, які мають бути врегульовані у нормативних актах, а не у резолютивній частині рішення (пункти 6.21, 7.1, 7.2 відповідної постанови).
Вказане узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 19.06.2018 у справі №910/23967/16, а також від 05.02.2020 у справі №910/15295/18.
Доводи апеляційної скарги, що відділ ДВС отримав спірну постанову 09.08.2023 року, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки як вбачається з наявної в матеріалах справи копії виконавчого провадження № 75944063, постанова ЕАС №7295993 від 07.07.2023 року була отримана відділом ДВС 02.09.2024 року, про що свідчить вхідний штамп (а.с.78).
Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Суд першої інстанції повно та всебічно перевірив обставини справи, дав їм належну оцінку та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування рішень суду в межах доводів апеляційної скарги не має.
Враховуючи зазначене, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення.
Рішення Центрального районного суду м. Дніпра від 30 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді: