Провадження № 22-ц/803/8951/25 Справа № 210/2184/24 Суддя у 1-й інстанції - Скотар Р. Є. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.
02 вересня 2025 року м.Кривий Ріг
Справа № 210/2184/24
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.
секретар судового засідання - Матвійчук Ю.К.
сторони:
позивачка - ОСОБА_1 ,
відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, у порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Васильченко Наталя Григорівна, на заочне рішення Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 18 червня 2025 року, яке ухвалено суддею Скотарем Р.Є. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 23 червня 2025року, -
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.
В обґрунтування позову зазначила, що з листопада 2010 року вона проживає в трикімнатній квартирі, загальною площею 61,8 м2, житловою площею 37,7 м2, розташованій на другому поверсі п'ятиповерхового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , куди вселилась з дозволу керівництва КЖП №8, оскільки на той час працювала в зазначеній житловій організації на посаді маляра-штукатура.
Від зазначеної квартири ключі позивачці дав майстер КЖП №8, пояснивши, що квартира покинута та в ній ніхто не живе протягом великого проміжку часу.
У зазначеній квартирі позивачка, разом зі своєю сім'єю: чоловіком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , донькою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та сином ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , постійно проживає з 2010 року. Однак, донька ОСОБА_9 після укладення шлюбу з 2017 року виїхала жити за іншою адресою, де проживає з її чоловіком, а син ОСОБА_8 тимчасово виїхав за кордон в 2022 році заради безпеки у зв'язку з військовою агресією Росії, але вони з чоловіком залишились та живуть постійно до теперішнього часу в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .
Оскільки, позивачка більше тринадцяти років проживє у вище зазначеній квартирі, тобто добросовісно, безперервно та відкрито користується нею більше десяти років, та ніхто не звертався та не претендує на це житло із числа власників, тому вважає що має право на визнання за нею права власності на цю квартиру за набувальною давністю.
Враховуючи викладене, просила суд визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , право власності за набувальною давністю на трикімнатну квартиру, загальною площею 61,8 м 2, житловою площею 37,7 м 2, розташовану на другому поверсі п'ятиповерхового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Заочним рішенням Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 18 червня 2025 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Васильченко Н.Г., просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог, посилаючись на порушення судом інтересів дитини та невідповідність рішення суду нормам матеріального і процесуального права, а також фактичним обставинам справи.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не було належним чином досліджено усі обставини справи та не взято до уваги всіх доказів по справі, якими підтверджено факт того, що позивачка разом із сім'єю добросовісно, безперервно та відкрито користується квартирою більше десяти років, та ніхто не звертався та не претендує на це житло із числа власників. Висновки суду першої інстанції про те, що позивачка ОСОБА_1 користується квартирою зі згоди власника та завжди знала хто є власником квартири є помилковими та не підтвердженні жодним доказом. Так, про наявність власників квартири позивачка дізналася лише у 2023 році під час підготовки позову до суду, коли було отримано відповідь на адвокатський запит щодо права власності на квартиру, однак, хто саме із відповідачів є власником квартири її не повідомили. Враховуючи, що комунальні рахунки на квартиру були оформлені на ОСОБА_2 , то позивачка припустила, що право власності було оформлене саме на нього і саме у зв'язку з цим у первісному позову він зазначений як відповідач. Інформацію про власників квартири було отримано лише під час розгляду справи у суді. Зазначає, що про те, що квартира перебуває у приватній власності не знали навіть сусіди, а позивачка тим паче не могла бути обізнаною про ці обставини, адже вона вселялася до квартири, яка протягом тривалого часу стояла порожньою.
Також, зазначає, що суд не здійснив дій щодо належного повідомлення відповідачів про час та місце розгляду справи.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Васильченко Н.Г., яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що, відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , вона з 01.04.2005 року прийнята на роботу маляром до Комунального підприємства № 28, де працювала до 06.07.2009 року (т. 1 а.с.111-112).
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 03.04.2024 року № 372527621 щодо суб'єкта ОСОБА_2 відомості відсутні (т. 1 а.с.6-7).
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 03.04.2024 року № 372529905 щодо об'єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 відомості відсутні (т. 1 а.с.8-9).
Відповідно до Акту від 13.03.2024 року, складеного мешканцями будинку АДРЕСА_2 , затвердженого майстром дільниці ТОВ «СІТІСЕРВІС-КР» Матіс В.М., ОСОБА_1 , ОСОБА_6 дійсно проживають за адресою: АДРЕСА_1 , без реєстрації, з 2010 року по теперішній час (т. 1 а.с.116).
Згідно Договору на поставку металопластикової конструкції від 03 листопада 2014 року, укладеного між ФОП ОСОБА_10 та ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 встановлено балконні двері (т. 1 а.с.118-119).
17 липня 2023 року ОСОБА_1 вписана як споживач за адресою АДРЕСА_1 у Акті про демонтаж засобу вимірювальної техніки, Акті про монтаж засобу вимірювальної техніки та Акту пломбування засобів обліку питної води (т. 1 а.с.120-123).
Відповідно до інформаційної довідки Виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради від 11.07.25023 року, за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрована одна людина, вказане майно належить до житлового фонду. Квартира приватизована на підставі Розпорядження органу приватизації від 04 жовтня 1993 року № Дз.1441 на чотирьох осіб (т. 1 а.с.130).
Згідно інформаційної довідки Виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради від 03.06.2024 року, квартира за адресою: АДРЕСА_1 була приватизована Розпорядженням органу приватизації від 04 жовтня 1993 року № Дз.1441 на чотирьох осіб: ОСОБА_2 , 1949 року народження, ОСОБА_3 , 1957 року народження, ОСОБА_5 , 1981 року народження та ОСОБА_4 , 1984 року народження (т. 1 а.с.152-153).
Згідно листа КП «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» ДОР № 525 від 28.05.2024 року, зазначено, що станом на 31.12.2012 року право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 зареєстроване в КП «Криворізьке РБТІ'ДОР» в реєстровій книзі 25П-311-311 на праві спільної сумісної власності на ім'я: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Криворізької міської ради народних депутатів, згідно з Розпорядженням № Дз1442 від 04.10.1993 року, видано свідоцтво про право власності та технічний паспорт (т. 1 а.с.154-157).
Відповідно до інформаційної довідки Головного управління державної міграційної служби України в Дніпропетровській області від 14.05.2024 року, за підписом заступника начальника Н. Маркоза - громадянин ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , громадянин ОСОБА_4 , 1984 року народження та громадянин ОСОБА_5 , 1981 року народження за обліками Відділу № 9 у м. Кривому Розі не значаться, паспортом громадянина України зразка 1994 року не документувались (т. 1 а.с.178).
Згідно інформаційної довідки Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 16.05.2024 року згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників ДПС, станом на 15.05.2024 року особи: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 в Державному реєстрі не зареєстровані (т. 1 а.с.146-147).
Відповідно до інформаційної довідки Департаменту адміністративних послуг виконкому Криворізької міської ради від 25.10.2024 року за адресою: АДРЕСА_1 мали реєстрацію місця проживання : ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 з 20.08.1985 року по 28.08.1986 року та з 06.06.1991 року по 22.08.1994 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 з 11.08.1986 року народження по теперішній час. Станом на 24.10.2024 року ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не мають реєстрації місця проживання на території м. Кривого Рогу (т. 1 а.с.219).
Згідно інформаційної довідки Криворізької гімназії № 15 ім. М. Решетняка № 166 від 17.10.2024 року ОСОБА_4 , 1984 року народження та ОСОБА_5 , 1981 року народження були відраховані у зв'язку зі зміною місця проживання (Накази від 31.08.2023 року) (т. 2 а.с. 12-13).
Згідно довідки Криворізького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 19.02.2025 року № 316 відсутні актові записи про народження, смерть, шлюб та розірвання шлюбу на громадян ОСОБА_2 , 1949 р.н., ОСОБА_3 , 1957 р.н., ОСОБА_4 , 1984 р.н. та ОСОБА_5 , 1981 р.н. (т. 2 а.с. 11).
Згідно інформаційної довідки Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Держаної міграційної служби України від 26.02.2025 року інформація щодо оформлення паспорту громадянина України (у тому числі зразка 1994 року) на ім'я ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не встановлено (т. 2 а.с.16).
Відповідно до інформаційної довідки Головного управління ДПС у Дніпропетровської області від 20.02.2025 року згідно з відомостями Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДПС України, станом на 18.02.2025 року особи ОСОБА_2 , 1949 р.н., ОСОБА_3 , 1957 р.н., ОСОБА_5 , 1981 р.н., ОСОБА_4 , 1984 р.н. не зареєстровані (т. 2 а.с.17-18).
Згідно Інформації про оплату комунальних послуг ТОВ «НОВА-КОМ» на ім'я ОСОБА_2 сплачувались комунальні послуги за квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 за період з червня 2011 року (т. 1 а.с.27-69, 72-109).
Відповідно до звіту про оцінку майна від 14.11.2023 року, складеного ФОП ОСОБА_11 , вартість трикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 складає 291390,00 грн (т. 1 а.с.124-129).
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 показала, що проживає за адресою: АДРЕСА_3 з 1999 року. ОСОБА_13 заселилася в квартиру за адресою: АДРЕСА_1 у 2010 році. Також зазначила, що перед Зубовими в зазначеній квартирі жили квартиранти, з власниками вона не знайома. Після ракетного обстрілу вікна були пошкоджені та ОСОБА_14 не змогла отримати допомогу, оскільки не є власницею житла.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 показала, що проживає за адресою: АДРЕСА_4 з 1978 року. В 1994 році власники квартири за адресою: АДРЕСА_1 виїхали до іншої країни. З 2010 року по теперішній час в зазначеній квартирі проживає родина ОСОБА_14 .
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 показала, що у листопаді 2010 року ОСОБА_14 влаштувалась на роботу до ЖЕКу та їй видали ключі від квартири за адресою АДРЕСА_1 для проживання. Також зазначила, що квартира в комунальній власності не перебувала, ордер на неї не видавався. Свідку не відомо хто власник квартири. Після ракетного обстрілу ОСОБА_14 замінила металопластикові вікна та двері.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилалась на те, що з листопада 2010 року по теперішній час вона з сім'єю відкрито, безперервно володіє спірною житловою квартирою, сплачує комунальні послуги, утримує квартиру в належному стані, проводить поточні ремонтні роботи, у зв'язку із чим, наявні підстави для визнання за нею права власності за набувальною давністю.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою ОСОБА_1 не доведено наявність сукупності обставин необхідних для набуття права власності за набувальною давністю.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною першою статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Відповідно до частин першої, четвертої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Умовами набуття права власності за набувальною давністю є: 1) добросовісність користування майном, яке полягає у невчиненні особою перешкод власнику цього майна у реалізації ним свого права власності на це майно протягом 10 років; 2) відкритість користування, яке має бути очевидним для усіх інших осіб; 3) безперервність користування протягом 10 років; 4) відсутність документів, які б свідчили про наявність у громадянина прав на це майно.
Відсутність будь-якогоз перерахованих елементів виключає можливість набуття права власності за набувальною давністю.
Таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2022 року у справі N 494/1218/19.
Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, таких як: наявність суб'єкта, здатного набути у власність певний об'єкт; законність об'єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю.
Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України необхідно виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном). Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для правомірного володіння майном.
Відтак, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю.
Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.
Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об'єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об'єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.
Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов'язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.
Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у ЦК України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.
Набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі N 910/17274/17.
У постановах від 15 листопада 2022 року у справі N 293/1061/21, від 15 червня 2023 року у справі N 359/8844/20, від 21 лютого 2024 року у справі N 756/6953/2017 Верховний Суд зазначив, що позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відсутність добросовісності в позивача під час заволодіння ним спірним майном звільняє від потреби аналізувати інші умови набуття права власності за набувальною давністю, передбачені статтею 344 ЦК України.
Подібні правові висновки зазначені у постанові Великої Палати Верховного Суду постанові від 14 травня 2019 року у справі N 910/17274/17, провадження N 12-291гс18, а також у постанові Верховного Суду від 10 січня 2023 року у справі N 462/1720/21 (провадження N 61-7977св22) та інших.
Як на підставу позову, ОСОБА_1 посилалася на те, що у вказаній вище квартирі вона проживає з 2010 року з дозволу керівництва КЖП №8, оскільки на той час працювала в зазначеній житловій організації на посаді маляра-штукатура, у зв'язку з чим майстер КЖП №8 надав їй ключі від квартири, і з того часу вона відкрито користується цим майном.
Разом з тим, суду не було надано доказів вселення позивачки ОСОБА_1 , разом із родиною, до квартириза адресою: АДРЕСА_1 , у порядку визначеному Житловим кодексом України, як до службового житла.
Натомість, як зазначено вище, для підтвердження факту добросовісності заволодіння нерухомим майном, суду необхідно довести, що володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном, тоді як позивачка ОСОБА_1 достеменно була обізнана про те, що вселяється до спірної квартири без жодних правових підстав, визначених Житловим кодексом України, що виключає її добросовісність у даній ситуації.
Колегія суддів зауважує, що підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), однак не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.
При цьому, позивачка ОСОБА_1 протягом всього часу користування квартирою сплачувала комунальні платежі за спірну квартиру від імені ОСОБА_2 , що спростовую доводи апеляційної скарги про те, що вона не знала та не могла знати хто є власником квартири.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 та її сім'я фактично більше десяти років добросовісно, відкрито та безперервно володіють спірним майном, сплачують за комунальні послуги, а тому є всі підстави для визнання за нею права власності на вказане майно за набувальною давністю, є безпідставними, оскільки сам по собі факт користування позивачкою спірною квартирою не є підставою для виникнення у неї права власності за набувальною давністю та не свідчить про добросовісність володіння майном.
За таких обставин, суд першої інстанції, належним чином оцінивши всі докази у їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивачкою не доведено усіх обставин, передбачених статтею 344 ЦК України, необхідних для набуття права власності за набувальною давністю, оскільки позивачка не є добросовісним набувачем, а відкритість і безперервність користування спірним майном не є достатніми підставами для набуття права власності на нього за правилами статті 344 ЦК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 листопада 2022 року у справі №547/200/21 (провадження N 61-3172св22).
Ураховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав, передбачених статтею 344 ЦК України, необхідних для набуття ОСОБА_1 права власності за набувальною давністю.
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до суб'єктивного тлумачення позивачкою норм права, та незгоди з висновками суду стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки суду, також фактично зводяться до переоцінки доказів наданої судом першої інстанції без посилання на обставини, які не були враховані під час вирішення цієї справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Васильченко Наталя Григорівна, - залишити без задоволення.
Заочне рішення Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 18 червня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному поряду безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 02 вересня 2025 року.
Головуючий:
Судді: