Провадження № 22-ц/803/37/25 Справа № 766/16568/21 Суддя у 1-й інстанції - Булах Є. М. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
26 серпня 2025 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Бондар Я.М.
суддів Зубакової В.П., Остапенко В.О.
секретар судового засідання Лідовська А.А.
сторони
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Херсонське обласне управління АТ «Ощадбанк»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 25 січня 2022 року, ухвалене суддею Булах Є.М. у місті Херсон Херсонської області, повне судове рішення складено 25 січня 2022 року,
У вересні 2021 року представник позивача ОСОБА_2 , в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про захист прав споживачів.
Просила суд визнати протиправним дії відповідача щодо закриття банківських рахунків № НОМЕР_1 , №07901019 та №16366-3, відкритих на ім'я позивача; зобов'язати відповідача відновити рахунки №07200298, №07901019 та №16366-3, відкриті на ім'я позивача.
В обґрунтування позову зазначила, що позивач є власником грошових вкладів, що розміщені в філії - ХОУ АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , №16366-3.
Звернувшись 21.07.2021 року до відповідача з проханням виплатити кошти за вкладами, позивач отримала відповідь, що 11.11.2013 року вищезазначені рахунки позивача були закриті за ініціативою банку на підставі ч.2 ст.1075 ЦК України, залишки списані, як комісійна винагорода за закриття рахунку.
Такі дії відповідача позивач вважає протиправними та такими, що порушили її право на вільне володіння, користування та розпорядження належними грошовими коштами на банківському рахунку, а тому звернулася до суду з означеним позовом до відповідача.
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 25 січня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якої на підставі доручення діє адвокат Пуляєва Наталія Сергіївна до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Херсонське обласне управління АТ «Ощадбанк» про захист прав споживачів задоволені.
Визнано протиправними дії Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Херсонське обласне управління АТ «Ощадбанк» щодо закриття банківських рахунків № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 , відкритих на ім'я ОСОБА_1 ; зобов'язано Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Херсонське обласне управління АТ «Ощадбанк» відновити у філії банку Херсонського обласного управління рахунки №07200298, №07901019 та №16366-3, відкриті на ім'я ОСОБА_1 .
Стягнуто з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Херсонське обласне управління АТ «Ощадбанк» в дохід держави в рахунок відшкодування судового збору 908, 00 грн.
Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України, в особі представника - адвоката Поперецького О.В., будучи незгодним з ухваленим судовим рішенням подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просить його скасувати, ухвалити нове судове рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову в повному обсязі.
При цьому, скаржник зазначає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення суду неправильно застосував до спірних правовідносин ст.1075 ЦК України, статті 256, 261 ЦПК України, статтю 7 Закону України від 211.11.1996 №537/96 ВР «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадянам України», п.п.20.1 п.20 «Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах», затвердженою постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 №492, без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду.
Представник позивача зазначає, що матеріалами справи підтверджено, що установи Ощадного банку України, зокрема АТ «Ощадбанк», здійснює виплату проіндексованих грошових заощаджень вкладникам за умови перерахування коштів з Державного бюджету України, а зазначені кошти на рахунок банку не перераховувались, тому відсутня вина відповідача у невиплаті позивачу грошових заощаджень та позовні вимоги щодо відновлення рахунків є передчасними.
Вказує, що 01 вересня 2013 року в установах банку було розміщено письмове попередження про необхідність протягом двох місяців з моменту попередження відновити сум на рахунку до розміру не меншого від початкового внеску, встановленого Порядком. Так як позивач протягом двох місяців з дня повідомлення не вчинила дій щодо відновлення суми на рахунках до розміру не менше 10 гривень, банк визнав, що клієнт у такий спосіб дав згоду на розірвання договору, закриття рахунку та списання коштів з рахунку з метою сплати комісійної винагороди за закриття рахунку за ініціативою банку. Акентує увагу на тому, що на всіх трьох рахунках позивача протягом трьох років не здійснювались операції та сума грошових коштів на цих рахунках залишалася меншою розміру 10 гривень, тобо був відсутній встановлений нормативно залишок грошових коштів на цих рахунках.
Представник відповідача ОСОБА_3 вважає висновки суду першої інстанції щодо законності вимог позивача про протиправне списання коштів з її рахунків, закриття цих рахунків та неповідомлення у персональний спосіб під особистий підпис, тощо безпідставними, необґрунтованими, такими, що суперечать обставинам справи, не ґрунтуються на наявних матеріалах справи.
Окрім того, представник відповідача вважає, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позов подано зі значним пропуском позовної давності. Вказує на те, що, оскільки перше звернення позивача до банку було подано ще 24.09.2013, то строк позовної давности сплив 25.09.2016, тоді як позов було подано 17.09.2021.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Заслухавши суддю доповідача, вислухавши думку представника відповідача ОСОБА_3 , який підтримав доводи і вимоги апеляційної скарги з викладених у ній підстав, просив скасувати оскаржуване судове рішення, ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судом встановлено, що відповідно до ощадної книжки за рахунком № НОМЕР_1 , відкритим у філії №71 Суворовського відділення м. Херсон Ощадного банку СРСР, станом на 10.09.1992 року сума вкладу ОСОБА_1 становить 12 000, 00 карб.
Відповідно до ощадної книжки за рахунком № НОМЕР_2 , відкритим у філії Комсомольського відділення м. Херсон Ощадного банку СРСР, станом на 11.09.1992 року сума вкладу ОСОБА_1 становить 12 000, 00 карб.
Відповідно до ощадної книжки за рахунком № НОМЕР_3 , відкритим у філії Комсомольського відділення м. Херсон Ощадного банку СРСР, станом на 30.03.1992 року сума вкладу ОСОБА_1 становить 3 420, 00 карб.
21.07.2021 року ОСОБА_1 направила до ХОУ АТ «Ощадбанк» заяву, у якій вказала, що до банку звертається вчетверте, перше звернення було 24.09.2013 року. Просила надати відповідь на звернення з урахуванням відповіді від 07.10.2013 №34-09/344/46 щодо її вкладів за 1992-1994 роки.
Листом від 22.07.2021 року №119 22-07/155 ХОУ АТ «Ощадбанк» повідомило ОСОБА_4 що питання повернення знецінених грошових заощаджень громадянам України регулюється Законом України від 21.11.1996 р. №537/96 ВР «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України». Законом передбачено компенсувати залишки вкладів, які поміщені в установи Ощадбанку після 02 січня 1992 року і які знаходилися на рахунках Ощадбанку не менше одного повного календарного року в період з 1992-1994 роках. Однак, порядок, джерела, розмір компенсації таких вкладів і строки її виплати чинним законодавством не були врегульовані. Тобто, вклади, які були відкриті на ім'я ОСОБА_1 в операційній частині філії ХОУ АТ «Ощадбанк» (вклад №07200298) та у ТВБВ №10021/083 м. Херсон (вклади № НОМЕР_2 і № НОМЕР_4 ) обліковувалися без змін. Після грошової реформи, яка була проведена згідно з Указом Президента України «Про грошову реформу в Україні» з 02 вересня 1996 року, вся готівка, а також залишки вкладів з нарахованими відсотками, незалежно від того, вносились вони рублями чи купоно-карбованцями перераховані у співвідношенні 100 000 карбованців заощаджень - 1 гривня і відповідно зменшені у 100 000 разів. Це стосується і вкладів, які були відкриті на ім'я ОСОБА_1 в операційній частині філії ХОУ АТ «Ощадбанк» (вклад №07200298) та у ТВБВ №10021/083 м. Херсон (вклади № НОМЕР_2 і № НОМЕР_4 ). Внаслідок реформи залишки коштів за вкладами ОСОБА_1 становили суму менше 10 грн., тобто менше мінімального розміру згідно банківських правил. З 01 вересня 2013 року в установах банку було розміщено письмове попередження про необхідність протягом двох місяців з моменту попередження відновити суму на рахунку до розміру не меншого від початкового внеску (10 грн.). Якщо протягом двох місяців з дня повідомлення Клієнт не вчинить дій щодо відновлення суми на рахунку до розміру не менше 10 (десяти) гривень банк і клієнт вважатимуть, що клієнт у такий спосіб дав згоду на розірвання договору, закриття рахунку та списання коштів з рахунку з метою сплати комісійної винагороди за закриття рахунку за ініціативою банку. Виходячи з вищевказаного, 11.11.2013 року вищезазначені рахунки були закриті за ініціативою банку, залишки списані, як комісійна винагорода за закриття рахунку.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з їх законності та обґрунтованості.
При цьому, суд першої інстанції зазначив, що поміщення у приміщенні банку оголошення про закриття банківських рахунків у розумінні ст.1075 ЦК України не є належним попередженням клієнта, та за відсутності доказів про інше, банк фактично здійснив одностороннє закриття рахунків, що суперечить як засадам цивільного судочинства так і положенням ст.ст.651, 654 ЦК України, за якими розірвання договору допускається лише за згодою сторін та в такій самій формі, що й договір, що розривається, або за рішенням суду. Таким чином, закривши 11 листопада 2013 року рахунки позивача №07200298, №07901019 та №16366-3 в односторонньому порядку банк не дотримався встановленої ст.1075 ЦК України процедури чим порушив права позивача, які підлягають поновленню, шляхом покладання на відповідача обов'язку поновити незаконно закриті рахунки.
Колегія суддів повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції та не може погодитись з доводами сторони відповідача, викладеними в апеляційній скарзі, з огляду на таке.
За вимогами ст.ст.263, 264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Зазначеним вище вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.
Питання виплати компенсацій заощаджень, поміщених громадянами України в період до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР, що діяли на території України, врегульовані Законом України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України», за яким держава зобов'язалася забезпечити збереження та відновлення реальної вартості заощаджень громадян і гарантувала їх компенсацію у встановленому порядку.
За положеннями ст ст 6, 7 цього Закону компенсація громадянам України втрат від знецінення грошових заощаджень проводиться починаючи з 1997 року у грошовій формі за рахунок коштів Державного бюджету України та інших формах відповідно до законодавства, такі кошти визначаються в Державному бюджеті України окремою статтею, порядок проведення компенсації, у тому числі перерахування коштів, передбачених у Державному бюджеті України, установам Ощадного банку України визначається Кабінетом Міністрів України, заощадження повертаються поетапно, залежно від суми вкладу в межах коштів, передбачених для цього Державним бюджетом України на поточний рік, погашення відновлених заощаджень громадян, поміщених у цінні папери, здійснюється на загальних підставах відповідно до сум, визначених у Державному бюджеті України, отже погашення облігацій та сертифікатів має проводитися у загальному порядку за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік.
Постановою правління Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» №537 від 16.08.2013 передбачено право банку розірвати договори банківського рахунку та банківських вкладів (депозитів) по яких протягом трьох років і більше не здійснювались операції (крім зарахування відсотків) та сума грошових коштів, що зберігається на вказаних рахунках, залишилась меншою від мінімального розміру, а саме 10 грн.
Розділом ІІ «Про встановлення комісійної винагороди за закриття нерухомих вкладів фізичних осіб розміром до 10 гривень», цієї постанови надано розпорядження начальникам регіональних управлінь забезпечити здійснення процедури розірвання таких договорів банківського рахунку та банківських вкладів (депозитів), а саме: по яких протягом трьох років і більше не здійснювались операції (крім зарахування відсотків) та сума грошових коштів, що зберігається на вказаних рахунках, залишилася меншою від мінімального розміру (10 (десяти) гривень), визначеного Порядком, зазначеним в пункті 1 цієї постанови. Для чого до 1 вересня 2013 р. розмістити в установах банку письмове попередження про необхідність протягом двох місяців з моменту попередження відновити суму на рахунку до розміру не меншого від початкового внеску, встановленого Порядком. Якщо протягом двох місяців з дня повідомлення клієнт не вчинить дій щодо відновлення суми на рахунку до розміру не менше 10 (десяти) гривень, банк і клієнт вважатимуть, що клієнт у такий спосіб дав згоду на розірвання договору, закриття рахунку та списання коштів з рахунку з метою сплати комісійної винагороди за закриття рахунку за ініціативою банку. Установам банку закрити рахунки клієнтів, які протягом двох місяців не відновили залишок коштів на рахунку до розміру не менше початкового внеску - 10 (десяти) гривень. Проведення операцій щодо закриття відповідних рахунків у балансі установ банку здійснити до 1 грудня 2013 року.
Судом встановлено та сторонами не заперечується, що ОСОБА_1 в Ощадному банку СРСР було відкрито вкладні рахунки, які за положеннями Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» були переведені у компенсаційні рахунки у відповідача та внесені до Центрального реєстру компенсаційних рахунків, проте 11 листопада 2013 року рахунки позивача №07200298, №№ НОМЕР_2 та №16366-3 були закриті за ініціативою банку з посиланням на ч.2 ст.1075 ЦК України.
Згідно ч.2-3 ст.13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
За приписами ч.3 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Відповідно до положень ст.654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Банківський вклад (депозит) - це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку, які підлягають виплаті вкладнику відповідно до законів України та умов договору (стаття 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).
Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).
Згідно з частиною першою статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.
Відповідно до норм статті 1075 ЦК України (чинної станом на 11.11.2013 року) договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. Банк має право вимагати розірвання договору банківського рахунка: 1) якщо сума грошових коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, залишилася меншою від мінімального розміру, передбаченого банківськими правилами або договором, якщо така сума не буде відновлена протягом місяця від дня попередження банком про це; 2) у разі відсутності операцій за цим рахунком протягом року, якщо інше не встановлено договором; 3) в інших випадках, встановлених договором або законом. Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами. Банк може відмовитися від договору банківського рахунка та закрити рахунок клієнта у разі відсутності операцій за рахунком клієнта протягом трьох років підряд та відсутності залишку грошових коштів на цьому рахунку.
Суд першої інстанції, встановивши, що банк в односторонньому порядку здійснив закриття рахунків позивача та розірвав договори банківського вкладу всупереч приписам законодавства порушив права позивача які підлягають поновленню, шляхом покладання на відповідача обов'язку поновити незаконно закриті рахунки.
При цьому, місцевий суд дійшов вірного й обґрунтованого висновку, що поміщення у приміщенні банку оголошення про закриття банківських рахунків у розумінні положень ст.1075 ЦК України не є належним попередженням клієнта, та за відсутності доказів про інше, банк фактично здійснив одностороннє закриття рахунків, що суперечить як засадам цивільного судочинства так і положенням ст.ст. 651, 654 ЦК України, за якими розірвання договору допускається лише за згодою сторін та в такій самій формі, що й договір, що розривається, або за рішенням суду.
Отже, закривши 11 листопада 2013 року рахунки позивача №07200298, №№07901019 та №16366-3 в односторонньому порядку банк не дотримався встановленої ст.1075 ЦК України процедури чим порушив права позивача, які підлягають поновленню, шляхом покладання на відповідача обов'язку поновити незаконно закриті рахунки.
Статтею 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
АТ «Державний ощадний банк України» у відзиві на позовну заяву та в апеляційній скарзі вказав на пропуск позивачем строку позовної давності, посилаючись на те, що позивач до позову долучила копію заяви від 31.07.2021 року в якій зазначила про неодноразові звернення до банку, а також те, що перше звернення до банку було подане нею ще 24.09.2013 року. Тобто перебіг позовної давності розпочався з 25.09.2013 року та закінчився 25.09.2016 року, тоді як позов подано у вересня 2021 року.
Відповідно до положень ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).
Згідно норм ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Порівняння термінів «довідалася» та «могла довідатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач, навпаки, повинен довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.
Подібних висновків дійшов КЦС у складі ВС у постанові від 15.01.2020 року у справі №200/19766/16-ц.
Зі змісту заяви ОСОБА_1 від 21.07.2021 року встановлено, що позивач звертається до ХОУ АТ «Ощадбанк» вчетверте, перше звернення було 24.09.2013 року. Просила надати відповідь на звернення з урахуванням відповіді від 07.10.2013 №34-09/344/46 щодо її вкладів за 1992-1994 роки.
Разом з тим, згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб'єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20.12.2007 у справі «Фінікарідов проти Кіпру»).
Як правильно зазначив суд першої інстанції, факт неодноразових звернень позивача з заявами до відповідача не може свідчити про її обізнаність про порушення діями банку її прав за відсутності доказів на підтвердження того, що їх зміст стосувався обставин саме питання закриття ощадних рахунків і що їх було закрито.
Колегія суддія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що строк позовної давності на звернення до суду з позовом ОСОБА_1 має відраховуватись з 22 липня 2021 року, а саме з дня отримання останньою відповіді банку на звернення вкладника, з якої позивачу і стало зрозуміло, що її права як вкладника порушені, а тому, звернувшись до суду з позовом 17 вересня 2021 року, строки звернення до суду із позовом не є пропущеними у розумінні приписів законодавства.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що фактично всі доводи, викладені в апеляційній скарзі відповідача, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.367,374, 375, 381, 382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу відповідача Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» залишити без задоволення.
Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 25 січня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення виготовлено 01 вересня 2025 року.
Головуючий:
Судді: