Провадження № 22-ц/803/8220/25 Справа № 214/5454/24 Суддя у 1-й інстанції - Попов В.В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.
02 вересня 2025 року м.Кривий Ріг
Справа № 214/5454/24
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.
секретар судового засідання - Матвійчук Ю.К.
сторони:
позивач - Акціонерне товариство «ТАСКОМБАНК»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» на рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 травня 2025 року, яке ухвалено суддею Попов В.В.у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 26 травня2025 року, -
У червні 2024 року Акціонерне товариство «ТАСКОМБАНК» (надалі - АТ «ТАСКОМБАНК») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 11 травня 2021 року відповідач підписав Заяву-анкету №341704 про приєднання до Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank».
З 11 травня 2021 року відповідач є власником поточного рахунку у гривні № НОМЕР_1 , який відкритий на підставі заяви №341704 з номером кредитного договору №002/10180619-SP.
Позичальнику було надано послугу кредитування рахунку та встановлено ліміт кредитування рахунку в межах максимальної суми загального ліміту кредитування для вказаного продукту (що складає 100 000,00 гривень), а саме надані кредитні кошти в сумі 49904 грн. 26 коп., зі строком користування - 12 місяців з автоматичною пролонгацією, цільове призначення - на споживчі потреби.
Банк свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти в розмірі, встановленому договором.
У зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань щодо своєчасного повернення позичених грошових коштів, станом на 21 травня 2024 року, утворилась заборгованість у розмірі 111798 грн. 35 коп., з яких: 49904 грн. 26 коп. - заборгованість за тілом кредиту (в т.ч. прострочена), 61894 грн. 09 коп. - заборгованість за процентами (в т.ч. прострочена).
Посилаючись на викладене, позивач просив суд: стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за Заявою-договором №002/10180619-SP від 11.05.2021 року, станом на 21 травня 2024 року, у розмірі 111798 грн. 35 коп., що складається із: 49904 грн. 26 коп. - заборгованість за тілом кредиту (в т.ч. прострочена), 61894 грн. 09 коп. - заборгованість за процентами (в т.ч. прострочена), а також понесені судові витрати.
Рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 травня 2025 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «ТАСКОМБАНК» суму заборгованості за Заявою-договором №002/10180619-SP від 11.05.2021 року, станом на 21 травня 2024 року, у розмірі 49904 грн. 26 коп., що складається із заборгованості за тілом кредиту (в т.ч. прострочена).
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «ТАСКОМБАНК» понесені судові витрати в сумі 3028 грн. 00 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач АТ «ТАСКОМБАНК»просить скасувати рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитом та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права та неврахування судом першої інстанції вимог статей 1046, 1048 ЦК України. В іншій частині рішення суду першої інстанції просить залишити без змін.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд дійшов необґрунтованого висновку щодо відсутності досягнення сторонами кредитного договору згоди про розмір відсотків, оскільки розмір відсоткової ставки погоджений між сторонами, шляхом підписання Заяви-анкети №341704 про приєднання до Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК». Зазначає, що, згідно з розділом 8 договору, відповідач погодився, підтвердив та зрозумів, що погашення кредитного ліміту передбачає обов'язковий щомісячний платіж, який складається з частки від суми поточної заборгованості, процентів за користування овердрафтом та комісій за обслуговування заборгованості станом на останній робочий день місяця на умовах тарифів банку без встановлення графіків платежів. Особа-споживач кредитних послуг має право на вільне обрання контрагента, форми, умов, складових договору, що не суперечить нормам чинного законодавства. Відповідач ознайомився, погодився зі змістом кредитного договору та з умовами отримання. Своїм підписом на документах відповідач підтвердив факт надання йому повної інформації про умови кредитування, вчинив дії на отримання кредитних коштів, фактично їх отримав, а також здійснював погашення кредитної заборгованості на погоджених сторонами умовах протягом тривалого періоду, а сам договір укладено за вільного волевиявлення сторін. У момент укладення договору між позивачем та відповідачем досягнуто домовленості щодо заяви/договору про відкриття клієнту банківського рахунку, його обслуговування, тарифів та комісій в цілому щодо всіх його пунктів, якими передбачено умови його виконання, крім того відповідачу позивачем надано інформацію про те на яких умовах відбувається банківське обслуговування. На момент укладення правочину усі пункти заяв, публічної пропозиції про приєднання до договору, додатків до нього, тарифів, комісій, банку, відповідач не вважав несправедливими, за вільного волевиявлення підписав заяви та усі інші документи з метою подальшого отримання банківської картки та коштів/встановленого ліміту на ній для власних цілей, розмір яких попередньо ним був погоджений з позивачем.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду, в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, що (у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України) не перешкоджає розглядові справи.
Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.
Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.
У постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 суд дійшов висновку про те, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд апеляційної інстанції вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Колегія суддів не вбачає підстав для визнання обов'язкової явки сторін по справі в судове засідання, оскільки наявні у справі матеріали є достатніми для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 11 травня 2021 року відповідач підписав Заяву-анкету №341704 про приєднання до Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної кратки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank».
Згідно з п.1.1. Заяви-анкети №341704 про приєднання до Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» відповідач просив відкрити поточний рахунок № НОМЕР_2 у національній валюті України.
За умовами п.1.2. Заяви-анкети №341704 позичальнику надається послуга кредитування рахунку та встановлено ліміт кредитування рахунку в межах максимальної суми загального ліміту кредитування рахунку, що встановлений в тарифах та складає 100000 грн., з урахуванням умов визначених в Публічній пропозиції та в частині 2 Публічної пропозиції.
Положеннями п. 2 Заяви-анкети №341704 встановлено, що позичальник підтвердив, що перед підписанням цієї заяви він ознайомився з Публічною пропозицією разом з додатками, у тому числі, але не виключно, частиною 2 Публічної пропозиції, тарифами, довідкою про систему гарантування вкладів фізичних осіб, паспортом споживчого кредиту, що розміщені на сайті банку та лендинговій сторінці, посилання та примірник якої разом з додатками він отримав в мобільному додатку «Sportbank», з якою він повністю згоден, зміст розуміє, положення якої зобов'язується неухильно дотримуватись. Після отримання банком заяви про приєднання до Публічної пропозиції та підписання банком заяви про приєднання до Публічної пропозиції, Публічна пропозиція разом із додатками та вказаними заявами будуть складати Договір про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту Sportbank.
До позовної заяви позивач долучив витяг з публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank».
Зі змісту виписки по особовому рахунку вбачається, що відповідач є власником поточного рахунку у гривні № НОМЕР_2 , який відкритий до заяви-анкети № 885084 з номером кредитного договору №002/10180619-SP від 11.05.2021 року, відкритого в АТ «ТАСКОМБАНК».
З розрахунку заборгованості по кредитному договору №002/10180619-SP від 11.05.2021 року, вбачається, що, станом на 21 травня 2024 року, за позичальником рахується заборгованість у розмірі 111798 грн. 35 коп., що складається із: 49904 грн. 26 коп. - заборгованість за тілом кредиту (в т.ч. прострочена), 61894 грн. 09 коп. - заборгованість за процентами (в т.ч. прострочена).
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_1 не виконував умови договору в частині повернення кредитних коштів, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення на користь позивача АТ «ТАСКОМБАНК»з відповідача суми заборгованості за простроченим тілом кредиту, розмір якої останнім не оскаржується.
Зважаючи на те, що позивач АТ «ТАСКОМБАНК»в апеляційній скарзі просить суд скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в стягненні заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог АТ «ТАСКОМБАНК»у повному обсязі, та доводи апеляційної скарги зводяться саме до незгоди з висновками суду в частині відсутності правових підстав для стягнення прострочених відсотків за кредитним договором у визначеному позивачем розмірі, колегія суддів перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог АТ «ТАСКОМБАНК»до ОСОБА_1 про стягнення відсотків за користування кредитом, адже, згідно ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 367 ЦПК України, і зважаючи на роз'яснення, викладені в п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.10.2008 року, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та заявлених позовних вимог у суді першої інстанції.
Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.10.2018 у справі № 186/1743/15-ц, згідно якої, у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог АТ «ТАСКОМБАНК»до ОСОБА_1 про стягнення відсотків за користування кредитом, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності та необгрунтованості.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст. 1055 ЦК України Кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договору приєднання розроблені АТ «ТАСКОМБАНК» вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику, грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем, у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом, розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства, та договірні, розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що підстав для стягнення відсотків, нарахованих в розмірі встановленому тарифами та умовами обслуговування фізичних осіб при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів не вбачається, оскільки позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, щодо підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови надання банківських послуг в Таскомбанку, надані банком тарифи та умови обслуговування фізичних осіб в банку не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із ОСОБА_1 кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четвертастатті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) відступлено від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року (провадження № 6-144цс14) та зроблено висновок, що «у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Таскомбанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші».
З огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
В Заяві-анкеті №341704 від 11 травня 2021 року, яку підписав відповідач, процентна ставка не зазначена.
Колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Публічна пропозиція АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення Договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank», витяг з якої додано Банком до позову та яка розміщена на офіційному сайті позивача могла неодноразово змінюватись самим Банком в період з часу виникнення спірних правовідносин (11 травня 2021 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (17 червня 2024 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Публічної пропозиції у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови, відсутність у Заяві-анкеті домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення Договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank» не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
У Постанові від 22 серпня 2019 року справа № 243/515/16-ц, провадження № 61-9394св18, Верховний Суду складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та певних умов надання банківських послуг, оскільки такі умови це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ «ТАСКОМБАНК» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК Україниза змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, а тому він вправі вимагати захисту своїх прав через суд, шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Отже, встановивши, що Заява-анкета №341704 від 11 травня 2021 року не містить домовленості сторін про сплату та розмір відсотків, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача обов'язку по сплаті заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами.
Судова практика у цій категорії справ є незмінною (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19).
Доводи апеляційної скарги про те, що долучена до матеріалів справи копія Заяви-анкети позичальника містить підпис відповідача, що свідчить, що останній приєднався до публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення Договору про відкриття поточного рахунку та прийняв усі її умови, апеляційний суд вважає необґрунтованими, безпідставними та такими, що не впливають на законність оскаржуваного рішення, оскільки жодним пунктом Заяви-анкети не передбачена сплата позичальником процентів за користування кредитом. Матеріали справи не містять доказів того, що саме з цією офертою та тарифами був ознайомлений відповідач та погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК».
На підставі наведеного вище, колегія суддів вважає цілком правомірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості по простроченим процентам за користування кредитом.
Слід зауважити, що вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов'язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України, позивач не пред'явив.
Доводи, викладені в апеляційні скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду, в оскаржуваній частині, ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» - залишити без задоволення.
Рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає
Повне судове рішення складено 02 вересня 2025 року.
Головуючий:
Судді: