справа № 631/950/25
провадження № 1-кп/631/171/25
01 вересня 2025 року селище Нова Водолага
Нововодолазький районний суд Харківської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , вивчивши обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку разом із доданими до нього матеріалами й розглянувши в порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14 серпня 2025 року під № 12025226160000036, щодо обвинувачення:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця села Таранівка Зміївського району Харківської області, громадянина України (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Нововодолазьким РВ УМВС України в Харківській області 23.11.2000),
реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ,
із середньою освітою, неодруженого, без утриманців, військовозобов'язаного, офіційно не працевлаштованого,
який зареєстрований та проживає за адресом:
АДРЕСА_1 ;
раніше судимий:
?03.04.2025 року Харківським районним судом Харківської області за частиною 1 статті 111-1 Кримінального кодексу України, до покарання у вигляді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування чи органах, що надають публічні послуги на строк 10 років;
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 125 Кримінального кодексу України,
27 серпня 2025 року під вхідним № 5119/25-вх до Нововодолазького районного суду Харківської області в порядку, передбаченому статтями 291, 293, 301 та 302 Кримінального процесуального кодексу України, надійшов складений прокурором обвинувальний акт із доданими до нього документами разом із клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні та матеріалами досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14 серпня 2025 року під № 12025226160000036, щодо вчинення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , кримінального правопорушення у виді кримінального проступку, передбаченого частиною 1 статті 125 Кримінального кодексу України (а. с. 112, 1 - 4).
Зазначений обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, обліково-статистичної картки справи та Контрольного журналу судових справ і матеріалів, переданих для розгляду судді, в день надходження зареєстровано під єдиним унікальним № 631/950/25 (провадження № 1-кп/631/171/25) та передано на розгляд головуючого судді ОСОБА_1 (а. с. 113).
Пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року шляхом реорганізації (злиття) Валківського районного суду, Коломацького районного суду та Нововодолазького районного суду Харківської області утворено Валківський окружний суд - у Валківському, Коломацькому та Нововодолазькому районах Харківської області із місцезнаходженням у містах Валках, селищі міського типу Новій Водолазі та селі Різуненковому Коломацького району Харківської області.
За змістом пункту 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року районні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.
Окрім того, Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів», що набрала чинності 19.07.2020 року, змінений адміністративно-територіальний устрій нашої Держави.
Зокрема, відповідно до підпункту 20 пункту 3 та абзаців 3 і 6 підпункту 20 пункту 1 цієї Постанови ліквідований Нововодолазький район Харківської області та утворені Красноградській район Харківської області (з адміністративним центром у місті Красноград) у складі території Старовірівської сільської територіальної громади (на цей час Берестинський район та місто Берестин відповідно) та Харківський район Харківської області (з адміністративним центром у місті Харків) у складі території Нововодолазької селищної територіальної громади, що затверджені Кабінетом Міністрів України, тощо.
При цьому, як чітко визначив законотворець у пункті 6 своєї Постанови, у продовж тримісячного строку з дня набрання нею чинності Кабінет Міністрів України повинен привести свої нормативно-правові акти у відповідність із нею та забезпечити таке приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів.
Одночасно із цим, приписами статті 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями), а також статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», закріплено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності, спеціалізації, інстанційності і визначається законом.
Пунктом 3-1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» вищезазначеного Закону на законодавчому рівні унормовано, що до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв'язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до цього, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України.
Натомість, закон, який змінює існуючу систему судоустрою та приводить її у відповідність до нового адміністративно-територіального устрою, не прийнятий, Валківський окружний суд на цей час свою діяльність не розпочав, воєнний стан на території України не припинений та не скасований, а тому справа перебувала на розгляді належного суду.
Вирішуючи питання щодо здійснення судового провадження у першій інстанції, судом встановлено, що начальник Нововодолазького відділу Харківської окружної прокуратури ОСОБА_3 , якому згідно з приписами статей 36 і 37 Кримінального процесуального кодексу України на підставі постанови про призначення групи прокурорів, прийнятої 14.08.2025 року першим заступником керівника Харківської окружної прокуратури ОСОБА_4 , надані відповідні повноваження, надіслав обвинувальний акт разом із клопотанням про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні (а. с. 15, 22).
Частиною 2 статті 381 кримінального процесуального кодифікованого закону України визначено, що якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта, суд розглядає його без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження.
При цьому, як передбачено частинами 1 і 3 статті 302 Кримінального процесуального кодексу України, прокурор, встановивши під час досудового розслідування, що підозрюваний беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, а потерпілий не заперечує проти такого розгляду, він до обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні додає їх відповідні письмові заяви та матеріали досудового розслідування.
Вивчаючи матеріали кримінального провадження, суд упевнився, що потерпіла ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 27.08.2025 року надала прокурору свою письмову згоду із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомленням з обмеженням її права апеляційного оскарження згідно із частиною 2 статті 302 Кримінального процесуального кодексу України, а також з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні, що виклала у формі відповідної заяви (а. с. 12 - 13).
Також, суд переконався, що й підозрюваний ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 27.08.2025 року в присутності захисника ОСОБА_6 , що діє за дорученням для надання безоплатної вторинної правничої допомоги особі, у кримінальному провадженні стосовно якої відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України захисник залучається слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для здійснення захисту за призначенням № 005-270006435 від 26.08.2025 року та свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 001002, виданим 28.09.2018 року, склав письмову заяву щодо беззаперечного визнання ним своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 125 Кримінального кодексу України, згодою із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомленням з обмеженням права апеляційного оскарження відповідно до змісту частини 2 статті 302 Кримінального процесуального кодексу України та наданням згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні(а. с. 8 - 9, 106 - 107, 104).
Перевіркою матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14 серпня 2025 року під № 12025226160000036, щодо вчинення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , кримінального правопорушення у виді кримінального проступку, передбаченого частиною 1 статті 125 Кримінального кодексу України, та змісту обвинувального акта із доданими до нього документами, зокрема, письмовою заявою підозрюваного, засвідченою його підписом та підписом його захисника, доведене беззаперечне визнання ОСОБА_2 своєї винуватості у інкримінованому йому органом дізнання кримінальному проступку за встановлених дізнанням обставин.
Також, оскільки ОСОБА_2 не є особою, визначеною пунктом 14 статті 31 Кримінального процесуального кодексу України, а кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, не віднесене до предметної підсудності Вищого антикорупційного суду, тому згідно з приписами частини 1 статті 31 вказаного вище процесуального кодексу судочинство у цій справі слід здійснити професійним суддею місцевого загального суду одноособово.
За викладених обставин, у відсутність наявних перешкод для здійснення судового розгляду у п'ятиденний строк з дня отримання цього обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку, передбаченого частиною 1 статті 125 Кримінального кодексу України, суд вважає можливим за результатами спрощеного провадження ухвалити вирок.
Отже, органом досудового розслідування встановлено та не оспорюється учасниками судового провадження, що 13.08.2025 року близько 21 години 40 хвилин, більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_2 перебував у стані алкогольного сп'яніння за своїм місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_1 ,- біля якого у той же час перебували ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . У вказаний час та у вказаному місці між ОСОБА_2 , який знаходився на балконі своєї квартири, та ОСОБА_5 , яка знаходилася біля вищевказаного будинку, відбувся словесний конфлікт на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин по відношенню один до одного, під час якого у ОСОБА_2 виник раптовий протиправний умисел, спрямований на спричинення ОСОБА_5 тілесних ушкоджень невизначеного ступеню тяжкості. Реалізуючи свій раптовий протиправний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 з мотивів виниклих неприязних відносин, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його наслідки у вигляді спричинення невизначеної шкоди здоров'ю ОСОБА_5 та бажаючи їх настання, ОСОБА_2 з метою заподіяння тілесних ушкоджень, діючи умисно, протиправно, взяв до правої руки дерев'яну палицю, яка знаходилася у нього в квартирі, підійшов до ОСОБА_5 та наніс останній один удар дерев'яною палицею у область її лівого вуха. Відповідно до висновку експерта № 12-14/76-НВ/25 від 19.08.2025 у ОСОБА_5 виявлено забійну рану лівої вушної раковини, синець у лівій завушній ділянці, які виникли від травматичної дії тупого твердого предмету з обмеженою контактною поверхнею, механізмом спричинення - удар, можливо способом та у період часу вказаних потерпілою, за 5 - 6 діб до огляду. За ступенем тяжкості це легкі тілесні ушкодження, що мають незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше як шість днів (пункти 2.3.5. і 2.3.2. «б» Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995 року). Між отриманими тілесними ушкодженнями та наслідками, що настали у ОСОБА_5 , мається причинний зв'язок. Дані тілесні ушкодження до небезпечних для життя не відносяться. Відповідно до висновку експерта № 12-14/77-НВ/25/12-14/76-НВ/25 від 20.08.2025 локалізація, характер та механізм спричинення тілесних ушкоджень у потерпілої ОСОБА_5 відповідають тому способу, на який вказує вона та свідки ОСОБА_7 і ОСОБА_8 в ході проведення слідчих експериментів за їх участі.
Таким чином, своїми умисними діями 13 серпня 2025 року ОСОБА_2 вчинив злочин проти здоров'я ОСОБА_5 у виді умисних легких тілесних ушкоджень.
Тому всебічно, повно, неупереджено й безпосередньо з'ясувавши всі обставини, встановлені під час досудового розслідування у формі дізнання, суд доходить висновку, що вина ОСОБА_2 доведена повністю. Дії його відповідають складу злочину, передбаченого частиною 1 статті 125 Кримінального кодексу України, і правильно кваліфіковані як умисне легке тілесне ушкодження, у зв'язку із чим обвинувачений підлягає кримінальному покаранню.
Призначаючи покарання ОСОБА_2 , суд керується нормою прямої дії, а саме приписом частини 2 статті 61 Конституції України щодо того, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, й ураховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, данні про його особу та обставини, що пом'якшують і обтяжують йому покарання.
Так, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_2 кримінального правопорушення, суд виходить з класифікації кримінальних правопорушень, передбаченої статтею 12 Кримінального кодексу України, санкції частини 1 статті 125 цього ж кодексу, а також особливостей та обставин його вчинення, й доходить висновку, що обвинуваченим дійсно вчинене кримінальне правопорушення яке кримінальним законом вважається проступком.
Вивчаючи особу винного шляхом з'ясування стану його здоров'я, поведінки до вчинення проступку, складу родини, а також матеріального стану, судом встановлено, що ОСОБА_2 на момент вчинення ним інкримінованого йому кримінального правопорушення раніше судимий, судимість у передбаченому законом порядку не відбута, не погашена та не знята (а. с. 88 - 90, 93 - 94), офіційно не працевлаштований, холостий (а. с. 76), утриманців не має (а. с. 75 - 76), є військовозобов'язаним (а. с. 84), на диспансерному обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога КОМУНАЛЬНОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА «НОВОВОДОЛАЗЬКА ЦЕНТРАЛЬНА РАЙОННА ЛІКАРНЯ» НОВОВОДОЛАЗЬКОЇ РАЙОННОЇ РАДИ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ не перебуває (а. с. 79, 80), має постійне місце реєстрації (а. с. 76), за яким характеризують задовільно (а. с. 82), у вчиненому щиро розкаявся.
В силу пункту 1 частини 1 статті 66 Кримінального кодексу України суд визнає обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_2 , щире каяття.
В силу приписів частини 13 частини 1 статті 67 Кримінального кодексу України суд визнає обставинами, які обтяжують покарання ОСОБА_2 , вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Пленум Верховного суду України у пункті 1 своєї Постанови «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 року (зі змінами та доповненнями) звернув увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержуватись вимог статті 65 Кримінального кодексу України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Також судом при призначенні покарання повинні враховуються і вимоги статті 50 вказаного кодексу, тобто, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого й запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень, а тому особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Беручи до уваги викладене, а також ураховуючи санкцію кримінального проступку, що інкримінується ОСОБА_2 у провину, а також те, що він не є особою, перелік яких наведений у частині 3 статті 56 Кримінального кодексу України, суд вважає, що його виправлення можливе шляхом виконання ним у вільний від роботи час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначать органи місцевого самоврядування, а тому йому необхідно призначити покарання в межах, встановлених санкцією частини 1 статті 125 Кримінального кодексу України, у виді громадських робіт, так як саме таке покарання буде необхідним й достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
На думку суду це відповідатиме гуманності й справедливості, та не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між інтересами суспільства, які захищаються, та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, забезпечуватиме співрозмірність діяння та кари, відповідатиме таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.
Обговорюючи питання про призначення саме такого покарання, суд керується принципом законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховує особу винного, обставини та характер вчиненого ним кримінального правопорушення, ступінь його тяжкості, наявність не відбутої та не погашеної судимості, наявність постійного місця мешкання та реєстрації, факт того, що він працює, проте без офіційного працевлаштування, а тому має дохід, відсутність до нього претензій з боку потерпілого як матеріального, так і морального характеру, а також щире каяття винного, й вважає, що саме така міра покарання сприятиме вихованню його в дусі додержання законів України, формуванню в нього звички законослухняної поведінки і не бажання в майбутньому повторювати діяння, які мають наслідком встановлення зазначених обмежень.
Крім того, призначаючи покарання ОСОБА_2 , суд враховує, що вироком Харківського районного суду Харківської області, ухваленим 03.04.2025 року, що набрав законної сили, він засуджений за вчинення проступку, передбаченого частиною 1 статті 111-1 Кримінального кодексу України, до покарання у вигляді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування чи органах, що надають публічні послуги на строк 10 років.
Натомість частина 3 статті 72 Кримінального кодексу України унормовує, що основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.
Отже, оскільки після постановлення 03.04.2025 року Харківським районним судом Харківської області обвинувального вироку, яким ОСОБА_2 засуджено за вчинення проступку, передбаченого частиною 1 статті 111-1 Кримінального кодексу України, до покарання у вигляді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування чи органах, що надають публічні послуги на строк 10 років, але до повного відбуття призначеного покарання, він вчинив нове кримінальне правопорушення у виді проступку, передбаченого частиною 1 статті 125 Кримінального кодексу України, за який засуджується до покарання у виді громадських робіт, тому суд згідно із приписами частини 1 та 4 статті 71 й частини 3 статті 72 Кримінального кодексу України не вбачає можливості складання наведених основних покарань та вважає за необхідне виконувати кожний з цих вироків самостійно.
Також, призначаючи ОСОБА_2 покарання, суд не знаходить підстав для застосування положень статті 69 чи 69-1, а також статті 75 Кримінального кодексу України у зв'язку з відсутністю передумов, за яких ці норми права мають бути застосовані.
В рамках цього кримінального провадження цивільний позов поданий не був, речових доказів, долю яких би не вирішив дізнавач, та процесуальних витрат не має, заходи забезпечення не застосовувались.
Крім того, суд не знаходить підстав задля обрання засудженому міри запобіжного заходу до набрання вироком законної сили з огляду на принцип диспозитивності процесу, так як жодна із сторін кримінального провадження не клопотала про це перед судом.
На підставі викладеного, керуючись статтею 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями); статтею 17 і пунктом 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року (із змінами та доповненнями); Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів»; статтями 12, 34, 50, 55, 56, 65 - 67, 71 - 73, 88 - 90, частиною 1 статті 125 Кримінального кодексу України № 2341-ІІІ від 05.04.2001 року (із змінами та доповненнями); пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року; Постановою Пленуму Верховного суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 року (зі змінами та доповненнями), а також статтями 31, 291, 293, 302, 349, 368 - 371, 372 - 376, 381, 382, 392, 393 - 395, 532 - 535 Кримінального процесуального кодексу України № 4651-VІ від 13.04.2012 року (із змінами та доповненнями),
ОСОБА_2 визнати винним у пред'явленому йому обвинуваченні, передбаченому частиною 1 статті 125 Кримінального кодексу України, і призначити йому по даній нормі закону покарання у виді громадських робіт на строк 100 (сто) годин.
Строк відбуття покарання ОСОБА_2 обчислювати з моменту звернення вироку до виконання.
Вирок Харківського районного суду Харківської області від 03.04.2025 року, яким ОСОБА_2 засуджено за вчинення проступку, передбаченого частиною 1 статті 111-1 Кримінального кодексу України, до покарання у вигляді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування чи органах, що надають публічні послуги на строк 10 років, виконувати самостійно.
Копію цього судового рішення не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
На вирок може бути подана апеляція в Харківській апеляційний суд через Нововодолазький районний суд Харківської області протягом 30 днів з дня отримання його копії, із застосуванням особливостей, викладених у частині 1 статті 394 Кримінального процесуального кодексу України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі її подання - вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок, що набрав законної сили, є обов'язковим для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, підлягає виконанню на всій території України й звертається до виконання не пізніш як через три дні з дня набрання ним законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до суду першої інстанції із суду апеляційної чи касаційної інстанції.
Вирок постановлено, виготовлено шляхом комп'ютерного набору та підписано суддею в нарадчій кімнаті в одному примірнику.
Суддя ОСОБА_1