№ 207/6865/24
№ 2/207/594/25
18 березня 2025 року м. Кам'янське
Баглійський районний суд міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Юрченко І.М.,
при секретарі Сівачук А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Кам'янське цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,
У грудні 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» звернулося до суду з позовною заявою, у якій просить стягнути зі ОСОБА_1 на його користь заборгованість за Договором № 3568064 від 29 липня 2021 року у розмірі 32232 (тридцять дві тисячі двісті тридцять дві) грн. 57 коп., суму сплаченого судового збору, та витрат на правничу допомогу у розмірі 9000 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що 29 липня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено договір № 3568064.
Згідно п. 1.1. Договору Кредитодавець зобов'язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору (далі - кредит), а позичальник зобов'язався повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором. Відповідно до п. 1.2. Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 5000 грн. Відповідно до п. 1.5.2. Договору проценти за користування кредитом: 15.00 грн., які нараховуються за ставкою 0,01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Згідно п. 1.6. Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Отже, згідно з умовами Договору № 3568064 від 29 липня 2021 року ОСОБА_1 отримала грошові кошти у розмірі 5000,00 грн. строком на 30 днів з 29.07.2021 року по 28.08.2021 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом, що передбачені кредитним договором.
ТОВ «МІЛОАН» умови кредитного договору виконало у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти. Відповідач, зі свого боку, не виконала умови кредитного договору, кредитні кошти не повернула.
15.12.2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено Договір відступлення права вимоги № 15/12/2021-22, відповідно до умов якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права грошової вимоги до позичальників, у тому числі за договором № 3568064.
Відповідно до договору відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023 року ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило право вимоги до позичальників за кредитними договорами ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», у тому числі за кредитним договором № 3568064.
Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 3568064.
Зазначає, що відповідачем заборгованість не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачується, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість. Загальний розмір заборгованості за Договором № 3568064 від 29 липня 2021 року становить 32232 (тридцять дві тисячі двісті тридцять дві) грн. 57 коп., з яких: заборгованість за основним зобов'язанням - 4365,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 27867,57 грн.
Порушення відповідачем зобов'язань по укладеному договору, зумовило звернення ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до суду із відповідним позовом.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Відповідачка у судове засідання не з'явилася, надала суду заяву, в якій просить розглянути справу за її відсутністю, з врахуванням викладених у відзиві на позов заперечень, та заперечень на відповідь на відзив.
У відзиві на позовну заяву (арк. с. 62-67) відповідачка зазначила, що з вимогами позивача згодна частково. Пояснила, що нею 08 вересня 2021 року, 16 вересня 2021 року (двічі) на рахунок ТОВ «Мілоан» було сплачено кредит у розмірі - 2408,37 грн. про що надає для суду оригінал виписки по рахунку від АТ «Пертий Український Міжнародний Банк», а тому заборгованість по кредиту складає не 4365,00 грн. (як вказано в позові), а 2408,37 грн. Тому сума заборгованості по кредиту не відповідає дійсній сумі.
Вона не визнає вимогу щодо стягнення з неї 27867,57 грн. - суми заборгованості за процентами за користування позикою, виходячи з наступного.
Нарахування процентів за користування грошовими коштам поза періодом договору позики, відбувалося відповідно до умов п.5.4 договорів про відступлення прав вимоги, у розумінні яких нарахування та стягнення процентів за просрочення виконання грошового зобов'язання, здійснюються відповідно до ст. 625 ЦК України.
За умовами п.5.5 договору про відступлення прав вимоги від 15 грудня 2021 року, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал», кредитор зобов'язаний повідомити боржника про відступлення права вимоги за основним договором у порядку, передбаченому чинним законодавством або основним договором.
Окрім того, відповідно до умов 8.2.2 договору про відступлення прав вимоги №10-01/2023 від 10 січня 2023 року, укладеного між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр», первісний кредитор зобов'язаний повідомити боржника про відступлення права вимоги за основним договором протягом 10 робочих днів з моменту набрання чинності договором про відступлення прав вимоги у порядку, передбаченому чинним законодавством або основним договором.
Між тим, відсутні в справі докази направлення відповідного повідомлення на її адресу про зміну кредитора та відступлення прав вимоги за договором позики № 3568064 від 29.07.2021 року від первісного кредитора до ТОВ «Вердикт Капітал», та в подальшому від ТОВ «Вердикт Капітал» до ТОВ «Коллект Центр», як це передбачено вимогами закону.
Враховуючи вищевикладене, не повідомлення боржника про зміну кредитора, з урахуванням висновку Великої Палати Верховною Суду, викладеної у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, надає підстави стверджувати про безпідставне нарахування процентів за користування кредитними коштами поза межами строку дії договору позики.
За таких обставин, вважає що з неї може бути стягнено в примусовому порядку сума непогашеної заборгованості, а саме 2408,37 грн.
Пред'явлені до стягнення проценти у розмірі 27867,57 грн. стягненню не підлягають, оскільки нарахування останніх відбувалося поза межами строку договору позики та без належного повідомлення боржника про зміну кредитора.
Щодо понесення судових витрат позивачем, вважає, що заявлені витрати є завищеними та підлягають зменшенню.
Просить частково задовольнити позовні вимоги, та стягнути з неї суму непогашеної заборгованості по кредиту в розмірі 2408,37 грн., у задоволенні стягнення процентів у розмірі 27867,57 грн. - відмовити.
11 лютого 2025 року представником позивача надіслано відповідь на відзив на позовну заяву (арк. с. 79-83). В обґрунтування відповіді на відзив зазначено, що відповідач не заперечує факт укладення кредитного договору, видачі коштів та наявності заборгованості, проте не погоджується з нарахованими відсотками та розміром витрат на правничу допомогу.
У розрахунку заборгованості (розрахунку і первісного кредитора, і фактора) чітко вказано з чого складається заявлена сума заборгованості, відповідно до яких умов договору та за який період вона була нарахована.
При цьому, перевірити правильність розрахунків можливо за допомогою елементарних математичних операцій множення, ділення та додавання.
Відповідно до Постанови Верховного Суду від 07.06.2023 року по справі №234/3840/15 визначено, що непогодження (незгода) з розрахунком, наданим позивачем, не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі. Незгода відповідача із розрахунком заборгованості не позбавляє його можливості, на підтвердження своїх доводів, надати свій «контррозрахунок». Відповідачем не було надано ніяких доказів виконання зобов'язань, в тому числі доказів невірного нарахування виниклої суми заборгованості по відсоткам, відповідно до умов Договору, в тому числі шляхом проведення та надання власного контррозрахунку. Таким чином, відповідачем не були зроблені арифметичні розрахунки суми заборгованості належним чином та у відповідності до всіх визначених та погоджених сторонами умов договору.
При підписанні кредитного договору сторонами погоджено, що строк користування кредитом продовжується у разі наявності непогашеної заборгованості, а таке продовження не потребує додаткових дій ні від Кредитора, ні від Позичальника. Сторони Договору погодили окремий випадок автоматичної пролонгації договору, без необхідності вчинення будь-яких додаткових дій з боку сторін. Підписанням даного договору відповідач погодився на зазначені умови. Отже, ним було надано згоду на автопролонгацію договору у разі наявності заборгованості.
З розрахунку заборгованості вбачається, що 06.09.2021 року Відповідач продовжив строк кредитування на 3 дні відповідно до п. 2.3.2 а) Договору, сплативши 526,00 грн., з яких 150,00 грн. - комісія за пролонгацію відповідно до п. 2.3.1.1 Договору (5000*3%), 150,00 грн - тіло кредиту, 226,00 грн - проценти по кредиту. Крім того, 13.09.2021 року Відповідач продовжив строк кредитування на 3 дні, сплативши 1873,00грн., з яких 485,00 грн. - комісія за пролонгацію відповідно до п. 2.3.1.1 Договору (4850*5%), 485,00 грн - тіло кредиту, 903,00 грн - проценти по кредиту.
Після закінчення продовженого Відповідачем строку кредитування, такий строк було продовжено автоматично у зв'язку із продовженням користуванням кредитом відповідно до п. 2.3.2 б) Договору.
Таким чином, Кредитором нараховано заборгованість відповідно до умов укладеного договору.
З умов договору вбачається, що прострочення зобов'язання та відповідальність за таке прострочення виникають у позичальника після дати завершення періоду, на який продовжено строк кредитування. При цьому, протягом періоду, на який пролонговано договір, позичальник має правомірно не сплачувати кредитору борг та таке користування коштами не вважається простроченням.
Звертають увагу суду, що кредитний договір є дійсним як вцілому, так і в частині автоматичної пролонгації договору, не оскаржується в судовому порядку як сторонами договору, так і будь-якими іншими особами, відповідає вільному волевиявленню сторін та чинному законодавству.
Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладення вказаного договору, шляхом заповнення заяви-анкети на отримання кредиту, у якій відповідач підтвердив, що він ознайомлений з умовами та правилами надання коштів в позику.
При цьому, договір та його умови в судовому порядку не оскаржувались, не визнавалися недійсними, а тому є такими, що відповідають волевиявленню сторін. Більш того, Відповідач тривалий час здійснював погашення заборгованості, що свідчить про визнання умов договору позичальником.
Отже, розмір та порядок нарахування відсотків погоджений сторонами Кредитного договору, підстави виникнення заборгованості є законними, а її розмір розумним та справедливим.
Щодо повідомлення про заміну кредитора
Повідомлення боржника здійснювалось первісними кредиторами відповідно до умов укладених договорів відступлення прав вимоги.
Неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою визнання договору факторингу недійсним та не може бути підставою для відмови у задоволенні заяви про заміну стягувана за рішенням суду.
Єдиним наслідком такого неповідомлення є ризик для кредитора у вигляді можливості виконання боржником свого обов'язку на користь попереднього кредитора. І це більше стосується добровільного виконання зобов'язання, а не стягнення з боржника сум в примусовому порядку.
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів належного виконання боржником зобов'язань як на користь первісних кредиторів, так і на користь Позивача.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу на користь Позивача.
Відповідач не наводить обґрунтування неспівмірності витрат із складністю справи та не надає суду будь-яких доказів на підтвердження такої позиції. Не заслуговують на увагу посилання відповідача на досвід адвоката та обсяг складеного документу, оскільки сторонами погоджено саме такі умови надання юридичної допомоги. Заперечення відповідача не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та є лише особистою думкою відповідача. Отже, такі твердження є припущеннями.
Просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
12 березня 2025 року відповідачка надала до суду заперечення на відповідь на відзив (арк. с. 87-92), в яких визнала суму заборгованості в розмірі 2408 грн. 37 коп. Стосовно вимоги щодо стягнення з неї заборгованості за процентами за користування позикою у розмірі 27867,57 грн. - не погодилась, посилаючись на те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України.
Також, до відповіді на відзив не додано жодного документу, а також вони відсутні у матеріалах зазначеної справи № 207/6865/24 щодо направлення відповідного повідомлення боржнику про зміну кредитора та відступлення прав вимоги за договором позики № 3568064 від 29.07.2021 року від первісного кредитора до ТОВ «Вердик Капітал», та в подальшому від ТОВ «Вердикт Капітал» до ТОВ «Коллект Центр», як це передбаченого вимогами закону, що дає підстави стверджувати про безпідставне нарахування процентів за користування кредитними коштами поза межами строку дії договору позики.
Щодо розміру понесених судових витрат позивачем, наполягає, що заявлені витрати є завищеними та підлягають зменшенню.
Сторони у судове засідання не з'явились, надали заяви, відповідно до яких просили справу розглянути за їх відсутністю.
Враховуючи вищенаведене у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, справа підлягає розгляду в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи, наявні у справі письмові докази та оцінивши їх в сукупності суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 29 липня 2021 року ОСОБА_1 на сайті miloan.ua створила та заповнила анкету-заяву на кредит № 3568064, в якій зазначила свої особисті дані: прізвище, ім'я, по батькові, ідентифікаційний номер, рік народження, номер мобільного телефону та електронної адреси, паспортні дані, домашню адресу, освіту та щомісячний дохід. Надала також згоду, зокрема, щодо правил кредитування (арк. с. 23).
Анкета-заява на кредит № 3568064 також містить інформацію про процес оформлення та розгляду заяви № 3568064, зокрема про такі дії: заповнення заяви; автоматична перевірка; перевірка у базі кредитних історій; скоринг; перевірка у базі кредитних історій; скоринг; підписання договору; обробка; прийняття рішення по заяві - погоджено 29.07.2021. Крім того, анкета-заява на кредит № 3568064 містить погоджені умови кредитування, а саме: замовлена сума - 5000 грн.; замовлений строк - 30 днів; погоджена сума - 5000,00 грн.; погоджений строк - 30 днів; комісія за надання - 0,00 % одноразово; ставка процентів 0.01 % за кожен день користування.
З договору про споживчий кредит № 3568064 від 29 липня 2021 року, укладеного між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 , вбачається, що сторони уклали цей договір на підставі пропозиції кредитодавця, яка розміщена в його інформаційно-телекомунікаційній системі та доступна через сайт кредитодавця та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби, на таких умовах.
Кредитодавець зобов'язується на умовах, визначених цим договором, на строк визначений пунктом 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній пунктом 1.2. договору, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений пунктом 1.4. договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором (пункт 1.1.).
Сума кредиту становить 5000 грн. у валюті Українська гривня ( пункт 1.2.).
Кредит надається строком на 30 днів з 29 липня 2021 року (строк кредитування) (пункт 1.3).
Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом - 28 серпня 2021 року (пункт 1.4.).
Комісія за надання кредиту становить 0,00 грн., яка нараховується за ставкою 0.00 відсотків від суми кредиту одноразово (пункт 1.5.1.).
Проценти за користування кредитом - 15,00 грн., які нараховуються за ставкою 0.01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (пункт 1.5.2.).
Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом ( пункт 1.6.).
Тип процентної ставки - фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п. п. 2.2, 2.3 цього договору (пункт 1.7.).
Позичальник сплачує позикодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п. 1.5.1.-1.5.2. договору в термін (дату), вказаний у п.1.4. У випадку якщо позичальник продовжує строк кредитування, вказаний в п.1.3 договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою, визначеною в п. 1.5.2 або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною в п. 1.6. договору, в сумі та на умовах, визначених в п.2.3 договору (пункт 2.2.1.).
Нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати, наступної за днем надання кредиту, по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей, передбачених п. 2.2.3 договору (пункт 2.2.2.).
Проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п. 1.6. цього договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п. 1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначена в п.1.3, запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну(базову) встановлену п. 1.6 договору. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної (базової) ставки не може бути збільшено товариством без письмової (такої що прирівнюється до письмової) згоди позичальника (пункт 2.2.3.).
Пролонгація строку кредитування визначена пунктом 2.3. кредитного договору № 3568064.
Позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів ( послуг) товариством, що розміщені на веб-сайті товариства tengo.ua і є невід'ємною частиною цього договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за ставкою, визначеною пунктом 1.5.2. договору (пункт 2.3.1.1.).
Пунктом 2.3.1.2 визначено, що позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в пункті 1.6 цього договору.
Позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну, передбаченого п. 1.4. договору, а у випадку пролонгації - не пізніше дати завершення періоду на який продовжено строк кредитування (пункт 2.4.1.).
У разі прострочення позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець, починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов'язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою п. 1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України. У випадку нарахування процентів, вважається що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п. 1.6 договору. Обов'язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця ( пункт 4.2.).
Згідно пунктом 6.1 договору його укладено в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.
В пункті 6.2. вказано, що розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією товариства про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником через сайт товариства, мобільний додаток, месенджери або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номеру позичальника на номер 2277 (вартість відправки SMS-повідомлення для позичальника визначено у правилах). Після укладення цей кредитний договір надається позичальнику шляхом розміщення в особистому кабінеті позичальника. Додатково укладений електронний кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд товариства направлено позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв'язку, наданими позичальником товариству.
Згідно з пунктом 6.3 Договору приймаючи пропозицію Товариства про укладення цього кредитного Договору, Позичальник також погоджується з усіма додатками та невід'ємними частинами (у т.ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) Договору в цілому.
Пунктом 6.4 Договору передбачено, що укладення Товариством Кредитного договору з Позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню Товариством ідентичного за змістом Кредитного договору, який підписаний власноручним підписом Позичальника, у зв'язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов'язання та наслідки.
Пунктом 7.1 Договору передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов'язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту, який визначається згідно Правил та відповідно до способу надання кредиту, визначеному у п. 2.1 цього Договору, та діє до моменту повного фактичного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Відповідно до Додатку № 1 сторонами визначений графік платежів за договором про споживчий кредит № 3568064 від 29 липня 2021 року (арк. с. 21 на звороті).
В Додатку № 2 до договору міститься паспорт споживчого кредиту № 3568064.
На підтвердження підписання відповідачкою договору про споживчий кредит № 3568064 від 29 липня 2021 року до матеріалів позовної заяви додано довідку про ідентифікацію, згідно з якою ОСОБА_1 здійснила акцепт договору шляхом підписання аналогом електронного цифрового підпису у формі одноразового ідентифікатора «V27274» 29 липня 2021 року, який відправлено на номер телефону НОМЕР_1 (арк. с. 29).
На підтвердження виконання ТОВ «МІЛОАН» зобов'язання за договором про споживчий кредит № 3568064 від 29 липня 2021 року, позивач надав копію довідки від 13 листопада 2024 року про перерахування на рахунок НОМЕР_2 коштів в сумі 5000 грн. (арк. с. 29 на звороті).
Також, позивачем була надана відомість про щоденні нарахування та погашення за період з 29 липня 2021 року до 14 листопада 2021 року (арк. с. 30-31).
15 грудня 2021 року ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Вердикт Капітал» уклали договір факторингу № 15/12-2021-22, за умовами якого сторони погодили, що ТОВ «МІЛОАН» зобов'язується відступити за плату право грошової вимоги у сумі 89575232, 26 грн., а фактор зобов'язується, здійснивши фінансування в порядку, передбаченому цим договором, прийняти право грошової вимоги до боржників, що належить клієнту, і стає новим кредитором за договорами про надання фінансових послуг, укладеними між клієнтом та боржниками (арк. с. 34-37).
Відповідно до витягу з Додатку № 3 до Договору факторингу № 15/12-2021-22 від 15 грудня 2021 року ОСОБА_1 значиться в реєстрі боржників за договором про споживчий кредит № 3568064 в сумі 16736,82 грн., з яких: 4365,00 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту, 12371,82 грн. - заборгованість за відсотками (арк. с. 39).
Згідно положень умов договору факторингу № 10-01/2023 від 10 січня 2023 року, укладеного між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр», сторони погодили, що ТОВ «Вердикт Капітал» передало (відступило) ТОВ «Коллект Центр» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Коллект Центр» прийняло належні ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників (ар.с.40-42).
Відповідно до Додатку № 3 до Договору факторингу № 10-01/2023 від 10 січня 2023 року ОСОБА_1 значиться в реєстрі боржників за договором про споживчий кредит № 3568064 в сумі 32232,57 грн., з яких: 4365,00 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту, 27867,57 грн. - заборгованість за відсотками.
Відтак, матеріалами справи підтверджуються обставини уступки права вимоги за договором про споживчий кредит № 3568064 на користь ТОВ «Коллект Центр».
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 по договору про споживчий кредит № 3568064 від 29 липня 2021 року.
Позивачем виконаний розрахунок заборгованості за кредитним договором № 3568064 від 29 липня 2021 року станом до 06 грудня 2024 року, відповідно до якого відповідач має заборгованість за договором про споживчий кредит в сумі 32232,57 грн. з яких: 4365,00 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту, 27867,57 грн. - заборгованість за відсотками (ар.с.33)
За правилом частини статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів, не встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).
Згідно із частиною 6 статті 11 вищезазначеного Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 29 липня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 3568064 у формі електронного документу шляхом його підписання відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором та наданням персональних даних відповідача, а також в належній формі було погоджено умови кредитування, що відповідачем не заперечується.
Однак, відповідач взяті на себе зобов'язання за вищезазначеним договором не виконав, у передбачений в договорі строк кошти (суму позики) не повернув, внаслідок чого у нього виникла заборгованість.
Відповідно до розрахунку заборгованості, визначена позивачем сума заборгованості за кредитним договором № 3568064 від 29 липня 2021 року становить 32232 (тридцять дві тисячі двісті тридцять дві) грн. 57 коп., з яких: заборгованість за основним зобов'язанням - 4365,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 27867,57 грн.
Враховуючи надані докази, суд вважає, що факт порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо своєчасної сплати кредиту у строки, передбачені договором про споживчий кредит № 3568064 від 29 липня 2021 року позивачем доведено, розмір заборгованості за тілом кредиту складає 4365,00 грн., що підлягає стягненню з ОСОБА_1 .
Щодо позовних вимог ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» в частині стягнення відсотків за договором позики, суд виходить з наступного.
Позивач, пред'являючи вимоги про погашення позики просив, у тому числі, крім тіла позики (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість за відсотками.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України. Тобто, припинення нарахування передбачених договором процентів можливо у двох випадках: закінчення строку кредитування, який визначений договором, та пред'явлення вимоги в порядку частини 2 статті 1050 ЦК України, що узгоджується з позицією Верховного суду викладеною у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12.
Пунктом 1.4 Договору про споживчий кредит № 3568064 від 29 липня 2021 року визначено строк його дії - до 28 серпня 2021 року.
Проте, Договором передбачена можливість продовження (пролонгації) строку кредитування на пільгових або стандартних умовах. Для пролонгації на пільгових умовах, відповідно до п. 2.3.1.1, позичальнику потрібно звернутися до кредитодавця, сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту у визначеному в залежності від строку пролонгації розмірі, а також певну частку заборгованості по кредиту. В разі пролонгації на пільгових умовах, яка може проводитися неодноразово, проценти нараховуються за ставкою, визначеною п. 1.5.2 Договору.
Окрім цього, Договором передбачено, також, пролонгацію на стандартних умовах, яка згідно п. 2.3.1.2. полягає у збільшенні строку кредиту на один день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування з урахуванням усіх пролонгацій, загальний строк якої не може перевищувати 60 днів. При пролонгації на стандартних умовах проценти нараховуються уже за ставкою у 5 %/день від суми боргу.
З розрахунку заборгованості вбачається, що 06.09.2021 року Відповідач продовжив строк кредитування на 3 дні відповідно до п. 2.3.2 а) Договору, сплативши 526,00 грн., з яких 150,00 грн. - комісія за пролонгацію відповідно до п. 2.3.1.1 Договору (5000*3%), 150,00 грн - тіло кредиту, 226,00 грн - проценти по кредиту. Крім того, 13.09.2021 року Відповідач продовжив строк кредитування на 3 дні, сплативши 1873,00 грн., з яких 485,00 грн - комісія за пролонгацію відповідно до п. 2.3.1.1 Договору (4850*5%), 485,00 грн - тіло кредиту, 903,00 грн - проценти по кредиту.
Після закінчення продовженого відповідачем строку кредитування, такий строк було продовжено автоматично у зв'язку із продовженням користуванням кредитом відповідно до п. 2.3.2 б) Договору.
Таким чином, Кредитором нараховано заборгованість відповідно до умов укладеного договору.
Відповідно до відомостей про щоденні нарахування та погашення ТОВ «МІЛОАН» за період з 29 липня 2021 року по 14 листопада 2021 року, були нараховані відсотки за користування кредитом у розмірі 12371,82 гривень (арк.с. 31).
Крім цього, відсотки за користування кредитом (які передбачені саме умовами Договору), ще були нараховані ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», після набуття права вимоги до відповідача, які складають 15495,75 грн. Водночас, вимоги щодо стягнення відсотків ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» є необґрунтованими, оскільки вони були нараховані після закінчення строку дії Договору та не підтверджені будь-якими належними розрахунками.
З відомостей про щоденні нарахування та погашення судом установлено, що після закінчення строку дії договорів позики ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» нараховувалися проценти згідно п.1.6. договору, тобто після закінчення строку дії договорів.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 31.10.2018 р. у справі № 202/4494/16-ц зробила висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Подібні правові висновки викладено також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 року у справі № 912/1120/16, рішенні Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 р. у справі №444/9519/12.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ст.1050 ЦК України.
Посилання позивача на п. 7.1. договорів, відповідно до якого права та обов'язки сторін, що ними обумовлені, виникають з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок позичальника і діють до повного виконання сторонами своїх зобов'язань як на підставу нарахування процентів за користування кредитом поза встановлений договорами строк кредитування не заслуговує на увагу, оскільки ці пункти договорів регулюють інші відносини та не визначають погоджений сторонами строк кредитування.
Відтак, суд вважає безпідставним нарахування процентів після спливу терміну кредитування на підставі п. 2.3.1.2. договорів (якими, по суті, позивач обґрунтовує позовні вимоги у позовній заяві).
Свого обгрунтування позивач не змінював та ніде не зазначав, що нарахування процентів за стандартною (базовою) ставкою 5% поза строком кредитування є не нарахування процентів за користування кредитом, а мірою відповідальності, передбаченою ч. 2 ст. 625 ЦК України за збільшеною і погодженою сторонами в п. 4.2. договорів процентною ставкою.
Відповідно до розрахунку, який зробив попередній кредитор ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (ар.с.31) ними нараховувались саме відсотки за кредитним договором, а не відсотки як міра відповідальності, предбачена ч.2 ст.625 ЦК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Однак, суд виходить з того, що така підстава позову у позовній заяві не заявлялась. Позовні вимоги стосуються виключно стягнення суми основного боргу, комісії та процентів за користування кредитом, а не процентів, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України. Суд не вбачає підстав виходити за межі позовних вимог.
Таким чином, з відповідача на корить позивача, підлягають стягненню відсотки за користування кредитом, у межах строку дії договору про споживчий кредит, за період дії строку кредитного договору № 3568064 від 29 липня 2021 року з врахуванням його пролонгації у розмірі 12371,82 грн., які підтверджені наданим суду розрахунком.
Відтак, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за відсотками в розмірі 12371,82 грн., за період дії строку кредитного договору № 3568064 від 29 липня 2021 року з врахуванням його пролонгації.
З урахуванням викладеного, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме: стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором про споживчий кредит № 3568064 від 29 липня 2021 року у розмірі 16736,82 грн., з яких: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4365,00 грн., відсотки, нарахованими у період дії договору,з врахуванням пролонгації у розмірі 12371,82 грн.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1 статті 141 ЦПК України).
У разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 3 частини 2 статті 141 ЦПК України).
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідачки на його користь витрати на правничу допомогу у розмірі 9000 грн.
01 липня 2024 року між ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та Адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс» укладено договір про надання правової допомоги № 01-07/2024 (арк.с. 12-14). Згідно заявки на надання юридичної допомоги № 372 від 01 листопада 2024 року та Витягу з акту № 1 про надання юридичної допомоги від 29 листопада 2024 року, були надані правові (юридичні) послуги по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , а саме: надання усної консультації 3000 грн.(2 год. х 1500 грн.); складання позовної заяви 6000 грн. (2 год. х 3000 грн.), загальна сума становить 9000 грн. (арк.с. 15,16).
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно пункту 2 частини 2 статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Витрати на надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 та частина 8 статті 141 ЦПК України).
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини (постанова ВС від 16.02.2023 у справі № 824/9/22 (провадження № 61-11644ав22).
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, враховуючи критерій розумності розміру, виходячи з конкретних обставин справи віднесення справи до категорії малозначних, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та значення справи для сторін, виходячи з принципів пропорційності, співмірності, розумності, суд дійшов висновку не присуджувати позивачу на користь якого ухвалено судове рішення, всі витрати на професійну правничу допомогу, що заявлені до стягнення.
Враховуючи малозначність та типовість справи, обсяг та характер наданих послуг та виконаних робіт, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає, що понесені витрати є неспівмірними із складністю справи, наданим обсягом послуг, затраченим часом на надання таких послуг, які не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.
Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов'язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.
Крім того, при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).
Як вбачається з матеріалів справи, вона не є складною, розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, без участі у судовому засіданні учасників справи та їх представників, отже, з цього слідує висновок про те, що дана справа не відноситься до категорії складних справ і складання позовної заяви та клопотань у своїй більшості є подібними.
Суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат може не тільки за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката, а і за власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою-п'ятою та дев'ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Аналогічна позиція відображена в пункті 119 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022року у справі № 922/1964/21.
Також, у постанові Верховного Суду від 13 травня 2021року у справі № 903/277/20 зазначено, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом послуг, складністю справи, беручи до уваги, зокрема критерії реальності понесення адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, співмірності, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.
У рішенні від 19 жовтня 2000року у справі «Іатрідіс проти Греції», заява № 31107/96, (щодо справедливої сатисфакції) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Верховний Суд в постанові від 13.02.2019 року у справі №756/2114/17 звернув увагу на наступне. Враховуючи положення ст.28 Правил адвокатської етики необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.
В додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц зроблено висновки, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 року у справі №914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Враховуючи обсяг виконаної роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності таких витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, та те, що спір, який виник між сторонами відноситься до категорії спорів, які виникають у зв'язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов'язання, матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження та збирання яких було витрачено багато часу, суд дійшов висновку, що справедливим і співмірним буде стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект центр» 3000 грн. у рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 49, 81, 82, 263, 264, 265, 352, 354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, задовольнити частково.
Стягнути зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926, знаходиться за адресою: 01033, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306) заборгованість за договором про споживчий кредит № 3568064 від 29 липня 2021 року у розмірі 16736 (шістнадцять тисяч сімсот тридцять шість) грн. 82 коп., з яких: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4365,00 грн., відсотки, нарахованими у період дії договору,з врахуванням пролонгації у розмірі 12371,82 грн.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» 3000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» витрати по сплаті судового збору у сумі 1257 грн.84 коп.
В іншій частині позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Коллект Центр» до ОСОБА_1 , - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя І.М. Юрченко