Справа № 932/1620/25
Провадження № 1-кп/932/222/25
27 серпня 2025 року Шевченківський районний суд міста Дніпра
у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю
секретарів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
представника
потерпілих ОСОБА_10 ,
захисника ОСОБА_11 ,
обвинуваченого ОСОБА_12 (ВКЗ),
розглянув у відкритому судовому засіданні, в залі суду, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1202505000000006 від 02 січня 2025 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_12 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Антонівка, Білоцерківського району, Київської області, українця, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, не одружений, військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, старший водій 1 мінометного взводу мінометної батареї 3 штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні - старший солдат, зареєстрований та проживаючий за адресом: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286КК України,
Обвинувачений ОСОБА_12 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, проходячи її на посаді старшого водія 1 мінометного взводу мінометної батареї НОМЕР_2 штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст.11Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст.1-4Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст.ст.14,16Закону України «Про дорожній рух», дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу», п.п.12.4;12.9(б);16.11ПДР України, затверджених постановою КМУ №1306 від 10.10.2001 року - 02 січня 2025 року, приблизно о 14 годині 20 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем «Toyota-Hilux», європейський р/н « НОМЕР_3 », рухаючись зі швидкістю в межах 81 - 93,1 км/год., в межах та території м. Костянтинівка Краматорського району Донецької області, по проїжджій частині вул. Чехова зі сторони вул. Українська в напрямку м. Часів Яр, проїжджаючи ділянку дороги на перехресті з вул. Мінська, діючи необережно, проявляючи кримінальну протиправну недбалість, не передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, не будучи уважним, не маючи перешкод технічного характеру для об'єктивного сприйняття дорожньої обстановки, виїхав на перехрестя, де не дав дорогу автомобілю марки «Daewoo-Lanos», р/н « НОМЕР_4 » під керуванням водія ОСОБА_13 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , який рухався по проїжджій частині вул. Мінська, яка є головною дорогою, зі сторони вул. Лермонтова в напрямку вул. Пугачова, справа наліво, відносно напрямку руху автомобіля «Toyota-Hilux», та скоїв зіткнення з вказаним транспортним засобом, внаслідок чого водій автомобіля «Daewoo-Lanos», р/н « НОМЕР_4 » ОСОБА_13 - отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми з переломом кісток черепа, ушкодженням головного мозку, від яких загинув на місці події.
Допущені старшим солдатом ОСОБА_12 порушення вимог п.16.11ПДР України та дорожнього знаку 2.1.«Дати дорогу» ПДР України, знаходяться в прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної події та суспільно небезпечними наслідками у вигляді смерті потерпілого ОСОБА_13 ..
Обвинувачений ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснив, що дійсно він близько 14 годині 20 хвилин, 02 січня 2025 року, керував автомобілем марки «Toyota-Hilux» європейський р/н « НОМЕР_3 », в межах та території м. Костянтинівка Краматорського району Донецької області, по проїжджій частині вул. Чехова зі сторони вул. Українська в напрямку м. Часів Яр, проїжджаючи ділянку дороги на перехресті з вул. Мінська, діючи необережно, проявляючи кримінальну протиправну недбалість, не передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, не будучи уважним, не маючи перешкод технічного характеру для об'єктивного сприйняття дорожньої обстановки, виїхав на перехрестя, де не дав дорогу автомобілю марки «Daewoo-Lanos», р/н « НОМЕР_4 », який рухався по проїжджій частині вул. Мінська, яка є головною дорогою, зі сторони вул. Лермонтова в напрямку вул. Пугачова, справа наліво, відносно напрямку руху автомобіля «Toyota-Hilux», та скоїв зіткнення з вказаним транспортним засобом, чим спричинив водію автомобіля марки «Daewoo-Lanos» ОСОБА_13 - тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми з переломом кісток черепа, ушкодженням головного мозку, від яких останній загинув на місці події.
Обвинувачений ОСОБА_12 - цілком усвідомлює, що допущені ним порушення ПДР України знаходяться в прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної події та суспільно небезпечними наслідками у вигляді смерті ОСОБА_13 .
Свою вину обвинувачений ОСОБА_12 визнав у повному обсязі, кваліфікацію інкримінованого йому діяння не оспорював, щиро каявся та просив вибачення у представників потерпілої сторони загиблого ОСОБА_13 .. Цивільний позов визнав частково і зазначив, що частково відшкодував заявлені позовні вимоги, а також має намір на повне відшкодування в об'ємі визнаних ним позовних вимог. Дуже шкодує, що спричинив дорожньо-транспортну пригоду, яка призвела до смерті ОСОБА_13 та готовий, за скоєне, понести відповідальність. Просив суд не застосовувати до нього покарання пов'язане із позбавленням волі та додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки проходить військову службу, в період воєнного стану на передових позиціях, пов'язану із завданнями керування військовим транспортом.
Потерпіла та законний представник малолітнього потерпілого, будучи повідомленим належним чином про час та місце розгляду справи, надали суду заяву, в якій просили розглянути кримінальне провадження без їх особистої участі та за участю їх представника - адвоката ОСОБА_10 .. Зазначили, що із своїми правами, передбаченими статтями 56-57КПК України ознайомлені, надавати покази у судовому засіданні не забажали. Вважали недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, цивільні позови підтримали у повному обсязі із врахуванням частково відшкодованих, з боку обвинуваченого, моральних вимог. Не заперечували проти призначення обвинуваченому покарання не пов'язаного із позбавленням волі.
Представник потерпілої сторони - адвокат ОСОБА_10 - повністю підтримав позицію потерпілої та законного представник малолітнього потерпілого.
Суд заслухавши думку учасників судового провадження, щодо можливості за відсутності потерпілої та законного представник малолітнього потерпілого, з'ясувати всі обставини кримінального провадження, вирішив про проведення подальшого судового розгляду без їх особистої участі.
Крім позиції представника потерпілого, усі наявні, в судовому засіданні, учасники судового провадження вважали недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, а тому судовий розгляд кримінального провадження було проведено у відповідності до вимог ч.3 ст.349КПК України. При цьому судом було роз'яснено учасникам судового провадження, що в цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_12 в інкримінованому кримінальному правопорушенні знайшла своє повне підтвердження під час судового розгляду і кваліфікує його дії за ч.2 ст.286КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
При призначенні покарання, обвинуваченому ОСОБА_12 , згідно з вимогами ст.ст.65-67КК України, суд з додержанням принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини кримінального правопорушення, його наслідки, дані про особу винуватого, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Кримінальне правопорушення вчинене ОСОБА_12 , відповідно до ст.12КК України, є тяжким злочином.
Вивченням відомостей про особу обвинуваченого ОСОБА_12 судом встановлено, що він уперше притягається до кримінальної відповідальності, має місце мешкання та реєстрації, не одружений, малолітніх, неповнолітніх дітей та осіб похилого віку на утриманні - не має, працездатний, військовослужбовець військової служби за призивом під час мобілізації на особливий період, за місцем несення служби характеризується - позитивно та відповідає займаній посаді, до медичного пункту батальйону - не звертався, за місцем мешкання та реєстрації на диспансерних обліках в закладах охорони здоров'я - не перебуває.
Згідно з ст.66КК України обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та добровільне відшкодування завданого збитку, які знайшли своє підтвердження під час судового провадження.
Згідно ст.67КК України, обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.
Суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого, за висновком якої рівень ризику вчинення ОСОБА_12 повторного кримінального правопорушення оцінюється як низький, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінується як низький. Орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_12 без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (у т.ч. окремих осіб).
Відповідно до ч.2 ст.50КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як засудженими, так і іншими особами.
При визначенні застосування необхідного покарання обвинуваченому судом, взято до уваги правову позицію, зазначену в постанові ВСУ від 14.04.2016 року, де зазначено, що Україна є правовою державою (стаття 1 Конституції України). Відповідно до частини першої статті 8 Основного Закону України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Справедливість одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх забезпечення.
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо (постанова Верховного Суду від 01.02.2018 року по справі № 634/609/15-к).
Крім того, необхідно враховувати позицію Конституційного Суду України, викладену у рішенні №15-рп/2004 від 02 листопада 2004 року, відповідно до якої окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Додержуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини кримінального правопорушення, його наслідки, з урахуванням даних про особу обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_12 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст.286КК України, наближене до нижчої межі, оскільки саме таке покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень.
У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово наголошував на принцип пропорційності, коли призначене особі покарання вважалося непропорційним втручанням держави у права людини. Прикладом може слугувати рішення у справі «Швидка проти України».
Дотримання принципу пропорційності, є дотриманням стандартів прав людини, передбачених ЄСПЛ у вирішенні питань покарання, та дає можливість встановити орієнтири для держави у виборі адекватних засобів реагування на конкретні кримінально-карані діяння.
Разом з тим, судом зазначається, що із постанови Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 23.01.2014 року (справа №5-48 кс13) вбачається, що загальні засади призначення покарання (ст.65КК) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування статті 75КК, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Іспитовий строк - це певний проміжок часу, протягом якого здійснюється контроль за засудженим, який під загрозою реального відбування призначеного покарання зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки та інші умови випробування. Іспитовий строк містить у собі погрозу реального виконання покарання, якщо засуджений не буде виконувати умови випробування, і можливість остаточного звільнення від відбування покарання і погашення судимості, якщо особа виконає покладені на неї обов'язки.
Іспитовий строк дисциплінує засудженого, має на меті привчити його до додержання законів, нагадує йому, що він не виправданий, а проходить випробування, від результату якого залежить його подальша доля - звільнення від відбування призначеної основної міри покарання або реальне її відбування
З урахуванням наведеного, приймаючи до уваги соціально характеризуючий матеріал щодо ОСОБА_12 , наданий органом пробації у вигляді досудової доповіді, ретельно вивчивши інформацію про особу обвинуваченого, відповідно до якої він є особою раніше не судимою, притягнень до адміністративної відповідальності, за останній рік - не має, вік та стан його здоров'я, статус військовослужбовця, який позитивно характеризується за місцем служби і має подяки керівництва, поведінку обвинуваченого в період судового розгляду, наслідки вчиненого, визнання вини, щирого каяття щодо скоєного та критичного ставлення до спричиненого, наміру уникати в подальшому повторення подібного та й інших кримінальних правопорушень, враховуючи вибачення зверненні обвинуваченим до потерпілої сторони, позицію представника потерпілих та самих потерпілих, які не наполягала на призначенні обвинуваченому покарання пов'язаного із позбавленням волі за ради надання можливості відшкодувати їм заявлених позовних вимог у повному обсязі, та які обвинуваченим відшкодовані частково у вигляді значних сум відшкодування, беручи до уваги приписи п.2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику застосування судами кримінального покарання», згідно якого суди повинні призначати покарання менш суворе - особам, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, тощо, в сукупності з іншим дає суду підстави вважати, що можливість соціальної реабілітації не втрачена, і виправлення обвинуваченого можливе без реального відбування покарання, а тому суд приходить до висновку про можливість застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_12 , положень ст.75КК України, звільнивши останнього від відбування покарання з іспитовим строком з покладенням на нього обов'язків, передбачених у ст.76КК України, вважаючи, що цього буде достатньо для позитивних змін в його особистості і створення в нього готовності до самокерованої правослухняної поведінки у суспільстві, задовольнить інтереси потерпілої сторони на відшкодування шкоди, а також інтереси суспільства в період дії особливого режиму воєнного стану.
На думку суду іспитовий строк тривалістю три роки належним чином забезпечить здійснення контролю та виконання покладених на обвинуваченогоОСОБА_12 обов'язків та інші умови випробування.
Крім того, з урахуванням даних щодо особи обвинуваченого, який є військовослужбовцем, за місцем несення служби характеризується - позитивно та відповідає займаній посаді, враховуючи реалізацію відшкодування моральної шкоди, яке було продемонстроване впродовж судового розгляду справи з боку обвинуваченого, суд вважає за доцільним не застосувати до обвинуваченого ОСОБА_12 додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки посвідчення водія обвинуваченим використовується, в період дії воєнного стану при проходженні військової служби на передових позиціях, пов'язаної із завданнями керування військовим транспортом.
Вирішуючи питання щодо заявлених цивільних позовів, суд приходить до такого.
Потерпілою ОСОБА_14 , яка визнана цивільним позивачем, до обвинуваченого ОСОБА_12 , який визнаний цивільним відповідачем, до початку судового розгляду, був заявлений цивільний позов, в якому потерпіла просила стягнути на її користь моральну шкоду в сумі 750000 гривень, 00 копійок та витрати на правову допомогу 30000 гривен, 00 копійок.
Потерпілим ОСОБА_15 , через його законного представника(матері) ОСОБА_16 , які визнані цивільними позивачами, до обвинуваченого ОСОБА_12 , який визнаний цивільним відповідачем, до початку судового розгляду, був заявлений цивільний позов, в якому потерпілий, через законного представника просив стягнути на його користь моральну шкоду в сумі 750000 гривень, 00 копійок.
Обвинуваченим ОСОБА_12 - цивільні позови в частині стягнення моральної шкоди визнанні частково та ним частково відшкодовано на користь кожного з позивачів по 200000 гривен, 00 копійок, що підтверджено фіскальними документами, які містять матеріали кримінального провадження та заявами позивачів. Заявлену суму вимоги на правову допомогу ОСОБА_12 ,. визнав у повному обсязі
Згідно з ч.1 ст.128КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Цивільний позов розглядається у кримінальному провадженні за правилами, визначеними КПК України, із застосуванням норм ЦПК України.
Розглядаючи питання щодо заявлених потерпілими цивільних позовів в частині стягнення моральної шкоди, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.1167ЦК України - моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.
Згідно із ч.2 ст.1167ЦП України - моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Відповідно до положень частини 3 ст.23ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Положеннями частини 4 наведеної вище норми права передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
З огляду на положення частини 5 ст.23ЦК України моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 3 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
У п.9 згаданої вище Постанови Пленуму ВСУ зазначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин, навівши відповідні мотиви.
Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю (ч.2 ст.1168ЦК України).
За ч.6 ст.55КПК України, якщо в наслідок кримінального правопорушення настала смерть особи, то положення частин 1-3 цієї статті поширюються на близьких родичів чи членів сім'ї такої особи, коло яких визначено приписами п.1 ч.1 ст.3КПК України. Потерпілі, які набули цей процесуальний статус відповідно до вимог КПК, і сторони кримінального провадження не ставлять його під сумнів, має належні підстави до використання всіх прав потерпілої особи в цьому кримінальному провадженні, зокрема, на отримання відшкодування за шкоду, заподіяну фізичній особі внаслідок вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.286КК України (правова позиція висловлена у Постанові ВС №748/802/23 від 15 серпня 2024 року).
В своїй позовній заяві потерпіла ОСОБА_14 обґрунтовує наявність моральної шкоди тим, що внаслідок винних дій обвинуваченого ОСОБА_12 , їй спричинено моральну шкоду, яка полягає у нервових розладах та сильних душевних страждань, порушено її емоційний та психологічний стан, пов'язаний із втратою сина. Внаслідок протиправної поведінки відповідача порушений звичний уклад її життя, вона є рознервованою, розгубленою, перебуває у стані постійного стресу у зв'язку із втратою рідної людини - сина.
В своїй позовній заяві потерпілий ОСОБА_15 через свого законного представника ОСОБА_16 обґрунтовує наявність моральної шкоди порушенням нормальних життєвих зв'язків, який внаслідок втрати батька, через незаконні дії цивільного відповідача ОСОБА_12 , внаслідок яких батько позивача загинув, останній не зможе більше побачити рідну людину та пронесе цей біль через усе життя, не отримавши ласки, піклування та виховання з боку батька.
З вищенаведеними ствердженням позивачів, суд погоджується та вважає, що в своїх позовних заявах потерпілі навели достатньо доводів для задоволення вимоги про стягнення моральної шкоди.
Суд враховує, що потерпілі мають право вимагати будь-яку компенсацію, проте суд керується ступенем доведеності нанесених моральних страждань, відповідністю розміру компенсації заподіяним стражданням.
Суд зауважує, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної школи не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, хоча у будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.
У зв'язку з цим, суд вважає за необхідне, виходячи з принципів розумності, справедливості та доцільності вимоги щодо відшкодування моральної шкоди, за кожним із позовів, задовольнити, частково, стягнувши з ОСОБА_12 :
з урахуванням вже сплаченої та належно підтвердженої суми розміром 200000 гривен, 00 копійок, на користь потерпілої ОСОБА_14 у відшкодування моральної шкоди 350000 (триста п'ятдесят тисяч) гривень, 00 копійок;
з урахуванням вже сплаченої та належно підтвердженої суми розміром 200000 гривен, 00 копійок, на користь потерпілого ОСОБА_15 , законним представником якого є ОСОБА_16 у відшкодування моральної шкоди 350000 (триста п'ятдесят тисяч) гривень, 00 копійок,
вважаючи, що відшкодування моральної шкоди в такому розмірі відповідає суті позовних вимог, характеру діяння винного та характеру і глибині моральних страждань потерпілих.
Крім того, підлягає задоволенню позовна вимога, яка не спростовується, не заперечується та визнана ОСОБА_12 у повному обсязі, щодо стягнення на правову допомогу у сумі 30000 (тридцять тисяч) гривен, 00 копійок на користь потерпілої ОСОБА_14 .
На підставі ч.4 ст.174КПК України, підлягає скасуванню арешт на майно, накладений ухвалами слідчих суддів Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 09 січня 2025 року.
Долю речових доказів необхідно вирішити у відповідності до вимог ст.100КПК України.
Документально підтвердженні процесуальні витрати на залучення експертів відповідно до ст.ст.122,124КПК України, слід покласти на обвинуваченого ОСОБА_12 , з якого стягнути на користь держави витрати на проведення експертиз у загальному розмірі: 11938 (одинадцять тисяч дев'ятсот тридцять вісім) гривень, 50 копійок.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_12 в ході досудового розслідування не обирався. Під час судового провадження клопотання від прокурора про застосування запобіжного заходу не надходило та суд не знаходить підстав для його застосування.
Керуючись ч.3 ст.349, ст.ст.366-368, 371, 374, 376, 395КПК України, суд -
ОСОБА_12 - визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст.75КК України ОСОБА_12 від відбування основного покарання звільнити з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки з покладенням на нього відповідно до ст.76КК України обов'язку періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Нагляд за ОСОБА_12 доручити уповноваженому органу з питань пробації за місцем проживання засудженого.
Цивільні позови задовольнити частково:
Стягнути із засудженого ОСОБА_12 на користь потерпілої ОСОБА_14 у відшкодування моральної шкоди 350000 (триста п'ятдесят тисяч) гривень, 00 копійок та у відшкодування витрат на правову допомогу 30000 (тридцять тисяч) гривен, 00 копійок;
Стягнути із засудженого ОСОБА_12 на користь потерпілого ОСОБА_15 , законним представником якого є ОСОБА_16 у відшкодування моральної шкоди 350000 (триста п'ятдесят тисяч) гривень, 00 копійок;
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_12 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів для проведення судових експертизи загальною сумою: 11938 (одинадцять тисяч дев'ятсот тридцять вісім) гривень, 50 копійок.
- накладений ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 09 січня 2025 року на майно, вилучене під час огляду місця дорожньо - транспортної пригоди, а саме на автомобіль марки ««Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_4 , номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_5 , який на підставі права власності належить ОСОБА_17 - після набрання вироком законної сили - СКАСУВАТИ.
- накладений ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 09 січня 2025 року на майно, вилучене під час огляду місця дорожньо - транспортної пригоди, а саме на автомобіль марки «Toyota Hilux», європейський реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_6 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу зареєстрований у Сполученому Королівстві Великої Британії та фактично перебуває в користуванні у військовій частині НОМЕР_1 - після набрання вироком законної сили - СКАСУВАТИ.
Речові докази:
-автомобіль «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_4 , номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_5 , який на підставі права власності належить ОСОБА_17 після набрання вироком законної сили - повернути потерпілій - ОСОБА_14 .
-автомобіль «Toyota Hilux», європейський реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_6 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу зареєстрований у Сполученому Королівстві Великої Британії та фактично перебуває в користуванні у військовій частині НОМЕР_1 , після набрання вироком законної сили - повернути уповноваженій особі ВЧ НОМЕР_1
Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а обвинуваченим у той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, а обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.
Суддя Шевченківського районного
суду міста Дніпра ОСОБА_1