Справа № 761/14980/23
Провадження № 2/761/2348/2024
24 вересня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Фролової І.В.,
секретаря судового засідання - Бордусенка Б.С.,
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Нижник М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, третя особа: Голова комісії з реорганізації управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві Грязьон Анжела Вікторівна про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, -
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, третя особа: Голова комісії з реорганізації управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві Грязьон Анжела Вікторівна про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, у якому просив суд: визнати протиправним та скасувати виданий управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві наказ №336к від 12.04.2023 «Про звільнення ОСОБА_2 », поновити ОСОБА_2 на роботі на посаді завідувача сектору - страхового експерта з охорони праці сектору профілактики та розслідувань нещасних випадків відділу профілактики страхових випадків управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у м. Києві та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу.
Позовні вимоги обгрунтовує тим, що після зміни керівництва у відповідача з позивачем склалися неприязні стосунки. 15.07.2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою про звільнення. Така заява не була взята до уваги. Після відмови у розірванні трудового договору позивач не приходив на роботу. 22.02.2023 отримав засобами поштового зв'язку попередження про наступне звільнення.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 03 липня 2023 року було відкрито провадження у справі, призначено до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
13 вересня 2024 року на адресу суду надійшов відзив на позову заяву з викладенням заперечень проти позову.
Позивач з своїм представником у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі. Просили задовольнити позов.
Представник відповідача у судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечував, просив відмовити.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору суд по суті встановив.
За змістом ч.ч.1, 2, 3,4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч.ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).
Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Способи захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.
Дослідивши матеріали справи, судом було встановлено наступне.
3 01.01.2023 набрав чинності Закон України від 21.09.2022 N?2620-IХ "Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов?язкове державне соціальне страхування та Закону
України "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон N?2620), яким Закон України від 23.09.1999 N?1105-XIV "Про загальнообов?язкове державне соціальне, страхування" (далі - Закон N?1105) викладено в новій редакції.
Пунктом 2 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону N?1105 (в редакції
Закону N?2620, що діє з 01.01.2023) передбачено припинити Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання Пенсійного фонду України з 1 січня 2023 року. Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень.
Таким чином, оскільки Верховною Радою України прийнято рішення про припинення Фонду соціального страхування України, тому, як наслідок, виникли законні підстави для проведення заходів з реорганізації Фонду соціального страхування України.
Відповідно до частини першої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов?язки переходять до правонаступників. Частиною п?ятою цієї статті визначено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Згідно із частиною третьою статті 105 Цивільного кодексу України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і сту кі заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.
Рішення про припинення Фонду соціального страхування України, прийняте Верховною Радою України, є чинним та у встановленому законодавством порядку неконституційним не визнавалося.
Пунктом 12 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону N?1105 Верховна
Рада України зобов?язала Кабінет Міністрів України: забезпечити передачу коштів Фонду соціального страхування України до Пенсійного привести нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; привести нормативно-правові акти у відповідність із цим законом; забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої
влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом; забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону; забезпечити набрання чинності нормативно-правовими актами, зазначеними у підпунктах 2-4 цього пункту, одночасно з набранням чинності цим Законом тощо.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2022 N?1442 "Питання припинення
Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України" (далі - Постанова N? 1442), зокрема: утворено комісію з реорганізації Фонду соціального страхування України та комісію з реорганізації управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України (далі - управління ВД ФСС України); установлено, що до голови комісії з реорганізації Фонду та голів комісій з реорганізації управлінь ВД ФСС України переходять повноваження щодо управління справами Фонду та управлінь ВД ФСС України на період до завершення їх реорганізації; зобов?язано голову комісії з реорганізації Фонду та голів комісій з реорганізації управлінь ВД ФСС України здійснити заходи з припинення Фонду та управлінь ВД ФСС України у чотиримісячний строк з дня набрання чинності Законом N?2620.
На виконання вищенаведених положень Закону N?1105 та Постанови N?1442 головою комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України видано наказ від 16.01.2023 N?9-ОД "Про скорочення чисельності та штату працівників виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та працівників управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України".
12.04.2023 управлінням ВД ФСС України у м. Києві видано наказ N?336к "Про звільнення ОСОБА_2 ". Як вбачається з даного наказу, звільнення відбулося у зв?язку зі скороченням чисельності та штату працівників відповідно до п. 1 частини першої статті 40 К3пП України.
Верховний Суд у постановах від 16.01.2018 у справі N?5 19/160/16-ц, від 06.02.2018 У справі N?696/985/15-ц, від 12.06.2019 у справі N?297/868/18, від 28.04.2021 у справі N?373/2133/17 дотримувався правової позиції, згідно з якою суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить винятково власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов?язаний тільки з?ясувати наявність підстав для звільнення.
Листом від 19.07.2021 N?5210/11 управління ВД ФСС України у м. Києві відповідачем відмовлено Позивачу у розірванні трудового договору на підставі частини третьої статті 38 КзПП України, а листом від 21.07.2021 N?5266-12 повідомлено про необхідність приступити до роботи.
Позивач у своїй позовній заяві вказує, що після 20.07.2021 він не виходив на роботу, оскільки вважав трудові відносини розірваними. Однак, у постанові Верховного Суду від 26.05.2022 у справі N?908/2828/19 зазначено, що відмова роботодавця у звільненні працівника за частиною третьою статті 38 КЗпП України свідчить про відсутність припинення трудових відносин працівника з підприємством та необхідність працівнику дотримуватися трудової та технологічної дисципліни.
Таким чином, оскаржуваний наказ видано саме у зв'язку із скороченням чисельності та штату працівників, рішення про яке було прийняте Верховною Радою України під час прийняття Закону №2620, яким Закон №1105 було викладено у новій редакції, тобто незалежно від волі ВД ФСС України у м. Києві.
Щодо поновлення на посаді.
28.04.2023 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних підприємців та громадських формувань внесено відомості про те, що управління ВД ФСС України у м. Києві припинено.
Відповідно до пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 N?280 (далі - Положення N?280) Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов?язковому державному соціальному страхуванню.
Правові основи організації та діяльності Пенсійного фонду України визначаються зокрема, Законом України від 09.07.2003 N?1058-IV "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування", Положенням N?280. Відповідно до пункту 14 Положення N?2 гранична чисельність державних службовців та працівників Пенсійного фонду України) затверджується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно статей 20, 21 Закону України від 17.03.2011 N?3166-VI "Про центральні органи виконавчої влади" державні службовці апарату центрально органу виконавчої влади та їх територіальних органів призначаються на посади та звільняються з посад керівником відповідного центрального або територіального органу виконавчої влади в порядку, передбаченому законодавством про державну службу (якщо інше не передбачено законом).
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 N?1471 внесено зміни до додатку 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.2014 N? 85 (далі - Постанова №85), відповідно до якого гранична чисельність працівників апарату Пенсійного фонду України становить 302 працівника, у тому числі державних службовців - 302, гранична чисельність працівників територіальних органів - 24098, у тому числі державних службовців - 23229.
Отже, основний штат працівників апарату Пенсійного фонду України та його територіальних органів складають посади державної служби, умови призначення (переведень службу" (далі - Закон N? 889).
Згідно з додатком 2 до постанови правління Фонду соціального страхування України в
18.11.2021 N?35 "Про внесення змін до структури органів Фонду соціального страхування України та граничної чисельності працівників Фонду соціального страхування України" гранична чисельність працівників Фонду соціального страхування України становила 4829 осіб. Посади працівників Фонду соціального страхування України, на відміну від посад працівників Пенсійного фонду України, не належать до посад державної служби. На зазначених працівників поширюється законодавство про працю.
Обов?язок щодо застосування норм спеціального законодавства був неодноразово предметом розгляду у Верховному Суді. Зокрема, Верховний Суд в постанові від 29.03.2023 У справі N?380/6745/21 зазначив, що за загальним правилом, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.
Відносини, що виникають у зв?язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби регулює Закон N?889. Цим Законом визначено принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.
Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині
відносин, не врегульованих цим Законом (частина третя статті 5 Закону N?889).
Відповідно до частин першої та другої статті 21 Закону N?889 вступ на державну службу здійснюється шляхом призначення громадянина України на посаду державної служби за результатами конкурсу. Прийняття громадян України на посади державної служби без проведення конкурсу забороняється, крім випадків, передбачених цим Законом.
Прийнявши рішення про припинення Фонду соціального страхування України, законодавець не передбачив спеціального механізму переведення працівників Фонду соціального страхування України, на яких поширюється законодавство про працю, на посади державної служби у Пенсійному фонді України чи його територіальних управліннях.
За таких умов, переведення працівників Фонду соціального страхування України на посади державної служби у Пенсійному фонді України чи його територіальних управліннях суперечить Закону N?889. Зазначене підтверджується листом Міністерства економіки України від 13.01.2023 N?4706-05/1622-03.
В силу положень пунктів 1 і 2 частини першої статті 41 Закону N?889 без обов?язкового проведення конкурсу переведений може бути лише державний службовець: на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби або суб?єкта призначення; на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням суб?єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб?єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.
Таким чином, законодавством не передбачено переведення працівника, посада якого скорочується та на якого поширюється дія законодавства про працю, на посаду державної служби в новоутвореному державному органі.
3 огляду на наведене, ОСОБА_2 неможливо поновити а ні на посаді в управлінні ВД ФСС України у м. Києві, у зв?язку з його припиненням, а ні на посаді в Головному управлінні, оскільки зайняття посади державної служби передбачає призначення за результатами конкурсу, який позивач не проходив.
Щодо розподілу судових витрат, суд дійшов наступного висновку.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захистити себе у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд доходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, то судові витрати з відповідача на користь позивача не стягуються.
На підставі ст. ст. 11, 15, 16 ЦК України, керуючись ст. ст. 11, 12,13, 17, 43, 49, 76, 77, 78, 79,80, 81, 88, 137, 141, 223, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, третя особа: Голова комісії з реорганізації управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві Грязьон Анжела Вікторівна про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Реквізити учасників справи:
ОСОБА_2 , адреса місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, адреса місцезнаходження - м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368,
Голова комісії з реорганізації управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві Грязьон Анжела Вікторівна, адреса місцезнаходження - м. Київ, просп. Перемоги, 92/2, код ЄДРПОУ 41312290
Повний текст рішення виготовлений 27 вересня 2024 року.
Суддя: