02 вересня 2025 року
м. Київ
справа №420/11454/24
адміністративне провадження №К/990/32663/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Єресько Л.О., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу НОМЕР_1 Комендатури охорони та обслуговування
на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2025 року
у справі №420/11454/24
за адміністративним позовом ОСОБА_1
до НОМЕР_1 Комендатури охорони та обслуговування
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до НОМЕР_1 Комендатури охорони та обслуговування, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 Комендатури охорони та обслуговування щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації за несвоєчасну виплату грошового забезпечення за період з 26 серпня 2020 року по 04 жовтня 2021 року, грошову допомогу для оздоровлення за 2020 рік, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, з урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01 січня 2020 року, грошову допомогу для оздоровлення за 2021 рік, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік, одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби, з урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01 січня 2021 року;
- зобов'язати НОМЕР_1 Комендатуру охорони та обслуговування нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за період з 26 серпня 2020 року по 04 жовтня 2021 року, грошову допомогу для оздоровлення за 2020 рік, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, з урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01 січня 2020 року, грошову допомогу для оздоровлення за 2021 рік, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік, одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби, з урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01 січня 2021 року, а саме за період з 26 серпня 2020 року по день фактичної виплати грошового забезпечення згідно рішення Одеського ОАС від 05 вересня 2023 року у справі №420/16492/23 - 27 березня 2024 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 до НОМЕР_1 Комендатури охорони та обслуговування про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задоволений частково.
Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_1 Комендатури охорони та обслуговування щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 26 серпня 2020 року по 04 жовтня 2021 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01 січня 2020 року, та з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01 січня 2021 року.
Зобов'язано НОМЕР_1 Комендатуру охорони та обслуговування нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 26 серпня 2020 року по 04 жовтня 2021 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01 січня 2020 року, та з урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01 січня 2021 року, що сплачене 26 березня 2024 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2023 року у справі №420/16492/23.
У решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням НОМЕР_1 Комендатура охорони та обслуговування подала апеляційну скаргу. Крім цього, апелянтом заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору. Обґрунтовуючи свою вимогу, апелянт посилається на відсутність грошових коштів на сплату судового збору.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2024 року у задоволенні клопотання НОМЕР_1 Комендатури охорони та обслуговування про відстрочення сплати судового збору за подачу апеляційної скарги - відмовлено. Апеляційну скаргу НОМЕР_1 Комендатури охорони та обслуговування на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року - залишено без руху, надано апелянту десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2025 року в задоволенні клопотання НОМЕР_1 Комендатури охорони та обслуговування про відстрочення від сплати судового збору відмовлено. Апеляційну скаргу НОМЕР_1 Комендатури охорони та обслуговування на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року повернуто апелянту.
Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням НОМЕР_1 Комендатура охорони та обслуговування повторно подала апеляційну скаргу. Крім цього, апелянтом заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та відстрочення сплати судового збору за подачу апеляційної скарги.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2025 року поновлено НОМЕР_1 Комендатурі охорони та обслуговування строк на апеляційне оскарження на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року. У задоволенні клопотання НОМЕР_1 Комендатурі охорони та обслуговування про відстрочення від сплати судового збору за подачу апеляційної скарги - відмовлено. Апеляційну скаргу НОМЕР_1 Комендатури охорони та обслуговування на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року - залишено без руху. Надано скаржнику десятиденний строк з моменту отримання копії даної ухвали для усунення вказаних недоліків апеляційної скарги. Роз'яснено, що у разі, якщо скаржнику у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, будуть визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі. У разі невиконання вимог ухвали в іншій частині в установлений судом строк апеляційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2025 року в задоволенні клопотання НОМЕР_1 Комендатури охорони та обслуговування про відстрочення від сплати судового збору відмовлено. Апеляційну скаргу НОМЕР_1 Комендатури охорони та обслуговування на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року повернуто апелянту.
Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням НОМЕР_1 Комендатура охорони та обслуговування вкотре подала апеляційну скаргу. Крім цього, апелянтом заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та відстрочення сплати судового збору за подачу апеляційної скарги.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2025 року поновлено НОМЕР_1 Комендатурі охорони та обслуговування строк на апеляційне оскарження на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року. У задоволенні клопотання НОМЕР_1 Комендатурі охорони та обслуговування про відстрочення від сплати судового збору за подачу апеляційної скарги - відмовлено. Апеляційну скаргу НОМЕР_1 Комендатури охорони та обслуговування на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року - залишено без руху, надано скаржнику десятиденний строк з моменту отримання копії даної ухвали для усунення вказаних недоліків апеляційної скарги. Роз'яснено, що у разі, якщо скаржнику у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, будуть визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі. У разі невиконання вимог ухвали в іншій частині в установлений судом строк апеляційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2025 року в задоволенні клопотання НОМЕР_1 Комендатури охорони та обслуговування про відстрочення від сплати судового збору відмовлено. Апеляційну скаргу НОМЕР_1 Комендатури охорони та обслуговування на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року повернуто апелянту.
05 червня 2025 року представник НОМЕР_1 Комендатури охорони та обслуговування, через систему «Електронний суд», вп'яте подав апеляційну скаргу у наведеній справі, однак, як вказав суд апеляційної інстанції, вже з пропуском, встановленого частиною 1 статті 295 КАС України, строку та без сплати судового збору.
Разом з апеляційною скаргою заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, посилаючись на те, що первинну апеляційну скаргу було подано у визначені строки та відсутність грошових коштів для сплати судового збору.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2025 року апеляційну скаргу НОМЕР_1 Комендатури охорони та обслуговування було залишено без руху, оскільки причини пропуску строку визнані судом неповажними. Також ухвалою відмовлено у відстроченні сплати судового збору та указано про необхідність такої сплати за подання апеляції.
07 липня 2025 року до суду апеляційної інстанції від представника НОМЕР_1 Комендатури охорони та обслуговування надійшло клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Проте, заява про поновлення строку на апеляційне оскарження від апелянта не надходила. У зв'язку з неподанням заяви про повалення строку на апеляційне провадження П'ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 09 липня 2025 року відмовив у відкриті апеляційного провадження.
Не погоджуючись із цим судовим рішенням, скаржник звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Згідно з Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 01 серпня 2025 року для розгляду цієї касаційної скарги визначено колегію суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді у складі головуючого судді - Жука А.В., суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 вересня 2025 року визначено колегію суддів для розгляду цієї касаційної скарги у складі: Жука А.В. (головуючий суддя), Мельник-Томенко Ж.М., Єресько Л.О.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини третьої статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
За правилами абзацу другого частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої, у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У свою чергу, порушення норм права може виявлятися у:
застосуванні норми, яку не належало застосовувати у відповідній ситуації;
незастосуванні норми, яку належало застосувати;
наданні застосованій нормі неправильного тлумачення.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, прийнятих у справах, є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими підставами, викладеними у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
Скаржник оскаржує ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2025 року, якою відмовлено у відкритті апеляційного провадження, у зв'язку з пропуском строку на апеляційне оскарження та не поданні клопотання про поновлення строку.
Так, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судом апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися, а також зазначити, в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Проте, касаційна скарга не відповідає вимогам статті 330 КАС України, оскільки в порушення вимог пункту 4 частини другої цієї статті, у ній не зазначено у чому полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права із посиланням на відповідні норми права при вирішенні питання.
Скаржником не наведено жодну норму процесуального права, яку на його думку, порушено судом апеляційної інстанції та жодним чином не обґрунтовано, що стало підставою не усунення недоліків апеляційної скарги в частині подання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Враховуючи, що скаржником в касаційній скарзі не наведено підстав для касаційного оскарження, а саме: не зазначено про допущені судом апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі, порушення конкретних норм матеріального чи процесуального права при її постановленні, та зважаючи на те, що доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди скаржника з прийнятим рішенням суду першої інстанції, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без руху.
Крім того, аналіз матеріалів касаційної скарги свідчить про її невідповідність вимогам статті 330 КАС України.
Відповідно до частини четвертої статті 330 КАС України до касаційної скарги, зокрема, додається документ про сплату судового збору. Проте, в матеріалах касаційної скарги відсутній документ про сплату судового збору.
В касаційній скарзі скаржником заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Вирішуючи заявлене клопотання, колегія суддів виходить з такого.
Так, статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08 липня 2011 року №3674-VІ «Про судовий збір» (далі Закон №3674-VІ).
Відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Статтею 8 Закону №3674-VI встановлено умови за яких суд своєю ухвалою може відстрочити або розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від сплати такого на певний строк за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Отже, Кодексом адміністративного судочинства України та Законом України «Про судовий збір» встановлено вичерпний перелік умов, суб'єктів та коло правовідносин, за наявності яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може, зокрема звільнити від сплати судового збору або відстрочити сплату судового збору.
Зважаючи на те, що вищезазначені умови за наявності яких скаржника можливо було б звільнити від сплати судового збору або відстрочити сплату судового збору, відсутні, і враховуючи те, що звільнення, відстрочення та розстрочення суб'єкту владних повноважень сплати судового збору може розцінюватися, як надання державним органам певних процесуальних переваг перед іншими учасниками судового процесу - юридичними та фізичними особами, які зобов'язані сплачувати відповідний збір, підстави для задоволення клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги - відсутні.
Відповідач, маючи однаковий обсяг процесуальних прав і обов'язків поряд з іншими учасниками справи, діє як суб'єкт владних повноважень та є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому обмежене її фінансування, зокрема, в частині видатків, передбачених на сплату судового збору, не є підставою для звільнити від сплати судового збору або відстрочення сплати судового збору., оскільки кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі установи своєчасно і у повному обсязі.
Таким чином, особа, яка звертається до суду касаційної інстанції, повинна дотримуватися вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги щодо сплати судового збору за подання касаційної скарги та вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання такого обов'язку.
Подані заявником докази не містять безсумнівних відомостей про час і обсяг очікуваних надходжень на рахунок скаржника, призначених для сплати судового збору, й жодним чином не підтверджують виникнення у нього можливості сплатити такий збір упродовж нового строку. Обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у них коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення, розстрочення чи відстрочення від такої сплати.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18 зроблено висновок, що суд може відстрочити (розстрочити) сплату судового збору, враховуючи майновий стан особи, що звертається до суду. Цей висновок Великої Палати Верховного Суду стосується і суб'єкта владних повноважень. При цьому, у зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок про те, що звільнення юридичної особи від сплати судового збору за наявності майнового критерію, можливе виключно у випадку, якщо предметом позову у справі є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Для вирішення питання про зменшення розміру належних до сплати судових витрат, звільнення від їх оплати повністю або частково, відстрочення або розстрочення сплати судового збору необхідним є доведення особою, яка звертається із відповідним клопотанням, фінансової неможливості сплатити судовий збір. При цьому, оцінці також підлягають дії, вчинені скаржником задля сплати судового збору та причини, з яких такі дії не призвели до позитивного вирішення питання його сплати.
З огляду на наведене суд вважає, що заява скаржника про відстрочення сплату судового збору, з наведених ним підстав задоволенню не підлягає, оскільки незадовільне матеріальне забезпечення суб'єкта владних повноважень, не є належною правовою підставою для цього в розумінні положень частини першої статті 8 Закону №3674-VІ.
За вказаних обставин та з урахуванням встановленого наведеними законодавчими приписами режиму правового регулювання питання зменшення розміру належних до сплати судових витрат, звільнення від їх оплати повністю або частково, відстрочення або розстрочення сплати судового збору, визначених законодавцем умов та підстав для цього, заявлене відповідачем клопотання задоволенню не підлягає.
Принагідно, суд зазначає, що сплата судового збору не може вважатись перешкодою в доступі до правосуддя, оскільки право на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Питання, пов'язані із розміром ставок судового збору, порядком сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору регулюються Законом України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року № 3674-VI (далі - "Закон № 3674-VI").
Відповідно до підпункту 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI ставка судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу суду встановлена на рівні одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Під дію названої норми підпадають ухвали судів, якими вирішуються питання, пов'язані з процедурою розгляду адміністративної справи, інші процесуальні питання, та якщо ці ухвали можуть бути оскаржені у випадках, установлених процесуальним законом.
Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 1 січня 2025 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3028 грн.
Частиною третьою статті 4 Закону України №3674-VI установлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Таким чином, ставка судового збору, що підлягає сплаті за звернення з касаційною скаргою складає 2422,40 грн.
Згідно з частиною 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку для усунення недоліків, шляхом надання до суду уточненої касаційної, в якій обґрунтувати підстави касаційного оскарження судових рішень, уточнити вимоги касаційної скарги з врахуванням передбачених статтею 349 КАС України повноважень суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги та надання до суду документа про сплату судового збору.
Реквізити для сплати судового збору:
ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102;
код отримувача ЄДРПОУ: 37993783;
банк отримувача - Казначейство України (ЕАП)
номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007;
код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)";
призначення платежу: "*;101; _____ (код ЄДРПОУ/реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи або серія та номер паспорта громадянина України в установлених законом випадках); судовий збір, за позовом _____ (ПІБ/назва), Верховний Суд (Касаційний адміністративний суд)".
З огляду на перебування у відпустці суддів, що входять до складу Суду для розгляду цієї справи, питання про відкриття чи відмову у відкриття касаційного провадження вирішується за наявності всього складу суду (суддя Мельник-Томенко Ж.М. - із 05 серпня 2025 року по 18 серпня 2025 року та з 20 серпня 2025 року по 01 вересня 2025 року згідно Наказу від 24 липня 2025 року №3433/0/5-25, суддя-доповідач Жук А.В. - із 04 серпня 2025 року по 29 серпня 2025 року згідно Наказу від 21 липня 2025 року №3255/0/5-25).
На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 332 КАС України,
1. Відмовити НОМЕР_1 Комендатурі охорони та обслуговування у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.
2. Касаційну скаргу НОМЕР_1 Комендатури охорони та обслуговування на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2025 року у справі №420/11454/24 - залишити без руху.
3. Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали, шляхом:
- подання уточненої касаційної скарги, в якій обґрунтувати наявність передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, підстав касаційного оскарження судових рішень;
- надання до суду документу про сплату судового збору у встановленому законом розмірі.
4. Роз'яснити, що у разі невиконання вимог ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху в установлений судом строк, касаційну скаргу буде повернуто скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
А.В. Жук
Л.О. Єресько
Ж.М. Мельник-Томенко ,
Судді Верховного Суду