02 вересня 2025 року
м. Київ
справа №440/6877/24
адміністративне провадження № К/990/28782/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Загороднюка А.Г., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1
на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2025 року
та ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2025 року
у справі №440/6877/24
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі також позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (надалі також відповідач) про визнання бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, а саме просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення компенсації ОСОБА_1 податку з доходів фізичних осіб у розмірі 20 079,73 гривень з нарахованої індексації грошового забезпечення на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2023 року у справі № 440/6662/23.
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити компенсацію ОСОБА_1 податку з доходів фізичних осіб у розмірі 20 079,73 гривень з нарахованої індексації грошового забезпечення на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2023 року у справі № 440/6662/23.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2025 року задоволено частково позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не здійснення ОСОБА_1 одночасної компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України та пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15 січня 2004 року при виплаті грошового забезпечення.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити виплату ОСОБА_1 компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, нарахованого згідно рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2023 року у справі №440/6662/23.
В решті позовних вимог відмовлено.
На зазначене рішення суду Військовою частиною НОМЕР_1 подано апеляційну скаргу.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2025 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2025 року по справі № 440/6877/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишено без руху. Надано Військовій частині НОМЕР_1 строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги шляхом сплати судового збору у розмірі 1453, 44 грн.
27 травня 2025 року від Військової частини НОМЕР_1 до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про звільнення від сплати судового збору.
04 червня 2025 року від Військової частини НОМЕР_1 надійшло клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2025 року у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору відмовлено. Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.04.2025 по справі № 440/6877/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії повернуто скаржнику.
До Суду надійшла касаційна скарга Військової частини НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2025 року та ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2025 року у справі №440/6877/24.
Верховний Суду ухвалою від 23 липня 2025 року відмовив військовій частині НОМЕР_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору. Касаційну скаргу залишив без руху надавши строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення її недоліків шляхом надання: до суду уточненої касаційної, в якій навести підстави касаційного оскарження із врахуванням зазначених в мотивувальній частині цієї ухвали вимог та документа про сплату судового збору в установленому законом розмірі.
На виконання цієї ухвали, скаржник направив до суду клопотання, в якому повторно просить звільнити від сплати судового збору.
Суд звертає уваги, що скаржником не надано жодних доказів, які б могли містити відомостей про час і обсяг очікуваних надходжень на рахунок скаржника, призначених для сплати судового збору.
Обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у них коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення, розстрочення чи відстрочення від такої сплати.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18 зроблено висновок, що суд може відстрочити (розстрочити) сплату судового збору, враховуючи майновий стан особи, що звертається до суду. Цей висновок Великої Палати Верховного Суду стосується і суб'єкта владних повноважень. При цьому, у зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок про те, що звільнення юридичної особи від сплати судового збору за наявності майнового критерію, можливе виключно у випадку, якщо предметом позову у справі є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Для вирішення питання про звільнення від сплати судового збору необхідним є доведення особою, яка звертається із відповідним клопотанням, фінансової неможливості сплатити судовий збір. При цьому, оцінці також підлягають дії, вчинені скаржником задля сплати судового збору та причини, з яких такі дії не призвели до позитивного вирішення питання його сплати.
З огляду на наведене суд вважає, що заява скаржника про звільнення від сплати судового збору з наведених ним підстав задоволенню не підлягає, оскільки незадовільне матеріальне забезпечення суб'єкта владних повноважень, не є належною правовою підставою для цього в розумінні положень частини першої статті 8 Закону №3674-VІ.
Слід зазначити, що скаржником не надано на розгляд суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про неможливість сплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі, встановленому Законом України "Про судовий збір" та вжиття скаржником послідовних та вичерпних заходів для сплати судового збору за подання касаційної скарги саме у даній справі.
Крім того, суд зазначає, що доводам, викладеним у зазначеному клопотанні, вже надано оцінку в ухвалі Верховного Суду від 23 липня 2025 року у цій справі, якою вирішувалось наявність підстав для відстрочення сплати судового збору.
Статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Наведеними положеннями КАС України чітко обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку касаційного оскарження.
Відповідно до частини 1 статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (частина 4 статті 45 КАС України).
З огляду на викладене Суд не вбачає підстав для задоволення зазначеного клопотання.
Станом на день постановлення цієї ухвали недоліки касаційної скарги скаржник не усунув.
Принагідно, суд зазначає, що сплата судового збору не може вважатись перешкодою в доступі до правосуддя, оскільки право на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Разом з тим, уточнена касаційна скарга, подана на усунення недоліків, є ідентичною первинно поданій касаційні скарги отже, скаржником не усунуто недоліки касаційної скарги в частині наведення підстав касаційного оскарження, що є самостійною підставою для повернення касаційної скарги відповідно до частини другої статті 332 КАС України
Верховний Суд потворно звертає увагу скаржника, що оскаржуючи ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2025 року, якою повернуто апеляційну скаргу, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судом апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися, а також зазначити, в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
В загальному доводи первинної касаційної скарги та уточненої касаційної скарги, зводиться до незгоди із прийнятим рішенням судом першої інстанції, що є не належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження процесуальної ухвали суду апеляційної інстанції, якою не переглядалося рішення суду першої інстанції.
За наслідками невиконання ухвали про залишення касаційної скарги без руху, відповідно до частини другої статті 332 КАС України передбачено, що до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Виходячи з положень зазначеної вище норми та пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України суддя повертає касаційну скаргу заявникові, якщо він не усунув недоліки скарги, яка залишена без руху.
Ураховуючи, що у встановлений строк недоліки касаційної скарги не усунуто, касаційну скаргу слід повернути скаржнику.
Керуючись статтями 169, 332 КАС України, Суд
1. У задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовити.
2. Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2025 року та ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2025 року у справі №440/6877/24 - повернути особі, яка її подала.
3. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
4. Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді А.В. Жук
А.Г. Загороднюк Ж.М. Мельник-Томенко