02 вересня 2025 року
м. Київ
справа №120/10786/24
адміністративне провадження №К/990/29044/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Загороднюка А.Г., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1
на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року
та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2025 року
у справі №120/10786/24
за адміністративним позовом ОСОБА_1
до військової частини НОМЕР_1
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідача, скаржник), в якій просив:
- визнання протиправними дій відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачеві індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 01 березня 2018 року, враховуючи базовий місяць з моменту підвищення посадового окладу 01 січня 2008 року;
- зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачеві індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 01 березня 2018 року, враховуючи базовий місяць з моменту підвищення посадового окладу 01 січня 2008 року;
- визнання протиправними дій відповідача щодо обчислення та виплати позивачеві грошового забезпечення з 29 січня 2020 року по 06 липня 2024 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2020-2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2022 роки без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України 2020 piк" станом 01 січня 2020 року, 3аконом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" - станом на 01 січня 2021 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" - станом на 01 січня 2022 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" - станом на 01 січня 2023 року та Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" - станом на 01 січня 202 року;
- зобов'язання відповідача обчислити та виплатити позивачеві грошове забезпечення з 29 січня 2020 року по 06 липня 2024 року, грошову допомогу для оздоровлення за 2020-2023 роки, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2022 роки з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01 січня 2020 року, 3аконом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" - станом на 01 січня 2021 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" - станом на 01 січня 2022 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" - станом на 01 січня 2023 року та Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" - станом на 01 січня 2024 року
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2025 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 01 березня 2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року.
Зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 01 березня 2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року.
Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення в період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2022 роки без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року (тобто на 2020, 2021, 2022 та 2023 роки).
Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року, грошову допомогу для оздоровлення за 2020-2023 роки та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2022 роки, які розраховані виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2020 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", станом на 01 січня 2021 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", станом на 01 січня 2022 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", станом на 01 січня 2023 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмолено.
Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, скаржник звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2025 року вказану касаційну скаргу залишено без руху з наданням скаржнику строку для усунення недоліків, шляхом надання документа про сплату судового збору в установленому законом розмірі, а також доказів надсилання її копії іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 КАС України.
На виконання цієї ухвали та в межах встановленого у ній строку, скаржник направив до суду заяву, в якій скаржник просить продовжити строк для усунення недоліків.
Проаналізувавши вищезазначене клопотання скаржника, Верховний Суд прийшов до наступних висновків.
Відповідно до частини другої статті 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Зміст наведеної норми вказує на те, що продовження процесуального строку, встановленого судом, передбачає надання нового строку на вчинення тієї процесуальної дії, яка не була з поважних причин вчинена у первісно встановлений строк.
Враховуючи вищенаведене, Верховний Суд приходить до висновку про можливість для продовження процесуального строку, встановленого судом для усунення недоліків, для надання можливості скаржнику сплатити судовий збір в повному обсязі, строком у десять днів.
Керуючись частиною третьою статті 3, статтею 121, статтею 332 КАС України, Суд -
1. Клопотання військової частини НОМЕР_1 про продовження строку для усунення недоліків задовольнити.
2. Продовжити військовій частині НОМЕР_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги для сплати судового збору в повному обсязі.
3. Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
А.В. Жук
А.Г. Загороднюк
Ж.М. Мельник-Томенко ,
Судді Верховного Суду