01 вересня 2025 року
м. Київ
справа №620/5154/24
провадження № К/990/32658/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Єресько Л. О., Жука А. В.,
розглянувши у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції
заяву Міністерства юстиції України про ухвалення додаткового судового у справі № 620/5154/24
за позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання неправомірними дії, протиправною постанову та зобов'язання вчинити певні дії,
1. У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому просив:
1.1. визнати дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі також - Відділ ДВС) Яковенка Владислава Андрійовича, які виявилися у винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження від 01 квітня 2024 року неправомірними;
1.2. визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 01 квітня 2024 року, винесену державним виконавцем Відділу ДВС Яковенком В. А.;
1.3. зобов'язати державного виконавця Відділу ДВС Яковенка В. А. відновити виконавче провадження по виконавчому листу № 825/324/17, виданому Чернігівським окружним адміністративним судом 18 грудня 2023 року.
2. Чернігівський окружний адміністративний суд рішенням від 09 травня 2024 року в позові відмовив.
3. Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 23 липня 2024 року скасував рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 травня 2024 року та ухвалив нове, яким позовні вимоги задовольнив.
3.1. Визнав дії державного виконавця Відділу Яковенка В. А., які виявилися у винесенні постанови від 01 квітня 2024 року про закінчення виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1 неправомірними.
3.2. Визнав протиправною та скасував постанову державного виконавця Відділу ДВС від 01 квітня 2024 року про закінчення виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1.
3.3. Зобов'язав державного виконавця Відділу ДВС Яковенка В. А. відновити виконавче провадження по виконавчому листу № 825/324/17, виданого Чернігівським окружним адміністративним судом 18 грудня 2023 року.
4. Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду апеляційної інстанції, представник Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України оскаржив його в касаційному порядку. Разом з цим Чернігівська обласна прокуратура подала заяву про приєднання до касаційної скарги Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2024 року у справі № 620/5154/24.
5. За результатами розгляду вказаних касаційних скарг Верховний Суд прийняв постанову від 09 квітня 2025 року, якою постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2024 року у справі № 620/5154/24 скасував, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 травня 2024 року у справі № 620/5154/24 залишив у силі.
6. До Верховного Суду надійшла заява представника Міністерства юстиції України, в якій заявник просить ухвалити додаткове судове рішення у справі № 620/5154/24 про розподіл судових витрат.
7. За приписами частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
8. Отже, законодавцем визначено вичерпний перелік підстав для ухвалення додаткового рішення.
9. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
10. Приписами частин першої-другої статті 132 КАС України обумовлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
11. За правилами частин першої-третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. В адміністративних справах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, усі судові витрати, що підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, здійснюються за рахунок коштів державного бюджету.
При задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
12. З аналізу вказаних норм КАС України висновується, що витрати суб'єкта владних повноважень на сплату судового збору за будь-яких результатів розгляду справи (задоволення або відмова в задоволенні позову як повністю, так і частково) не підлягають розподілу за результатом розгляду справи.
13. Такий підхід законодавця нерозривно пов'язаний із завданням адміністративного судочинства, яке полягає у вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин із метою ефективного захисту прав, свобод й інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень із боку суб'єктів владних повноважень.
14. Отже, якщо скаржником є суб'єкт владних повноважень (у цій справі - Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України), то незалежно від результатів розгляду справи понесені ним судові витрати, окрім судових витрат суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз (частина друга статті 139 КАС України), не підлягають розподілу.
Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній, зокрема, у постановах від 08 травня 2024 року та від 19 грудня 2024 року у справах № 240/17530/23 та № 640/29622/20 відповідно.
15. За таких обставин, підстави для задоволення заяви суб'єкта владних повноважень у цій справі про розподіл судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 134, 139, 252, 345, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви Міністерства юстиції України про ухвалення додаткового судового у справі № 620/5154/24 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з дати її постановлення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. І. Смокович
Судді Л. О. Єресько
А. В. Жук