печерський районний суд міста києва
Справа № 757/39726/25-к
20 серпня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Києві клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_8 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного у кримінальному провадженні № 12023000000002305 від 14.12.2023, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , -
Старший слідчий в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_8 , за погодженням прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , звернувся до слідчого з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного у кримінальному провадженні № 12023000000002305 від 14.12.2023, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З матеріалів клопотання вбачається, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023000000002305, відомості про яке внесено Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.12.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 321-1, ч. 4 ст. 111-1, ч. 1 ст. 111-2, ч. 2 ст. 209 КК України.
Суть підозри сторона обвинувачення обґрунтовує наступним.
Досудовим розслідуванням встановлено, що з 24.02.2022, після початку повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України та набрання чинності Законом України №?2271-IX від 22.05.2022 року «Про внесення змін до Закону України «Про лікарські засоби», з метою уникнення санкцій та відповідальності за чинним законодавством України щодо незаконного ведення господарської діяльності з державою-агресором і приховування справжнього походження лікарських засобів (у тому числі їх активних фармацевтичних інгредієнтів), у громадянина РФ ОСОБА_9 під фактичним керівництвом та контролем якого перебували ООО НВФ «ММХ» (ОГРН 1027739154893, РФ), литовська компанія «UAB Santonika» та ТОВ «ММУ» виник злочинний умисел на ведення господарської діяльності на території України у взаємодії із представниками державами-агресора.
Із вказаною метою, ОСОБА_9 , усвідомлюючи неможливість одноосібної реалізації свого злочинного умислу, у невстановлений досудовим розслідуванням дату та час, але не пізніше 03.03.2022, за невстановлених обставин залучив до вказаної діяльності підконтрольного та підзвітного йому директора ТОВ «ММУ» ОСОБА_10 якому довів розроблену ним протиправну схему ведення господарської діяльності у взаємодії із представниками держави-агресора із ввезення на митну територію України лікарських засобів «Успокой», «Клімаксан геопатичний», «Імпаза», «Ергоферон», «Уфалаза», «Тенотен», «Тенотен дитячий», «Ренгалін», «Анаферон дитячий», «Анаферон», «Афала», «Субетта», виробництва ООО НВФ «ММХ», використовуючи при цьому формально легальний механізм імпорту через країни Європейського Союзу, та доручив останньому залучити до вказаної діяльності підпорядкованих йому службових осіб ТОВ «ММУ».
Суть цієї схеми полягала у здійсненні господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором шляхом маскування імпорту медичних препаратів, хоча б один із етапів виробництва яких здійснюється на території РФ. Із вказаною метою в ланцюгу постачання використовувалося транзитне підприємство - UAB «Santonika» (реєстраційний №?304075359, Литва, вул. Veiveriu 134B, Kaunas, LT-46353). При цьому реальна виробнича, управлінська, фінансова діяльність UAB «Santonika» перебувала під контролем ОСОБА_9 та службових осіб ООО НВФ «ММХ» через ряд афілійованих підприємства (AB Biotechnology LTD (Велика Британія) та Mapix S.a.r.l. (Велике герцогство Люксембург), що уможливлювало переміщення продукції з РФ до України в обхід санкційних та митних обмежень, з подальшим продажем цієї продукції на українському ринку.
Фактичною метою вищевказаних умисних дій було маскування справжнього походження фармацевтичної продукції та її складових, що виготовлялися на території держави-агресора. Це здійснювалося для обходу чинних в Україні заборон та обмежень, встановлених у зв'язку з правовим режимом воєнного стану та запровадженням санкцій, у тому числі відповідно до Закону України «Про лікарські засоби» (у редакції Закону №?2271-IX від 22.05.2022) та санкцій, застосованих до суб'єктів господарювання РФ. У результаті вчинення вказаних дій було забезпечено незаконне постачання та обіг на території України лікарських засобів, виготовлених на підприємствах Російської Федерації, зокрема таких, як «Успокой», «Клімаксан геопатичний», «Імпаза», «Ергоферон», «Уфалаза», «Тенотен», «Тенотен дитячий», «Ренгалін», «Анаферон дитячий», «Анаферон», «Афала», «Субетта», а також інших препаратів, які є об'єктами права інтелектуальної власності ООО НВФ «ММХ» (ОГРН 1027739154893), що перебуває під контролем його кінцевого бенефіціарного власника - громадянина РФ ОСОБА_9 .
У подальшому, ОСОБА_9 , діючи із метою реалізації злочинного умислу спільно із ОСОБА_10 , у невстановлені досудовими розслідуванням дату та час, але не раніше 03.03.2022, у невстановленому досудовим розслідуванням місці, вирішив утворити організовану групу - стійке об'єднання, протиправна діяльність якого мала бути направлена на реалізацію вищевказаної протиправної схеми.
Надалі ОСОБА_9 визначив мінімально необхідну кількість учасників групи - 5 осіб та розробив єдиний план, який передбачав розподіл функцій кожного з учасників групи.
При цьому відповідно до вказаного плану завданням і метою існування організованої групи мало стати провадження господарської діяльності у взаємодії із представникам держави-агресора під час здійснення із ними фінансових взаємовідносин щодо взаєморозрахунків за придбані лікарські засоби, виготовлені на території російської федерації, для їх подальшого незаконного імпорту на територію України із метою збуту.
Реалізуючи спільний із громадянином РФ ОСОБА_9 злочинний умисел, за погодження із останнім, ОСОБА_10 у невстановлені досудовим розслідуванням дату та час, але не пізніше 03.03.2022 року, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, з метою забезпечення діяльності організованої групи залучив до її складу менеджера із реєстрації лікарських засобів та фамаконагляду ТОВ «Матеріа Медика-Україна» ОСОБА_11 , начальника відділу контролю якості ТОВ «Матеріа Медика-Україна» ОСОБА_7 , головного бухгалтера ТОВ «Матеріа Медика-Україна» ОСОБА_12 , довівши до їх відома розроблений ним спільно із ОСОБА_9 злочинний план, визначивши при цьому їх ролі та функції як учасників групи, спрямовані на досягнення цього плану.
Прагнучи тісно поєднати зусилля членів організованої групи, направлені на досягнення протиправного результату ОСОБА_9 розподілив обов'язки учасників організованої групи наступним чином.
ОСОБА_9 як організатор:
- розробляв плани вчинення злочинів;
- надавав вказівки ОСОБА_10 та підпорядкованим йому службовим особам ТОВ «ММУ», погоджував плани щодо напрямів веденння господарської діяльності ТОВ «ММУ» у взаємодії із представниками держави-агресора;
- координував господарські, логістичні та договірні відносини ТОВ «Матеріа Медика-Україна» із компанією «UAB «Santonika», ООО НВФ «ММХ».
ОСОБА_10 , діючи як учасник та виконавець організованої групи:
- виконував вказівки ОСОБА_9 та погоджував плани щодо напрямів веденння господарської діяльності ТОВ «ММУ»» у взаємодії із представниками держави-агресора;
- координував господарські, логістичні та договірні відносини ТОВ «Матеріа Медика-Україна» із компанією «UAB «Santonika», ООО НВФ «ММХ»;
- особисто та за допомогою ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 вчиняв дії щодо митного оформлення лікарських засобів як продукції ЄС, попри наявність російських АФІ, а також здійснення фармоконагляду відносно із подальшою передачею відповідних відомостей до ООО НВФ «ММХ»;
- особисто та за допомогою ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 забезпечував маскування зв'язку із суб'єктами РФ, які перебувають під санкціями;
- особисто та за допомогою ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 маскував належність патентних прав та торгових марок на лікарські засоби ООО НВФ «ММХ», а також про справжню структуру власності та контролю над компанією «UAB «Santonika», кінцевим бенефіціаром якої через компаній нерезидентів «Мapix S.A.R.L» (Люксембург» та ««AB Biotechnology Limited» (Великобританія) є ОСОБА_9 ;
- особисто та за допомогою ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 здійснював збут лікарських засобів, виготовлених на території російської федерації, серед числа осіб, які перебувають на території України, із метою акумулювання матеріальних ресурсів для їх подальшої передачі представникам країни-агресора;
- особисто здійснював збут лікарських засобів, виготовлених на території російської федерації, серед числа осіб, які перебувають на території України, із метою акумулювання матеріальних ресурсів для їх подальшої передачі представникам країни-агресора;
- підтримував у організованій групі постійні міцні внутрішні зв'язки між учасниками та високий рівень узгодженості їх дій.
У свою чергу, ОСОБА_7 , діючи як учасник та виконавець організованої групи:
- виконував вказівки ОСОБА_10 , погоджені із ОСОБА_9 ;
- спільно із ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 вчиняв дії щодо митного оформлення лікарських засобів як продукції ЄС, попри наявність російських АФІ, а також здійснення фармоконагляду відносно із подальшою передачею відповідних відомостей до ООО НВФ «ММХ»;
- спільно із ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 забезпечував маскування зв'язку із суб'єктами РФ, які перебувають під санкціями;
- спільно із ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 маскував належність патентних прав та торгових марок на лікарські засоби ООО НВФ «ММХ», а також про справжню структуру власності та контролю над компанією «UAB «Santonika», кінцевим бенефіціаром якої через компаній нерезидентів «Мapix S.A.R.L» (Люксембург» та ««AB Biotechnology Limited» (Великобританія) є ОСОБА_9 ;
- спільно із ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 здійснював збут лікарських засобів, виготовлених на території російської федерації, серед числа осіб, які перебувають на території України, із метою акумулювання матеріальних ресурсів для їх подальшої передачі представникам країни-агресора;
Також учасниками організованої групи між собою було заздалегідь обумовлено, що з метою приховання та конспірації злочинної діяльності, їх спілкування між собою здійснювалось шляхом використання інтернет-зв'язку, а також приховування факту реалізації ТОВ «Матеріа Медика-Україна» фактів реалізації лікарських засобів, один з етапів виробництва яких здійснювавався на території російської федерації.
Таким чином ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , а також інші невстановлені на даний момент особи, діючи умисно, із метою провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, зорганізувались в стійку організовану групу для спільної злочинної діяльності задля виконання відведеної кожному з них ролі.
Так, ОСОБА_10 , діючи у складі організованої групи спільно із ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , будучи службовими особами ТОВ «Матеріа Медика-Україна», із метою реалізації заздалегідь розробленого ОСОБА_9 злочинного плану, спрямованого на провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, достовірно знаючи походження лікарських засобів «Успокой», «Клімаксан геопатичний», «Імпаза», «Ергоферон», «Уфалаза», «Тенотен», «Тенотен дитячий», «Ренгалін», «Анаферон дитячий», «Анаферон», «Афала», «Субетта», як таких, що один з етапів виробництва яких відбувався на території російської федерації, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх небезпечність для економічної та інформаційної безпеки України в умовах збройної агресії російської федерації, посилаючись на виконання умов договору поставки № SAN-2016-069 від 01.08.2016, організували та здійснили оформлення імпорту (ввезення) на територію України лікарських засобів, хоча б один з етапів виробництва яких здійснений Російською Федерацією.
Внаслідок провадження господарської діяльності ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 у взаємодії із державою-агресором здійснено (імпорт) постачання лікарських засобів «Успокой», «Клімаксан геопатичний», «Імпаза», «Ергоферон», «Уфалаза», «Тенотен», «Тенотен дитячий», «Ренгалін», «Клімаксан», «Успокой», «Анаферон дитячий», «Анаферон», «Афала», «Субетта» та проведено господарських операцій із суб'єктом господарювання країни-агресора шляхом закупівлі товарно-матеріальних цінностей (лікарських засобів), походження і виробництва країни агресора, на загальну суму 278 846 485, 42 грн.
У свою чергу, підконтрольне ОСОБА_9 підприємство ООО НВФ «ММХ» з початку повномасштабного вторгнення збройних сил російської федерації на територію України сплатило до бюджету держави-агресора багатомільярдні податки (близько 1,73 млрд рублів), виконували державні замовлення підрозділів виконання покарань та оборони російської федерації, виробляло продукцію, постачання якої здійснювалося на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей.
19.08.2025 ОСОБА_7 в порядку і з підстав, визначених ст.ст. 276-278 КПК України, повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 111-1 КК України.
Обґрунтовуючи клопотання прокурор вважає наявними підстави для застосування до підозрюваного ОСОБА_7 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з метою запобігання спробам останнього вчинити дії, передбачені ст.177 КПК України , а саме:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Обставини встановлені під час досудового розслідування на думку прокурора виправдовують тримання підозрюваного під вартою, оскільки інші запобіжні заходи не зможуть запобігти вказаним ризикам.
Прокурор в судовому засіданні доводи клопотання підтримав, просив задовольнити, зазначив, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є єдиним можливим заходом, а відтак інші, більш м'які запобіжні заходи не можуть забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Підозрюваний та його захисники в судовому засіданні заперечували щодо задоволення клопотання, вказавши на необґрунтованість підозри та недоведеність заявлених ризиків, а тому просили відмовити у задоволенні клопотання. А у разі наявності все ж таки підстав для обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу, то обрати саме особисте зобов'язання.
Зазначили, що ОСОБА_7 має постійне місце проживання за адресою АДРЕСА_1 , зареєстрований за даною адресою, самостійно виховує дитину 2011 р.н.
Сторона захисту вважає, що жодними матеріалами, доданими до клопотання про застосування запобіжного заходу, ризик, що ОСОБА_7 може переховуватись від органу досудового розслідування та / або суду по даному кримінальному проваджені, не підтверджується. Крім того, сторона захисту вважає, що наявність у ОСОБА_7 на утриманні неповнолітньої доньки та його міцні соціальні зв'язки є стримуючим фактором за для запобігання ризику його переховування від органу досудового розслідування та / або суду в подальшому. Також надуманими є ризики, що він може перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення. Крім того, сторона захисту звертає увагу на тому, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні розпочате 14.12.2023. Тобто, станом на 19.08.2025 у органу досудового розслідування було достатньо часу за для проведення першочергових слідчих дій за для виявлення та вилучення предметів та речей, які мають значення для даного кримінального провадження. Тому, не здійснення таких дій щодо збирання доказів органом досудового розслідування у розумні строки не можу слугувати однією із підстав для застосування запобіжного заходу - тримання під вартою ОСОБА_7 .
На підтвердження своєї позиції у судовому засіданні сторона захисту надала підтверджуючі документи з письмовими запереченнями.
Вивчивши клопотання та докази, якими обґрунтовується клопотання, заслухавши думку учасників судового провадження, слідчий суддя приходить наступних висновків.
19.08.2025 ОСОБА_7 в порядку і з підстав, визначених ст.ст. 276-278 КПК України, повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 111-1 КК України.
Статтею 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
У даному випадку слід брати до уваги те, що відповідно до ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та який застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування.
Європейський Суд з прав людини у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя, встановив, що дані які вказують на обґрунтовану підозру, які навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів, підтверджується долученими до матеріалів клопотання доказами.
Слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні прокурора та доданих матеріалах та з того, що слідчий суддя на даному етапі провадженні не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні прокурора дані у слідчого судді є всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, інкримінованого йому стороною обвинувачення.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.
У відповідності до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, розмір майнової шкоди, в заподіянні якого підозрюється особа.
В той же час, згідно з ч.4 ст. 194 КПК України у разі, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені ч.5 цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Вирішуючи питання про застосування підозрюваному запобіжного заходу слідчий суддя враховує не тільки положення, які передбачені КПК, а й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Клоот проти Бельгії (Cloot v. Belgium, § 40) серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.
Разом з тим, клопотання не містить переконливого обґрунтування припущень прокурора у клопотанні про наявність у підозрюваного наміру перешкоджати ходу досудового розслідування у такий спосіб, що застосування більш м'якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання ризикам, передбаченими ст. 177 КПК України. Разом з цим, доводи, які зазначені в клопотанні про застосування запобіжного заходу щодо можливості переховування підозрюваного від органів досудового слідства та суду, не знайшли свого підтвердження, а відтак є непропорційними легітимній меті, яка ставиться до застосування запобіжних заходів.
Долучені до клопотання докази, містять дані виключно щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого діяння, однак не містять обґрунтованих доказів стосовно наявності ризиків вказаних у клопотанні, передбачених ст. 177 КПК України, які б передбачали застосування до підозрюваного виняткового запобіжного заходу.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини, яке згідно ч. 5 ст. 9 КПК України, які є джерелом законодавства, у справі «Бойченко проти Молдови» № 41088/05, рішення від 11 липня 2006 року - «одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватися від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу» (аналогічні справи - «Беччієв проти Молдови» та «Сарбан проти Молдови»).
Крім того, дане твердження кореспондується з рішенням Конституційного Суду України від 08 липня 2003 року № 14-рп / 2003, згідно з яким тяжкість злочину законом не визначається як обов'язкова підстава для застосування будь-якого виду запобіжного заходу, а не тільки взяття під варту.
У рішеннях ЕСПЛ «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року, «Мамедова проти Росії» від 01 червня 2006 року, а також правових позицій, викладених у п. 80 рішення у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, та у рішенні у справі «Тодоров проти України» від 12 січня 2012 р., визначено принцип призначення альтернативного запобіжного заходу, згідно з яким «для тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою».
Відповідно до правової позиції, викладеній у листі ВССУ, від 4 квітня 2013 року №511-550/0/4-13, тяжкість обвинувачення не може слугувати єдиним обґрунтуванням застосування тримання під вартою, тому судам, окрім кваліфікації, слід визначати ризики (ст. 177 КПК України), інакше судові рішення щодо застосування, продовження тримання під вартою не відповідають вимогам практики ЄСПЛ і нормам КПК України.
За вказаних обставин, проаналізувавши всі надані сторонами докази та дані про особу підозрюваного, слідчий суддя не знаходить підстав для задоволення клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Разом з цим, зважаючи на необхідність дотримання цілей кримінального провадження, принципів публічності, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, слідчий суддя, з метою забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов'язків, у зв'язку з тим що в ході розгляду клопотання доведено обґрунтованість підозри, приходить до висновку про наявність підстав для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, із забороною залишати місце проживання з 23:00 год. по 06:00 год. наступної доби за адресою: м. Київ, вул. Генерала Вітрука, 19, за виключенням необхідності отримання медичної допомоги, одночасно поклавши на підозрюваного обов'язки визначені ч. 5 ст. 194 КПК України, у межах строку досудового розслідування кримінального провадження № 12023000000002305 від 14.12.2023, а саме до 18.10.2025 включно.
Керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 176, 177, 178, 181, 183, 184, 193, 194, 196, 202, 205, 309, 532, 534 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання - залишити без задоволення.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний період доби, заборонивши йому залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , з 23:00 до 06:00 наступної доби, за виключенням необхідності отримання медичної допомоги або/та необхідності забезпечення особистої безпеки у період дії воєнного стану, шляхом перебування у захисних спорудах (бомбосховищах) на випадок оголошення повітряної тривоги, у межах строку досудового розслідування кримінального провадження № 12023000000002305 від 14.12.2023, а саме до 18.10.2025 включно.
Зобов'язати підозрюваного ОСОБА_7 виконувати процесуальні обов'язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першим викликом;
- не відлучатись із населеного пункту, де він зареєстрований, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;
- утримуватися від спілкування з підозрюваними, свідками та судовими експертами у кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України;
- носити електронний засіб контролю.
Обов'язок контролю за виконанням ухвали слідчого судді покладається на слідчого у кримінальному провадженні.
Встановити строк дії ухвали до 18.10.2025 включно.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1