печерський районний суд міста києва
Справа № 757/40576/25-к
22 серпня 2025 року м. Київ
Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 42025102060000023 від 05.02.2025, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, раніше не судимої, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, -
Учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_5 , захисник ОСОБА_6 , підозрювана ОСОБА_4
До Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання старшого слідчого Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_3 погоджене з прокурором Печерської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 про застосування у кримінальному провадженні № 42025102060000023 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваній ОСОБА_4 .
Клопотання обґрунтоване тим, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, за вчинення якого передбачено кримінальну відповідальність виключно у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, метою забезпечення виконання нею належної процесуальної поведінки та покладених на неї процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим п. п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України та недоцільністю обрання щодо підозрюваної інших запобіжних заходів, передбачених п.п. 1-3 ч. 1 ст. 176 КПК України.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримав подане клопотання, посилаючись на його обґрунтованість.
Захисник ОСОБА_6 проти задоволення клопотання заперечував, зазначаючи, що пред'явлена ОСОБА_4 підозра є необґрунтованою, а докази покладені в її обґрунтування не можуть свідчити про вчинення нею інкримінованого кримінального правопорушення. Наведені у клопотанні слідчого ризики не підтверджуються жодними доказами. Також зазначив, що у клопотанні не обґрунтовано недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні. За такого, захисник просив у задоволенні клопотання відмовити.
Підозрювана ОСОБА_4 підтримала доводи захисника.
Вислухавши позиції учасників судового провадження, вивчивши клопотання, дослідивши в нарадчій кімнаті документи якими воно обґрунтовується, слідчий суддя дійшов висновку, що подане клопотання підлягає до задоволення з огляду на таке.
Печерським управлінням поліції Головного управління Національної поліції України за процесуального керівництва прокурорів Печерської окружної прокуратури м. Києва здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025102060000023, у якому 13.08.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.
Обставинами кримінального правопорушення є те, що ОСОБА_4 , обіймаючи посаду генерального директора Національного історико-архітектурного музею «Київська фортеця» у невстановлений досудовим розслідуванням місці та час, але не пізніше 30.09.2019 вчинила розтрату коштів Національного історико-архітектурного музею «Київська фортеця», шляхом зловживання своїм службовим становищем, під час виконання умов договору № 390-АВ від 26.04.2019, будучи достовірно обізнаною про те, що Українським державним науково-дослідним та проектним інститутом «УКРНДІПРОЕКТРЕСТАВРАЦІЯ» роботи не виконано в повному обсязі підписала акти приймання виконаних робіт, що завдало Національному історико-архітектурному музею «Київська фортеця» матеріальну шкоду у розмірі 259 611,08 гривень, що є великим розміром.
Викладені обставини кримінального правопорушення підозрюваною ОСОБА_4 не визнаються.
При вирішенні питання про застосування до підозрюваної ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчим суддею має бути встановлено доведеність прокурором обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, а саме: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України підтверджується зібраними в ході досудового розслідування документами, зокрема: інформацією Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області № 51/9/1-41160 від 04.02.2025 щодо фактів заволодіння бюджетними коштами під час укладання та виконання договорів про придбання товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти службовими особами Національного історико-архітектурного музею «Київська фортеця»; актом від 26.09.2024 № 262604-30/383-р. ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Національного історико-архітектурного музею «Київська фортеця» за період з 01.01.2019 по 31.03.2024, проведеної Північним офісом Держаудитслужби; висновком експерта № 663 за результатами проведення судової економічної експертизи; висновком експерта № 661 за результатами проведення судової економічної експертизи; висновком експерта № 662 за результатами проведення судової економічної експертизи; матеріалами, отриманими в Національному історико-архітектурному музеї «Київська фортеця» (код ЄДРПОУ 02224229).
Так, розглядаючи питання обґрунтованості підозри як підставу для доцільності застосування запобіжного заходу, слідчий суддя зважаючи, що на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на вищенаведені дані, у слідчого судді наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого їй кримінального правопорушення.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» № 42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86, 12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13 листопада 2007 року Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, слідчий суддя враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, належності та допустимості зібраних у справі доказів, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваною конкретних дій, доведеність її винуватості, у тому числі правильність кваліфікації її дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
Сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваної ОСОБА_4 запобіжного заходу.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку про їх наявність з огляду на значну суспільну небезпечність кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваній у разі визнання її винною у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, особу підозрюваної, міцність її соціальних зв'язків та конкретні обставини кримінального провадження.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності зазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Розглядаючи клопотання слідчого про застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею встановлено, що у клопотанні не наведено переконливих аргументів на користь того, що застосування більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної та запобігти вказаним слідчим у клопотанні ризикам.
Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені п. 1 та 2 ч. 1 цієї статті, але не доведе обставини, передбачені п. 3 ч. 1 цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені ч. 5 цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Отже, встановивши наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого кримінального правопорушення, слідчий суддя перевіряючи наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, виходить із наступного.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Вказуючи на наявність ризиків слідчий у клопотанні та прокурор в судовому засіданні посилались на можливість вчинення ОСОБА_4 дій щодо переховування від органу досудового розслідування та суду; знищення, приховання або спотворення речей чи документів які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; можливість незаконного впливу на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, які слідчий суддя вважає частково доведеними в силу наступного.
Слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи слідчого у клопотанні та прокурора в судовому засіданні про те, що ОСОБА_4 на час ухвалення рішення підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, належать до категорії тяжких.
На переконання слідчого судді, очікування можливого суворого покарання саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який зазначав, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (п. 80 рішення у справі «Ілійков проти Болгарії»).
Разом з тим, сама лише тяжкість кримінального правопорушення та суворість можливого покарання без врахування інших факторів не є достатньою підставою для висновку про наявність такого ризику.
Слідчим суддею в контексті встановлення наявності зазначеного ризику враховується, що підозрювана ОСОБА_4 раніше не судима, обіймає посаду генерального директора Національного історико-архітектурного музею «Київська фортеця» та позитивно характеризується трудовим колективом, має постійне місце реєстрації та проживання.
Крім того, ОСОБА_4 будучи тривалий час обізнаною про обставини кримінального провадження № 42025102060000023, допитаною в якості свідка, одночасно в порядку ст. 208 КПК України не затримувалася, з'явилася у призначений час до Печерського районного суду м. Києва на розгляд клопотання про застосування відносно неї найсуворішого запобіжного заходу.
Наведені обставини у своїй сукупності свідчать про те, що ОСОБА_4 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, хоч і маючи стримуючі фактори у вигляді міцних соціальних зв'язків та маючи достатні матеріальні ресурси, з певним ступенем вірогідності може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, проте проявляє належну процесуальну поведінку.
Викладене переконує слідчого суддю в частковій обґрунтованості доводів слідчого у клопотанні та прокурора в судовому засіданні щодо наявності цього ризику.
Щодо ризику знищення, приховання або спотворення будь-яких із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, то доводи сторони обвинувачення про наявність цього ризику обумовлені стадією кримінального провадження, зокрема, досудове розслідування наразі триває і процес збирання доказів не завершений.
Крім того, клопотання не містить переконливих доводів щодо можливості безпосередньої або опосередкованої можливості ОСОБА_4 знищення, приховання або спотворення будь-яких із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Зважаючи на те, що досудове розслідування кримінального провадження триває, у справі не допитані свідки, показання яких можуть вплинути на хід досудового розслідування злочинів, слідчий суддя вважає, що ризик в частині можливого незаконного впливу підозрюваною на свідків з метою спотворення показань є достатньо реальним.
Ризик перешкодити кримінальному провадженню іншим чином зумовлений можливістю ОСОБА_4 зловживати процесуальними правами та проявляти неналежну процесуальну поведінку, що на даний час не убачається.
При цьому, можливість настання зазначених ризиків оцінюється слідчим суддею з урахуванням існування стримуючих їх настання факторів, як наявність міцних соціальних зв'язків, що переконує у частковій їх обґрунтованості.
Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку про часткову доведеність слідчим у клопотанні та прокурором в судовому засіданні ризиків, передбачених п.п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
При цьому, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що сама по собі тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному чи обвинуваченому у разі визнання його вини не може бути підставою для застосування до нього найбільш суворого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
В рішенні «Мамедова проти Росії» (Mamedova v Russia) 7064/05 від 01.06.2006 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що, хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.
В судовому засіданні прокурор не зміг обґрунтувати, чому інші більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть забезпечити належну поведінку підозрюваної під час досудового розслідування та спростувати доводи сторони захисту з цих обставин.
Як вже зазначалось, підозрювана ОСОБА_4 раніше не судима, обіймає посаду генерального директора Національного історико-архітектурного музею «Київська фортеця» та позитивно характеризується трудовим колективом, має постійне місце реєстрації та проживання.
Зазначені обставини значно зменшують існування частково доведених та встановлених ризиків, передбачених п.п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
З огляду на наведене, прокурором не доведено обставин, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, про неможливість застосування до підозрюваної більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, що є підставою в порядку ч. 4 ст. 194 КПК України для застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж той, який зазначено у клопотанні, а також покласти на підозрювану обов'язки, передбачені ч. 5 цієї статті.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в справі «Манчіні проти Італії», за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей ст. 5 п. 1 п.п. с) Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Реалізуючи зазначену правову позицію Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в справі «Манчіні проти Італії», з урахуванням наявності частково доведених ризиків, передбачених п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України та зазначених даних щодо особи підозрюваної, які значно зменшують їх існування, слідчий суддя вважає можливим до підозрюваної ОСОБА_4 застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною в період з 23:00 год. до 06:00 год. залишати житло, із покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, що буде достатнім для забезпечення її належної процесуальної поведінки та запобігання названих вище ризиків.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 181, 184, 193, 205, 206, 309, 372 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні клопотання - відмовити.
Застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, строком до 13.10.2025, заборонивши останній в період з 23:00 год. до 06:00 год. залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , за виключенням надання останній невідкладної медичної допомоги та прослідування до укриття цивільного захисту.
Зобов'язати підозрювану ОСОБА_4 прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за першою вимогою, а також виконувати строком до 13.10.2025 наступні обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
- не відлучатись із м. Києва та Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії ухвали визначити до 13.10.2025.
Контроль за виконанням ухвали слідчого судді покласти на прокурора у кримінальному провадженні.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_7