02.09.2025 Справа № 756/16740/18
Справа № 756/16740/18
Провадження № 2/756/18/25
26 серпня 2025 року Оболонський районний суд міста Києва в складі:
головуючого - судді Тихої О.О.,
за участі секретаря судового засідання - Косянчук Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлобуд-1», Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Славутич-22», Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Управління будівництва, архітектури та землекористування Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, про припинення дій, що порушують право власності,
У грудні 2018 року позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про припинення дій, що порушують її право власності на квартиру АДРЕСА_1 , а саме: не перешкоджати їй як власнику квартири у здійсненні реконструкції квартири, що пов'язана з влаштуванням дверного отвору відповідно до Робочого проекту архітектурно-будівельного рішення 24/18-АБ, розробленого ФОП ОСОБА_4 та дозволу Державної архітектурно-будівельної інспекції (ДАБІ) КВ 061181500647.
В обгрунтування позову зазначила, що вона є власником вказаної квартири, а відповідачі - її сусідами, з якими вони користуються загальним коридором на 14-му поверсі будинку АДРЕСА_1 . До 2018 року квартира АДРЕСА_1 була частиною дворівневої квартири АДРЕСА_1 (13-14 поверхи) та вхід до неї відбувався через квартиру АДРЕСА_1 на 13 поверсі, що створювало незручності та непорозуміння. У зв'язку з цим вона на підставі робочого проекту, розробленого ФОП ОСОБА_4 та отримавши у травні 2018 року дозвіл ДАБІ розпочала відповідні будівельні роботи по влаштуванню дверного отвору до квартири АДРЕСА_1 на 14 поверсі будинку. Виконавши частину робіт по облаштуванню дверного отвору будівельники були змушені припинити їх у червні 2018 року, оскільки відповідачі почали чинити перешкоди по закінченню робіт шляхом блокування проходу по коридору, незважаючи на наявність дозвільних документів на виконання таких робіт. У зв'язку з викладеним позивач була змушена звернутися до суду з даним позовом.
Ухвалою судді від 04.01.2019 відкрито спрощене позовне провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.
11.03.2019 до суду від представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Олійника О.С., надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник просив відмовити у задоволенні позову з наступних підстав. Зазначив, що облаштування позивачем дверного отвору у стіні будинку на 14 поверсі передбачає втручання в огороджувальні та несучі конструкції загального користування, а відтак такий вид робіт не передбачений у Переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об'єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, затвердженого постановою КМУ від 07.06.2017 року № 406. Будинок АДРЕСА_1 є об'єктом класу середніх наслідків СС2, а не незначних наслідків СС1, як це вказано у витязі з сайту ДАБІ. Отже, перед початком будівельних робіт з облаштування дверного отвору позивач була зобов'язана отримати дозвіл на виконання будівельних робіт у Державній архітектурно-будівельній інспекції. Крім того, ремонтні роботи з облаштування дверного отвору квартири АДРЕСА_1 , які почала проводити ОСОБА_1 , проводяться без дозволу загальних зборів ОСББ «Славутич-22», в управлінні якого перебуває будинок, що є порушенням вимог Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку». Також існують обгрунтовані сумніви щодо законності поділу дворівневої квартири АДРЕСА_1 на дві окремі квартири, оскільки у відповідача відсутній висновок щодо технічної можливості поділу об'єкту нерухомого майна - дворівневої квартири АДРЕСА_1 , а вказаний документ є необхідним для поділу нерухомого майна відповідно до Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затверджених наказом Міністерства з питань ЖКГ України від 18.06.2007 № 55. Влаштування дверного отвору на другому рівні квартири не відповідає державним будівельним нормам, а тому позов є необгрунтованим та не підлягає задоволенню.
Ухвалою суду від 17.07.2019 до участі у справі у якості третіх осіб залучено Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Славутич-22», Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Управління будівництва, архітектури та землекористування Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації.
Ухвалою суду від 23.06.2020 провадження у справі зупинено до набрання законної сили рішенням суду у цивільній справі (унікальний №756/6037/19) за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Славутич - 22», про відновлення становища, яке існувало до порушення.
Ухвалою суду від 06.12.2022 провадження у справі поновлено з метою вирішення клопотання ОСОБА_1 про об'єднання цивільних справ № 756/16740/18 та №756/6037/19 в одне провадження.
31.03.2023 до суду представником відповідача ОСОБА_3 - адвокатом Олійником О.С., подано додаткові пояснення у справі.
Ухвалою суду від 31.03.2023 відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Звоненко О.О., про об'єднання в одне провадження цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлобуд-1», Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Славутич-22», Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Управління будівництва, архітектури та землекористування Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, про припинення дій, що порушують право власності та цивільної справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кондратенка Миколи Івановича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Славутич-22», ОСОБА_5 , про відновлення становища, яке існувало до порушення, скасування запису та визнання недійсним договору дарування. Клопотання представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Олійника О.С. про зупинення провадження по справі задоволено, зупинено провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлобуд-1», Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Славутич-22», Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Управління будівництва, архітектури та землекористування Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, про припинення дій, що порушують право власності до набрання законної сили рішенням суду у цивільній справі №756/6037/19 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кондратенка Миколи Івановича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Славутич-22», ОСОБА_5 , про відновлення становища, яке існувало до порушення, скасування запису та визнання недійсним договору дарування.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.12.2024 справу передано для розгляду судді Тихій О.О.
Ухвалою судді від 06.06.2025 провадження у справі поновлено.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася, надіслала заяву про розгляд справи за її відсутності, заявлені позовні вимоги підтримала.
Відповідачі та представники третіх осіб у судове засідання не з'явилися з невідомих суду причин, про день, час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.
Враховуючи, що у судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Стаття 5 ЦПК України визначає, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 21.05.2018, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратенком М.І., є власником квартири АДРЕСА_1 , що також підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно з довідкою ОСББ «Славутич-22» від 14.02.2019, Актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, Розпорядженням Мінської районної державної адміністрації м. Києва від 31.12.98 № 1466 багатоквартирний будинок АДРЕСА_1 прийнято в експлуатацію у грудні 1998 року; загальна площа 20722 кв. м, кількість квартир - 146, в тому числі 34 дворівневих квартир (всі квартири, в яких більше трьох кімнат - дворівневі).
Будинок АДРЕСА_1 знаходиться в управлінні ОСББ «Славутич-22».
Відповідач ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_5 .
Відповідач ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_6 .
Згідно поповерхових планів будинку, виготовлених Київським міським бюро технічної інвентаризації станом на листопад 1998 року, на 13-му та 14-му поверхах розташована одна дворівнева квартира АДРЕСА_1 з влаштуванням виходу до коридору загального користування на 13-му поверсі.
Вказані обставини встановлені рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 05.03.2024 у справі № 756/6037/19, яке набрало законної сили, а отже не потребують доказування відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України.
Крім того, вказаним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 05.03.2024 у справі № 756/6037/19 та постановою Київського апеляційного суду від 16.09.2024, якою рішення залишено без змін в частині задоволення позову, встановлено, що ФОП ОСОБА_6 на замовлення ОСОБА_5 (попереднього власника) надано послугу по проведенню технічної інвентаризації квартири АДРЕСА_1 .
Обстеженням встановлено, що за даними договору дарування квартири від 07.09.2005 за № 5068 загальна площа квартири АДРЕСА_1 складала - 190,70 кв.м, житлова площа - 116,30 кв.м.
За результатами поточної технічної інвентаризації 12.03.2018 складено висновки щодо технічної можливості поділу/виділу в натурі частки з об'єкту нерухомого майна. Згідно Наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 127 від 24.05.2001 «Про затвердження Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна» (зі змінами) призначено нумерацію частинам квартири АДРЕСА_1 .
12.03.2018 ФОП ОСОБА_6 на замовлення ОСОБА_5 виготовлений технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1 . Загальна площа квартири АДРЕСА_1 складає 99,7 кв.м, житлова - 55,4 кв.м. Квартира розташована на 14 поверсі 16-ти поверхового будинку.
У технічному паспорті станом на березень 2018 року на плані квартири АДРЕСА_1 , разом з тим між сторонами існує спір стосовно правомірності його влаштування і він в повному обсязі не виконаний.
У травні 2018 року ФОП ОСОБА_4 на замовлення ОСОБА_1 виготовлено Робочий проект «Реконструкція квартири АДРЕСА_1 з влаштування дверного отвору по АДРЕСА_1 ».
Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до частини другої статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
За приписами ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 391 ЦК України).
Відповідно до п. 6 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несучо-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.
Частиною другою статті четвертої Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначено, що власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.
Згідно з ч. 1 ст. 5 цього Закону спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники мають право вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників.
Співвласники зобов'язані забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку; додержуватися вимог правил утримання багатоквартирного будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, санітарних норм (п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).
За приписами частини першої статті десятої Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об'єднання співвласників, проведення зборів та прийняття відповідних рішень здійснюються згідно із законом, що регулює діяльність об'єднань співвласників багатоквартирних будинків.
До повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про проведення поточного і капітального ремонтів, реконструкції, реставрації спільного майна багатоквартирного будинку та визначення підрядників для виконання таких робіт (п. 5 ч. 2 ст. 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).
Таким чином, враховуючи, що сторони у справі, а також інші власники квартир у будинку АДРЕСА_1 є співвласниками міжповерхових перекриттів, несучо-огороджувальних стін, дії ОСОБА_1 з влаштування дверного отвору в огороджувальній конструкції 14 поверху будинку АДРЕСА_1 потребували попередньої згоди загальних зборів учасників ОСББ «Славутич-22».
Разом з тим, позивачем не надано належних та допустимих доказів отримання нею згоди усіх власників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 на проведення таких робіт.
У свою чергу у рішеннях Оболонського районного суду м. Києва від 05.03.2024 та постанові Київського апеляційного суду від 16.09.2024 встановлено відсутність такої згоди, що є втручанням в несучі конструктивні елементи житлового будинку та порушенням прав і законних інтересів співвласників будинку АДРЕСА_1 .
Порядок отримання дозвільних документів на проведення реконструкції визначається Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» та постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2011 року № 466 «Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт».
Згідно з пунктом 2 Порядку № 466 будівельні роботи - це роботи з нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту.
Частиною другою статті 26 Закону «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів.
Статтею 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що не підлягають обов'язковій експертизі проекти будівництва об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Обов'язковій експертизі підлягають проекти будівництва об'єктів, які: за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, - щодо додержання нормативів з питань санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, екології, охорони праці, енергозбереження, інженерно-технічних заходів цивільного захисту, пожежної, техногенної, ядерної та радіаційної безпеки, перевезення небезпечних вантажів, міцності, надійності, довговічності будинків і споруд, їх експлуатаційної безпеки та інженерного забезпечення, у тому числі щодо додержання нормативів з питань створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення.
Відповідно до ст. 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» клас наслідків (відповідальності) будівель і споруд (далі - клас наслідків) - це характеристика рівня можливої небезпеки для здоров'я і життя людей, які постійно або періодично перебуватимуть на об'єкті або які знаходитимуться зовні такого об'єкта, матеріальних збитків чи соціальних втрат, пов'язаних із припиненням експлуатації або з втратою цілісності об'єкта.
Клас наслідків визначається для кожного об'єкта - будинку, будівлі, споруди будь-якого призначення, їхніх частин, лінійних об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури, у тому числі тих, що належать до складу комплексу (будови).
До складу комплексу (будови) можуть належати об'єкти, будівництво яких здійснюється за єдиною проектно-кошторисною документацією.
Усі об'єкти поділяються за такими класами наслідків (відповідальності): незначні наслідки - СС1; середні наслідки - СС2; значні наслідки - СС3.
До незначних наслідків (СС1) не можуть бути віднесені об'єкти, зокрема, але не виключно: рівень можливої небезпеки для здоров'я і життя людей, які постійно перебуватимуть на об'єкті, - 50 осіб; рівень можливої небезпеки для здоров'я і життя людей, які періодично перебуватимуть на об'єкті, - 100 осіб; житлові будинки понад чотири поверхи.
До значних наслідків (СС3) відносяться такі об'єкти , зокрема, але не виключно, житлові, громадські або багатофункціональні будівлі заввишки понад 100 метрів та/або з рівнем можливої небезпеки для здоров'я і життя людей понад 400 осіб, які постійно перебувають на об'єкті.
Відповідно до частини другої статті 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» забороняється виконувати будівельні роботи без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт.
Відповідно до частини першої статті 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт.
Судами під час розгляду справи № 756/6037/19 у рішеннях, що набрали законної сили, встановлено, що будинок АДРЕСА_1 не відноситься до незначних наслідків (СС1) в силу прямої заборони ст.32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Таким чином, влаштування дверного отвору в огороджувальній конструкції 14 поверху будинку АДРЕСА_1 потребує, відповідно до вимог статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт до органів державного архітектурно-будівельного контролю.
Відповідно до ч. 2 ст. 383 ЦК України власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.
Відповідно до ст. 152 ЖК України виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об'єкта в експлуатацію не потребується.
Згідно зі ст. 179 ЖК України користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом четвертим Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2006 № 45, визначено, що власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків мають право на: переобладнання та перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій за відповідними проектами без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у будинку, з дозволу власника будинку та органу місцевого самоврядування, виданого в установленому порядку.
Згідно з вимогами п. 8.14 ДБН В.3.2-2-2009 «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт» можливість часткового розбирання несучих і огороджувальних конструкцій будинків слід визначати за результатами розрахунків, при цьому в проектній документації повинні бути відображені пов'язані з зазначеним розбиранням тимчасові організаційно-технічні заходи. Крім того, в проектній документації повинні бути вказані елементи будинків, що демонтуються, та визначена безпечна послідовність їх демонтажу з урахуванням особливостей та технічного стану несучих систем будинку. Можливість реконструкції житлових будинків із надбудовами і прибудовами з розбиранням існуючих і влаштуванням нових перекриттів, стін і перегородок, закладанням існуючих і виконанням нових прорізів у несучих конструкціях (фундаментах, стінах, перекриттях) повинна бути підтверджена розрахунком за несучою здатністю, стійкістю, тріщиностійкістю і деформативністю усіх несучих конструкцій і будинку в цілому.
Вимоги пункту 4.1 розділу 4 «Загальні положення» ДБН А.2.2-3-2014 передбачають, що проектна документація на будівництво має відповідати положенням законодавства, вимогам містобудівної документації, будівельних норм, стандартів та правил.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 року № 406 «Про затвердження переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об'єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію» до таких робіт відносяться лише роботи з заміни існуючих заповнень віконних, балконних та дверних блоків. Всі інші роботи з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення, виконання яких передбачає втручання в огороджувальні та несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, - потребують дозволу на виконання будівельних робіт.
Наказом державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 року № 76 затверджені Правила утримання житлових будинків та прибудинкових територій (далі - Правила № 76).
Вказаними правилами визначено, що до елементів перепланування жилих приміщень належать перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків.
Пунктами 1.4.1, 1.4.3, 1.4.4, 1.4.6 Правил № 76 визначено, що переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів відповідно до законодавства.
До елементів перепланування жилих приміщень належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків.
Переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що призводять до порушення тривкості або руйнації несучих конструкцій будинку, погіршення цілісності і зовнішнього вигляду фасадів, порушення вимог протипожежної безпеки та засобів протипожежного захисту, не допускається.
Перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що погіршує умови експлуатації і проживання всіх або окремих громадян у будинку або квартирі, не допускається.
Власник, наймач (орендар) жилого будинку, жилого чи нежилого у жилому будинку приміщення, що припустив самовільне переобладнання або перепланування, що призводить до порушення конструктивних елементів або засобів протипожежного захисту, зобов'язаний за свій рахунок привести це приміщення до попереднього стану.
Таким чином, влаштування дверного отвору в огороджувальній конструкції 14 поверху будинку АДРЕСА_1 потребує отримання дозволу на реконструкцію у відповідному державному органі.
Разом з тим, рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 05.03.2024 та постановою Київського апеляційного суду від 16.09.2024 у справі № 756/6037/19, які набрали законної сили, встановлено, що співвласники місць загального користування у будинку будинку АДРЕСА_1 не надавали свою згоду на здійснення ОСОБА_1 як власником квартири АДРЕСА_1 дій щодо влаштування дверного отвору в огороджувальній конструкції 14 поверху будинку АДРЕСА_1 .
Протилежного під час розгляду даної справи судом не встановлено та позивачем не спростовано належними та допустимими доказами.
Також рішеннями судів встановлено, що влаштування дверного отвору в огороджувальній конструкції 14 поверху будинку АДРЕСА_1 , який за класом наслідків в силу прямої заборони ст. 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» не може відноситися до незначних наслідків (СС1), здійснено ОСОБА_1 з втручанням в огороджувавальні та несучі конструкції вказаного будинку без необхідних дозволів відповідних державних органів для вчинення таких дій.
Протилежного позивачем не доведено під час розгляду даної справи.
Встановивши вказані обставини суди дійшли висновків про зобов'язання ОСОБА_1 відновити становище, яке існувало до порушення - за власний рахунок перекрити цеглою отвір у стіні, яка огороджує коридор 14-го поверху від другого рівня квартири АДРЕСА_1 , після чого підготувати цегляну поверхню стіни до фарбування та пофарбувати її (здійснити малярно-штукатурні роботи), а також поклеїти шпалери.
Відповідно до частин 4, 5 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 10.01.2025 у справі № 362/643/21 (провадження № 61-17810св23) зазначено, що «Правопорядок не може допускати ситуації коли нівелюється законна сила судового рішення та створюються передумови для виникнення «колізії» судових рішень (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2023 року в справі № 442/3663/20 (провадження № 61-6501св21)).
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 82 ЦПК України).
Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені (частина п'ята статті 82 ЦПК України).
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року в справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17)).
Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов'язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень».
З урахування викладеного обставини, встановлені рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 05.03.2024 та постановою Київського апеляційного суду від 16.09.2024, які набрали законної сили, у справі № 756/6037/19, не підлягають доказуванню на підставі ч.ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України.
Матеріали справи, що розглядається, не містять належних та допустимих доказів на спростування обставин, встановлених у судових рішеннях за результатами розгляду цивільної справи № 756/6037/19.
Таким чином, враховуючи, що позивачем ОСОБА_1 роботи по влаштуванню дверного отвору на 14 поверсі будинку АДРЕСА_1 з втручанням в огороджувальні та несучі конструкції житлового будинку, який за класом наслідків не відноситься до незначних наслідків (СС1), було розпочато з порушенням чинних норм права без згоди співвласників багатоквартирного будинку, без отримання дозвільних документів у відповідних державних органах та з порушенням ДБН, що впливають на технічну конструкцію всього будинку, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання відповідачів не перешкоджати їй в облаштуванні такого дверного є такими, що не грунтуються на законі, а тому не підлягають задоволенню.
Згідно із ст. 141 ЦПК України судові витрати слід залишити за позивачем.
Керуючись статтями 2, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлобуд-1», Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Славутич-22», Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Управління будівництва, архітектури та землекористування Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, про припинення дій, що порушують право власності.
Витрати позивача ОСОБА_1 по сплаті судового збору у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок покласти на позивача.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП відсутній; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач 1: ОСОБА_3 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач 2: ОСОБА_2 , РНОКПП невідомий; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 .
Третя особа: Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), код ЄДРПОУ 26345558, місцезнаходження: м. Київ, вул. Хрещатик, 32.
Третя особа: Управління будівництва, архітектури та землекористування Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, код ЄДРПОУ 37445400, місцезнаходження: м. Київ, вул. Левка Лук'яненка, 16.
Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлобуд-1», код ЄДРПОУ 30044995, місцезнаходження: м. Київ, просп. Володимира Івасюка, буд. 16-Д.
Третя особа: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Славутич-22», код ЄДРПОУ 40652118; місцезнаходження: м. Київ, просп. Володимира Івасюка, буд. 22.
Дата виготовлення повного судового рішення - 02.09.2025.
Суддя О.О. Тиха