25.08.2025 Справа № 756/8768/25
Номер справи 756/8768/25
Номер провадження 2-з/756/139/25
25 серпня 2025 року суддя Оболонського районного суду міста Києва Белоконна І.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовною заявою ОСОБА_2 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживача, визнання зобов'язань припиненими та стягнення моральної шкоди,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить: визнати, що кредитне зобов'язання перед АТ КБ «Приватбанк» у сумі 73495,65 грн припинилося, у зв'язку з вчиненням шахрайських дій та порушенням прав як споживача фінансових послуг; звільнити від обов'язку повернення суми як такої, що не була отримана добровільно та не використана в її інтересах; стягнути моральну шкоду та судові витрати.
В обгрунтування позову зазначає, що зазначає, 13.05.2025 в результаті шахрайських дій третіх осіб з використанням методів соціальної інженерії з її кредитної картки 414962…7717 ( НОМЕР_1 ), відкритої в АТ КБ «Приватбанк» було незаконно списано кошти. Загальна сума сформованої заборгованості перед банком у результаті цієї операції становить 73495,65 грн.
22.08.2025 позивач ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить в порядку ст. 149-150 ЦПК України вжити заходів забезпечення цивільного позову шляхом заборонити АТ КБ «Приватбанк» (у тому числі його філіям, представництвам, підрозділам та довіреним особам) відступати (передавати) право вимоги або залучати будь-яких третіх осіб для здійснення стягнення за будь-якими зобов?язаннями, що є предметом розгляду у справі № 756/8768/25, у тому числі за основним боргом, нарахованими та майбутніми відсотками, комісіями, штрафними санкціями чи іншими платежами, незалежно від їхнього розміру та дати виникнення будь-яким третім особам (зокрема колекторським чи факторинговим компаніям) до набрання законної сили рішенням суду.
Забезпечення позову заявник мотивує тим, що 18.08.2025 отримала офіційне повідомлення АТ КБ «Приватбанк», у якому зазначено, що у разі несплати найближчим часом простроченої заборгованості, банк передасть борг колекторському агенству. Передачу боргу колекторським компаніям становить реальну загрозу для ефективного захисту та може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду.
Сторони в судове засідання не з'явились, оскільки не повідомлялись про час та місце розгляду справи у відповідності до вимог ч. 1 ст. 153 ЦПК України, що не є перешкодою для розгляду даної заяви.
Відповідно до положень статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії.
Частиною третьою статті 150 ЦПК України визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням адекватності вимог заявника, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, ймовірності утруднення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об'єктивний характер.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Такі висновки також сформовані колегією суддів Касаційного цивільного суду Верховного Суду у постанові від 17.10.2018 у справі №183/5864/17-ц (6-846цс16).
При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єктів користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
Предметом позову ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» є визнання зобов'язання АТ КБ «Приватбанк» припиненим, у зв'язку з вчиненням шахрайських дій третіх осіб, звільнення від обов'язку повернення суми, що не була отримана та стягнення моральної шкоди.
Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» суд зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Також, у рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» ЄСПЛ зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у вищевказаному рішенні ЄСПЛ ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
Вивчивши заяву про забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із вимогами позову, суд приходить до висновку про доцільність задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони АТ КБ «Приватбанк» (у тому числі його філіям, представництвам, підрозділам та довіреним особам) вчиняти дії щодо відступлення (передання) права вимоги або залучення будь-яких третіх осіб для здійснення стягнення за зобов'язаннями, що є предметом розгляду у справі № 756/8768/25, у тому числі за основним боргом, нарахованими та майбутніми відсотками, комісіями, штрафними санкціями чи іншими платежами, незалежно від їхнього розміру та дати виникнення, до розгляду даної цивільної справи по суті та набранням судовим рішенням законної сили.
Керуючись ст. 149-153 ЦПК України, суд
Заяву - задовольнити.
Заборонити Акціонерному товариству комерційний банк «Приватбанк» (у тому числі його філіям, представництвам, підрозділам та довіреним особам) вчиняти дії щодо відступлення (передання) права вимоги або залучення будь-яких третіх осіб для здійснення стягнення за зобов'язаннями (кредитна картка НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 )), що є предметом розгляду у справі № 756/8768/25, у тому числі за основним боргом, нарахованими та майбутніми відсотками, комісіями, штрафними санкціями чи іншими платежами, незалежно від їхнього розміру та дати виникнення, до розгляду даної цивільної справи по суті та набранням судовим рішенням законної сили.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Суддя І.В. Белоконна