"02" вересня 2025 р.
м. Київ
справа № 755/16407/25
провадження № 2-а/755/607/25
суддя Дніпровського районного суду м. Києва Галаган В.І., вивчивши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
До Дніпровського районного суду м. Києва 27.08.2025 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення від 17.01.2025 року, скерований до суду 21.08.2025 року.
Крім того, позовна заява містить клопотання позивача про поновлення строку на оскарження постанови відповідача від 17.01.2025 року, про яку позивач за його словами дізнався 13.08.2025 року, коли побачив у за стосунку «Дія» постанови державного виконавця відносно нього від 16.07.2025 року. Згідно змісту позовної заяви позивач звернувся за правничою допомогою, оскільки не є фахівцем в галузі права, тому вважає, що ним з поважних причин пропущено строк звернення з даним позовом до суду.
Вирішуючи питання можливості поновлення встановленого законом строку звернення до суду з огляду на наведені позивачем обставини поважності пропуску такого строку, суд приходить до наступного висновку.
За вимогами ч. 2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Позивач оскаржує постанову про накладення адміністративного стягнення від 12.01.2025 року.
Згідно ч. 1ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
За вимогами ч. 5ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як убачається з усталеної практики Верховного Суду, встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій.
Встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
Чинним процесуальним законодавством визначений порядок вирішення питання поважності причин пропуску строку на звернення до суду та його поновлення, а також застосування наслідків пропущення строків звернення до адміністративного суду (постанова Верховного Суду від 30.11.2022 по справі № 607/15025/21).
Відповідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 02.02.2023 по справі № 160/22256/21, під поважними причинами необхідно розуміти лише ті обставини, які були чи є об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
У постанові від 16.02.2023 по справі № 697/1044/22 Верховний Суд зазначив, що звернення до суду з позовом є способом реалізації права на захист порушених прав і свобод особи, які така особа вважає порушеними у зв'язку з виникненням певних обставин, що впливають на її права. Отже, початок перебігу строку звернення до суду пов'язується саме з виникненням оспорюваних правовідносин, тобто предметом позовних вимог та часом коли особа дізналася або повинна була дізнатися про такі обставини, адже наслідки для особи настають незалежно від підстав, за яких прийнято оскаржуваний акт індивідуальної дії, а з моменту прийняття такого рішення.
Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої у постанові від 08 грудня 2022 року у справі № 910/102/22, поважними причинами пропуску процесуального строку є ті, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами. Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що оспорювана постанова винесена 17.01.2025 року, про яку згідно змісту позову позивач дізнався із застосунку «Дія» лише 13.08.2025 року, ознайомившись із постановою про відкриття виконавчого провадження від 16.07.2025 року, а дану позовну заяву подано 21.08.2025 року.
Позовна заява містить клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду, обґрунтоване тим, що позивач дізнався про оскаржувану постанову із застосунку «Дія» 13.08.2025 року, ознайомившись із постановою про відкриття виконавчого провадження від 16.07.2025 року. Згідно змісту позовної заяви позивач звернувся за правничою допомогою, оскільки не є фахівцем в галузі права, тому вважає, що ним з поважних причин пропущено строк звернення з даним позовом до суду.
Разом з тим, суд критично оцінює поважність наведених причин пропуску з даним позовом до суду, оскільки в матеріалах позовної заяви відсутні докази того, що позивач дізнався про наявність оскаржуваної постанови саме 13.08.2025 року, в той час як постанова державного виконавця, дані про яку містить за стосунок «Дія», прийнята виконавцем 16.07.2025 року, та позивач мав достатній час на отримання правничої допомоги та мав можливість у встановлений законом десятиденний строк звернутись з даним позовом до суду.
Таким чином, жодних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на звернення до суду з адміністративним позовом, позивачем суду не надано.
Як зазначалося вище, оспорювана постанова винесена 17.01.2025 року, а позовну заяву подано 21.08.2025 року; позивач посилався на те, що він дізнався про оскаржувану постанову 13.08.2025 року, докази чого в матеріалах позову відсутні, однак доказів наявності поважних, об'єктивно непереборних причин тривалого пропуску строку звернення з даним позовом до суду позивачем суду не надано.
Таким чином, позивач не надав суду письмових доказів на підтвердження обставин викладених в позовній заяві щодо поважності причини пропуску процесуального строку.
Необхідно зауважити, що законодавче обмеження строку оскарження рішення десятиденним строком з дня вручення постанови у справі про адміністративне правопорушення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем строк звернення до суду пропущено з підстав, які не є поважними, оскільки ним не наведено обґрунтувань та не надано доказів існування об'єктивно непереборних обставин, що унеможливлювали звернення до суду у строки визначені законом.
Згідно ч.2 ст.123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до п. 9 ч. 4ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Згідно ч.5 ст.169 КАС України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Враховуючи вищевикладене, позовна заява підлягає повернення позивачу без розгляду.
Керуючись ст. ст.123,169,286,294,295 КАС України, суддя
У задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - повернути без розгляду позивачу.
Роз'яснити позивачу, що, відповідно до ч. 8 ст. 169 КАС України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви, в загальному порядку, передбаченому законом.
Ухвалу може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її отримання шляхом подання апеляційної скарги.
Суддя: В.І. Галаган