Справа №:755/12752/25
Провадження №: 2-а/755/364/25
про повернення позовної заяви
"02" вересня 2025 р. Суддя Дніпровського районного суду міста Києва Хромова О.О., перевіривши виконання вимог статей 160, 161 КАС України у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування адміністративного стягнення,
ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування штрафу, накладеного ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі
17 000,00 грн та штрафних санкцій у розмірі 34 000,00 грн.
В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями, відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями позов передано на розгляд судді Хромовій О.О.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 14 липня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування адміністративного стягнення, залишено без руху з тих підстав, що позовна заява не відповідає вимогам статей 160, 161 КАС України.
Позивачу встановлено строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків - три дні з дня отримання копії ухвали, шляхом визначення позивачем належного способу захисту та подачі адміністративного позову у новій редакції з урахуванням обраного позивачем способу захисту, надання копії оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення та обґрунтованого клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку з доказами на підтвердження поважності причин такого пропуску.
Відповідно до положень статті 251 КАС України копії повного судового рішення вручаються учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення в електронній формі надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина перша, п'ята статті 151 КАС України).
Якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом із повідомленням про вручення (частина одинадцята статті 151 КАС України).
Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 14 липня 2025 року про залишення позову без руху направлено на поштову адресу ОСОБА_1 вказану у тексті позову, а саме: АДРЕСА_1 . Клопотань чи заяв позивача про надсилання поштової кореспонденції на іншу адресу до заяви не додано.
При цьому, відомостей про наявність зареєстрованого електронного кабінету у системі «Електронний суд» у позивача ОСОБА_1 не встановлено та у заяві не вказано. У зв'язку із вказаним суд позбавлений можливості здійснити надсилання процесуального документу до електронного кабінету позивача ОСОБА_1 за його наявності. Також позовна заява ОСОБА_1 не містила відомостей про електронну адресу позивача для здійснення додаткового направлення процесуальних документів.
Крім цього, на виконання вимог статей 2, 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» ухвалу про залишення позову без руху від 14 липня 2025 року внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень, а тому позивач у вільному доступі мав можливість ознайомитись з її змістом.
Конверт з ухвалою про залишення позову без руху повернувся до суду не врученим із зазначенням причини повернення - «закінчення встановленого терміну зберігання», про що свідчить інформація із сервісу «Трекінг» оператора поштового зв'язку «Укрпошта» за номером поштового відправлення
№ 0610273846886.
Як вбачається із «Трекінгу» поштове відправлення № 0610273846886 надійшло до місця вручення 18 серпня 2025 року, знаходилось у місці вручення до 01 вересня 2025 року, після чого було повернуто за зворотною адресою у зв'язку із закінченням встановленого терміну зберігання.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі
№ 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Згідно постанов Верховного Суду від 20 січня 2023 року у справі № 465/6147/18, від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19, від 30 листопада 2022 року у справі № 725/486/22, суд, який комунікує з учасником за допомогою повідомлених ним засобів, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.
Верховний Суд в ухвалі від 17 листопада 2022 року по справі № 560/5541/20 висловив позицію, що суд, який добросовісно інформує учасника справи з наміром забезпечити здійснення правосуддя, не повинен нести «ризик незнання» учасника, який надав суду свої номери та адреси, але не користується чи не стежить за ними. Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов'язки. Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року). Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі «Тойшлер проти Германії» 04 жовтня 2001 року наголошено, що обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів. Зважаючи на вищевикладене, байдужа поведінка учасника справи, що виявляється, зокрема у неотриманні повідомлень суду, не повинна схвалюватися судовою практикою. Навпаки, судова практика повинна стимулювати учасників справи використовувати прогресивні форми роботи.
Витративши значні ресурси, Україна створила інформаційне поле, де зацікавлена особа легко знайде інформацію про судову справу. Функціонує Єдиний державний реєстр судових рішень. На сайті судової влади доступні персоналізовані відомості про автоматичний розподіл справ та розклад засідань. Працює підсистема «Електронний кабінет» ЄСІТС. Все безкоштовно і доступно. Однак поки що не обов'язкове.
Використання цих інструментів та технологій забезпечує добросовісній особі можливість звертатися до суду, брати участь у розгляді справи у зручній формі та з мінімальними витратами. Тобто держава Україна забезпечила можливість доступу до правосуддя і право знати про суд.
В ухвалі у справі Войцеховський Артур Сергійович проти України (заява № 41881/18) зазначено, що органи влади можуть нести відповідальність лише за ненадсилання відповідних документів заявнику. Сам факт того, що заявник не отримав кореспонденцію, надіслану йому Касаційним судом, недостатньо, щоб закласти аргументовану основу для заяви про те, що права заявника за статтею 6 § 1 Конвенції були порушені. 11. Більше того, Суд зазначає, що заявник не запитав суди про стан провадження у своїй справі протягом більше року після винесення рішення апеляційного суду, незважаючи на високу ймовірність, враховуючи те, що історії провадження, що відповідач буде оскаржувати рішення, винесене на користь заявника. 12. У зв'язку з цим Суд повторює, що зацікавлена сторона зобов'язана виявляти особливу старанність у захисті своїх інтересів і вживати необхідних заходів, щоб залишатися в курсі подій у провадженні (див., серед іншого, Teuschler проти Німеччини (dec.), № 47636/99, 4 жовтня 2001 року).
Таким чином, суд вважає, що позивач був повідомлений належним чином про залишення позову без руху.
Станом на 02 вересня 2025 року, з урахуванням достатнього строку, встановленого судом для надходження до суду поштової кореспонденції, у разі направлення позивачем на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху документів засобами поштового зв'язку - недоліки позивач не усунув, ухвалу суду не виконав, клопотань про продовження процесуального строку не заявляв.
Вказані недоліки позовної заяви є суттєвими і такими, що перешкоджають відкриттю провадження у справі до їх усунення.
Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов'язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від
03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Прецедентна практика Європейського Суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Із цього приводу прецедентними є рішення Європейського Суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
За наслідками розгляду позовної заяви, суд дійшов висновку про невідповідність поданої заяви вимогам, які пред'являються до позовної заяви, та, як наслідок, про неусунення недоліків.
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що позивач не усунув вказані в ухвалі недоліки.
Вказані обставини є підставою для повернення позовної заяви позивачу, в порядку визначеному частиною четвертою статті 169 КАС України.
При цьому враховано позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 20 січня 2021 року № 9901/258/ (11-331заі20) про те, що повернення позовної заяви через те, що позивач не виконав вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху та не усунув недоліків такої заяви, обмежує гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції право на доступ позивача до суду, але не порушує цього права і не нівелює його суті. Зазначене повернення позовної заяви забезпечує юридичну визначеність у правовідносинах суду з позивачем, який не виконав вимог чинної ухвали.
На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 161, 169, 248, 294 КАС України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування адміністративного стягнення, - вважати такою, що не подана, та повернути суб'єкту звернення.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду через Дніпровський районний суд міста Києва протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя О.О. Хромова