Номер провадження 1-кп/754/1130/25
Справа№754/13847/25
Іменем України
02 вересня 2025 року
Деснянський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
секретаря судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві матеріали кримінального провадження стосовно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця м.Києва, громадянина України,
освіта середня, одруженого, військовослужбовця,
зареєстрований: АДРЕСА_1 ,
проживає: АДРЕСА_2 ,
раніше судимого:
- 21.06.2024р.Самбірським міськрайонним судом Львівської області
за ч.1 ст.382 КК України до штрафу в розмірі 700 неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян, який 16.12.2024р. замінено на громадські роботи
на строк 240 годин, покарання не відбув,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України,
за участю: прокурора ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_3
захисника ОСОБА_5
27.07.2025р. приблизно в 11.10 годин ОСОБА_3 , перебуваючи в приміщенні автостанції «Дарниця» по пр.Леоніда Каденюка, 1 в м.Києві, з метою таємного викрадення чужого майна, з проникненням у приміщення, в умовах воєнного стану, який введено із 05.30 годин 24.02.2022р. Указом Президента України від 24.02.2022р. №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та неодноразово продовжено Указами Президента України, останній раз Указом Президента України від 15.04.2025р. №235/2025 строком на 90 діб, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, відчинив вхідні двері та проник до приміщення - службового кабінету, де зі столу взяв грошові кошти в сумі 43877грн., однак, його злочинні дії щодо таємного викрадення чужого майна були викриті ОСОБА_6 , яка виказала вимогу їх повернути, однак ОСОБА_3 розуміючи, що його злочинні дії, направлені на таємне викрадення чужого майна, викриті, ігноруючи вимогу останьої, відкрито викрав чуже майно, яке належить АТ «Київпассервіс», а саме грошові кошти в сумі 43877грн., після чого з викраденим майном з місця вчинення кримінального правопорушення зник.
ОСОБА_3 визнається винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, а саме у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), поєднаному з проникненням у приміщення, вчиненому в умовах воєнного стану.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю та показав, що 27.07.2025р. приблизно в 11.00 годин він зайшов в приміщення автостанції «Дарниця» 1 в м.Києві з метою пошуку свого рюкзака, в якому знаходились гроші та документи, який він за декілька днів до цього загубив в районі автостанції, в цей час через касове вікно в службовому кабінеті на столі він побачив грошові кошти, які вирішив таємно викрасти через скрутний матеріальний стан, для чого впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, відчинив вхідні двері та зайшов до службового кабінету, де зі столу взяв грошові кошти в пачках, однак в цей час до кабінету зайшла касир та виказала йому вимогу повернути грошові кошти, на що він розуміючи, що його дії по викраденню грошей викриті, ігноруючи вимогу останьої, вибіг з грошима з кабінету та з вказаного місця втік, в подальшому незначну частину викрадених грошей він витратив на продукти та на таксі для поїздки додому, а також частину цих коштів обміняв на 500 доларів США, в цей же день до нього додому приїхали працівники поліції і він був затриманий, викрадені грошові кошти він видав працівникам поліції. Суму викрадених ним грошових коштів він не оспорює. Злочин вчинив у зв'язку з тяжким матеріальним становищем, оскільки після поранення він був знятий з грошового забезпечення у військовій частині, тому не мав достатніх коштів на утримання сім'ї. Він усвідомив вчинене, зробив для себе відповідні висновки, про вчинене дуже шкодує, у вчиненому розкаюється.
З урахуванням відсутності заперечень учасників судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, з'ясувавши правильне розуміння обвинуваченим та іншими учасниками кримінального провадження змісту цих обставин за відсутності сумнівів у добровільності їх позиції, роз'яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Як обставину, яка згідно ч.1 ст.66 КК України пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , суд визнає щире каяття у вчиненому.
Як обставину, яка згідно ч.2 ст.66 КК України пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , суд визнає відсутність тяжких наслідків від злочину.
Обставини, які згідно ст.67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , судом не встановлені.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відносяться до тяжкого злочину, особу винного, який раніше судимий, є військовослужбовцем за призовом під час мобілізації, позитивно характеризується по місцю проживання, його вік, сімейний стан, наявність на утриманні двох дітей - 2007р.н. та 2015р.н., є учасником бойових дій, обставини, які спонукали його до вчинення вказаного злочину, конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення.
З огляду на обставини, що пом'якшують покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, а також дані про особу обвинуваченого ОСОБА_3 , його ставлення до вчиненого, надання ним своїй поведінці належної оцінки і готовність нести передбачену законом відповідальність, що в своїй сукупності та співвідношенні істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину та свідчать про те, що покарання за ч.4 ст.186 КК України навіть у мінімальному розмірі, встановленому в санкції вказаної частини статті, в даному випадку є явно недоцільним та несправедливим.
Тому, враховуючи наявність кількох обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного, конкретних обставин вчиненого кримінального правопорушення, суд доходить висновку про призначення ОСОБА_3 покарання на підставі ч.1 ст.69 КК України нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч.4 ст.186 КК України.
Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушень суд доходить висновку про призначення обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі, яке він має відбувати в ізоляції від суспільства з урахуванням особи і тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке суд вважає необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Суд вважає, що в даному випадку таке покарання відповідає меті і принципам справедливості, співмірності та індивідуалізації призначення покарання, та буде адекватним характеру вчинених ОСОБА_3 дій, їх небезпечності та даним про особу винного, та відповідає загальним засадам призначення покарання.
З урахуванням того, що ОСОБА_3 був засуджений 21.06.2024р. Самбірським міськрайонним судом Львівської області за ч.1 ст.382 КК України до штрафу в розмірі 700 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, який 16.12.2024р. було замінено на громадські роботи на строк 240 годин, новий злочин по даній справі вчинив в період невідбутого покарання за попереднім вироком, суд призначає ОСОБА_3 покарання за правилами, передбаченими ст.71 КК України, приєднавши частково невідбуте покарання за попереднім вироком, виходячи із співвідношення восьми годин громадських робіт одному дню позбавлення волі відповідно до ч.1 ст.72 КК України.
Згідно вимог ст.100 КПК України речові докази: змиви з предметів, DVD-R-диски - підлягають залишенню в матеріалах кримінального провадження, мобільний телефон «Моtо 14», сорочка темно-сірого кольору у смужку білого кольору, джинсові шорти - підлягають поверненню ОСОБА_3 , грошові кошти - 5 купюр номіналом по 100 доларів США, 33 купюри номіналом по 100 гривень, 13 купюр номіналом по 500 гривень, 1 купюра номіналом 200грн., 1 купюра номіналом 50 гривень, 1 купюра номіналом 20 гривень - підлягають поверненню АТ «Київпассервіс».
Згідно вимог ст.174 КПК України арешт, накладений ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м.Києва від 31.07.2025р. на мобільний телефон «Моtо 14» з сім-карткою мобільного оператора ПрАТ «ВФ Україна», сорочку темно-сірого кольору у смужку білого кольору, джинсові шорти, грошові кошти - 5 купюр номіналом по 100 доларів США, 33 купюри номіналом по 100 гривень, 13 купюр номіналом по 500 гривень, 1 купюра номіналом 200грн., 1 купюра номіналом 50 гривень, 1 купюра номіналом 20 гривень, підлягає скасуванню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.370, 374 КПК України, суд
ОСОБА_3 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.4 ст.186 КК України та призначити йому покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді 5-ти (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст.71, 72 КК України ОСОБА_3 частково приєднати до покарання за цим вироком невідбуте покарання за вироком Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 21.06.2024р. та призначити остаточне покарання у виді 5-ти (п'яти) років 5-ти (днів) позбавлення волі.
Строк відбуття покарання ОСОБА_3 обчислювати з 27.07.2025р. з моменту затримання.
Запобіжний захід ОСОБА_3 у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишити без змін.
Речові докази: змиви з предметів, DVD-R-диски - залишити в матеріалах кримінального провадження, мобільний телефон «Моtо 14», сорочку темно-сірого кольору у смужку білого кольору, джинсові шорти - повернути ОСОБА_3 , грошові кошти - 5 купюр номіналом по 100 доларів США, 33 купюри номіналом по 100 гривень, 13 купюр номіналом по 500 гривень, 1 купюра номіналом 200грн., 1 купюра номіналом 50 гривень, 1 купюра номіналом 20 гривень - повернути АТ «Київпассервіс».
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м.Києва від 31.07.2025р. на мобільний телефон «Моtо 14» з сім-карткою мобільного оператора ПрАТ «ВФ Україна», сорочку темно-сірого кольору у смужку білого кольору, джинсові шорти, грошові кошти - 5 купюр номіналом по 100 доларів США, 33 купюри номіналом по 100 гривень, 13 купюр номіналом по 500 гривень, 1 купюра номіналом 200грн., 1 купюра номіналом 50 гривень, 1 купюра номіналом 20 гривень.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Головуючий суддя: