Справа № 580/3105/25 Суддя (судді) першої інстанції: Олексій РІДЗЕЛЬ
01 вересня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Карпушової О.В., Файдюка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Харківського національного університету Повітряних сил імені Івана Кожедуба про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківського національного університету Повітряних сил імені Івана Кожедуба в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Харківського національного університету повітряних сил ім. І. Кожедуба щодо ненарахування ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строку перерахунку та виплати індексацію грошового забезпечення за період 01.01.2016 по 31.12.2018, яка нарахована та виплачена на підставі рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.06.2022 у справі №560/2016/22;
- зобов'язати Харківський національний університет повітряних Сил ім. І. Кожедуба нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку їх виплати грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.03.2024 (по день фактичної виплати), відповідно до Закону України від 19.10.2000 №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року адміністративний позов було повернуто позивачу.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, просить скасувати оскаржувану ухвалу, а справу направити до суду першої інстанції на продовження розгляду.
За приписами ч. 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 5-7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
За наведеного, колегія суддів дійшла висновку щодо наявності підстав для розгляду справи в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, приймаючи рішення про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що позовна заява була подана із пропуском строку звернення до суду.
Так, статтями 5, 160 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси і просити про їх захист шляхом пред'явлення позову. Позов пред'являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, який має відповідати вимогам встановленим ст. 160, 161 КАС України.
Частиною 1 ст. 171 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Питання застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах про виплату компенсації втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку їх виплати було предметом розгляду Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.04.2024 у справі №560/8194/20, в якій сформульовано такі висновки:
а) у спорах цієї категорії справ суди повинні застосовувати шестимісячний строк звернення до суду з позовом, визначений частиною першою статті 122 КАС України, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів;
б) нарахування і виплата компенсації втрати частини доходів у випадку порушення строку їх виплати зокрема і пенсії, проводиться у чітко визначений Законом № 2050-ІІІ строк - у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Тому особі, права якої порушені невиконанням обов'язку нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходів у випадку порушення строків їх виплати, достовірно відомо про час та розмір виплаченої заборгованості. При цьому така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про розмір належної до виплати компенсації, порядок її нарахування і підстави виплати/невиплати;
в) з першого дня наступного місяця після отримання заборгованості з виплати пенсії за попередні періоди особа вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів і з цього дня починається перебіг шестимісячного строку звернення з позовом до суду. Звернення до суду з позовом про нарахування і виплату компенсації втрати частини доходів після закінчення цього строку є підставою, передбаченою пунктом 8 частини першої статті 240, для залишення позовної заяви без розгляду;
г) отримання листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на заяву не змінює час, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить про час, коли особа почала вчиняти активні дії щодо реалізації свого права на отримання компенсації у позасудовому чи судовому порядку. Відповідно з вказаної дати не може розпочинатись відлік строку звернення з позовом до суду.
З огляду на вказані висновки, суд вважає безпідставним посилання позивача на КЗпП України в частині обчислення строків звернення до суду з цим позовом.
Суд зазначає, що у цій справі представник позивача 24.02.2025 звернувся до відповідача із заявою щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати одноразових видів грошового забезпечення, виплачених 21.12.2022 на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.06.2022 у справі №560/2016/22.
Наведене свідчить про те, що позивач лише у лютому 2025 року виявив належну зацікавленість та вчинив активні дії щодо отримання компенсації за втрату частини пенсії у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, що відбулось 21.12.2022.
З огляду на наведені вище висновки, суд дійшов висновку, що отримання позивачем листа відповідача від 03.03.2025 у відповідь на його заяву від 24.02.2025 не може змінювати момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, з якого він почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата прямо не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти більш ніж через 2 роки після отримання індексації грошового забезпечення, виплаченої з порушенням строків.
Отже, на переконання суду, позивач пропустив строк звернення в суд з даним позовом в частині нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої 21.12.2022 на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.06.2022 у справі №560/2016/22.
Стосовно посилання на перебування позивача на військовій службі з 23 жовтня 2014 року, що на його думку є поважною причиною звернення в суд з цим позовом, суд зазначає таке.
Так, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 29 листопада 2024 року у справі №120/359/24 сформувала правовий висновок, що проходження особою військової служби, призваною по мобілізації у Збройні Сили України, може бути підставою для поновлення строку звернення до суду з кількох причин, пов'язаних із особливим статусом військовослужбовців та характером їхньої служби:
- обмеження доступу до правової допомоги: під час служби військовослужбовці можуть перебувати у віддалених, в тому числі й небезпечних місцях, де відсутній доступ до адвокатів чи інших правових ресурсів, що обмежує можливість своєчасного звернення до суду;
- виконання обов'язків служби: військовослужбовці, особливо в умовах воєнного стану, часто перебувають у стані, коли фізично або психологічно неможливо займатися приватними справами, зокрема ініціювати судові спори;
- фактор часу: участь військовослужбовця у довготривалих операціях, навчаннях або відрядженнях може унеможливити дотримання, визначеного процесуальним законом, строку для звернення до суду.
- повага до особливого статусу військовослужбовців: враховуючи виконання військовослужбовцями важливої функції із захисту держави, законодавство та судова практика мають враховувати обставини, пов'язані з проходженням військової служби, як вагому підставу для поновлення строку;
- обов'язок держави забезпечувати реалізацію принципу рівного доступу до правосуддя: проходження військової служби може суттєво ускладнити реалізацію особами цього права, а отже, з метою належного забезпечення зазначеного принципу, може визнаватися об'єктивною причиною пропуску процесуального строку.
Оцінюючи підстави пропуску позивача строку звернення, суд встановив, що відповідно до послужного списку позивача, він проходив військову службу:
з 23.10.2014 до 01.08.2015 - водій-оператор технічного відділення технічного взводу аеродромно-технічної роти батальйону забезпечення (Державний науково-випробувальний центр ЗС України м. Чернігів)
з 01.08.2015 до 26.06.2020 - курсант Харківського національного університету Повітряних Сил ім. І. Кожедуба м. Харків;
з 26.06.2020 до 25.11.2022 - старший авіаційний технік інженерно-авіаційної служби авіаційної ескадрильї військової частина НОМЕР_1 (військова частина НОМЕР_1 АДРЕСА_1 );
з 25.11.2022 до 24.04.2024 - старший авіаційний технік інженерно-авіаційної служби змішаного авіаційного загону ІНФОРМАЦІЯ_1 комплекс військової частини НОМЕР_2 АДРЕСА_2 );
з 24.04.2024 по т.ч. - начальник групи підготовки випробувань на регламенту літаків і вертольотів інженерно-авіаційної служби змішаного авіаційного загону Льотно-випробувального комплексу (Льотно-випробувальний комплекс військової частини НОМЕР_2 АДРЕСА_2 ).
Таким чином, у період виплати позивачу коштів на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.06.2022 у справі №560/2016/22, а саме - 21.12.2022, позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .
Суд зазначає, що військова частина НОМЕР_2 є Державним науково-дослідним інститутом випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки з дислокацією у м. Черкаси.
При цьому, суду не надано жодних доказів: участі позивача у бойових діях; перебування його у віддалених, в тому числі й небезпечних місцях; участі у довготривалих операціях, навчаннях або відрядженнях, - що відповідно до висновків колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 29 листопада 2024 року у справі №120/359/24 може бути підставою для поновлення строку звернення до суду.
Крім того, відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 29 вересня 2022 року у справі №500/1912/22 сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду саме позивачем у встановлені строки у зв'язку із запровадженням такого, не може безумовно вважатися поважною причиною для поновлення цих строків.
Суд також враховує, що перебуваючи на військовій службі та під час воєнного стану позивачем ініційовано судовий спір щодо виплати йому індексації грошового забезпечення, за наслідками якого ухвалено рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.06.2022 у справі №560/2016/22.
Вказане свідчить про наявність у позивача можливості звернення до суду за захистом своїх прав за обставин проходження військової служби під час дії воєнного стану.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25.01.2000, пункт 33).
Як було підкреслено вище, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
За загальним правилом, поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.
Водночас, позивачем не було наведено жодних обґрунтованих причин і не подано доказів, які б підтверджували реальну відсутність у нього можливості підготувати та подати позовну заяву у строк, встановлений Законом.
Вказане в сукупності дає підстави стверджувати про відсутність обставин, які б об'єктивно унеможливили звернення позивача чи його представника до суду за захистом прав протягом визначеного законом строку.
Оскільки судом не встановлено фактичних обставин, які б свідчили про дійсні істотні перешкоди чи труднощі для своєчасного звернення позивача до суду за захистом своїх прав, суд фактично позбавлений правових підстав для визнання поважними вказаних позивачем причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постанові від 10.10.2024 по справі №200/5937/23.
Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
З наведених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про повернення позовної заяви.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.
За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України.
Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев
cуддя О.В.Карпушова
суддя В.В.Файдюк