Справа № 580/2924/25 Суддя (судді) першої інстанції: Каліновська А.В.
01 вересня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Грибан І.О.
судді: Василенко Я.М.
Кузьмишина О.М.
за участі:
секретар с/з Кващук Т.А.
пр-к відповідача Диптан Ю.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати наказ Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області №86-к від 10.04.2023, яким вирішено звільнити ОСОБА_1 18 квітня 2023 року у зв'язку зі скороченням чисельності і штату працівників на підставі п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України;
- поновити ОСОБА_1 в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Черкаській області на рівнозначній посаді;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу, а саме з 19.04.2023 по дату поновлення позивача на посаді виходячи з розрахунку 534,14 грн середньоденної заробітної плати позивача.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 23 травня 2025 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з ухваленим судовим рішенням, позивач звернулася з апеляційною скаргою та посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а також неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати зазначене рішення та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити вимоги адміністративного позову у повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на те, що звільнення працівників у зв'язку із скороченням усієї чисельності та усього штату грубо порушує трудові права працівників, передбачені ст. 42 Кодексу законів про працю України (надалі КЗпП України), щодо надання переважного права на залишення на роботі працівників. Наразі, ані Пенсійним фондом України, ані будь-яким його територіальним органом Пенсійного фонду України, як правонаступниками, визначеними Законом, не вчинено жодних заходів (дій) по продовженню дії трудових договорів з працівниками припиненого УВД ФССУ у Черкаській області, як того передбачає законодавство. Вважає, що під час її звільненні з посади на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, відповідачем не дотримано вимог ст. 49 - 2 вказаного Кодексу, зокрема, у межах строку попередження про наступне вивільнення не запропоновано позивачу усі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві правонаступнику.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, а також витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, які надійшли 02 липня 2024 року.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2025 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 27 серпня 2025 року.
Зважаючи на перебування судді-члена колегії Василенка Я.М. на засіданні Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, адміністративну справу № 580/2924/25 знято з розгляду.
27 серпня 2025 року повісткою-повідомленням Шостого апеляційного адміністративного суду призначено до розгляду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 травня 2025 року у відкритому судовому засіданні 01 вересня 2025 року.
Також, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року задоволено клопотання представника Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, призначено судове засідання на 01 вересня 2025 року о 11:50 у справі №580/2924/25 в режимі відеоконференції через систему програмного забезпечення «EasyCon».
01 вересня 2025 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від представника позивача - Тоботи Ю.С. надійшла заява про розгляд справи без участі скаржника та його представника.
У судове засідання позивач не з'явився та явку уповноваженого представника до суду не забезпечив. Про дату, час та місце апеляційного розгляду справи був повідомлений належним чином.
Представник відповідача, яка брала участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення «EasyCon», проти апеляційної скарги заперечувала та підтримала викладені у відзиві обставини, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Керуючись приписами ч. 2 ст. 313 КАС України, суд протокольною ухвалою вирішив здійснити апеляційний розгляд справи за даною явкою.
Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, що з 01.01.2023 набрав чинності Закон України від 21.09.2022 № 2620-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 2620), яким Закон України від 23.09.1999 №1105- XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №1105) викладено в новій редакції.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області було надіслано 09 грудня 2022 року лист начальникові Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області, де вказано, що в Головному управлінні введено 38 нових посад державної служби для виконання функцій з питань соціального страхування. Тестування буде розпочато 25 грудня 2022 року, у період з 12 грудня 2022 року по 22 грудня 2022 року буде проведено співбесіди з кандидатами на посади.
Наказом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України №54-090 від 16.01.2023 «Про скорочення чисельності та штату працівників Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та працівників управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України», на виконання пункту 2 розділу VII Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та постанови КМУ від 27 грудня 2022 року №1442 «Питання припинення Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України», керуючись ч. 4 ст. 105 ЦК України, ст.ст. 49-2, 49-4 КЗпП України та ст. 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» наказано:
- скоротити увесь штат та усю чисельність працівників, визначених штатними розписами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в областях та м.Києві, з 18.04.2023;
- комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України, з дотриманням вимог статті 49-4 КЗпП України, ст. 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», положень Колективного договору, укладеного між виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування України та Професійною спілкою працівників виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України 29.10.2020, повідомити Професійну спілку працівників виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України щодо прийнятого рішення про масове вивільнення працівників виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в областях та м. Києві та провести відповідні консультації.
Відповідно до попередження про наступне звільнення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області від 17.01.2023 №09-09-100 вбачається, що згідно наказу комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України №9-ОД від 16.01.2023 «Про скорочення чисельності та штату працівників Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та працівників управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України» та відповідних наказів управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області №9 від 16.01.2023 «Про попередження працівників управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області про наступне їх вивільнення», №10 від 16.01.2023 «Про скорочення чисельності та штату працівників відділень управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області» скорочується увесь штат та уся чисельність працівників, визначених штатними розписами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в областях та м. Києві. Починаючи з 18.04.2023 посада, яку обіймала позивач буде скорочена та остання попереджена про майбутнє звільнення із займаної посади 18.04.2023 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Додатково роз'яснено, що оскільки скороченню підлягає весь штат та чисельність працівників виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та його управлінь, інша робота у виконавчій дирекції Фонду соціального страхування України не пропонується. Згідно норм діючого законодавства України та роз'яснення Міністерства Економіки України №4706-05/1622-03 від 13.01.2023, повідомляємо, що ні законодавством, що регулює порядок призначення на посади державної служби, не передбачено можливості переведення працівника, який працює за трудовим договором, на посаду державної служби до органу, приєднання до якого здійснюється внаслідок реорганізації. Вказане попередження позивач отримав 18.01.2023.
Наказом управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області №85-к від 10.04.2023 позивача звільнено із займаної посади з 18.04.2023 у відповідності до п. 1 ст. 40 КЗпП України.
Вважаючи протиправним наказ про звільнення, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача відбулося правомірно, а переведення до ГУ ПФУ в Черкаській області є неможливим, оскільки набуття статусу державного службовця не може відбуватися при переведенні на іншу посаду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, статтею 43 Конституції України зокрема передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007, визначає, що кожна людина повинна мати можливість заробляти собі на життя професією, яку вона вільно обирає (пункт 1 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на працю як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
01.01.2023 набрав чинності Закон України від 21.09.2022 № 2620-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №2620), яким Закон України від 23.09.1999 № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №1105) викладено в новій редакції.
Пунктом 2 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1105 (в редакції Закону № 2620, що діє з 01.01.2023) передбачено припинити Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 1 січня 2023 року. Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень. Кабінету Міністрів України у встановленому порядку вжити заходів, що випливають із цього Закону.
Таким чином, законодавцем в особі Верховної Ради України ухвалено рішення про припинення ФСС України, а тому, як наслідок, виникли законні підстави для проведення заходів з реорганізації ФСС України.
Головою комісії з реорганізації ФСС України 16.01.2023 видано наказ № 9-ОД «Про скорочення чисельності та штату працівників виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та працівників управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України», п. 1 якого передбачено скоротити штат та усю чисельність працівників, визначених штатними розписами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в областях та м. Києві, з 18.04.2023.
На виконання п. 2 Розділу VII Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2022 № 1442 «Питання припинення Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України», на підставі наказу комісії з реорганізації ФСС України №9-ОД від 16.01.2023 «Про скорочення чисельності та штату працівників Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та працівників управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України», керуючись ч. 4 Цивільного кодексу України, ст. ст. 49-2, 49-4 КЗпП України, ст. 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», головою комісії з реорганізації УВД ФССУ у Черкаській області видано відповідний наказ Про скорочення чисельності та штату працівників відділень.
Правові засади i гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної i творчої праці визначає КЗпП України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у визначених випадках, зокрема, змін в організації виробництва i праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства a6o перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності a6o штату працівників (цієї статті).
Розірвання трудового договору за зазначеною підставою відбувається в разі реорганізації підприємства (через злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення), зміни його власника, ухвалення власником або уповноваженим ним органом рішення про скорочення чисельності або штату у зв'язку з перепрофілюванням, а також з інших причин, які супроводжуються змінами у складі працівників за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професією.
Згідно з ч. 2 ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті (зокрема у разі ліквідації, реорганізації), допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Також ст. 40 КЗпП України визначено, що особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої i третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.
Однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.
Верховний Суд в постанові від 05.10.2020 у справі № 451/1028/18 зазначив, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з'ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва i праці, скорочення чисельності a6o штату працівників, чи додержано власником a6o уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу a6o що власник, a6o уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так i від характеру його порушення, невизнання aбo оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання aбo оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Власник вважається таким, що належно виконав вимоги ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
Як підтверджено матеріалами справи, що позивач отримала попередження за підписом голови комісії з реорганізації УВД ФССУ у Черкаській області О. Філоненко про наступне звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України, яке відбудеться 18.04.2023. В попередженні зазначено, що оскільки скороченню підлягає весь штат та чисельність виконавчої дирекції, то інша робота не пропонується.
10.04.2023 УВД ФССУ у Черкаській області видано наказ № 86-к «Про звільнення ОСОБА_1 , яким звільнено позивача з посади головного спеціаліста страхових виплат та матеріального забезпечення Смілянського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області з 18.04.2023.
Відтак, УВД ФССУ у Черкаській області були виконані вимоги ст. 40, 49-2 КЗпП України.
Розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ч.1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.
Відповідно до ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) a6o ліквідації.
У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Частиною п'ятою цієї статті визначено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Згідно із ч. 3 ст. 105 Цивільного кодексу України учасники юридичної особи, суд a6o орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії a6o ліквідатора та встановлюють порядок i строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2022 № 1442 «Питання припинення Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України» (далі- Постанова № 1442), зокрема: утворено комісію з реорганізації ФСС України та комісію з реорганізації управлінь виконавчої дирекції ФСС України (далі управління ВД ФСС України), установлено, що до голови комісії з реорганізації Фонду та голів комісій з реорганізації управлінь ВД ФСС України переходять повноваження щодо управління справами Фонду та управлінь ВД ФСС України на період до завершення ix реорганізації зобов'язано голову комісії з реорганізації Фонду та голів комісій з реорганізації управлінь ВД ФСС України здійснити заходи з припинення Фонду та управлінь ВД ФСС України у чотиримісячний строк з дня набрання чинності Законом № 2620.
Наказом Голови комісії з реорганізації від 16.01.2023 № 9-ОД «Про скорочення чисельності та штату працівників виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та працівників управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України» скорочено увесь штат та усю чисельність працівників, визначених штатними розписами виконавчої дирекції ФСС України та управлінь виконавчої дирекції ФСС України в областях та м. Києві з 18.04.2023.
Відповідно до пункту 1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління ПФ України від 22.12.2014 № 28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за № 40/26485 (із змінами, внесеними постановою правління Пенсійного фонду України від 21.12.2022 № 28-2, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 20.01.2023 за № 124/39180) (далі - Положення № 28-2), Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головне управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Фонд).
Головні управління Фонду підпорядковуються Фонду та разом з управліннями Фонду в районах, містах, районах у містах, а також об'єднаними управліннями (далі - управління Фонду) утворюють систему територіальних органів Фонду.
Пунктом 12 Положення № 28-2 визначено, що управління є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс та кошторис видатків, рахунки в органах Казначейства та уповноважених банках, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.
Відповідно до підпункту 6 пункт 10 Положення № 25-2 начальник Головного управління призначає на посади та звільняє з посад керівників самостійних структурних підрозділів головного управління Фонду, інших державних службовців та працівників головного управління Фонду, присвоює їм ранги державних службовців, приймає рішення щодо ix заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до підпункту 7 пункту 11 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280 (далі - Положення № 280), Голова правління Пенсійного фонду України призначає на посади та звільняє з посад за погодженням з Міністром соціальної політики лише керівників та заступників керівників територіальних органів Пенсійного фонду України відповідно до законодавства про державну службу.
Таким чином, ПФ України не є суб'єктом призначення державних службовців головних управлінь Фонду.
Колегія суддів зазначає, що згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Черкаській області припинено 03.03.2023 (номер запису № 1000261120045017566, підстава - рішення щодо реорганізації), правонаступник - Пенсійний фонд України.
Отже, правонаступником УВД ФССУ у Черкаській області є саме ПФ України, а не ГУ ПФУ в Черкаській області.
Доводи апелянта про те, що ГУ ПФУ в Черкаській області є правонаступником УВД ФССУ у Черкаській області є хибними, оскільки не відповідають відомостям, розміщеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
А тому, доводи апелянта про те, що обов'язком правонаступника роботодавця, яким є у дійсності ПФ України, є запропонувати вакантні посади в ГУ ПФУ в Черкаській області колегія суддів вважає помилковими.
Також колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно звернув увагу, що часткове правонаступництво, зокрема публічне правонаступництво, є окремим, особливим видом правонаступництва, під яким розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов'язків одного суб'єкта права іншому.
Верховний Суд у постанові від 11.02.2021 у справі № 826/9815/18 виходив із специфіки публічно-правових відносин, а саме тієї обставини, що повноваження відповідних державних органів не є статичними i можуть передаватись від одного органу до іншого у випадку зміни законодавства. Суд наголосив, що такий перехід може не збігатися у часі з юридичним припиненням суб'єкта владних повноважень унаслідок реорганізації чи ліквідації.
Внаслідок передачі ПФ України та його територіальним органам функцій ФСС України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та ix відділень з 01.01.2023 виникло публічне правонаступництво, тобто передання адміністративної компетенції одного суб'єкта владних повноважень до іншого внаслідок припинення виконання першим суб'єктом покладеної на нього функції. За часткового правонаступництва від одного до іншого суб'єкта переходять лише окремі права i обов'язки.
При цьому, повне (універсальне) правонаступництво передбачає перехід до правонаступника ycix прав i обов'язків (у тому числі майнових) того суб'єкта, якому вони належали раніше. Це має місце, зокрема, у разі припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення). Підстави для повного (універсального) правонаступництва виникають з моменту державної реєстрації припинення юридичної особи, що реорганізується.
Разом з цим, колегія суддів зазначає, що позивач працювала на посаді головного спеціаліста страхових виплат та матеріального забезпечення Смілянського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області
Згідно пункту 1 Положення № 280, ПФ України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується i координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 1105 правовий статус, порядок утворення та діяльності уповноваженого органу управління визначаються відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У період до перетворення Пенсійного фонду в неприбуткову самоврядну організацію відповідно до пункту 12 розділу XV Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058) Пенсійний фонд функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону (крім норм, зазначених в абзаці шостому пункту 1 цього розділу) та Положення про Пенсійний фонд України.
ПФ України є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Казначейства та уповноважених банках (п. 14 Положення № 280).
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону №1105 (у редакції з 01.01.2023) уповноваженим органом управління в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку (далі - уповноважений орган управління) є Пенсійний фонд України.
Правові основи організації та діяльності ПФ України визначаються, зокрема, Законом України № 1058, Положенням № 280.
Згідно із пунктом 12 розділу Прикінцеві положення Закону № 1058 на працівників Пенсійного фонду та його територіальних органів, які здійснюють повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань i функцій Пенсійного фонду, поширюється дія Закону України «Про державну службу».
Відповідно до пункту 14 Положення № 280 гранична чисельність державних службовців та працівників ПФ України затверджується Кабінетом Міністрів України.
Посилання позивача на п. 17 ч. 1 ст. 61 Закону № 1058 щодо повноважень правління ПФ України не ґрунтуються на законодавстві, оскільки зазначена норма не набрала чинності. Відповідно до абз. 6 п. 1 розд. XV Прикінцеві положення ст. 61 Закону №1058 набирає чинності після перетворення ПФ України у неприбуткову самоврядну організацію.
Згідно з ч. 4 ст. 20 Закону України від 17.03.2011 № 3166-VI «Про центральні органи виконавчої влади» державні службовці апарату центрального органу виконавчої влади призначаються на посади та звільняються з посад керівником центрального органу виконавчої влади в порядку, передбаченому законодавством про державну службу (якщо інше не передбачено законом).
Відповідно до додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.2014 № 85 (зі змінами) гранична чисельність працівників апарату ПФ України становить 302 працівника, у тому числі державних службовців - 302.
Отже, штат працівників апарату ПФ України складають посади державної служби, умови призначення (переведення, звільнення) на які визначаються Законом України від 10.12.2015 № 889VIII «Про державну службу» (далі - Закон № 889).
Згідно з додатком 2 до постанови правління ФСС України від 18.11.2021 № 35 «Про внесення змін до структури органів Фонду соціального страхування України та граничної чисельності працівників Фонду соціального страхування України» гранична чисельність працівників ФСС України становила 4829 осіб. Посади працівників ФСС України на відміну від працівників ПФ України не належать до посад державної служби. На зазначених працівників поширюється законодавство про працю.
Обов'язок щодо застосування норм спеціального законодавства був неодноразово предметом розгляду у Верховному Суді. Зокрема, Верховний Суд в постанові від 29.03.2023 у справі № 380/6745/21 зазначив, що за загальним правилом, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.
Відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби регулює Закон № 889. Цим Законом визначено принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави i суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом (ч. 3 ст. 5 Закону № 889).
Відповідно до частин першої та другої ст. 21 Закону № 889 вступ на державну службу здійснюється шляхом призначення громадянина України на посаду державної служби за результатами конкурсу. Прийняття громадян України на посади державної служби без проведення конкурсу забороняється, крім випадків, передбачених цим Законом.
Прийнявши рішення про припинення ФСС України, законодавець не передбачив спеціального механізму переведення працівників ФСС України, на яких поширюється законодавство про працю, на посади державної служби у Фонді чи його територіальних управліннях.
В силу положень пунктів 1 i 2 частини першої статті 41 Закону № 889 без обов'язкового проведення конкурсу переведений може бути лише державний службовець: на іншу рівнозначну a6o нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби a6o суб'єкта призначення; на рівнозначну a6o нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням суб'єкта призначення a6o керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та cy6єкта призначення a6o керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.
Поняття рівнозначна посада закріплено на законодавчому рівні та визначено у п. 6 ч. 1 ст.2 Закону № 889, згідно якого, це посада державної служби, що належить до однієї підкатегорії посад державної служби з урахуванням рівнів державних органів.
Відповідно до ст. 51 цього Закону № 889 посади державної служби з метою встановлення розмірів посадових окладів поділяються на такі групи оплати праці: до групи 1 належать посади керівників державних органів i прирівняні до них посади; до групи 2 належать посади перших заступників керівників державних органів i прирівняні до них посади; до групи 3 належать посади заступників керівників державних органів i прирівняні до них посади; до групи 4 належать посади керівників самостійних структурних підрозділів державних органів i прирівняні до них посади; до групи 5 належать посади заступників керівників самостійних структурних підрозділів державних органів i прирівняні до них посади; до групи 6 належать посади керівників підрозділів у складі самостійних структурних підрозділів державних органів, ix заступників i прирівняні до них посади; до групи 7 належать посади головних спеціалістів державних органів i прирівняні до них посади; до групи 8 належать посади провідних спеціалістів державних органів i прирівняні до них посади; до групи 9 належать посади спеціалістів державних органів i прирівняні до них посади.
Прирівняння посад державної служби проводиться Кабінетом Міністрів України під час затвердження схеми посадових окладів на посадах державної служби за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері трудових відносин, погодженим із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
Отже, саме Закон № 889 визначає поняття рівнозначної посади, як посади державної служби, що належать до однієї групи оплати праці з урахуванням юрисдикції державного органу.
Натомість, КЗпП України такого поняття як рівнозначна посада не містить.
Розмежування сфер застосування принципів та норм публічного i приватного права є одним із ключових принципів, який реалізовано шляхом регламентування Законом «Про державну службу» уcix питань вступу, проходження та припинення державної служби (зокрема, оформлення прийняття на службу та звільнення, надання відпусток, встановлення соціальних гарантій тощо).
Необхідність розрізнення у законі проходження державної служби та звичайної трудової діяльності зумовлена тим, що державні службовці, виконуючи завдання i функцій держави, мають особливий статус, забезпечують права та свободи громадян, захист публічного інтересу.
Крім цього, на державного службовця поширюються обмеження запроваджені для уникнення конфлікту інтересів, суміщення державної служби з іншими видами діяльності.
Таким чином, чинним законодавством України не передбачено переведення працівника, посада якого скорочується та на якого поширюється дія загальних норм трудового права, на посаду державної служби, на які поширюється дія спеціальних норм права.
За таких умов, переведення працівників ФСС України на посади державної служби у Фонді чи його територіальних управліннях суперечить Закону № 889.
Колегія суддів також вважає хибним посилання апелянта на можливість переведення її на рівнозначну посаду до ГУ ПФУ в Черкаській області з огляду на приписи ч. 5 ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України від 12.05.2015 № 389-VІІІ «Про правовий режим воєнного стану» у період дії воєнного стану особи призначаються на посади державної служби, посади в органах місцевого самоврядування, посади керівників суб'єктів господарювання державного сектору економіки, комунальних підприємств, установ, організацій керівником державної служби або суб'єктом призначення, сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради, начальником відповідної військової адміністрації без конкурсного відбору, обов'язковість яких передбачена законом, на підставі поданої заяви, заповненої особової карта встановленого зразка та документів, що підтверджують наявність у таких оси громадянства України, освіти та досвіду роботи згідно з вимогами законодавстві встановленими щодо відповідних посад. Державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування, призначені відповідно до абзацу першого цієї частини, не можуть бути переведені на інші посади державної служби або посади в органах місцевого самоврядування.
Відповідно до абз. 2 ст. 7 Закону № 389 після припинення чи скасування воєнного стану, але не пізніше шести місяців з дня його припинення чи скасування, на посади державної служби, посади в органах місцевого самоврядування, посади керівників суб'єктів господарювання державного сектору економіки, посади керівників комунальних підприємств, установ, організацій, на які особи призначені відповідно до абзацу першого частини п'ятої цієї статті, оголошується конкурс. Граничний строк перебування особи на посаді, на яку її призначено відповідно до абзацу першого частини п'ятої цієї статті, становить 12 місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану.
Колегія суддів зазначає, що вказана норма передбачає саме призначення на посаду державної служби, яке, відповідно до абз. 2 ст. 7 Закону № 389 є строковим. Зазначена норма не врегульовує умови та порядок переведення працівників підприємств (установ, організацій), що ліквідуються (припиняються) на посади державної служби.
Під час судового розгляду встановлено, що позивач не подавала до ГУ ПФУ в Сумській області заяви та необхідних документів для вирішення питання про призначення її на вакантні посади.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про правомірність висновків суду першої інстанції щодо відсутності підстав для скасування спірного рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста страхових виплат та матеріального забезпечення Смілянського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області та поновлення її на рівнозначній посаді в ГУ ПФУ в Черкаській області.
Оскільки позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимог про поновлення на роботі, то вони не підлягають до задоволення.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення законодавства, що регулює спірні правовідносини, дослідивши фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що суд дійшов правильних юридичних висновків щодо фактичних обставин справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи висновків суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Головуючий суддя І.О. Грибан
Судді: Я.М. Василенко
О.М. Кузьмишина
(повний текст постанови складено 01.09.2025р.)