Справа № 640/6313/21 Суддя (судді) першої інстанції: Логойда Т.В.
01 вересня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Карпушової О.В., Файдюка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 19.05.2020 року № 0183072-3314-2652, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості» за 2019 рік.
На виконання положень Закону України від 13 грудня 2022 року № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16 вересня 2024 року № 399 цю справу передано на розгляд до Донецького окружного адміністративного суду.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року адміністративний позов задоволено частково, а саме визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 19.05.2020 року № 0183072-3314-2652 в частині визначення податкового зобов'язання в сумі 26 534,02 грн. В решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 є власником, зокрема, нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1271,70 кв.м.
Відповідно до пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 Податкового кодексу України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Рішенням Київської міської ради від 23.06.2011 року № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві» (в редакції, яка була чинною та підлягала застосуванню щодо 2019 року), затверджено Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в м. Києві, яке є додатком 1 до цього рішення, з таблицею №1 «Ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» до додатка 1 до цього рішення.
Відповідно до таблиці №1 до зазначеного Положення з 01 січня по 31 грудня 2019 року ставка податку щодо об'єктів нерухомості у вигляді нежитлового приміщення для фізичних осіб становить 1,5 відсотки на 1 кв.м бази оподаткування.
Розрахунок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2019 рік на нежитлове приміщення, яке належить ОСОБА_1 наступний:
4 173 грн. х 1,5% х 1271,7 кв.м.= 79 602,06 грн. де:
4 173 грн. - розмір мінімальної заробітної плати станом на 1 січня 2019 року;
1,5% - ставка податку за 1 кв. метр нежитлового приміщення для фізичних осіб у м. Києві;
1 271,7 кв.м - загальна площа нежитлового приміщення, що належить позивачу.
Тому на виконання вимог ст.ст. 54 та 266 Податкового кодексу України на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно податковим повідомленням-рішення форми «Ф» від 19.05.2020 року № 0183072-3314-2652 позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості» за 2019 рік у розмірі 79 602,06 грн.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, вважаючи його протиправним та таким, що порушує законні права та інтереси, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Податковим обов'язком є обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 вказаного Кодексу).
Питання податку на майно врегульовано розд. ХІІ Податкового кодексу України (ст.ст. 165 - 289 Кодексу).
Питання податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, врегульовано ст. 266 вказаного Кодексу.
Відповідно до п.п. 266.1.1 та 266.2.1 ст. 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Підпунктами 266.3.1 та 266.3.2 п.266.3 ст. 266 вказаного Кодексу визначено, що базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Відповідно до пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 вказаного Кодексу ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Пунктом 266.7 ст. 266 вказаного Кодексу встановлено порядок обчислення суми податку.
Згідно з пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 вказаного Кодексу обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Згідно з пп. 54.3.3 п. 54.3 ст.54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Відповідно до пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 вказаного Кодексу податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Згідно з пп. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266.10 вказаного Кодексу податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується, зокрема фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Як було встановлено вище, відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 на праві приватної власності належить об'єкт нежитлової нерухомості - нежитлове приміщення загальною площею 1271,70 кв.м, що розташовано за адресою: АДРЕСА_1 .
Право власності на вказане нерухоме майно позивачем набуто 29.07.2016 року та зареєстровано у встановленому порядку, що підтверджується відповідним витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 13.05.2021 року.
Судом також встановлено, що з метою уніфікації об'єктів нерухомості Державним комітетом України та стандартизації метрології та сертифікації розроблено та наказом від 17.08.2000 року № 507 затверджено Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 (далі - Класифікатор), який містить Методику класифікації будівель за головною класифікаційною ознакою.
Визначення належності будівлі до того чи іншого класу будівель проводиться на підставі документів, що підтверджують їх право власності з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення такого об'єкта нерухомості, згідно з Класифікатором.
Отже, для правильної класифікації об'єктів нерухомості, що належать особі на праві власності, така особа має право звернутися до органу, який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, для отримання висновку щодо класифікації приналежних йому об'єктів нерухомості.
Державне підприємство «Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем у будівництві» - є розробником Класифікатора, уповноважене в установленому порядку надавати роз'яснення щодо його положень та на ведення Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, а також уповноважене надавати експертні висновки за зверненням власників відповідних об'єктів житлової та нежитлової нерухомості щодо вірності класифікації об'єктів нерухомості, які належать їм на праві власності.
Згідно з експертним висновком від 31.05.2021 року АСІ № 21115101, що складений Державним підприємством «Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем у будівництві» з додатком № 1 до нього, об'єкт нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000 відноситься до коду ДКБС 1220.9, назва об'єкта нерухомості - нежитлове приміщення 1271,70 кв.м, функціональне призначення - офісні приміщення.
Судом також встановлено, що рішенням Київської міської ради від 23.06.2011 року № 242/5629 встановлені, зокрема ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в м. Києві.
Так, рішенням Київської міської ради від 23.06.2011 року № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві» (в редакції, яка була чинною та підлягала застосуванню щодо 2019 року), затверджено Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в м. Києві, яке є додатком 1 до цього рішення, з Таблицею №1 «Ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» до додатка 1 до цього рішення.
В Таблиці №1 до зазначеного Положення з 01 січня по 31 грудня 2019 року встановлені ставки податку щодо об'єктів нерухомості у вигляді нежитлових будівель (загальний код 12) в залежності від підкодів та найменувань класифікації будівель та споруд.
Так, згідно з цією Таблицею щодо підкоду 1220.9 «Будівлі для конторських та адміністративних цілей інші» коду 122 «Будівлі офісні» загального коду 12 «Нежитлові будівлі» встановлено ставку податку 1% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр.
Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 4 173 грн.
Тобто, ставка податку на нежитлову нерухомість підкоду 1220.9 «Будівлі для конторських та адміністративних цілей інші» коду 122 «Будівлі офісні» загального коду 12 «Нежитлові будівлі» на території м. Києва в грошовому виразі становила: 4 173 грн x 1 % = 41,73 грн. за 1 кв. метр.
Таким чином, розрахунок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2019 рік на нежитлове приміщення, яке належить позивачу, мав бути здійснений наступним чином:
4 173 грн. х 1 % х 1271,7 кв.м = 53 068,04 грн. де:
4 173 грн. - розмір мінімальної заробітної плати станом на 1 січня 2019 року;
1% - ставка податку за 1 кв. метр нежитлового приміщення (підкоду 1220.9 «Будівлі для конторських та адміністративних цілей інші» коду 122 «Будівлі офісні» загального коду 12 «Нежитлові будівлі») для фізичних осіб у м. Києві;
1 271,70 кв.м - загальна площа нежитлового приміщення, що належить позивачу.
За наведеного, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що підлягав сплаті позивачем як фізичною особою, яка є власником спірного об'єкту нежитлової нерухомості, за 2019 рік становив 53 068,04 грн., а не 79 602,06 грн., як помилково порахував контролюючий орган.
Беручи до уваги вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем помилково застосовані наведені норми Податкового кодексу України, що в свою чергу призвело до завищення позивачу суми податкового зобов'язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а тому оскаржене податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню в частині завищення на суму 26 534,02 грн. (79 602,06 грн. - 53 068,04 грн. = 26 534,02 грн.).
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.
За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев
cуддя О.В.Карпушова
суддя В.В.Файдюк