Справа № 580/9765/24 Суддя (судді) першої інстанції: Бабич А.М.
01 вересня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий суддя Грибан І.О.
судді: Ключкович В.Ю.
Кузьмишина О.М.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій і зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, у якому просила суд:
- визнати протиправними дій щодо не нарахування та не виплати з 01.07.2021 пенсії згідно з вимогами рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021, відповідно до ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України від 06.06.1996 №230/96-ВР «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок основної пенсії позивачки за період з 01.07.2021 відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021, ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України від 06.06.1996 №230/96-ВР «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок основної пенсії позивачки за період з 01.07.2021 відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021, ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України від 06.06.1996 №230/96-ВР «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та виплачувати їй основну пенсію у розмірі не менше 6 мінімальних пенсій за віком.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року суд прийняв до розгляду та відкрив провадження в частині позовних вимог про:
- визнання протиправними дій щодо не нарахування та не виплати пенсії з 24.03.2024 згідно з вимогами рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021, відповідно до ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України від 06.06.1996 №230/96-ВР «Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язання відповідача здійснити перерахунок основної пенсії позивачки за період з 24.03.2024 відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021, ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції вказаного вище Закону №230/96-ВР у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум, виплачувати їй основну пенсію у розмірі не менше 6 мінімальних пенсій за віком.
В іншій частині позовних вимог позовна заява була повернута.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, оформлену листом від 12.09.2024, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію відповідно до статті 54 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України від 06.06.96 №230/96-ВР, у розмірі шести мінімальних пенсій за віком, визначених Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», з 24.03.2024;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії, передбачену статтею 54 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України від 06.06.96 №230/96-ВР «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі шести мінімальних пенсій за віком, визначених Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», щомісячно з урахуванням раніше виплачених коштів з 24.03.2024;
- у задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду сторони подали апеляційні скарги.
Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Відповідач в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Апелянт наголошує, що судом безпідставно застосовано до спірних правовідносин норми ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції до 01.01.2015, оскільки такі по-іншому врегульовані прийнятим на виконання рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021 Законом №1584-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо підвищення рівня пенсійного забезпечення окремих категорій осіб».
Окремо апелянт звертає увагу на залишенні поза увагою судом першої інстанції рішення Конституційного Суду України від 03.04.2024 №4-р(І)/2024, яким встановлено відтермінування втрати чинності частини третьої статті 54 Закону № 796-XII до завершення воєнного стану.
Крім того, на думку апелянта, лист Головного управління є роз'яснювальним листом, направленим позивачу відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян», і не підпадає під ознаки акту (рішення) суб'єкта владних повноважень, а тому не є підставою публічно - правового спору в розумінні статті 4 КАС України.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, а також витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому вона просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Відповідно до статті 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачка безстроково є особою з інвалідністю 3 групи та має право на пільги та компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Позивачці призначена пенсія по інвалідності 3 групи.
Позивачка подала відповідачу заяву від 07.08.2024, в якій просила здійснити перерахунок основної пенсії, яка має становити 6 мінімальних пенсій за віком, згідно з постановою Верховного Суду від 17.04.2024 у справі №460/20412/23, що є аналогічною справою за своїми фактичними обставинами.
Відповідач листом від 12.09.2024 повідомив, що чинним законодавством не передбачено виплату пенсій для осіб з інвалідністю, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою відповідно до Закону № 796-XII, зокрема, за ІІІ групою інвалідності у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком. Отже, відсутні підстави для задоволення заяви.
Не погоджуючись з відмовою відповідача у нарахуванні та виплаті пенсії у розмірі 6 мінімальних пенсій відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивачка звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території, визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон № 796-XII).
Статтею 1 Закону № 796-XII передбачено, що цей нормативно-правовий акт спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території
Державна політика в галузі соціального захисту потерпілих від Чорнобильської катастрофи та створення умов проживання і праці на забруднених територіях базується на принципах, зокрема, соціального захисту людей, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
За приписами ст. 49 Закону 796-ХІІ, пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Положеннями статті 54 Закону України № 796-XII, у редакції до 01 січня 2015 року, було передбачено, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання пов'язаного з аварією на Чорнобильській АЕС можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством. В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу в зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців. Обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».
В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:
- по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком;
- по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком;
- по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком;
- дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.
Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.
Верховною Радою України 28 грудня 2014 року прийнято Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» № 76-VIII (далі - Закон України № 76-VIII), яким статтю 54 Закону № 796-XII викладено у такій редакції:
«Пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.
В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.
Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань».
Конституційний Суд України 07 квітня 2021 року за результатами розгляду справи № 3-333/2018(4498/18) ухвалив Рішення №1-р(ІІ)/2021, яким визнав такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину третю статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII у редакції Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Також, у Рішенні Конституційного Суду України зазначено, що наведена правова норма втрачає чинність через 3 місяці з дня його ухвалення, а Верховна Рада України протягом цього часу має привести нормативне регулювання у відповідність із Конституцією України та цим рішенням. У разі не приведення нормативного регулювання у відповідність із Конституцією України та цим рішенням через три місяці з дня його ухвалення застосуванню підлягатиме частина 4 статті 54 Закону України № 796-XII у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 6 червня 1996 року №230/96-ВР: "В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком".
Слід зазначити, що на виконання вказаного Рішення Конституційного Суду України, 29 червня 2021 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо підвищення рівня пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» № 1584-ІХ (далі - Закон № 1584-ІХ).
Так, пунктом 2 розділу І Закону № 1584-ІХ частину 3 статті 54 Закону України № 796-ХІІ викладено у новій редакції наступного змісту: «В усіх випадках розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижчими:
- для I групи інвалідності - 6000 гривень;
- для II групи інвалідності - 4800 гривень;
- для III групи інвалідності - 3700 гривень;
- для дітей з інвалідністю - 3700 гривень".
Також, цю норму доповнено частинами 4 та 5, а саме: «Розміри пенсії, передбачені частиною третьою цієї статті, починаючи з 2022 року щороку з 1 березня індексуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з урахуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців 2 і 3 частини 2 статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Порядок призначення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України».
Згідно пункту 1 розділу ІІ Закону України № 1584-ІХ, він набирає чинності з 01 січня 2022 року, крім пункту 2 розділу І цього Закону та пункту 2 цього розділу, які набирають чинності з 01 липня 2021 року.
Отже, на виконання Рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року №1-р(ІІ)/2021 Верховною Радою України прийнятий Закон № 1584-ІХ, який вносить зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що визначає новий розмір пенсії по інвалідності осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Разом з тим, Конституційний Суд України у рішенні від 03.04.2024 № 4-р(І)/2024 дійшов висновку, що пенсія за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначається особам виходячи з імперативних вимог Конституції України як особлива форма відшкодування завданої їм шкоди та є такою, що не може бути скасованою чи зменшеною, поставленою в залежність від наявних фінансових ресурсів чи будь-яких інших обставин. Скасування, обмеження або зменшення пенсії для осіб з інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, призведе до порушення сутнісного змісту конституційних засад, якими людське життя та здоров'я визнано найвищими соціальними цінностями. Частиною третьою статті 54 Закону № 796-XII вчергове порушено належний рівень соціального захисту та засадничий обов'язок держави щодо відшкодування завданої шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що не відповідає частині першій статті 3, частині другій статті 8, статті 16, частині третій статті 22, частині першій статті 46, частині першій статті 50 Конституції України.
У цьому Рішенні Конституційний Суд України за результатом аналізу статей 3, 16, 50 Конституції України, Рішення від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021 констатував, що Верховна Рада України Законом №1584-IX повторно запровадила правове регулювання з тим самим недоліком, а саме визначила у частині третій статті 54 Закону № 796-XII мінімальні розміри державної пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірах менших, ніж їх було гарантовано Законом № 796-XII у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 06.06.1996 №230/96-ВР.
Як вбачається з матеріалів справи, Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області листом від 23 липня 2024 року № 10005-9038/О-02/3-2300/24 відмовило позивачу у проведенні перерахунку пенсії у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком.
При цьому, відповідач, наголошуючи на правильності проведення нарахування та виплати позивачу пенсії за спірний період, посилається на статтю 54 Закону № 796-XII в редакції Закону № 1584-ІХ.
З даного приводу, колегія суддів зазначає, що статтею 54 Закону № 796-ХІІ в редакції Закону № 1584-ІХ визначені розміри пенсій, які є нижчими, аніж ті, що були встановлені зазначеною статтею в редакції Закону № 230/96-ВР.
Так, Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 10 грудня 2024 року у справі № 240/1121/24 вирішуючи питання застосування статті 54 Закону №794-ХІІ у редакції Закону №230/96-ВР, дійшов наступних висновків:
«...незважаючи на те, що формально законодавець виконав Рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 (щодо внесення відповідних змін до Закону № 796-ХІІ в частині надання повноважень уряду визначати розміри пенсій для осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи), проте встановлені статтею 54 Закону № 796-ХІІ (в редакції Закону № 1584-IX ) нові розміри пенсій є суттєво меншими, аніж їх було гарантовано Законом № 796-ХІІ у редакції Закону № 230/96-ВР.
72. Врахувавши зазначене, судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав дійшла висновку, що прийняттям Закону № 1584-IX не досягаються всупереч Рішенню Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 мінімальні гарантії у сфері соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
73. Оскільки Конституція України, як зазначено в її статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй. Пряме застосування Конституції у поєднанні з принципом її верховенства над іншими правовими актами неминуче передбачає правомочність судів відмовитись від застосування будь-якого правового акта, який вони визначають як неконституційний в цілому або в частині.
74. Як уже було зазначено, у пункті 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 приписано Верховній Раді України протягом трьох місяців з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення привести нормативне регулювання, встановлене статтею 54 Закону №796-ХІІ у редакції Закон № 76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням.
75. Окремо Конституційний Суд України зауважив, що у разі неприведення нормативного регулювання, встановленого статтею 54 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону №76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, у відповідність із Конституцією України та цим рішенням через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, застосуванню підлягатиме частина четверта статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР.
76. Враховуючи, що внесеними Законом №1584-IX змінами до статті 54 Закону № 796-XII встановлено менші розміри пенсії, аніж ті, які було передбачено зазначеною статтею в редакції Закону № 230/96-ВР, судова палата констатує, що законодавець вчергове порушив право на належний рівень соціального захисту та засадничий обов'язок держави щодо відшкодування завданої шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у зв'язку з чим до спірних правовідносин у цій справі слід застосувати норми Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР…».
Вищевказаним висновкам Судової палати у справі № 240/1121/24 також відповідає позиція Верховного Суду, викладена у постановах від 14 січня 2025 року у справі №240/620/24, від 17 січня 2025 року у справі №240/467/24, від 28 січня 2025 року у справах №240/724/24, №240/32003/23 та ін.
Матеріали свідчать, що ОСОБА_1 є потерпілою від Чорнобильської катастрофи (категорії 1) особою з інвалідністю 3 групи, що настала внаслідок захворювання, щодо якого встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою.
Водночас, виплату належної позивачу пенсії відповідачем здійснено в розмірах менших, ніж передбачено статтею 54 Закону №796-ХІІ у редакції Закону № 230/96-ВР.
За таких обставин, враховуючи висновки Верховного Суду у постанові від 10.12.2024 у справі № 240/1121/24, колегія суддів дійшла висновку, що позивач має право на отримання пенсії, передбаченої статтею 54 Закону №796-ХІІ у редакції Закону № 230/96-ВР, у розмірі шести мінімальних пенсій за віком, визначених законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.
Зокрема, уникаючи формального підходу до оцінки дій суб'єктів владних повноважень, та з метою процесуальної економії, в судовій практиці непоодинокі випадки, коли суди розцінюють відповіді органу влади, оформлені листами, в якості рішень по суті заяви, звернення тощо.
Так, дійсно результат розгляду порушеного позивачем у заяві від 07 серпня 2024 року питання відповідач оформив листом від 12 вересня 2024 року № 12030-11280/З-02/8-2300/24. Поряд із цим, колегія суддів зазначає, що вказаний лист не містить в собі інформації щодо порушення позивачем порядку звернення (не за формою).
Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій щодо не нарахування та не виплати пенсії з 01.07.2021, а також зобов'язання відповідача здійснити перерахунок основної пенсії позивачки за період з 01.07.2021, колегія суддів зазначає, що позовна заява у вказаній частині була повернута ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року, вказана ухвала позивачкою не оскаржувалась, а тому суд апеляційної інстанції позбавлений правових підстав для перегляду рішення у вказаній частині.
Підсумовуючи вищевикладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив правильне рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Інші доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують. При цьому, колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Головуючий суддя І.О. Грибан
Судді: В.Ю. Ключкович
О.М. Кузьмишина
(повний текст постанови складено 01.09.2025р.)