Справа № 320/22121/23 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І.
01 вересня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий суддя Грибан І.О.
судді: Ключкович В.Ю.
Кузьмишина О.М.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, у якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за №20011240102, винесене відповідача 15 березня 2023 року.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем положень Податкового кодексу України при визначенні суми податку на доходи фізичних осіб є хибними, базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами. Стверджує, що є громадянином України, який працює за контактом у Великій Британії та отримує заробітну плату, з якої було сплачено податок у Великій Британії.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2024 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що спірне рішення прийнято з дотриманням встановлених вимог щодо його змісту, форми та обґрунтованості, у зв'язку з тим, що у податковій декларації за 2021 рік позивачем не відображено суму ПДФО з доходів, отриманих за кордоном, а тому відповідачем правомірно донараховано суму грошового зобов'язання. Також, з приводу подання позивачем уточнюючої декларації, зазначив, що це є підставою для проведення документальної перевірки.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.
Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є працівником за трудовим контрактом в FPP Snvesment Management Limited, компанії, що є резидентом Великої Британії, зареєстрованої в Лондоні та отримує заробітну плату від компанії.
До Головного управління ДПС у м. Києві фізичною особою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) подано податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2021 рік (вх. № 9434621108 від 19.12.2022 р.), в якій задекларовано:
- в рядку 10.5 «Інвестиційний прибуток» у сумі 79 526,70 грн. (графа 3) та утримано (сплачено) податку на доходи фізичних осіб в сумі 14 314,81 грн. (графа 4); утримано (сплачено) військового збору в сумі 1 192,90 грн. (графа 5);
- р.10.7 «Доходи, отримані з джерел за межами України» у сумі 4 504 910,00 грн. та сума що підлягає сплаті самостійно з військового збору (графа 7), з яких не задекларована сума, що підлягають сплаті самостійно з податку на доходи фізичних осіб;
- р.10.10 «Інші доходи» у сумі 1 071,67 грн. (графа 3) та утримано (сплачено) податку на доходи фізичних осіб в сумі 192,90 грн. (графа 4); утримано (сплачено) військового збору в сумі 16,07 грн. (графа 5).
Так, Головним управління ДПС у м. Києві проведено перевірку даної декларації, в ході якої встановлено, що згідно поданої декларації, платником задекларовано, зокрема, «Доходи, отримані з джерел за межами України, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, фунт стерлінгів» у сумі 4 504 910,00 грн., (ряд. 10.7 декларації (графа 3), з яких не визначено суму податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті самостійно та визначено суму військового збору, що підлягає сплаті самостійно у розмірі 67573,65 грн.
Зокрема, вказано, що платником до декларації про майновий стан і доходи за 2021 рік не надано будь-яких документів, що підтверджують сплату відповідного податку Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії, із зазначеного доходу, отриманого з джерел за межами України.
Отже, з урахуванням вищевикладеного, контролюючим встановлено заниження ОСОБА_1 суми податкового зобов'язання з податку фізичних осіб на суму 810 833,80 грн.
За результатами перевірки ГУ ДПС у м. Києві складено акт від 18.01.2023 №3928/Ж5/26-15-1 03, який надіслано позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Лист повернувся з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».
Так, на підставі висновків акта перевірки, ГУ ДПС у м. Києві складено ППР від 15.03.2023 №20011240102 щодо збільшення податкового зобов'язання з ПДФО, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 810 833,80 грн., яке направлено позивачу та отримано ним 23.03.2023.
Не погоджуючись з ППР від 15.03.2023 № 20011240102, позивачем подано скаргу до ДПС України від 06.04.2022, до якої долучено легалізовані документи, які підтверджують сплату ним податку у Великій Британії.
Рішенням від 29.05.2023 №6/99-00-06-010406 ДПС України залишила скаргу без задоволення, а ППР без змін.
Також, позивачем подана «уточнююча» декларація про майновий стан та доходи за 2021 рік (№ 9434930734 від 06.04.2023), в якій платником, зокрема, у рядку 10.10 графи 6 Декларації. рядку 13 Декларації вказана сума податкового зобов'язання з ПДФО, що підлягає сплаті самостійно у розмірі 810 883,80 грн., яке визначено від «Доходів, отриманих з джерел за межами України, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, фунт стерлінгів" у сумі 4 504 910,00 грн. Крім того, у рядку 18 Декларації вказано суму податку сплаченого за кордоном, на яку зменшується сума річного податкового зобов'язання з ПДФО згідно з пп. 170.11.2 п. 170.11 ст. 170 розділу IV ПК України у розмірі 810 883,80 грн.
Проте, податковим органом дані уточнюючої декларації не були взяті до уваги, у зв'язку з її поданням після проведення камеральної перевірки та винесення ППР, що є підставою для проведення документальної перевірки.
Вважаючи протиправним оскаржуване ППР, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, його відповідності вимогам частини другої ст. 2 КАС України, у зв'язку з чим наявні підстави для визнання протиправним та скасування рішення.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України).
Порядок оподаткування доходів фізичних осіб врегульовано розділом IV ПК України, згідно з пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 якого платником податку є фізична особа- резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Підпунктом 163.1.3 п. 163.1 ст. 163 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування резидента є іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Дохід, отриманий з джерел за межами України, - це будь-який дохід, отриманий резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності за межами митної території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, спадщину, подарунки, виграші, призи, дохід від відчуження інвестиційних активів, у тому числі корпоративних прав, цінних паперів тощо, інші доходи від будь-яких видів діяльності за межами митної території України або територій, непідконтрольних контролюючим органам (пп. 14.1.55 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
Оподаткування іноземних доходів встановлено п. 170.11 ст. 170 ПК України.
У разі, якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку-отримувача, який зобов'язаний подати річну податкову декларацію, та оподатковується за ставкою 18 %, визначеною п. 167.1 ст. 167 ПК України, крім доходів, визначених пп. 167.5.4 п. 167.5 ст. 167 ПК України, які оподатковуються за ставкою, визначеною пп. 167.5.4 п. 167.5 ст. 167 ПК України, а також крім доходів, визначених пп. 165.1.27 п. 165.1 ст. 165 ПК України (пп. 170.11.1 п. 170.11 ст. 170 ПК України).
Під час отримання доходів у вигляді валютних цінностей або інших активів (вартість яких виражена в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях), такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом Національного банку України, що діє на момент отримання таких доходів (п. 164.4 ст. 164 ПК України).
Враховуючи викладене, у разі, якщо дохід отримується фізичною особою - резидентом з джерел за межами України, то сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податків як іноземний дохід та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах. При цьому фізична особа зобов'язана подати річну декларацію та сплатити податок (військовий збір) з такого доходу.
У той же час, згідно з пп. 170.11.2 п. 170.11 ст. 170 ПК України у разі, якщо згідно з нормами міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, платник податку може зменшити суму річного податкового зобов'язання на суму податків, сплачених за кордоном, він визначає суму такого зменшення за зазначеними підставами у річній податковій декларації.
У разі відсутності в платника податку підтверджуючих документів щодо суми отриманого ним доходу з іноземних джерел та суми сплаченого ним податку в іноземній юрисдикції, оформлених відповідно до статті 13 цього Кодексу, такий платник зобов'язаний подати до контролюючого органу за своєю податковою адресою заяву про перенесення строку подання податкової декларації до 31 грудня року, наступного за звітним. У разі неподання в установлений строк податкової декларації платник податків несе відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами.
Відповідно до положень п. 3.2 ст. 3 ПК України, якщо договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою Україні інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовую міжнародного договору.
Згідно з п. 13.4 ст. 13 ПК України суми податків та зборі межами України, зараховуються під час розрахунку податків та зборів правилами, встановленими цим Кодексом. Для отримання права на зарахування та зборів, сплачених за межами України, платник зобов'язаний отримати в органу країни, де отримується такий дохід (прибуток), уповноваженого справляти податок, довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу оподаткування. Зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній країн закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України (п. 13.5 ст. 13 ПК України).
Водночас, згідно з п. 176.1 ст. 176 ПК України платники податку на вимогу контролюючого органу та в межах його повноважень, визначених законодавством пред'являти документи і відомості, пов'язані з виникненням доходу на отримання податкової знижки, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірності відомостей, зазначених у Декларації з цього податку.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29.06.2004 №1906-IV чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Так, між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії підписано Конвенцію про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості майна. Дата підписання: 10.02.1993. Набрала чинності для України 11.08.1993 (надалі також Конвенція).
Згідно із ч. 2 ст. 22 Конвенції дія цієї Конвенції поширюється на податок Сполученого Королівства, що сплачується за законодавством Сполученого Королівства і відповідно до цієї Конвенції прямо або шляхом вирахування з прибутку, доходів або доходів, що підлягають оподаткуванню, від приросту вартості майна із джерел у Сполученому Королівстві (за винятком випадку дивідендів, коли податок у Сполученому Королівстві сплачується у відношенні прибутків, із яких сплачуються дивіденди) буде робитися знижка у вигляді кредиту проти будь-якого податку України, який обчислюється у відношенні того ж прибутку, доходу або оподатковуваних доходів, у відношенні яких обчислюється податок Сполученого Королівства.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем сплачено податок на заробітну плату у Великій Британії у розмірі 1 132 518 грн. з отриманого доходу у сумі 4 510 569 грн. При цьому, необхідно врахувати, що податковий звітний період у Британії триває з 30.04.2021 по 31.03.2022.
Сума грошового зобов'язання з ПДФО, що підлягає сплаті в Україні, становить 810 833,80 грн.
Отже, враховуючи норми Конвенції між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії, сума податку, сплаченого у Великій Британії, враховується при сплаті податку на доходи в Україні.
Тобто, сплативши податок у Великій Британії у розмірі 1 132 518 грн., який перевищує суму податкового зобов'язання з ПДФО в Україні у розмірі 810 833,80 грн., позивач звільняється від сплати такого податку в Україні з метою уникнення подвійного оподаткування.
Також, колегією суддів враховується, що позивачем ППР від 15.03.2023 №20011240102 оскаржено 06.04.2022 до ДПС України та додано до скарги легалізовані документи, які підтверджують сплату ним податку у Великій Британії.
Вказана обставина не спростована відповідачем під час розгляду справи.
Наразі, Рішенням від 29.05.2023 №6/99-00-06-010406 ДПС України залишила скаргу без задоволення, а ППР без змін.
Таким чином, з урахуванням фактичних обставин справи, податковим органом скарга позивача з обґрунтованим наведенням підстав для скасування ППР була розглянута формально, без надання належної оцінки обставинам справи та без дослідження поданих документів.
Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Інша частина доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.
Колегією суддів враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Головуючий суддя І.О. Грибан
Судді: В.Ю. Ключкович
О.М. Кузьмишина
(повний текст постанови складено 01.09.2025р.)