Справа № 620/7568/24 Суддя (судді) першої інстанції: Падій В.В.
01 вересня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Грибан І.О.
судді: Ключкович В.Ю.
Кузьмишина О.М.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року про прийняття звіту щодо виконання судового рішення та про відмову у задоволенні заяви про накладення штрафу за неподання звіту щодо виконання судового рішення, про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив суд:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 : місячного грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 31.12.2020; грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року у розмірі 2102,00 гривні;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 : місячного грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 31.12.2020; грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року у розмірі 2102,00 гривні на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 : місячного грошового забезпечення за період з 01.01.2021 по 06.08.2021; грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік; матеріальної допомоги за 2021 рік; грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій; одноразової грошової допомоги при звільненні, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року у розмірі 2270,00 гривні;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 : місячного грошового забезпечення за період з 01.01.2021 по 06.08.2021; грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік; матеріальної допомоги за 2021 рік; грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій; одноразової грошової допомоги при звільненні; з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року у розмірі 2270,00 гривні на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю.
Вказане рішення 21 січня 2025 року набрало законної сили.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення задоволено повністю. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 у 15-денний строк з дня отримання цієї ухвали подати до Чернігівського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.10.2024 у справі №620/7568/24.
09 травня 2025 року від позивача до суду першої інстанції надійшла заява про накладення штрафу за неподання звіту про виконання судового рішення та про зміну способу та порядку виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року у справі №620/7568/24, в якій він просив:
- за неподання звіту про виконання судового рішення у встановлений термін накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
- змінити порядок виконання рішення суду на "стягнути з Військової частини НОМЕР_1 борг на користь ОСОБА_1 в сумі 218063,48 (двісті вісімнадцять тисяч шістдесят три гривні та сорок вісім копійок) грн.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року прийнято звіт Військової частини НОМЕР_1 щодо виконання рішення суду від 22 жовтня 2024 року у справі №620/7568/24. У задоволенні заяви про накладення штрафу за неподання звіту про виконання судового рішення, про зміну способу та порядку виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.10.2024 у справі №620/7568/24 відмовлено повністю.
Не погоджуючись з ухваленим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, просить скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нове судове рішення, яким направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції не прийняв до уваги, що судове рішення тривалий час не виконується відповідачем, що є обставиною, яка істотно ускладнює виконання судового рішення. Оскільки відповідач не може виконати рішення зобов'язального характеру, для забезпечення виконання рішення суду у справі необхідно встановити новий спосіб.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2025 року відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 20 серпня 2025 року.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Сторони у судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.
Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції зазначив, що оскільки виконання рішення суду залежить від бюджетного фінансування, то його виконання не залежить від визначеного судом способу виконання. У такому випадку зміна способу і порядку виконання судового рішення не призведе до його фактичного виконання, оскільки така процесуальна дія не може вплинути на фінансування Державою витрат по виплаті грошового забезпечення позивачу.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 14 КАС України, що узгоджується з приписами статті 129-1 Конституції України, встановлює, що судові рішення, зокрема постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.
Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні положення містяться у статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до частини першої статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
А згідно з частиною третьою статті 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
З аналізу положень частин першої, третьої статті 378 КАС України колегія суддів дійшла висновку, що підставою для застосування правил цієї норми є настання обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, а для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об'єкта стягнення або з інших причин.
Тобто, зміна способу і порядку виконання рішення суду - це прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими судом. Отже, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, однак не змінюючи при цьому його змісту, або ж відмовити в задоволенні такої заяви.
Подібна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 800/203/17.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач здійснив нарахування спірних сум на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року в адміністративній справі № 620/7568/24.
Також, відповідач не відмовляється виплачувати ОСОБА_1 вказаних сум, проте виплата таких коштів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету і виплата таких коштів буде здійснена в міру надходження з Державного бюджету України коштів на фінансування вказаних видатків.
Відповідно до Інструкції з організації претензійної та позовної роботи відповідачем вчинено всі необхідні дії з метою замовлення коштів із Державного бюджету України для виплати позивачу на виконання зазначеного вище судового рішення і при надходженні цих коштів вони будуть виплачені позивачу.
З приводу цього колегія суддів зауважує, що позивачем не наведено конкретних обставини, що унеможливлюють виконання судового рішення у справі № 620/7568/24, не вказано, які обставини ускладнюють виконання рішення суду, враховуючи, що боржник - військова частина НОМЕР_1 не відмовляється виконувати рішення суду.
При цьому колегія суддів зазначає, що зобов'язання відповідача вчинити певні дії зі сплати заборгованості і стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень певного розміру грошових коштів є різними за своєю суттю способами захисту прав та інтересів позивача, які обираються позивачем при поданні позову, а судом при ухваленні рішення.
Резолютивна частина рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року в адміністративній справі № 620/7568/24 має зобов'язальний характер, проте судом першої інстанції при розгляді вказаної справи не вирішувалися позовні вимоги майнового характеру щодо стягнення певної суми коштів і, як наслідок, не перевірялася правильність нарахування заборгованості.
Оскільки розрахунок належної позивачу заборгованості судом не здійснювався, тому, зміна способу виконання вказаного вище судового рішення із зобов'язання здійснити нарахування та виплату на стягнення конкретної суми цієї заборгованості фактично призведе до зміни рішення по суті з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішення питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті, що не передбачено статтею 378 КАС України.
Колегія суддів звертає увагу на те, що поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Порядок виконання судового рішення означає визначену у рішенні суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним/приватним виконавцем, спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі об'єктивної (безумовної) неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений судом.
Так, у постановах Верховного Суду від 7 березня 2018 року у справі № 456/953/15-а, від 16 липня 2020 року у справі № 130/2176/17, від 11 листопада 2020 року у справі №817/628/15 та від 17 лютого 2021 року у справі № 295/16238/14-а викладено правовий висновок, що зміну способу і порядку виконання судового рішення необхідно розуміти як застосування судом нових заходів щодо його реалізації у зв'язку з неможливістю виконання цього рішення раніше визначеними способом і порядком. При цьому зміна способу виконання не має змінювати (зачіпати) суті самого судового рішення.
Також Верховний Суд у постановах від 10 липня 2018 року у справі № 490/9519/16-а та від 30 липня 2019 року у справі № 281/1618/14-а сформулював правовий висновок, за яким змінивши спосіб виконання постанови із зобов'язання виплатити виплати на стягнення суми цих виплат, буде змінено постанову по суті, з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішенням питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті.
У справі, що розглядається, встановлено, що способом відновлення порушеного права позивача судом обрано зобов'язання відповідача вчинити певні дії, а стягнення конкретних сум додаткової винагороди не було предметом позовних вимог та способом відновлення порушених прав, колегія суддів дійшла висновку про не-можливість зміни способу та порядку виконання рішення суду у спосіб, який просив позивач, адже запропонований останнім спосіб виконання судового рішення фактично змінює зміст резолютивної частини судового рішення у справі № 620/7568/24.
При цьому колегія суддів зазначає, що грошові кошти у виді заборгованостіперед стягувачем, не є власністю військової частини НОМЕР_1 і не знаходяться на його рахунках.
Фактичне, у повному обсязі, виконання судового рішення можливе лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету України.
У такому випадку зміна способу і порядку виконання судового рішення не може призвести до його фактичного виконання, оскільки така процесуальна дія не може вплинути на фінансування державою витрат по виплаті заборгованості позивачу.
Водночас стягнення з суб'єкта владних повноважень (військової частини НОМЕР_1 ) коштів, які знаходяться на його рахунках але призначені для іншої мети, можуть поставити під загрозу функціонування такого суб'єкта, виконання покладених на нього функцій та, відповідно, нанесення шкоди необмеженій кількості осіб.
З огляду на викладене, враховуючи те, що фактично єдиною причиною, яка ускладнює виконання рішення суду, є неналежне фінансування державою витрат по виплаті, колегія суддів вважає безпідставними аргументи позивача, наведені в його заяві про наявність правових підстав для зміни способу та порядку виконання рішення суду у справі № 620/7568/24.
З приводу доводів апеляційної скарги, що право особи на здійснення виплати заборгованості із додаткової винагороди не може ставитися в залежність від бюджетних асигнувань, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, колегія суддів зазначає, що у спірному випадку йдеться не про право особи на таку виплату, а про правові підстави для зміни способу і порядку виконання судового рішення.
Колегія суддів наголошує, що зміна способу і порядку виконання рішення суду, у такому випадку, не захищає право позивача на отримання суми заборгованості із додаткової винагороди, яка фактично може бути виплачена за наявності відповідних бюджетних асигнувань.
Враховуючи вищевказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заява про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі № 620/7568/24 є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
З приводу вимоги про накладення штрафу на керівника Військової частини НОМЕР_1 за неподання звіту про виконання судового рішення у встановлений термін, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 382 КАС України, за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1цього Кодексу.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення (частина 2 статті 382.3 КАС України).
Відповідно до частини 3 статті 382 КАС України, у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штрафу сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Так, колегія суддів зазначає, що ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.04.2025 у справі № 620/75685/24 заяву ОСОБА_1 щодо встановлення судового контролю задоволено повністю; зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 у 15-денний строк з дня отримання цієї ухвали подати до Чернігівського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.10.2024 у справі №620/7568/24.
Наразі, з матеріалів справи убачається, що відповідачем 09.05.2025 надано суду першої інстанції звіт про виконання рішення суду.
Окрім того, у вищезазначеному звіті Військовою частиною НОМЕР_1 повідомлено суд про вжиття заходів для належного виконання рішення суду та надано відповідні докази.
Отже, оскільки поданий відповідачем звіт та додані до нього відповідні документи свідчать про належне вжиття заходів щодо виконання відповідачем рішення Чернігівського окружного адміністративного суду 22.10.2024 у справі №620/7568/24, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про прийняття вказаного звіту.
Колегією суддів враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у оскаржуваному судовому рішенні, а тому не можуть бути підставою для його скасування .
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року про прийняття звіту щодо виконання судового рішення та про відмову у задоволенні заяви про накладення штрафу за неподання звіту щодо виконання судового рішення, про зміну способу і порядку виконання судового рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Головуючий суддя І.О. Грибан
Судді: В.Ю. Ключкович
О.М. Кузьмишина
(повний текст постанови складено 01.09.2025р.)