Справа № 620/9800/24 Головуючий у 1-й інстанції: Клопот С.Л.
Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.
20 серпня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Черпака Ю.К.,
суддів Василенка Я.М., Штульман І.В.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2024 року, ухвалене в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження без повідомлення та виклику сторін, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
У липні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач/ ОСОБА_1 ) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач/апелянт/ВЧ НОМЕР_1 ) з вимогами:
- визнати протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 щодо виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року із врахуванням січня 2016 року, як місяця, за яким здійснюється обчислення споживчих цін, для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця);
- зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням січня 2008 року, як місяця, за яким здійснюється обчислення споживчих цін, для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця);
- визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо неврахування вимог абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з 01 березня 2018 року по 06 квітня 2018 року;
- зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 фіксованої суми індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 06 квітня 2018 року із урахуванням вимог абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що відповідач в порушення вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» в спірний період не виплачував індексацію грошового забезпечення у відповідному розмірі. Зазначив, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій оплати праці, а її проведення у зв'язку зі зростанням споживчих цін є обов'язковою для всіх роботодавців. Щодо періоду, починаючи з 01 березня 2018 року, то відповідачем, в порушення абзаців 3, 4, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення», не виплачено щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення включно по теперішній час.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 щодо виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року із врахуванням січня 2016 року, як місяця, за яким здійснюється обчислення споживчих цін, для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця).
Зобов'язано ВЧ НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням січня 2008 року, як місяця, за яким здійснюється обчислення споживчих цін, для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця).
Визнано протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо не врахування вимог абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з 01 березня 2018 року по 06 квітня 2018 року.
Зобов'язано ВЧ НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату фіксованої суми індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 06 квітня 2018 року із урахуванням вимог абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що місяцями, за якими здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення військовослужбовців, є січень 2008 року та березень 2018 року, водночас всі інші місяці у даному проміжку часу не можуть бути базовими для нарахування індексації, оскільки у проміжку січня 2008 року - березня 2018 року посадові оклади військовослужбовців, з яких вираховується індексація, залишалися незмінними. Зауважив, що починаючи з грудня 2015 року застосування як базового місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення, підлягає січень 2008 року, а відповідач, здійснюючи нарахування індексації, не має дискреційних повноважень щодо визначення іншого базового місяця індексації, оскільки не вправі обирати його на власний розсуд, а має діяти у чітко визначених межах закону. Також відповідач безпідставно оминув норми абзаців третього, четвертого, шостого пункту 5 Порядку № 1078 в частині вирішення питання про наявність підстав для виплати позивачу індексації його грошового забезпечення у місяці підвищення доходу (березень 2018 року), не встановив, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу позивача суму індексації. Крім того, величина індексу споживчих цін у період з квітня 2018 року по жовтень 2018 року не перевищувала передбаченого пунктом 1-1 Порядку № 1078 порогу індексації у 103 %, тому, оскільки індекс інфляції за жовтень 2018 року опубліковано у листопаді цього ж року, то позивач набув право на виплату індексації з грудня 2018 року. Отже, позивач має право на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення, з урахуванням базового місяця індексації - січень 2008 року за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, та з 01 грудня 2018 року по 12 травня 2020 року, із урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.
В апеляційній скарзі ВЧ НОМЕР_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначила, що суд першої інстанції безпідставно не врахував особливості правового регулювання проходження військової служби та специфіку визначення базового місяця для індексації грошового забезпечення відповідно до Порядку № 1078 та постанови Кабінету Міністрів України № 1013. Апелянт наголосив, що базовим для індексації є січень 2016 року, оскільки в грудні 2015 року відбулося підвищення складових грошового забезпечення, яке перевищувало суму можливої індексації. Окрім того, позивач був ознайомлений з розміром виплаченої індексації ще у 2021 році, однак звернувся до суду лише у липні 2024 року, чим грубо порушив строки звернення, передбачені статтею 233 КЗпП України. При цьому позивач не навів жодних об'єктивних причин для поновлення строку звернення. Також зазначено, що індексація грошового забезпечення вже була здійснена у повному обсязі згідно з попереднім судовим рішенням і підтверджена документально. Тому, на думку апелянта, відсутні підстави для повторного задоволення аналогічних вимог.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Апеляційний розгляд справи відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Згідно з частинами першою та другою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів вирішено продовжити на розумний строк її апеляційний розгляд.
Перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справ та їх правову оцінку, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що ОСОБА_1 в період з 18 вересня 2016 року по 06 квітня 2018 року проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 , що підтверджується витягом з наказу командира цієї частини від 18 вересня 2015 року № 216 та витягом з наказу командира від 06 квітня 2018 року № 85.
За період проходження військової служби у ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_1 не виплачувалася індексація грошового забезпечення.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року по справі № 620/6157/20 визнано протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплаті позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року та зобов'язано нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року.
З платіжної відомості № 7/8 від 15 травня 2024 року, наданого ВЧ НОМЕР_1 , позивачу стало відомо, що при розрахунку, нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року застосовано січень 2016 року, як місяць, за яким здійснюється обчислення споживчих цін, для проведення індексації грошового забезпечення (базовий місяць).
Також, при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 06 квітня 2018 року ВЧ НОМЕР_1 не враховано вимоги абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, враховує наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ (далі - Закон № 1282-ХІІ) визначені правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
Відповідно до частин першої та шостої статті 2 Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення. Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Згідно з частиною першою статті 4 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Приписами частини другої статті 5 Закону № 1282-ХІІ передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Частиною сьомою статті 5 Закону № 1282-ХІІ встановлено, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078).
За приписами пункту 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, серед іншого, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Відповідно до підпункту 2 пункту 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Отже, індексація грошового забезпечення за своєю суттю є державною гарантією щодо оплати праці, метою якої є підвищення грошових доходів громадян (в межах прожиткового мінімуму) для компенсації подорожчання/зростання споживчих цін на товари і послуги внаслідок інфляції. Проведення індексації заробітної плати (грошового забезпечення) є обов'язком підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, у разі, коли індекс споживчих цін перевищив поріг індексації.
Втім, колегія суддів наголошує, що важливим елементом алгоритму нарахування індексації є термін (так званий «базовий» місяць), від якого починає обчислюватися зростання індексу споживчих цін, оскільки нарахування індексації розпочинається після досягнення цим індексом певного значення у відсотках (так званого «порогу»), визначеного законом.
Так, індексація грошових доходів населення починає нараховуватися, коли зростання індексу споживчих цін перевищує:
- 101 відсоток за період до 01 січня 2016 року (частина перша статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII), в редакції, що діяла до 01 січня 2016 року);
- 103 відсотки за період після 01 січня 2016 року (частина перша статті 4 Закону № 1282-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII, який набрав чинності 01 січня 2016 року).
Згідно із пунктом 5 Порядку № 1078 (в редакції, що діяла до 01 грудня 2015 року), «базовим» місяцем для нарахування індексації вважався місяць, в якому відбулася одна із подій:
- підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, або
- зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів.
При цьому місяць, у якому відбулося підвищення, вважається «базовим» при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
У зв'язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» від 09 грудня 2015 року № 1013 (далі - Постанова № 1013), якою внесені зміни серед іншого і до пункту 5 Порядку № 1078, з 01 січня 2016 року істотно змінився порядок нарахування індексації, оскільки «базовим» місяцем (місяцем, від якого починає обчислюватися зростання індексу споживчих цін, до досягнення ним порогу 103%) визначено місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) за посадою, а не підвищення розмірів мінімальної заробітної плати чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімального розміру.
Під дискреційним повноваженням суд розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.
Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі № 802/412/17-а, від 11 квітня 2018 року у справі № 806/2208/17.
Отже, базовий місяць для індексації грошового забезпечення визначається нормативно та відповідач не наділений повноваженнями діяти на свій розсуд, обираючи інакший місяць базовим, ніж той, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу).
Тому у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов'язаний вчинити конкретну дію на користь позивача - провести індексацію його грошового забезпечення, враховуючи нормативно визначений базовий місяць. Якщо відповідач цієї дії не вчиняє, останнього можна зобов'язати до її вчинення у судовому порядку.
Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність у позивача права на нарахування і виплату індексації грошового забезпечення з одночасним визначенням базового місяця для цієї індексації, що не є втручанням у виключну компетенцію суб'єкта владних повноважень.
Аналогічні правові висновки висловив Верховний Суд у постанові від 29 листопада 2021 року у справі № 120/313/20-а.
Відповідно до положень пунктів 2, 5 Порядку № 1078 для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07 листопада 2007 року № 1294, яка набрала чинності 01 січня 2008 року, затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців.
Сторонами не заперечується, що з січня 2008 року по 28 лютого 2018 року посадовий оклад позивача не змінювався.
Зазначена постанова діяла до дати набрання чинності (01 березня 2018 року) постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців.
Відтак, саме січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення за спірний період.
Таку позицію у подібних правовідносинах сформував Верховний Суд у постанові від 26 січня 2022 року у справі № 400/1118/21, яка відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України, яка враховується в цій справі.
Проаналізувавши встановлені обставини та вказані норми, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що бездіяльність відповідачів, яка полягала в не нарахуванні та не виплаті позивачу індексації грошового забезпечення за спірний період, є протиправною. Крім того, відповідач не має дискреційних повноважень щодо визначення базового місяця індексації, оскільки не вправі обирати його на власний розсуд, а має діяти у чітко визначених межах закону. Таким базовим місяцем для періоду з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року є січень 2008 року.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції щодо позовних вимог в частині зобов'язання врахувати вимоги абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 06 квітня 2018 року, колегія суддів зазначає таке.
Згідно з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 травня 2022 у справі № 380/11404/21 та від 28 вересня 2022 року у справі № 560/3965/21, для правовідносин, пов'язаних з нарахуванням індексації, визначальним є факт підвищення саме грошового доходу, а не лише тарифних ставок (окладів).
Так, зміна розміру грошового забезпечення військовослужбовців відбулась з 01 березня 2018 року у зв'язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 № 704, що стало підставою для зміни місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) у цілях нарахування індексації військовослужбовцям, на березень 2018 року.
При цьому, для визначення правильності нарахування індексації грошового забезпечення необхідно керуватися положеннями абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку № 1078, якими врегульовано питання виплати суми індексації у місяці підвищення посадових окладів, а також виплати визначеної суми індексації до чергового підвищення тарифних ставок (окладів).
Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу (абзац 3 пункту 5 Порядку №1078).
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу (абзац 4 пункту 5 Порядку №1078).
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру (абзац 5 пункту 5 Порядку №1078).
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку (абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078).
Таким чином, якщо у місяці підвищення посадового окладу розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення, індексація не нараховується. Якщо ж розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, індексація у цьому місяці розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. Зростання заробітної плати за рахунок інших її складових (без підвищення тарифних ставок (окладів)) не зменшує суму індексації на розмір підвищення заробітної плати. Проте у разі, коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Отже, для вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу необхідно враховувати розмір підвищення грошового доходу, що відбувся у зв'язку зі зміною посадових окладів, а також суму індексації у місяці підвищення грошового доходу (у березні 2018 року) з метою порівняння цих величин. Сума індексації у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу з урахуванням положень абзацу четвертого пункту 5 Порядку № 1078.
В той же час, відповідно до вимог Закону № 1282-XII та Порядку № 1078 обов'язок визначення розміру підвищення грошового доходу працівника та суми індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу, а також встановлення факту перевищення розміру підвищення грошового доходу працівника над сумою індексації, що склалася у місяці його підвищення з метою вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) покладається безпосередньо на роботодавця.
З долученої до матеріалів справи довідки щодо виплаченої індексації ОСОБА_2 вбачається, що за період з березня 2018 року по 13 липня 2020 року нараховано індексацію в загальному розмірі 5 201, 80 грн. При цьому до листопада 2018 року її нарахування та виплата взагалі не здійснювались.
За приписами абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен установити:
- розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року (А);
- суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);
- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення у лютому 2018 року.
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку № 1078).
Сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації - різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
У такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації - різниці у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21.
В березні 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1 762,00 грн, а величина приросту індексу споживчих цін - 253, 30 %.
Отже, сума індексації грошового забезпечення, яка мала бути виплачена позивачу мала становити 4 463, 15 грн (1 762 грн - прожитковий мінімум станом на 01 березня 2018 року помножене на 253,3 % - коефіцієнт індексації).
Відповідно до довідки від 15 травня 2024 року № 553/1, розмір грошового забезпечення позивача у березні 2018 року становив 10 049, 41 грн, тоді як після підвищення, з квітня 2018 року, - 11 314,30 грн. Таким чином, збільшення грошового забезпечення після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 склало 1 264, 89 грн.
Водночас, згідно з абзацами 4 і 6 пункту 5 Порядку № 1078, у разі якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення і обчислюється як різниця між встановленою сумою індексації та розміром підвищення.
Сума індексації, що мала виплачуватись у березні 2018 року, становила 4 463, 15 грн. Отже, оскільки фактичне підвищення грошового забезпечення було меншим - 1 264,89 грн - залишкова сума, яка мала бути збережена як фіксована індексація, складала 3 198,26 грн щомісячно.
Враховуючи, що зазначене підвищення відбулося у квітні 2018 року, а за березень позивачу було нараховано лише новий оклад без врахування залишку індексації, ВЧ НОМЕР_1 протиправно не здійснила нарахування фіксованої суми індексації в розмірі 3 198, 26 грн щомісяця.
Отже, за період з 01 березня 2018 року по 06 квітня 2018 року позивачу недонараховано індексацію у загальній сумі 3 837, 91 грн.
Доводи апеляційної скарги про пропуск позивачем строку звернення до суду за захистом порушеного права є необґрунтованими та такими, що ґрунтуються на помилковому тлумаченні положень процесуального та трудового законодавства.
Відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній до 19 липня 2022 року), у разі порушення законодавства про оплату праці працівник мав право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Офіційне тлумачення цієї норми надано Конституційним Судом України у рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013, у якому наголошено, що звернення до суду за захистом порушеного права на оплату праці не може бути обмежено будь-яким строком, незалежно від факту здійснення роботодавцем відповідних нарахувань.
З урахуванням того, що вимоги позивача стосуються нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 06 квітня 2018 року, тобто за час дії вищезазначеної редакції статті 233 КЗпП України, позивач не був обмежений у строках звернення до суду з відповідними вимогами.
Оскільки суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, то колегія суддів згідно із статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги залишає її без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.
Судді: Василенко Я.М.
Штульман І.В.