П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
02 вересня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/12318/25
Перша інстанція: суддя Вовченко О.А.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Шляхтицького О.І.,
суддів: Семенюка Г.В., Федусика А.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.05.2025 у справі № 420/12318/25 за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови, -
Короткий зміст позовних вимог.
У квітні 2025 року представник Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просив:
- визнати протиправною та скасувати постанову ВП №73843451 від 15.04.2025 про накладення штрафу в розмірі 5100 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 14.04.2025 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшла постанова старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ВП №73843451 від 15.04.2025 про накладення штрафу в розмірі 5100 грн. Головне управління просить скасувати вищезазначену постанову з таких підстав.
Позивач зазначає, що Головним управлінням на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31.07.2023 по справі № 420/10919/23, яке набрало законної сили 31.08.2023, ОСОБА_1 06.11.2023 проведено нарахування з 01.04.2023 щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб", в повному обсязі. Розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2023 становить 16188,06 грн. Сума доплати за період з 01.04.2023 по 30.11.2023 з урахуванням фактично виплачених сум склала 16000,00 грн та обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації.
Таким чином, як стверджує позивач, покладені судом зобов'язання виконані в повному обсязі, в порядку, встановленому чинним законодавством, та в межах повноважень, покладених на Головне управління.
22.05.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що ознайомившись з позовними вимогами ГУ ПФУ в Одеській області, відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (в м. Одесі) (далі - відділ) вважає їх необґрунтованими та такими, що не відповідають правилам правозастосування та не підлягають задоволенню.
У відзиві, зокрема, вказано, що оскільки виконавчим документом чітко встановлено спосіб і порядок виконання, як і Законом для виконання рішень зобов'язального характеру, підстав для визнання постанов про накладення штрафів незаконним та неправомірним немає.
Зважаючи на вищевикладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 29.05.2025 у справі № 420/12318/25 у задоволенні адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області відмовив.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись з даним рішенням суду представник Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Апелянт, мотивуючи власну правову позицію вказує, що невиконання судового рішення управлінням ПФУ в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення (бюджетних асигнувань) не може уважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. З огляду на те, що Головним управлінням включено нараховані суми пенсії до реєстру судових рішень та поставлено у відповідну чергу на безпосередню виплату, на думку скаржника, невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Обставини справи.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31.07.2023 по справі № 420/10919/23, яке набрало законної сили, зобов'язано Головне управління пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити з 01.04.2023 щомісячну доплату до пенсії ОСОБА_1 у розмірі 2000,00 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб", в повному обсязі, з урахуванням раніше виплачених сум.
На рішення суду в цій частині було видано виконавчий лист.
16.01.2024 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 420/10919/23.
25.01.2024 позивачем направлено до відповідача лист “Про виконання рішення», в якому зазначено, що Головним управлінням на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31.07.2023 по справі № 420/10919/23, яке набрало законної сили 31.08.2023, ОСОБА_1 06.11.2023 проведено нарахування з 01.04.2023 щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб", в повному обсязі. Розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2023 становить 16188,06 грн. Сума доплати за період з 01.04.2023 по 30.11.2023 з урахуванням фактично виплачених сум склала 16000,00 грн та обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації
Таким чином, як вказано у листі, покладені судом зобов'язання виконані в повному обсязі, в порядку, встановленому чинним законодавством, та в межах повноважень, покладених на Головне управління. Виплата нарахованої доплати до пенсії за період з 01.04.2023 по 31.01.2024 в сумі 16000,00 грн буде здійснена після виділення відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду з Державного бюджету України
15.04.2025 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) прийнято постанову про накладення на ГУ ПФУ в Одеській області штрафу у розмірі 5100 грн за невиконання судового рішення у справі № 420/10919/23.
У постанові вказано, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області проведено перерахунок пенсії, однак сума доплати не здійснена. ГУПФ України в Одеській області не надано належних доказів на підтвердження направлення документів до Пенсійного фонду України з метою вирішення питання про виділення коштів або ж їх перерозподілу. Обґрунтування щодо неможливості здійснити виплату нарахованої доплати пенсії не ґрунтується на нормах закону та не підтверджено належними доказами. Здійснення розрахунку на доплату пенсії с лише передумовою її виплати та не свідчить про виконання рішення суду у повному обсязі. Окрім цього, до відділу не надано доказів внесення Головним управлінням інформації про виконання рішення до автоматизованої бази даних обробки пенсійної документації. Більше того, не надано належних доказів в підтвердження відсутності коштів, які спрямовуються для погашення заборгованості, не надано інформації щодо обсягу коштів, які надійшли на виконання судових рішень, а також не зазначено, який обсяг коштів сплачений іншим стягувачам в порядку черговості надходження судових рішень, що набрали законної сили.
Отже, зазначено у постанові, незважаючи на наявний обов'язок виконати судове рішення, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області не вжило належних заходів для повного та належного виконання судового рішення; невиплата заборгованості є протиправною та свідчить про невиконання рішення суду без поважних причин.
Позивач, не погоджуючись з постановою про накладення штрафу, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.
Висновок суду першої інстанції.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять доказів вчинення позивачем станом на дату прийняття спірної постанови дій, спрямованих на здійснення відповідної виплати, в тому числі, доведення до компетентних органів, наділених правом на виділення коштів по сплаті заборгованість з виплати пенсії третій особі, інформації про рішення суду по справі № 420/10919/23.
Суд також зауважив, що доказів на підтвердження неможливості виконання рішення суду по справі № 420/10919/23, зокрема, щодо відсутності фінансування, позивачем до відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) також не надавалось.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон України №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно із приписами частини першої статті 18 Закону України № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
У відповідності до частини третьої статті 18 Закону України № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону та накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Положеннями частин першої та другої статті 63 Закону України № 1404-VIII передбачено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
Згідно до статті 75 Закону № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у установлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Аналізуючи наведені положення законодавства України в контексті цієї справи слід зазначити, що накладення штрафу за невиконання рішення є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання (виконати судове рішення). Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. При цьому, визначальною умовою для накладення зазначеного штрафу є невиконання судового рішення без поважних причин.
У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об'єктивно) перешкодило виконати судове рішення.
Отже, невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, установлені нормами Закону України «Про виконавче провадження». Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону України «Про виконавче провадження» можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Матеріалами справи встановлено, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31.07.2023 по справі № 420/10919/23 ОСОБА_1 06.11.2023 проведено нарахування з 01.04.2023 щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб", в повному обсязі.
Розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2023 становить 16188,06 грн. Сума доплати за період з 01.04.2023 по 30.11.2023 з урахуванням фактично виплачених сум склала 16000,00 грн та обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації.
Разом з цим, як свідчать матеріали справи, фактично, Головним управлінням вчинено лише нарахування вказаної доплати, а не її виплату, як прямо передбачено судовим рішенням.
Слід зазначити, що обов'язок доведення поважності причини невиконання у повному обсязі судового рішення покладається на боржника, який повинен надати належні та переконливі докази наявності такої поважної причини.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області не надано належних та допустимих доказів на підтвердження направлення документів до Пенсійного фонду України з метою вирішення питання виділення коштів або ж їх перерозподілу для виплати стягувачу нарахованої доплати за рішенням суду. Будь-яких доказів на підтвердження неможливості виконання рішення суду, зокрема щодо відсутності фінансування, боржником до відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не надавалось.
Невиплата коштів за рішенням суду триває, нарахування боржником суми доплати за рішенням неможливо вважати виконанням рішення, а поважність причин для цього не доведена боржником за виконавчим провадженням.
Відсутність коштів у кошторисі не звільняє державу в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від обов'язку здійснити таку виплату. Здійснення розрахунку на доплату пенсії є лише передумовою її виплати та не свідчить про виконання рішення суду у повному обсязі.
В ході здійснення даного виконавчого провадження Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області не надали до відділу доказів виконання рішення суду або поважності причин його невиконання, що відповідно позбавляє державного виконавця можливості врахувати такі обставини виконання чи невиконання такого рішення та встановити наявність чи відсутність поважність причин невиплати нарахованої суми доплати пенсії. Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області не надало докази на підтвердження факту вчинення усіх дій необхідних для виконання судового рішення, а надані докази у виконавчому провадженні не підтверджують належне виконання рішення суду або неможливість боржника вчинити більш широкий обсяг дій направлених на виконання судового рішення з незалежних від нього причин.
Більше того, боржником не надано відомостей які б свідчили про вжиття відповідних заходів направлених на усунення причин та умов, які сприяли невиконанню рішення суду.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач, приймаючи постанову ВП №73843451 від 15.04.2025, діяв на підставі Закону України «Про виконавче провадження» та у межах своїх повноважень, а доводи позивача щодо відсутності підстав для накладення штрафу є необґрунтованими.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги.
Доводи апеляційної скарги, яким надано оцінку в мотивувальній частині постанови, встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (див. п. п. 29 - 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09.12.1994.
При цьому, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх ( див. пункт 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99, від 27.09.2001)
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного Фонду України в Одеській області - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.05.2025 у справі № 420/12318/25 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький
Судді Г.В. Семенюк А.Г. Федусик