П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
02 вересня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/8712/25
Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е.А. Дата і місце ухвалення: 01.07.2025 р., м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Ступакової І.Г.
суддів - Бітова А.І.
- Лук'янчук О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,-
В березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просив суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії позивачу з 01.03.2025 року з урахуванням індексації пенсії передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 р. №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» без урахування максимального розміру пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу 01.03.2025 року з урахуванням індексації пенсії передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 р. №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» без урахування максимального розміру пенсії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області та отримує пенсію років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Починаючи з 01.01.2025р. відповідач протиправно зменшив пенсію, застосувавши коефіцієнти зменшення пенсії, установлені п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025р. №1. Позивач зазначав, ст.46 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» та постановою КМУ від 03.01.2025р. №1 фактично зупинено дію Закону №2262-ХІІ щодо заборони обмеження максимального розміру пенсій, призначених за цим Законом. У своїх рішеннях Конституційний Суд України неодноразово наголошував, що законом про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01 липня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 шляхом застосування з 01 березня 2025 року понижуючих коефіцієнтів до відповідних сум перевищення передбачених Постановою Кабінету Міністрів України від 03 січня 2025 року № 1 «Про визначення порядку виплати пенсії деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2025 року з урахуванням індексації пенсії передбаченої постановою КМУ №209 від 25.02.2025 року без застосування понижуючих коефіцієнтів до відповідних сум перевищення передбачених Постановою Кабінету Міністрів України від 03 січня 2025 року № 1 «Про визначення порядку виплати пенсії деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» з урахуванням раніше виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ГУ ПФУ в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення від 01.07.2025 р. з ухваленням по справі нового судового рішення - про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що при вирішенні спору суд першої інстанції помилково ототожнює поняття «обмеження пенсії» відповідно до норм Закону №3668-VI та застосування коефіцієнтів, передбачених Постановою КМУ №1. Так, обмеження розміру пенсій здійснюється у розмірі не більше 10 прожиткових мінімумів і має постійний характер, в той час як виплата пенсій із застосуванням коефіцієнтів, передбачених Постановою №1, має тимчасовий характер - на період дії воєнного стану, а нарахування здійснюється без обмеження максимальним розміром. Оскільки розмір пенсії позивача не перевищує максимальний розмір, обмеження відповідно до Постанови №1, по пенсійній справі відсутні.
Також зазначає, що при вирішенні спору судом не надано належної правової оцінки доводам Головного управління про те, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив обставини справи. Крім того, апелянт наголосив, що на виконання вимог статті 46 Закону України Про державний бюджет України на 2025 рік, Кабінетом Міністрів України ухвалено постанову № 1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період дії воєнного стану". Постанова № 1, розроблена та затверджена Кабінетом Міністрів України на виконання своїх конституційних повноважень з нарахування (перерахунку) пенсійних та інших пов'язаних з ними виплат та є обов'язковою для виконання органами Пенсійного фонду України. Постановою № 1 Кабінет Міністрів України визначив розміри і порядок застосування обмежувальних коефіцієнтів до спеціальних пенсій.
Відповідно до постанови №1, для тієї частини пенсійних виплат, розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановлюються коефіцієнти до відповідних сум перевищення. До розрахунку беруться пенсійні виплати, призначені особам, які втратили працездатність, з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством. Обмеження стосується громадян, яким пенсії призначені (перераховані) згідно із, зокрема, "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Постанова № 1 передбачає, що коефіцієнти застосовуються лише до тієї частини пенсії, яка не є забезпеченою внесками. Так, коефіцієнти не застосовуються до частини пенсії, обчисленої зі страхових внесків (розмір пенсії, обчисленої відповідно до частини першої статті 27, абзацу другого частини першої статті 28 і статті 29 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування), навіть якщо вона більша за 10 розмірів прожиткового мінімуму. Тобто положення пункту 1 постанови № 1 поширюється на розміри пенсій, які становлять від 23 610 грн і не покриті страховими внесками до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування. Постанова № 1, яка прийнята на виконання вимог статті 46 Закону України Про державний бюджет України на 2025 рік, обумовлена введеним військовим станом на території України та фінансовими труднощами, які постали перед державою. Звертаємо увагу суду, що реалізація наведеної норми забезпечує баланс між правами та суспільним інтересом. У зв'язку з тим, що видатки бюджету на забезпечення виплати всіх пенсій (і за загальним і за спеціальними законами) у 2025 році скоротилися на 34 млрд грн порівняно з попереднім роком, прийняття постанови № 1 та застосування визначених нею коефіцієнтів стало необхідним для можливості справедливого розподілу коштів між пенсіонерами.
Крім іншого, апелянт звертає увагу, що судом першої інстанції проігноровано, що ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.01.2025 по справі № 320/2229/25, відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначається про обґрунтованість та законність рішення суду, тому просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити.
Також, позивач подав до суду апеляційної скарг клопотання та просив
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром пенсії та обмеження пенсії шляхом застосування понижуючих коефіцієнтів до відповідних сум перевищення передбачених Постановою Кабінету Міністрів України від 03 січня 2025 року № 1 «Про визначення порядку виплати пенсії деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2025 року з урахуванням індексації пенсії передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 р. №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» без урахування максимального розміру пенсії та без застосування понижуючих коефіцієнтів до відповідних сум перевищення передбачених Постановою Кабінету Міністрів України від 03 січня 2025 року № 1 «Про визначення порядку виплати пенсії деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану»;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1937,92 грн.
Розглянувши зазначене клопотання колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню, оскільки згідно ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
В свою чергу дослідивши подане позивачем клопотання колегія суддів встановила, що фактично ОСОБА_1 не погоджується з рішенням суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо виплати пенсії без урахування максимального розміру пенсії, однак позивачем апеляційна скарга не була подано на рішення суду в цій частині вимог, тому таке клопотання задоволенню не підлягає, так як виходить за межі розгляду апеляційної скарги.
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Також судом встановлено, що за розрахунком пенсії ЮО107676 пенсія позивача з 01.03.2025 року становить суму 33053,74 грн., з якої пенсія 23292,75 грн. з урахуванням індексації 31053,74 грн. та з урахуванням доплати (2000 грн) -33053,7 4грн., а з урахуванням розміру пенсії з пониженням суми відповідно до постанови КМУ №1 з підсумком суми до виплати становить -31553,74грн.
Позивач не погодився з проведеними перерахунками пенсії з обмеженням розміру пенсії та звернувся до суду з позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, суд зазначив, що застосування при перерахунку пенсії, призначеної відповідно до Закону № 2262-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України, якою змінюються умови та / чи норми пенсійного забезпечення, зокрема Постанови № 1, є протиправним. Відтак, виплата позивачу пенсії з 01.03.2025 з обмеженням її розміром на підставі понижуючих коефіцієнта є неправомірною.
Проте обмеження відповідачем пенсії позивача максимальним розміром, окрім як застосуванням коефіцієнтів, визначених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", судом на підставі матеріалів справи не встановлено, тому суд дійшов висновку, що відповідач підтвердив, що виплачує пенсію без обмеження максимальним розміром, але обмежує розмір пенсії на підставі застосування понижуючих коефіцієнтів, визначених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" та відмовив в задоволенні цієї частини позову.
Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного.
Що до посилань апелянта на наявність підстав для застосування до пенсії з 01.01.2025р. коефіцієнтів пониження, передбачених постановою КМУ від 03.01.2025р. №1, то колегія суддів зазначає наступне.
Так, відповідно до статті 3 Указу Президента України від 24.02.2022р. №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022р. №2102-ІХ (далі - Указ №64/2022), у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Тобто, у період дії в Україні воєнного стану, введеного Указом №64/2022, не обмежені конституційні права і свободи людини і громадянина, які встановлені статтею 46 Конституції України.
Абзацом третім преамбули Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992р. №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ) встановлено, що держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
За змістом частин першої і третьої статті 1-1 Закону №2262-ХІІ законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.
Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Статтею 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024р. №4059-IX установлено, що у 2025 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані) відповідно до, зокрема, але не виключно, Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025р. №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» установлено, що у період воєнного стану у 2025 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «;Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 р. № 379/95-ВР «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення:
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,5;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,4;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,3;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,2;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,1.
Таким чином, Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025р. №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» установлено додаткові підстави для обмеження шляхом застосування коефіцієнтів розміру пенсій, призначених на підставі Закону №2262-ХІІ, що прямо заборонено частиною третьою статті 1-1 Закону №2262-ХІІ.
Закон №4059-ІХ та Постанова №1 фактично змінили умови та норми пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, без унесення відповідних змін до Закону №2262-ХІІ та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що порушує соціальну гарантію гідного пенсійного забезпечення таких осіб, які встановлені Законом №2262-ХІІ.
Колегія суддів наголошує, що для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 1-1 Закону №2262-ХІІ, які у часі прийняті раніше та мають пріоритет стосовно пізніших положень Закону №4059-ІХ.
У рішеннях від 09 липня 2007 року №6-рп/2007, від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 та від 30 листопада 2010 року №22-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Державний бюджет України не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві; у разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.
В абзаці третьому пункту 4 мотивувальної частини рішення від 28 серпня 2020 року №10-р/2020 Конституційний Суд України вкотре наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.
Тож у разі суперечності між правовими нормами Закону України про Державний бюджет України та правовими нормами спеціальних законів України, якими врегульовано ті ж самі правовідносини, застосуванню підлягають правові норми спеціальних законів України.
Оскільки Законом №2262-ХІІ, як спеціальним законом, і Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачено обмеження розміру пенсій, розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, у спосіб застосування до суми перевищення коефіцієнтів, тому до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення статті 46 Закону №4059-ІХ та Постанови № 1.
Конституційний Суд України у рішенні від 13.05.2015р. за №4-рп/2015 у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень частини третьої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» наголосив на тому, що виключно Верховна Рада України шляхом прийняття законів визначає види грошового забезпечення для обчислення та перерахунку пенсій військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію за Законом, а Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення права осіб на пенсійне забезпечення, керуючись Конституцією та законами України.
Отже, зміна умов чи норм пенсійного забезпечення (зокрема, визначення видів грошового забезпечення для перерахунку пенсій) підзаконними нормативно-правовими актами є порушенням закону.
З огляду на вказане колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач зобов'язаний був виплачувати позивачу з 01 січня 2025 року пенсію без обмеження її максимальним розміром, тобто без застосування обмежувальних коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених Постановою №1.
Варто зазначити, що відмовляючи у відкритті провадження за поданням судді Донецького окружного адміністративного суду про розгляд Верховним Судом справи №200/116/25 як зразкової та за поданням судді Полтавського окружного адміністративного суду про розгляд Верховним Судом справи №440/534/25 як зразкової, Верховний Суд в ухвалах від 25 лютого 2025 року у справі №200/116/25 та від 26 лютого 2025 року у справі 440/534/25 звернув увагу на те, що Верховним Судом неодноразово висловлювалась позиція щодо застосування норм Закону №2262-XII у спорах, що стосуються обмеження максимального розміру пенсій. Зокрема, у постановах від 16 грудня 2021 року (справа №400/2085/19), 20 липня 2022 року (справа № 340/2476/21), 25 липня 2022 року (справа №580/3451/21), 30 серпня 2022 року (справа № 440/994/20), 17 березня 2023 року (справа №340/3144/21) та інших Верховний Суд дійшов висновку, що у правовідносинах стосовно призначення та перерахунку пенсій відповідно до Закону №2262-XII норми зазначеного закону підлягають застосуванню з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016, у зв'язку з чим будь-яке обмеження максимального розміру зазначених пенсій є протиправним.
Щодо доводів апелянта про те, що судом першої інстанції проігноровано, що ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.01.2025 по справі № 320/2229/25, відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, колегія суддів зазначає наступне.
Предметом спору у даній справі є питання наявності або відсутності підстав для перерахунку та виплати пенсії позивачу без обмеження її максимальним розміром та без застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, визначених в пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», з 01.01.2025р.
Колегією суддів встановлено, що ухвалою від 30.01.2025р. Київський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі №320/2229/25 про визнання нечинним та протиправним з моменту прийняття абзацу першого пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025р. №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» в частині застосування до осіб, яким пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» коефіцієнтів до відповідних сум перевищення пенсії, розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Згідно з частиною другою статті 265 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Враховуючи закріплені КАС України правила щодо втрати чинності нормативно-правовим актом (або його окремої частині) лише з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду, а тому рішення у справі №320/2229/25 не впливає на спірні правовідносини, які виникли у цій справі на даний час.
Разом з тим колегія суддів залишає поза увагою доводи апеляційної скарги щодо законності виплати пенсії з обмеженням максимального розміру пенсії, оскільки судом першої інстанції було відмовлено в задоволенні цієї частини позову, так як суд не встановив в цій частині вимог порушення права позивача, тому доводи апеляційної скарги в цій частині судом до уваги не беруться.
Інші доводи апеляційної скарги ГУ ПФУ в Одеській області висновків суду не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги відповідача та скасування рішення колегія суддів не вбачає.
А відтак, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 262, 263, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлений 02 вересня 2025 року.
Головуючий: І.Г. Ступакова
Судді: А.І. Бітов
О.В. Лук'янчук