П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
02 вересня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/19019/25
Головуючий в 1 інстанції: Пекний А.С. Дата і місце ухвалення: 11.07.2025р., м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Ступакової І.Г.
суддів - Бітова А.І.
- Лук'янчук О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 11 липня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії, -
16 червня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 , в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 «Про результати службового розслідування» від 18.10.2024р. №122;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 15.11.2024р. №119-РС в частині призупинення військової служби ОСОБА_1 з 06.11.2024р.;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 21.11.2024р. №330, яким ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення військової частини НОМЕР_2 ;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 відновити ОСОБА_1 виплату грошового забезпечення з 06.11.2024р.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 25.06.2025р. позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків, а саме: надання обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з наведеними причинами пропуску такого строку та наданням доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду; надання копії наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 15.11.2024р. №119-РС або клопотання про його витребування.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 11.07.2025р. позовну заяву повернуто позивачу на підставі ч.2 ст.123, п.9 ч.4 ст.169 КАС України.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, не повне з'ясування обставин справи, просить скасувати ухвалу від 11.07.2025р. та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду суд першої інстанції необґрунтовано виходив з того, що у грудні 2024 року ОСОБА_1 достеменно стало відомо про порушення своїх прав при неотриманні грошового забезпечення. Судом не враховано, що ОСОБА_1 вживав заходи для отримання інформації про нараховане грошове забезпечення шляхом неодноразового надіслання рапортів на ім'я командира військової частини НОМЕР_2 та звернення до Міністерства оборони України. У наданих ОСОБА_1 відповідях відповідачі його не повідомили про винесення спірних наказів про призупинення військової служби ОСОБА_1 , визнання його таким, що самовільно залишив військову частину, а також про виключення його зі списків особового складу військової частини. Неотримання грошового забезпечення ОСОБА_1 , який перебував на лікуванні, сприймав як затримку із виплатою, у зв'язку з чим і намагався дізнатися про причини невиплати та отримати роз'яснення щодо переліку документів, які необхідні для виплати йому грошового забезпечення.
Апелянт просить суд апеляційної інстанції врахувати, що відповідачі не ознайомлювали його з оскаржуваними наказами, про проведення службового розслідування ОСОБА_1 не знав. Копію наказу командира військової частини НОМЕР_2 «Про результати службового розслідування» від 18.10.2024р. №122 представнику позивача було вручено лише 15.05.2025р.
Посилається апелянт і на те, що пропуск строку звернення до суду у даній справі ним пропущено з поважних причин - перебуванням тривалий час на лікуванні у зв'язку з травмою рук. Згідно свідоцтва про хворобу від 07.11.2024р. ОСОБА_1 на підставі статті 76-б графи ІІ Розкладу хвороб визнаний непридатним до військової служби з переоглядом через 6 місяців, а тому позивач обмежений у можливості своєчасного звернення до суду за захистом своїх прав.
Апелянт зазначає, що при постановленні спірної ухвали судом не враховано правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.11.2024р. по справі №120/359/24, де зазначено, що проходження особою військової служби, призваною по мобілізації в ЗСУ, може бути підставою для поновлення строку звернення до суду з причин, пов'язаних з особливим статусом військовослужбовців та характером їх служби.
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі ч.2 ст.312 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.
Предметом спору у даній справі є оскарження ОСОБА_1 наказів відповідачів:
від 18.10.2024р. №122 «Про результати службового розслідування»,
від 15.11.2024р. №119-РС в частині призупинення військової служби ОСОБА_1 з 06.11.2024р.,
від 21.11.2024р. №330 про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу та всіх видів забезпечення військової частини НОМЕР_2 .
Суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 на підставі ч.2 ст.123 КАС України, дійшов висновку, що предмет даного спору стосується проходження позивачем публічної служби та ним пропущено місячний строк звернення до суду, встановлений ч.5 ст.122 КАС України. Суд зазначив, що з події неотримання грошового забезпечення у грудні 2024 року ОСОБА_1 достеменно стало відомо про порушення своїх прав.
Суд не прийняв до уваги посилання представника позивача на тривале проходження ОСОБА_1 лікування, як поважну причину несвоєчасного звернення до суду, зазначивши, що позивач проходив лікування з 02.07.2024р. по 01.08.2024р., з 01.08.2024р. по 15.08.2024р., з 19.08.2024р. по 17.09.2024р., з 17.09.2024р. по 13.11.2024р., а до суду звернувся 16.06.2025р., тобто через сім місяців після закінчення проходження лікування. При цьому, позивачем не зазначено жодних інших обставин, що унеможливили своєчасне звернення до суду, які могли б стати підставою для висновку про поважність причин пропуску строку звернення до суду та його поновлення.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановленого строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.
Питання строків звернення до адміністративного суду врегульовано приписами статті 122 КАС України, згідно із частиною першою якої позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (абзац перший).
За правилами ч.3 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 5 статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
В розумінні пункту 17 частини першої статті 4 КАС України військова служба є публічною службою, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що строк звернення з даним позовом до суду становить один місяць та починає свій відлік з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (абзац перший).
Строк в один місяць визнано законодавцем достатнім для того, щоб у справах про проходження публічної служби особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
При зверненні з даним позовом до суду та в обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на те, що про існування спірних наказів він дізнався тільки 15.05.2025р. - дати вручення його представнику копії наказу командира військової частини НОМЕР_2 «Про результати службового розслідування» від 18.10.2024р. №122.
Суд першої інстанції не прийняв до уваги такі доводи позивача, зазначивши, що чинним процесуальним законом відлік строку звернення до суду пов'язується з днем, коли особа не тільки дізналася про порушення своїх прав, а й повинна була дізнатися. За висновками суду, з огляду на виключення наказом від 21.11.2024р. №330 ОСОБА_1 зі списків особового складу та зняття зі всіх видів забезпечення військової частини НОМЕР_2 , останньому не нараховувалося та не виплачувалося грошове забезпечення, у зв'язку з чим позивач мав можливість дізнатися про причини такого ненарахування ще в грудні 2024 року та, відповідно, про існування спірних наказів.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
При вирішенні питання щодо дотримання ОСОБА_1 строку звернення з даним позовом до суду колегія суддів, насамперед, встановила відсутність в матеріалах справи доказів доведення відповідачами до відома позивача раніше 15.05.2025р. інформації про наявність спірних наказів та/або надіслання їх на адресу ОСОБА_1 .
Вирішуючи питання про дотримання строку звернення до суду у кожному конкретному випадку, необхідно виходити не лише з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, але й з об'єктивної можливості особи знати про такі факти.
Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли їй стало відомо про прийняття певного рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, внаслідок чого відбулося порушення прав, свобод чи інтересів особи. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дії, і у неї не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Наслідком прийняття відповідачами спірних наказів стало виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу та всіх видів забезпечення військової частини НОМЕР_2 та, у відповідності до пункту 15 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018р. №260, припинення виплати позивачу грошового забезпечення.
Поряд з цим, колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції про те, що не отримавши в грудні 2024 року грошового забезпечення ОСОБА_1 мав бути обізнаний про підстави його не виплати, зокрема, у зв'язку з прийняттям спірних наказів.
Як зазначив ОСОБА_1 у поданій ним до суду першої інстанції заяві про поновлення строку звернення до суду, грошове забезпечення він періодично не отримував або отримував у не повному обсязі з липня 2024 року, тобто після отримання 25.06.2024р. травми тяжкого ступеня (ушкодження обох верхніх кінцівок) та госпіталізації його 02.07.2024р. у неврологічне відділення КНП «Міська клінічна лікарня №10» Одеської міської ради.
Наданими позивачем доказами підтверджується, що він неодноразово звертався до командування військової частини НОМЕР_2 з рапортами щодо надання інформації про нарахування та виплату грошового забезпечення.
У відповідь на рапорт ОСОБА_1 від 12.11.2024р. з цього приводу військова частина НОМЕР_2 листом від 21.11.2024р. №1599/2039 повідомила, що порушені в рапорті питання знаходяться поза межами компетенції командира військової частини.
При цьому, колегія суддів враховує, що станом на 21.11.2024р. ОСОБА_1 вже був визнаний таким, що самовільно залишив військову службу та його вже було виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення військової частини НОМЕР_2 , однак військова частина з цього приводу позивача не проінформувала.
За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апелянта про те, що з факту не отримання в грудні 2024 року грошового забезпечення, яке тривалий час йому не виплачувалося (перебував на тривалому лікуванні), ОСОБА_1 не повинен був дізнатися про прийняття відповідачами спірних наказів.
Як вбачається з матеріалів справи, 28.11.2024р. ОСОБА_1 направив супровідним листом до військової частини НОМЕР_2 , через ІНФОРМАЦІЯ_1 (вх. №2808 від 28.11.2024р.) виписний епікриз №6299 від 13.11.2024р. та свідоцтво про хворобу №648, відповідного до якого його визнано непридатним до військової служби з переоглядом через 6 місяців, з проханням надати довідки про обставини травм (коліна та обидві верхні кінцівки), необхідні для отримання відповідних виплат.
В подальшому листами від 25.01.2025р. та від 10.02.2025р. ОСОБА_1 звертався до ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо передачі засобами СЕДО документів, направлених супровідним листом від 28.11.2024р.
Зазначене у сукупності дає підстави колегії суддів для висновку, що ОСОБА_1 не був обізнаний про наявність наказів про призупинення його військової служби та виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення військової частини НОМЕР_2 . Також, відсутні підстави для висновку, що він міг бути обізнаний про наявність вказаних наказів, враховуючи, що він тривалий час перебував на лікуванні та, у зв'язку з отриманням свідоцтва про хворобу №648, відповідно до якого його визнано непридатним до військової служби, та надісланням його на адресу військової частини через ТЦК та СП Суворовського району м.Одеси, мав законні очікування щодо розгляду його рапорту у встановленому порядку та очікував відповідної відповіді.
При цьому, як слідує зі змісту ст.123 КАС України, подання до суду позовної заяви з пропуском строку звернення до суду не є безумовною підставою для застосування наслідків такого пропуску у вигляді повернення такої позовної заяви або залишення її без розгляду. Відповідний строк може бути поновлений ухвалою суду за наявності поважних, документально підтверджених причин його пропуску. Обов'язок доведення існування таких причин покладено на позивача, тобто особу, яка звертається на суду.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду.
У зв'язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який, в подальшому неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України та діє станом на теперішній час.
Колегія суддів звертає увагу, що сам факт введення воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду саме позивачем у встановлені строки, у зв'язку із запровадження такого, не може безумовно вважатись поважною причиною для безумовного поновлення цих строків.
Водночас, колегія суддів враховує, що під час проходження військової служби 25.06.2024р. ОСОБА_1 отримав тяжку травму обидвох кінцівок рук, неодноразово перебував на тривалому лікуванні та, як вже зазначалося, у встановленому порядку медичним висновком визнаний таким, що непридатний до військової служби за станом здоров'я.
При застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зазначений підхід неодноразово був застосований Верховним Судом, зокрема у постановах від 11 липня 2019 року у справі №182/634/17(6-а/0182/32/2018), від 07 лютого 2023 року у справі №340/56/22, від 19 жовтня 2023 року у справі №420/1011/20, від 15 листопада 2023 року у справі №380/6752/21, від 20 грудня 2023 року у справі №460/44271/22, від 21 грудня 2023 року у справі №520/1189/23, від 12 лютого 2024 року у справі №140/10393/23, від 12 лютого 2024 року у справі №140/23249/23, від 12 лютого 2024 року у справі №140/21477/23 та від 02 липня 2024 року у справі №440/2984/21.
Верховний Суд у постанові від 29 вересня 2022 року у справі №500/1912/22 зазначив, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв'язку із збройною агресією рф, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У постанові від 29.11.2024р. по справі №120/359/24 Верховний Суд сформував правовий висновок щодо застосування положень статей 122 та 123 КАС України у правовідносинах, пропуск процесуального строку у яких пов'язаний саме з призовом по мобілізації до Збройних Сил України для виконання конституційного обов'язку із захисту суверенітету і незалежності Держави Україна.
Зокрема, Верховний Суд зазначив, що проходження особою військової служби, призваною по мобілізації у Збройні Сили України, може бути підставою для поновлення строку звернення до суду з кількох причин, пов'язаних із особливим статусом військовослужбовців та характером їхньої служби:
- обмеження доступу до правової допомоги: під час служби військовослужбовці можуть перебувати у віддалених, в тому числі й небезпечних місцях, де відсутній доступ до адвокатів чи інших правових ресурсів, що обмежує можливість своєчасного звернення до суду;
- виконання обов'язків служби: військовослужбовці, особливо в умовах воєнного стану, часто перебувають у стані, коли фізично або психологічно неможливо займатися приватними справами, зокрема ініціювати судові спори;
- фактор часу: участь військовослужбовця у довготривалих операціях, навчаннях або відрядженнях може унеможливити дотримання, визначеного процесуальним законом, строку для звернення до суду;
- повага до особливого статусу військовослужбовців: враховуючи виконання військовослужбовцями важливої функції із захисту держави, законодавство та судова практика мають враховувати обставини, пов'язані з проходженням військової служби, як вагому підставу для поновлення строку;
- обов'язок держави забезпечувати реалізацію принципу рівного доступу до правосуддя: проходження військової служби може суттєво ускладнити реалізацію особами цього права, а отже, з метою належного забезпечення зазначеного принципу, може визнаватися об'єктивною причиною пропуску процесуального строку.
На підставі викладеного у сукупності колегія суддів доходить висновку, що при постановленні спірної ухвали від 11.07.2025р. про повернення позовної заяви суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що ОСОБА_1 мав дізнатися про порушення своїх прав, за захистом яких він звернувся до суду, в грудні 2024 році з обставин не отримання грошового забезпечення, а також, у зв'язку з цим, про не наведення позивачем поважних причин пропуску строку звернення до суду та про відсутність підстав для його поновлення.
На думку колегії суддів, у суду першої інстанції були відсутні нормативні передумови для повернення позовної заяви, що, відповідно, має своїм наслідком скасування оскаржуваної у цій справі ухвали.
Згідно вимог ст.320 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками скасування ухвали суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до ч.3 ст.312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 312, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 11 липня 2025 року скасувати.
Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та, на підставі ч.2 ст.328 КАС України, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст судового рішення виготовлений 02 вересня 2025 року.
Головуючий: І.Г. Ступакова
Судді: А.І. Бітов
О.В. Лук'янчук