П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
02 вересня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/15641/21
Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К.С. Дата і місце ухвалення: 15.07.2025р., м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Ступакової І.Г.
суддів - Бітова А.І.
- Лук'янчук О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 15 липня 2025 року за заявою ОСОБА_1 про встановлення способу та порядку виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2021 року по справі №420/15641/21 зобов'язано ГУ ПФУ в Одеській області з 01.12.2019р. перерахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства Внутрішніх справ України по Одеській області» №33/36-940 від 17.06.2021р., виданої станом на листопад 2019 року у відповідності до вимог ст.ст. 43, 63 Закону України від 09.04.1992р. №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень Постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015р. №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», та здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01.12.2019р. по день проведення перерахунку.
01.07.2025р. ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із заявою, в порядку статті 378 КАС України, про зміну способу і порядку виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.10.2021р. по справі №420/15641/21, шляхом стягнення з ГУ ПФУ в Одеській області на його користь різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01.12.2019р. по день проведення перерахунку, в сумі 191085,55 грн.
В обґрунтування поданої заяви заявник зазначав, що з дати набрання законної сили судовим рішенням по теперішній час територіальним органом ПФУ не виконано його у повному обсязі. Зокрема, відповідачем 12.03.2022р. було лише розраховано суму доплати за період з 01.12.2019р. по 31.02.2023р., яка складає 191085,55 грн. А відтак, у відповідності до абз.2 ч.3 ст.378 КАС України, наявні підстави для зміни способу і порядку виконання судового рішення по справі №420/15641/21 шляхом стягнення з ГУ ПФУ в Одеській області донарахованих сум пенсії.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 15 липня 2025 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу від 15.07.2025р. та задовольнити подану ним заяву про зміну способу і порядку виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.10.2021р. по справі №420/15641/21.
В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні спірного питання судом першої інстанції не надано належної правової оцінки посиланням заявника на те, що на виконання судового рішення по справі №420/15641/21 ГУ ПФУ в Одеській області здійснило перерахунок пенсії позивача на підставі оновленої довідки, нарахована сума доплати до теперішнього часу не виплачена. Отже, рішення суду у справі більше ніж протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили не виконано в повному обсязі, що є передбаченою частиною третьою статті 378 КАС України підставою для зміни способу і порядку його виконання.
Апелянт просить суд апеляційної інстанції врахувати, що обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд. Обмежене фінансування органу ПФУ положення чинного процесуального законодавства не пов'язують із можливістю зміни способу і порядку виконання судового рішення.
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.1 ч.1 ст.311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Як вже зазначалося колегією суддів, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23.10.2021р. по справі №420/15641/21 зобов'язано ГУ ПФУ в Одеській області з 01.12.2019р. перерахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 на підставі довідки ДУ «Територіальне медичне об'єднання Міністерства Внутрішніх справ України по Одеській області» №33/36-940 від 17.06.2021р., виданої станом на листопад 2019 року у відповідності до вимог ст.ст. 43, 63 Закону України від 09.04.1992р. №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень Постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015р. №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», та здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01.12.2019р. по день проведення перерахунку.
Зазначене судове рішення набрало законної сили 23.11.2021р.
На виконання судового рішення по справі №420/15641/21 ГУ ПФУ в Одеській області 12.03.2021р. здійснило розрахунок пенсії ОСОБА_1 за період з грудня 2019 року по березень 2022 року на підставі довідки ДУ «Територіальне медичне об'єднання Міністерства Внутрішніх справ України по Одеській області» №33/36-940 від 17.06.2021р.
Сума доплати складає 191085,55 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією відповідного розрахунку від 12.03.2022р.
Докази виплати ОСОБА_1 донарахованих сум за рішенням суду в матеріалах справи відсутні.
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення суду по справі №420/15641/21 суд першої інстанції виходив з того, що виконання рішення здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Грошові кошти у вигляді заборгованості суми пенсії у загальному розмірі 191085,55 грн. не є власністю ГУ ПФУ в Одеській області, не знаходяться на його рахунках. Фактичне, у повному обсязі виконання судового рішення, можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету України. Водночас, за висновками суду, стягнення з суб'єкта владних повноважень коштів, які знаходяться на його рахунках, але призначені для іншої мети, може поставити під загрозу функціонування такого суб'єкта, виконання покладених на нього функцій та, відповідно, нанесення шкоди необмеженій кількості осіб. Суд зазначив, що оскільки виконання рішення суду у цій справі залежить від бюджетного фінансування, тому його виконання не залежить від визначеного судом способу виконання.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 виходячи з наступного.
Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Аналогічні положення містяться у статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.
Порядок та підстави зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовані статтею 378 КАС України.
Процесуальна можливість встановити чи змінити спосіб або порядок виконання судового рішення не передбачає зміну судового рішення по суті, обрання нового способу захисту порушеного права, а полягає лише у вирішенні питання про вжиття нових заходів для належного виконання рішення та захисту порушеного права у визначений раніше спосіб.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21.11.2024р. №4094-IX, який набирав чинності 19.12.2024р., серед іншого, внесені зміни і до статті 378 КАС України.
Цим законом частину 3 статтю 378 КАС України було доповнено абзацом другим такого змісту:
«Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат».
Таким чином, починаючи з 19 грудня 2024 року ч.3 ст.378 КАС України встановлює додаткову самостійну підставу для зміни способу і порядку виконання судових рішень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг, а саме: невиконання суб'єктом владних повноважень такого судового рішення протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили, а також і встановлює конкретний спосіб виконання такого рішення - стягнення відповідних виплат з такого суб'єкта владних повноважень.
Відмовляючи у задоволенні заяви від 01.07.2025р. про зміну способу виконання рішення, суд першої інстанції наведених положень абзацу 2 частини 3 статті 378 КАС України не врахував.
При цьому, абз.2 ч.3 ст.378 КАС України, у редакції Закону №4094-IX, не передбачає ймовірності жодного розсуду суду та виключає правомірність установлення будь-яких обставин, окрім: категорії спору; набрання судовим актом законної сили; тривалості існування боргу.
Оскільки рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.10.2021р. набрало законної сили і залишається невиконаним більше двох місяців в частині виплати позивачу нарахованої доплати до пенсії за період з 01.12.2019р. по 31.02.2023р. у розмірі 191085,55 грн., тому колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апелянта про наявність передбачених абзацом 2 частини 3 статті 378 КАС України підстав для задоволення заяви від 01.07.2025р. про зміну способу виконання рішення суду.
Що ж до ненадання позивачем доказів відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду №420/15641/21, на що звернув увагу суд першої інстанції, то колегія суддів зазначає наступне.
Дійсно, як слідує зі змісту ч.1 ст.378 КАС України, встановити чи змінити спосіб або порядок виконання рішення суду суд може лише за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом) або ж за ініціативою суду.
Згідно ч.2 ст.6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, рішення про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Порядок виконання рішень судів про стягнення коштів з державних органів регулюється Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. №845.
Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Частиною другою статті 3 вказаного Закону передбачено, що стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду.
Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
При цьому, за визначенням, наведеним в абзаці шостому пункту 2 Порядку №845, стягувач - фізичні та юридичні особи, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів, державні органи (посадові особи) за рішеннями про стягнення коштів в дохід держави.
Таким чином, в розумінні Порядку №845, який прийнято на виконання Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», ОСОБА_1 є стягувачем, тобто особою, на користь якої прийнято рішення про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган.
Зазначаючи в ч.1 ст.378 КАС України про те, що із заявою про встановлення чи зміну способу або порядку виконання рішення суду може до суду звернутися лише стягувач чи виконавець, законодавець тим самим визначив обмежене коли осіб, які уповноваженні на подання такої заяви. Однак, зазначена норма не містить прив'язки до того, що подати відповідну заяву може «стягувач» виключно у розумінні Закону України «Про виконавче провадження».
На думку колегії суддів, ОСОБА_1 у спірних правовідносинах має статус стягувача, тобто особи, на користь якої прийнято судове рішення про стягнення коштів з державного органу, яке набрало законної сили та підлягає обов'язковому виконанню.
При вирішенні спірного питання колегія суддів враховує, що судове рішення по справі 420/15641/21 в частині виплати на користь позивача донарахованих сум пенсії не виконується територіальним органом ПФУ вже більше трьох років.
У відповідь на адвокатський запит представника позивача Головне управління у листі від 14.05.2025р. обмежилося зазначенням, що покладені судовим рішенням на орган ПФУ зобов'язання останнім виконано в порядку, встановленому чинним законодавством. Виплата нарахованої доплати до пенсії буде здійснена після виділення відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду з Державного бюджету України.
При цьому, ГУ ПФУ в Одеській області, як суб'єктом владних повноважень, на якого ч.2 ст.77 КАС України покладено обов'язок доказування правомірності його рішень, дій/бездіяльності, не надано жодного доказу наявності поважних причин такого тривалого невиконання рішення.
Посилання суду першої інстанції на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові 24.07.2023р. у справі №420/6671/18 є необґрунтованим, оскільки у названій постанові судом касаційної інстанції вирішувалося питання щодо застосування статті 378 КАС України в редакції Кодексу до змін, внесених Законом №4094-IX.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції невірно застосував норми процесуального права та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про зміну способу виконання рішення.
За таких обставин, у відповідності до п.4 ч.1 ст.317 КАС України, апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції від 15.07.2025р. - скасуванню з ухваленням по справі нового судового рішення - про задоволення заяви ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.10.2021р. по справі №420/15641/21.
Відповідно до ч.2 ст.328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Враховуючи зазначене, ухвала суду першої інстанції про зміну способу і порядку виконання судового рішення (п.19 ч.1 ст.294 КАС України), після її перегляду в суді апеляційної інстанції, не може бути оскаржена у касаційному порядку.
Керуючись ст.ст.311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 378 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 15 липня 2025 року скасувати.
Заяву ОСОБА_1 від 01.07.2025р. про зміну способу виконання судового рішення задовольнити.
Змінити спосіб виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2021 року по справі №420/15641/21 із «зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром пенсії з 01.12.2019р. по день проведення перерахунку» на «стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 суми доплати різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром пенсії з 01.12.2019р. по день проведення перерахунку в розмірі 191 085,55 грн.».
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст судового рішення виготовлений 02 вересня 2025 року.
Головуючий: І.Г. Ступакова
Судді: А.І. Бітов
О.В. Лук'янчук