02 вересня 2025 р.Справа № 520/26004/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Калиновського В.А.,
Суддів: Бегунца А.О. , Русанової В.Б. ,
за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2025, головуючий суддя І інстанції: Горшкова О.О., м. Харків, по справі № 520/26004/21
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
07.07.2025 від представника позивача - Вікторії Рябінової надійшла заява про зміну способу та порядку виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2022 року по справі №520/26004/21 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2022 року по справі №520/26004/21 грошову суму у розмірі 112314 гривень 03 копійки.
В обґрунтування поданої заяви вказано, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2022 року по справі №520/26004/21 набрало законної сили 24.03.2022 року та до теперішнього часу в частині виплати заборгованості з пенсії позивачу відповідачем не виконано. У зв'язку з невиконанням боржником рішення суду, заявник просить суд змінити спосіб і порядок виконання рішення суду, стягнувши з боржника суму в розмірі 112314,03 грн на користь позивача.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2025 заяву представника ОСОБА_1 про зміну способу виконання рішення по справі №520/26004/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишено без задоволення.
Позивач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2025 у справі №520/26004/21 про відмову у задоволенні заяви представника позивача про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення в порядку ст. 378 КАС України у справі №520/26004/21. Прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву представника позивача про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення в порядку ст. 378 КАС України у справі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору судом першої інстанції. Зазначає про не врахування судом першої інстанції того, що ч. 3 ст. 378 КАС України доповнено абзацом 2 згідно із Законом № 4094-ІХ від 21.11.2024, відповідно до якого невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Зазначає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2022 по справі №520/26004/21, яке набрало законної сили 24.03.2022, на даний час відповідачем не виконано в частині виплати на користь заявника перерахованої пенсії у розмірі 112 314,03 грн. та позивачу не виплачено вказану суму.
Тобто, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2022 року по справі №520/26004/21 набрало законної сили 24.03.2022 та не виконується вже більше двох місяців.
Також зазначає, що в даному випадку не йде мова про зміну резолютивної частини рішення суду, яке стосується способу поновлення порушеного права, а виключно заявлено зміну способу і порядку виконання судового рішення у відповідності до приписів абзацу 2 частини 3 ст.378 КАС України.
Відзив на апеляційну скаргу подано не було. Відповідно до ч. 4 цієї статті, його відсутність не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, справа розглядається за відсутності сторін.
Згідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, колегія суддів, враховуючи неявку у судове засідання всіх учасників справи, вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2022 у справі №520/26004/21 позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про розгляд подання про призначення пенсії за вислугу років, передбаченої Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", від Державної пенітенціарної служби України Плюшку Анатолію Борисовичу від 02.12.2021.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити пенсію ОСОБА_1 відповідно до пункту "а" частини 1 статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", з моменту звернення - 30.11.2021.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Вказане рішення суду набрало законної сили 24.03.2022.
На виконання вищезазначеного рішення суду відповідачем проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 за результатами якого нараховано різницю в пенсії за період з 30.11.2021 по 31.03.2025 у розмірі 1123 14,03 грн.
Листом від 21.05.2025 №2000-0203-8/77599, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області повідомлено представнику позивача, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2022 по справі №520/26004/21, яке набрало законної сили 24.03.2022 року, головним управлінням з 30.11.2021 ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» частини 1 статті 12 Закону №2262. Оскільки різницю в пенсії, нараховану на виконання рішення суду за період з 30.11.2021 по 31.03.2025 буде виплачено після отримання коштів бюджетного призначення, дані після перерахунку інтегровано до підсистеми Реєстр судових рішень, який використовується в роботі органами Пенсійного фонду України з метою систематизації та упорядкування судових рішень. Черговість здійснення виплат визначається в залежності від дати набрання рішенням суду законної сили. Станом на травень 2025 погашено заборгованість за рішеннями судів, які набрали законної сили по 19.11.2020 включно.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні заяви про зміну способу та порядку виконання судового рішення в порядку ст. 378 КАС України суд першої інстанції дійшов висновку, що подана заява стосується не зміни способу або порядку виконання судового рішення, а фактично направлена на зміну резолютивної частини рішення суду, яке стосується способу поновлення порушеного права, а тому задоволення вказаної заяви представника позивача фактично змінить рішення по суті спору з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішуватимуться питання, що не були предметом дослідження судом при розгляді справи по суті, що не передбачено статтею 378 КАС України.
Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Порядок виконання рішень судів про стягнення коштів з державних органів регулюється Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Статтею 7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», передбачено, що виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
Порядок та підстави для зміни способу, порядку та встановлення строку виконання судового рішення закріплені статтею 378 КАС України.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат (ч. 3 ст. 378 КАС України у редакції Закону № 4094-IX, що діє з 19.12.2024).
Отже, з 19.12.2024 статтю 378 КАС України доповнено самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення, а саме: невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо, серед іншого, обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, протягом двох місяців з дня набрання таким рішенням законної сили; при чому зміна способу і порядку виконання такого судового рішення відбувається шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
У цій категорії справ зміна способу і порядку виконання рішення можлива шляхом зміни "зобов'язання здійснити перерахунок та провести виплату за перерахованою пенсією" на "стягнення коштів із державного органу боржника".
Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2022 у справі №520/26004/21, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити пенсію ОСОБА_1 відповідно до пункту "а" частини 1 статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", з моменту звернення - 30.11.2021.
З матеріалів справи встановлено, що на виконання вказаного рішення ГУ ПФУ в Харківській області здійснило ОСОБА_1 призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "а" ч. 1 ст. 12 Закону №2262 та здійснено нарахування різниці пенсії за період з 30.11.2021 по 31.03.2025.
Отже, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2022 у справі №520/26004/21 відповідачем виконано.
Однак, у заяві про встановлення або зміну способу виконання та порядку виконання судового рішення, заявник просить суд здійснити виплату ОСОБА_1 нарахованої різниці в пенсії за період з 30.11.2021 по 31.03.2025 у розмірі 112 314, 03 грн.
Проте, апеляційний суд зазначає, що подана заява стосується не зміни способу або порядку виконання судового рішення, а фактично направлена на зміну резолютивної частини рішення суду, яке стосується способу поновлення порушеного права, а тому задоволення вказаної заяви представника позивача фактично змінить рішення по суті спору з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішуватимуться питання, що не були предметом дослідження судом при розгляді справи по суті, що не передбачено статтею 378 КАС України.
Колегія суддів зазначає, що зміна способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права, а вирішення клопотань про зміну порядку і особу виконання рішення здійснюється судом шляхом постановлення ухвали, і в такому випадку не вирішується спір по суті і не обирається новий спосіб захисту порушеного права.
У такому провадженні суд не здійснює вибір ефективного способу захисту порушеного права по суті спору, а виключно у відповідності до статті 378 КАС України вирішує процесуальне питання зміни способу виконання рішення суду.
При цьому, зміна способу і порядку виконання судового рішення можлива лише тоді, коли зміст та суть судового рішення залишатимуться незмінними. Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
У даному випадку, у разі задоволення клопотання про зміну способу та порядку виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2022 у справі №520/26004/21 шляхом стягнення з Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 заборгованість в сумі 112 314, 03 грн нарахованих коштів, суд фактично повторно вирішить спір у справі, оскільки заявлений представником позивача спосіб порядку виконання рішення суду є самостійною (доповнюючою) складовою прохальної частини позовних вимог, що не була заявлена під час вирішення спору по суті, що фактично буде переоцінкою судом обставин справи та способу захисту права по суті спору, шляхом постановлення ухвали з процесуальних питань, у той час як вимоги по суті спору вирішуються рішенням, яке проголошується іменем України.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявник фактично заявляє вимогу про зміну способу захисту порушеного права, а суд у межах ст. 378 КАС України не може здійснювати вихід за межі позовних вимог та вирішувати питання, які не було предметом дослідження при розгляді справи, тому передбачених ч. 3 ст. 378 КАС України підстав для зміни способу і порядку виконання рішення суду немає.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, до якої суд дійшов на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 КАС України та частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії" (рішення від 21.01.1999) зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції з прав людини і зобов'язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.
Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, оскаржувана ухвала постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для її скасування не вбачається.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2025 по справі № 520/26004/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.А. Калиновський
Судді А.О. Бегунц В.Б. Русанова
Повний текст постанови складено 02.09.2025 року