02 вересня 2025 року справа №200/1886/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів Гайдара А.В., Блохіна А.А., Компанієць І.Д., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року (головуючий суддя І інстанції Троянова О.В.) ,складене у повному обсязі 25 жовтня 2024 року, у справі № 200/1886/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Джеремін» до Головного управління ДПС у Донецькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЖЕРЕМІН» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області, Державної податкової служби України в якому просять суд:
- визнати протиправною бездіяльності Головного управління ДПС у Донецькій області щодо не внесення в установленому порядку в реєстр рішення щодо реєстрації ПН відповідно до п. 11 Порядку №520;
- зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати податкові накладні ПН №3 від 3.11.2020р та ПН №4 від 04.11.2020 р. датою їх отримання, як передбачено Постановою КМУ №1246 від 29.12.2010 р. Про затвердження порядку ведення єдиного реєстру податкових накладних п. 19, а також на виконання ст. 56.9 ПК України про задоволення скарги ненаданням рішення.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Державної податкової служби України щодо неприйняття рішення відносно реєстрації податкових накладних Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖЕРЕМІН» № 4 від 04.11.2020 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, днем їх подання.
Зобов'язано Державну податкову службу України зареєструвати податкові накладні Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖЕРЕМІН» № 4 від 04.11.2020 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, днем їх подання.
В задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач - Головне управління ДПС у Донецькій області, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.
Апелянтом зазначено, що у зв'язку з зупиненням реєстрації вищевказаної податкової накладної, оскільки платник податку, яким подано для реєстрації ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідає п.8 Критеріїв ризиковості платника податку, до електронного кабінету позивача засобами електронного зв'язку надіслано першу квитанцію про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників щодо зупинення реєстрації, оскільки платник податку, яким запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. 26.01.2024 позивач звернувся із листом №260124/1, в якому просив зареєструвати ПН №4 від 04.11.2020, розглянувши яке відповідачем 1 надано відповідь листом від 02.02.2024 №709/6/05-99-18-03 про неможливість прийняти рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних комісією ГУ ДПС у Донецькій області у зв'язку з не наданням позивачем письмових пояснень та копій документів. Оскільки лист позивача надійшов не у спосіб, визначений Порядком №520, викладені у ньому факти не можуть бути розглянуті комісією Головного управління ДПС у Донецькій області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на предмет реєстрації ПН №4 від 04.11.2020 в ЄРПН. Рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування Комісією не приймалось.
Зазначив, що зупинення реєстрації податкової накладної ПН №4 від 04.11.2020 в ЄРПН не призвело до порушення прав позивача у зв'язку з відсутністю індивідуальних актів контролюючого органу, які є предметом судового оскарження у відповідності до пункту 12 Порядку №520.
Згідно з інформацією наявною в базах даних ДПС України скарга щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних до ДПС України не надходила.
Крім того, зазначив, що повноваження ДПС України щодо реєстрації податкових накладних в ЄРПН є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Представники сторін в судове засідання не викликались, про розгляд справи повідомлялись судом належним чином.
Суд, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЖЕРЕМІН» (ідентифікаційний код 40109477) зареєстроване як юридична особа, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис, в стані припинення не перебуває. Місцезнаходження юридичної особи: Україна, 85612, Донецька обл., Мар'їнський р-н, м. Курахове, пр. Запорізький, б. 40-а, кв. 5. Основний вид економічної діяльності - Неспеціалізована оптова торгівля (код КВЕД 46,90).
За результатами господарської операції між ТОВ «Джеремін» та ТОВ «Меркурій», відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України позивачем складено податкову накладну ПН № 4 від 04.11.2020 року та засобами електронного зв'язку направлено на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Рішенням комісії Головного управління ДПС у м. Києві від 23.10.2020 року № 332700 про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, товариство включено до переліку ризикових платників податків, з посиланням на п.8 Критеріїв ризиковості платника податку, оскільки згідно інформаційного ресурсу ДПС України відсутня будь-яка інформація, щодо наявності в розпорядженні суб'єкта господарювання проліцензовнаних акцизних складів, резервуарів, ємностей та інших об'єктів, що використовується для зберігання придбаного пального.
Згідно отриманих квитанцій від 30.11.2020 року податкову накладну прийнято, але їх реєстрація зупинена. Підставою зупинення реєстрації зазначено: платник податку, яким подано для реєстрації ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідає п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку та запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відповідно до наданих пояснень відповідачів вбачається, що інформацією наявною в базах даних ДПС України (підсистема АІС Робота комісії ДПС Журнал розгляду Повідомлень щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по відмовленим ПН/РК ІС Податковий блок та підсистема АІС Архів ЕД Журнал прийому ІС Єдине вікно подання електронної звітності) повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкової накладної/розрахунку коригування, реєстрація якої зупинено до податкової накладної ПН №4 від 04.11.2020 року ТОВ «Джеремін» не надавалось.
Судом встановлено, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15.04.2021 року по справі № 200/10825/20-а визнано протиправними та скасовано рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 23.10.2020 року №332700 та від 04.11.2020 року №343333 про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 03.10.2022 року по справі № 200/10624/21 визнано протиправною бездіяльність ГУ ДПС України у Донецькій області, щодо не виключення ТОВ «ДЖЕРЕМІН» з переліку ризикових платників податку та зобов'язано ГУ ДПС України у Донецькій області виключити ТОВ «ДЖЕРЕМІН» з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості.
Позивач зазначає, що на день подання цього позову жодних підстав для продовження зупинення реєстрації податкових накладних, реєстрація яких зупинена, немає, оскільки він не відповідає жодному критерію ризиковості. Водночас, Державною податковою службою України не зареєстровано податкові накладні.
26.01.2024 року позивач звернувся до відповідача 1 із заявою №260124/1 про реєстрацію податкових накладних, оскільки у зв'язку з прийняттям вищезазначених рішень Донецького окружного адміністративного суду подальше зупинення реєстрації податкових накладних відбувається на підставі визнаних протиправними та скасованих рішень податкового органу.
За наслідками розгляду зазначеної заяви Головним управлінням ДПС у Донецькій області надано відповідь листом від 02.02.2024 року №709/6/05-99-18-03, відповідно до якої згідно з відомостями інформаційних баз даних ДПС України 31.05.2023 року ТОВ «ДЖЕРЕМІН» виключено з переліку ризикових платників податку на додану вартість. Вимоги щодо реєстрації ПН від 04.11.2020 року №4 у рішенні №200/10825/20-а та у рішенні №200/10624/21 відсутні. Для вирішення питання щодо реєстрації ПН від 04.11.2020 №4 в терміни визначені Порядком №520 (365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного в податковій накладній/розрахунку коригування) ТОВ «ДЖЕРЕМІН» потрібно було надати письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 Порядку №520. Станом на 30.01.2024 року згідно з інформацією наявною в базі даних ДПС України письмові пояснення та копії документів ТОВ «ДЖЕРЕМІН» до ПН від 04.11.2020 №4 не надано, у зв'язку з чим прийняти рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, комісією ГУ ДПС в Донецькій області неможливо.
Вважаючи відмову відповідача 1, викладену у листі, протиправною позивач звернувся до ДПС України зі скаргою на відмову від 02.02.2024 року №709/6/05-99-18-03, відповідно до якої просив зареєструвати ПН №4 від 04.11.2020 року.
З метою реєстрації податкової накладної ПН № 4 від 04.11.2020 року датою їх отримання, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Суд першої інстанції при прийнятті рішення дійшов висновку, щодо зобов'язання Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю "Джеремін" в Єдиному реєстрі податкових накладних, днем подання.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд погоджує висновок суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно із положеннями пункту 201.10 статті 201 ПК України (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Таким чином, зміст цієї норми передбачає обов'язок реєстрації податкових накладних та розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних у строк визначений Податковим кодексом України.
Згідно пп. 20.1.45 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право здійснювати щоденну обробку даних та інформації електронного кабінету, необхідних для виконання покладених на них функцій з адміністрування податкового законодавства та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, що включає, зокрема, прийняття, обробку та аналіз документів та даних платників податків, здійснення повноважень, передбачених законом, які можуть бути реалізовані в електронній формі за допомогою засобів електронного зв'язку.
Пунктом 61.1 статті 61 Податкового кодексу України визначено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Згідно з п.п.62.1.2 п. 62.1 ст.62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом, серед іншого, інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів.
Відповідно до п.71.1 ст. 71 Податкового кодексу України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.
Згідно з п. 74.1, п. 74.3 ст. 74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - Інформаційні системи) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.
Інформаційні системи і засоби їх забезпечення, розроблені, виготовлені або придбані центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, є державною власністю.
Система захисту податкової інформації, що зберігається в базах даних Інформаційних систем, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику (абзац третій пункту 74.1).
Внесення інформації до баз даних Інформаційних систем та її опрацювання здійснюються контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, а також контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, в порядку інформаційної взаємодії відповідно до пункту 41.2 статті 41 цього Кодексу (абзац четвертий пункту 74.1).
Перелік Інформаційних систем визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику (абзац п'ятий пункту 74.1).
Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики (пункт 74.3 статті 74 ПК України).
Згідно пп. "а", "б" п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Відповідно до абзацу 1 пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 01 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних визначений Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246 (далі - Порядок №1246).
Відповідно до пункту 12 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДПС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності кваліфікованого електронного підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України “Про електронні довірчі послуги», “Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
Згідно п.13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).
Пунктом 201.16 статті 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України №1165 від 11 грудня 2019 року були затверджені Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Порядок розгляду скарги щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Додатком 1 до Порядку №1165 встановлено наступні Критерії ризиковості платника податку на додану вартість:
1. Платника податку на додану вартість (далі - платник податку) зареєстровано (перереєстровано) на підставі недійсних (втрачених, загублених) та підроблених документів згідно з інформацією, наявною в контролюючих органах.
2. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління неіснуючим, померлим, безвісти зниклим особам згідно з інформацією, наявною в контролюючих органах.
3. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами, що не мали наміру провадити фінансово-господарської діяльності або здійснювати повноваження, згідно з інформацією, наданою такими особами.
4. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) та ним проваджено фінансово-господарську діяльність без відома і згоди його засновників і призначених у законному порядку керівників згідно з інформацією, наданою такими засновниками та/або керівниками.
5. Платник податку - юридична особа не має відкритих рахунків у банку/небанківського надавача платіжних послуг, крім рахунків у Казначействі (крім бюджетних установ).
6. Платником податку не подано контролюючому органу податкової звітності з податку на додану вартість за два останніх звітних (податкових) періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), з урахуванням вимог підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX “Перехідні положення» Кодексу.
7. Платником податку на прибуток підприємств не подано контролюючому органу фінансової звітності за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Кодексу, з урахуванням вимог підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX “Перехідні положення» Кодексу.
8. У контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.
Як вбачається з матеріалів справи, по податковій накладній ПН № 4 від 04.11.2020 року рішення про відмову в її реєстрації/прийняті податковим органом не приймалось.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що підставою для реєстрації ДПС України податкової накладної ПН № 4 від 04.11.2020 року є зокрема, неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.
Суд звертає увагу, що в разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08.09.2022 у справі № 9901/276/19 зазначила, що протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень необхідно розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Водночас для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту несвоєчасного виконання обов'язкових дій, а важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість і межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів особи.
Отже, бездіяльність суб'єкта владних повноважень може бути визнана протиправною адміністративним судом лише у випадку, якщо відповідач ухиляється від вчинення дій, які входять до кола його повноважень та за умови наявності правових підстав для вчинення таких дій.
Тобто бездіяльність суб'єкта владних повноважень є такою, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо певні дії повинні, але не вчиняються суб'єктом владних повноважень на реалізацію покладеної на нього компетенції.
Враховуючи те, що відповідачами не прийнято рішення про відмову в реєстрації податкової накладної ПН № 4 від 04.11.2020 року, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, шляхом визнання протиправною бездіяльності ДПС України щодо неприйняття рішення відносно реєстрації податкових накладних ПН № 4 від 04.11.2020 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, днем її подання та зобов'язання ДПС України зареєструвати податкові накладні ПН № 4 від 04.11.2020 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, днем її подання.
Відтак, позовні вимог підлягають частковому задоволенню.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не містять доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції.
Керуючись статтями 250, 272, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року у справі № 200/1886/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 02 вересня 2025 року.
Судді А.В. Гайдар
А.А. Блохін
І.Д. Компанієць