Апеляційне провадження № 22-ц/824/12030/2025
Справа № 754/8137/24
02 вересня 2025 року
м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Кашперської Т.Ц., суддів: Фінагеєва В.О., Яворського М.А., вирішуючи питання щодо відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
Заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 лютого 2025 року в задоволені позову відмовлено. Повний текст заочного рішення складено 28 лютого 2025 року. Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 квітня 2025 року у прийнятті заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 лютого 2025 року відмовлено. Не погоджуючись із даним заочним рішенням, ОСОБА_1 15 травня 2025 року засобами поштового зв'язку подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду, та, пропустивши строк на апеляційне оскарження, заявив клопотання про поновлення вказаного строку.
Для вирішення питання щодо можливості відкриття апеляційного провадження з суду першої інстанції було витребувано матеріали справи, яка 03 червня 2025 року надійшла до Київського апеляційного суду.
Апеляційна скарга підлягала залишенню без руху, оскільки позивач не вказав дату отримання оскаржуваного рішення, підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, вказані в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , визнані апеляційним судом неповажними, та відсутні документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 червня 2025 року судом було надано позивачу десятиденний строк з моменту отримання копії даної ухвали для усунення вказаних недоліків.
Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно пункту 6 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду справляється у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Оскільки при поданні позовної заяви підлягало сплаті 2 500 грн., за подання апеляційної скарги справляється судовий збір в розмірі 3 750 грн. (2 500 грн. х 150 % = 3 750 грн.).
Листами Київського апеляційного суду від 10 червня 2025 року та 17 червня 2025 року вказану ухвалу було направлено на поштову адресу позивача, що зазначена ним в апеляційній скарзі ( АДРЕСА_1 ), на електронну пошту ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та до електронного кабінету в системі "Електронний суд".
На а.с. 106 міститься звіт про неможливість доставки вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю у заявника зареєстрованого електронного кабінету в системі "Електронний суд". На а.с. 107 наявний звіт про направлення вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду з вмістом ухвали Київського апеляційного суду від 05 червня 2025 року про залишення апеляційної скарги без руху на електронну пошту позивача ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
При перевірці доставки листів на поштову адресу ОСОБА_1 . Київським апеляційним судом було встановлено, що, відповідно до інформації з офіційного сайту АТ "Укрпошта", вказані листи були вручені адресату 09 липня 2025 року. На підтвердження даних обставин в матеріалах справи містяться рекомендовані повідомлення про вручення ОСОБА_1 поштового відправлення 09 липня 2025 року.
Відтак, суд здійснював всі можливі дії для повідомлення позивача про рух вказаної справи, направляючи копію ухвали Київського апеляційного суду від 05 червня 2025 року про залишення апеляційної скарги без руху на зазначену ним поштову адресу та електронну пошту.
Станом на 02 вересня 2025 року ОСОБА_1 недоліки апеляційної скарги не усунуто.
У силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України»).
Відповідно до приписів ч. 1 статті 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що мають безпосередній стосунок до нього, утримуватися від використання прийомів для затягування процесу, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухань.
Отже, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Цивільний процесуальний закон покладає на сторони обов'язок щодо добросовісності їх дій, оскільки вона сприяє встановленню дійсних прав та обов'язків сторін у спірних правовідносинах. Лише здійснення сторонами своїх процесуальних прав для досягнення тих процесуальних цілей, які визначені законом, та сумлінне виконання сторонами своїх процесуальних обов'язків може забезпечити справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільної справи, у межах якого будуть встановлені дійсні права та обов'язки сторін. Добросовісність у відповідному контексті слід розуміти як використання правових важелів процесуального статусу сторони виключно для досягнення встановленої законом процесуальної мети.
Так, виходячи з принципу змагальності в цивільному процесі, прав та обов'язав сторін у справі, визначених ЦПК України, суд виключно з ініціативи та в межах доводів сторін може поновити строк на звернення до суду за обґрунтованим їх зверненням.
У разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку.
Частиною 1 статті 127 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження повинно містити обґрунтування причин поважності пропуску цього строку та зазначення доказів на підтвердження таких причин.
Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Отже, поважними причинами пропуску процесуального строку вважаються такі обставини, за яких своєчасне пред'явлення скарги стає неможливим або утрудненим, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, що не залежать від волі особи.
Лише наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку з поважних причин.
Саме на скаржника покладено обов'язок доведення наявності в нього об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав на оскарження судового рішення.
Жодного доказу з приводу об'єктивної неможливості подання до суду апеляційної скарги у визначений законом строк, а саме до 31 березня 2025 року (тридцять календарних днів з дати складення повного тексту рішення, враховуючи вихідні дні) апеляційна скарга не містить.
Поновлення пропущенного процесуального строку є правом суду, яке він використовує виходячи із поважності причин пропуску строку на оскарження.
Апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарженні не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».
Європейський Суд з прав людини у своїй практиці зазначає, що обов'язок заявника полягає у тому, щоб проявляти особливу сумлінність у захисті своїх інтересів та вживати необхідних дій для ознайомлення з ходом провадження (рішення у справі «Сухорубченко проти Росії» (Sukhorubchenkov. Russia), заява № 69315/01, пункт 48, від 10 лютого 2005 року; ухвала щодо прийнятності у справі «Гуржий проти України» (Gurzhyyv. Ukraine), заява № 326/03, від 01 квітня 2008 року).
Практикою Європейського суду з прав людини встановлено, що якщо сторони у визначений законом термін не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи та своєчасно не звертались до суду за інформацією щодо стану розгляду справи, їх права на доступ до правосуддя не є порушеними (рішення у справі «Каракуця проти України» (Karakutsya v. Ukraine), заява № 18986/06, пункт 57, від 16 лютого 2017 року).
Європейський суд з прав людини зауважив, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагаєтьсявказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (Пономарьов проти України, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).
Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійсненняправосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи маютьрозраховувати на те, що ці норми будутьзастосовані (Перетяка та Шереметьев проти України, № 17160/06 та № 35548/06, § 34, від 21 грудня 2010 року).
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
З огляду на встановлені обставини, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 лютого 2025 року було подано із пропуском строку, визначеного положеннями статті 354 ЦПК України, а вказані причини пропуску скаржником строку на апеляційне оскарження заочного рішення суду, зазначені в заяві про поновлення такого строку, не можуть бути визнані судом поважними з наведених вище підстав. Таким чином, у відкритті апеляційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись ст. 185, 357, 358 ЦПК України, суд,
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 лютого 2025 року.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Судді: Кашперська Т.Ц.
Фінагеєв В.О.
Яворський М.А.