Справа № 372/6038/24
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/9391/2025
01 вересня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів
судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Болотова Є.В.,
суддів: Желепи О.В., Музичко С.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадженняцивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 29 січня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Зінченко О.М.,-
встановив:
У листопаді 2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» звернулось до суду із названим позовом.
ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 6669604 від 21 травня 2023 року в розмірі 18 700 грн 00 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21 травня 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого відповідач отримала кошти у розмірі 5 000 грн 00 коп.
28 серпня 2023року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» укладено договір факторингу, за яким останнє набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором.
ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» зазначало, що відповідачем порушені умови кредитного договору, у зв'язку із чим виникла заборгованість у розмірі 18 700грн 00 коп., яка підлягає стягненню в судовому порядку.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 29 січня 2025 року названий позов задоволено.
Стягнутоз ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» заборгованість за договором № 6669604 про надання споживчого кредиту від 21 травня 2023 рокув розмірі 18 700 грн 00 коп. та сплачений судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 422 грн 40 коп.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України дана справа розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із їх обгрунтованості та доведеності неналежного виконання ОСОБА_1 взятих на себе кредитних зобов'язань.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Встановлено, що 21 травня 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого відповідач отримала кошти у розмірі 5 000 грн 00 коп., строк користування кредитом з 21 травня 2023 року по 05 червня 2023 року включно.
28 серпня 2023року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» укладено договір факторингу, за яким останнє набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором.
Обгрунтовуючи позов, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» зазначало, що відповідачем порушені умови кредитного договору, у зв'язку із чим виникла заборгованість, яка підлягає стягненню в судовому порядку у розмірі 18 700 грн 00 коп., яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту у розмірі 5 000 грн 00 коп., простроченої заборгованості за сумою відсотків у розмірі 13 200 грн 00 коп., простроченої заборгованості за комісією у розмірі 500 грн 00 коп.
На підтвердження позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» надало копію: договору № 6669604 від 21 травня 2023 року; графіку платежів; додатку № 2 до договору; довідки про ідентифікацію; анкети-заяви на кредит; платіжного доручення; виписки з особового рахунку за кредитним договором; договору відступлення права вимоги № 103-МЛ; акту приймання-передачі реєстру боржників; платіжної інструкції; витягу з реєстру боржників; претензії.
Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Згідно ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Положеннями ст. 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбуваєтьсяв інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови,передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору,укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ч. 1 ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Звертаючись до суду із позовом ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» надало належні та допустимі докази укладення електронного кредитного договору між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан».
Відповідно до п. 2.1 договору, кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 .
Довідкою про ідентифікацію підтверджено, що ОСОБА_1 , з якою укладено договір № 6669604 від 21 травня 2023 року, ідентифікований ТОВ «Мілоан»; акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора - L99964.
Згідно платіжного доручення № 101006941 від 21 травня 2023 року ТОВ «Мілоан» успішно перераховано кошти у розмірі 5 000 грн 00 коп. на платіжну картку клієнта № НОМЕР_1 , призначення платежу - кошти згідно договору 6669604.
Саме такий номер картки для зарахування коштів зазначено позичальником у договорі № 6669604 від 21 травня 2023 року, укладеному з ТОВ «Мілоан».
28 серпня 2023року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» укладено договір факторингу, за яким останнє набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором.
Відповідно до акту приймання-передачі реєстру боржників від 28 серпня 2023 року та витягу з реєстру боржників, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» набуває право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 6669604 від 21 травня 2023 року у розмірі 18 700 грн 00 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 5 000 грн 00 коп.; заборгованість за відсотками у розмірі 13 200 грн 00 коп.; заборгованість по комісії у розмірі 500 грн 00 коп.
Досудовою вимогою № 22964708/100 від 14 жовтня 2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» проінформувало ОСОБА_1 про укладення договору відступлення прав вимоги за кредитним договором № 6669604 від 21 травня 2023 року та про необхідність погашення заборгованості в розмірі 18 700 грн 00 коп.
Враховуючи вищевикладене, а також доведеність невиконання відповідачем свого зобов'язання щодо сплати заборгованості за кредитним договором, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» заборгованості за кредитним договором № 6669604 від 21 травня 2023 року в розмірі 18 700 грн 00 коп.
Колегія суддів звертає увагу, що апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідач в апеляційній скарзі не заперечує укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів.
Доводи апеляційної скарги про те, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення, колегія суддів оцінює критично, з огляду на наступне.
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в зв'язку з військовою агресією рф проти України, в Україні було введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, з подальшими його продовженнями, який триває і наразі.
Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» доповнено, серед іншого, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України пунктом 18.
У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина 2 статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
ОСОБА_1 помилково ототожнено поняття відсотків за користування кредитом, що регулюються ст. ст. 1048, 1056-1 ЦК України та компенсації (штраф, пеня) за невиконання зобов'язання за договором.
Відповідно до наданого ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» розрахунку заборгованості, позивач не нараховував штраф, пеню та 3 % річних за невиконання зобов'язання відповідачем.
Розрахунок, наданий позивачем, не спростований. Сторони належним чином узгодили умови та відповідний розмір відсоткової ставки.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судом при вирішенні спору були порушені норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду від 29 січня 2025 року ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає.
Оскільки в силу положень п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України дана справа є малозначною, тому у відповідності до ч. 3 ст. 389 ЦПК України винесена постанова апеляційного суду касаційному оскарженню не підлягає.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 29 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та касаційному оскарженню не підлягає.
Повний текст складено 01 вересня 2025 року.
Суддя-доповідач Є.В. Болотов
Судді: О.В. Желепа
С.Г. Музичко